Постанова

від 12.06.2014 по справі 826/18819/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18819/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шудежко В.П.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автотрейдінг - Центр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Центр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ДП «Автотрейдінг - Центр», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Автотрейдінг-Центр» (код ЄДРПОУ 31904132) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складений акт № 377/22-609/31904132 від 06 червня 2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000811710 від 27 червня 2013 pоку, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 252 692, 10 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63 173,03 грн. у зв'язку із порушенням п. п «є» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. п. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168, п. п. 171.2 ст. 171, «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України;

№ 0000821710 від 27 червня 2013 року, відповідно до якого нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510, 00 грн. у зв'язку із порушенням позивачем п. п. «б» 176.2 п. 176.2 ст. 176 ПК України;

№ 0000331530 від 27 червня 2013 pоку, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявлену у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів) з податку на додану вартість у розмірі 22 199, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2, 00 грн. у зв'язку із порушенням п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

№ 0003452260 від 26 червня 2013 pоку, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 року на 2 725 434, 00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на 1 678 887, 00 грн., за 2012 рік на 1 107 650, 00 грн.;

№ 0003422260 від 26 червня 2013 pоку, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 683 388, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - 1 362 355,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 321 033, 00 грн., в зв'язку з порушенням п. 4.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, п. 1.32 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, п. 138.6 ст. 138, п.138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України;

№ 0003432260 від 26 червня 2013 pоку, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 406 798, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 796, 00 грн., у зв'язку із порушенням п. п. 1.8 ст. 1, п. 4.5 ст. 4, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187 р. 5 ПК України, п. 192.1 ст. 192 до п. 192.1.1. ст. 192, п. 192.1.2. ст. 192, п. 192.2 ст. 192, п. 192.3 ст. 192 ПК України.

Не погоджуючись із вищезазначеними повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 4108/10/26-15-10-04 від 06 вересня 2013 року податкове повідомлення рішення № 0000331530 від 27 червня 2013 року частково скасовано на суму 19 741, 00 грн. та 2, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП «Автотрейдінг-Центр» подало повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 15335/6/99-39-10-01-15 від 14 листопада 2013 року податкові повідомлення-рішення залишені без змін з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві за результатом розгляду первинної скарги.

З приводу винесення податкових повідомлень-рішень № 0000811710 від 27 червня 2013 pоку, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 252 692, 10 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 63 173,03 грн. та № 0000821710 від 27 червня 2013 року, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510, 00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 162.1.1. ст. 162 ПК України - платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доход.

Згідно до п. 164.1., п. п. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.2 ст. 164 ПК України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: 164.2.7. сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

Пунктом 168.1. ст. 168 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до п. 168.1.3. п. 168.1. ст. 168 ПК України - якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Крім того, підпунктом «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством, чинним на момент списання дебіторської заборгованості фізичних осіб за якою минув строк позовної давності, було визначено, що фізична особа - платник податку зобов'язана була самостійно сплачувати податок на доходи фізичних осіб виходячи із суми заборгованості по укладеним цивільно-правовим договорам, за якою минув строк позовної давності та самостійно зазначати такий отриманий дохід у річній декларації.

Отже, у апелянта був відсутній обов'язок нараховувати зазначений податок в момент списання дебіторської заборгованості, а тому, відповідно, і відсутній обов'язок подавати до органу державної податкової служби за місцем свого розташування податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

Тобто, законодавством не покладено обов'язок на апелянта виконувати функції податкового агента в частині нарахування, сплати та подання звітності щодо нарахованого (виплаченого) доходу фізичним особам під час списання існуючої дебіторської заборгованості фізичних осіб перед ДП «Автотрейдінг - Центр».

Між тим, суд першої інстанції всупереч вказаних норм поклав обов»язок по нарахуванню (виплаті) видів доходів та нарахуванню (перерахуванню) податку на доходи фізичних осіб на ДП «Автотрейдінг - Центр», як податкового агента.

З приводу винесення податкового повідомлення-рішення № 0000331530 від 27 червня 2013 pоку, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявлену у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів) з податку на додану вартість у розмірі 22 199, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2, 00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 4108/10/26-15-10-04 від 06 вересня 2013 року податкове повідомлення рішення № 0000331530 від 27 червня 2013 року частково скасовано на суму 19 741, 00 грн. та 2, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

А, отже, в цій частині вважається відкликаним, проте податковим органом іншого податкового повідомлення-рішення не приймалося, що суперечить вимогам норм ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач протягом 2010-2012 років укладав договори купівлі-продажу транспортних засобів з фізичними особами. Оплата вартості транспортного засобу повинна була відбуватися на умовах передоплати з боку фізичних осіб в два етапи.

Проте, існували випадки, коли споживач до моменту проведення повного розрахунку та отримання товару, змінював власні наміри та просив повернути суму внесених за товар коштів в якості передплати. А тому, позивач повертав споживачеві суму внесеної передплати, оскільки такий споживач відмовлявся від договору купівлі-продажу та не бажав оплачувати та приймати відповідний товар.

Тобто, поставка товару не відбувалась, а нараховані податкові зобов'язання підлягали коригуванню в зв'язку з відсутністю господарської операції, що є об'єктом оподаткування вказаним податком. Право на коригування податкових зобов»язань було роз»яснено в Офіційному виданні Державної податкової служби України - журналі «Вісник податкової служби України» за листопад 2009 року, № 42 (566).

Як вбачається з матеріалів справи, коригування податкових зобов»язань відбулося на підставі декларації від 22 листопада 2010 року.

Між тим, суд першої інстанції застосував до цих правовідносин норму п. 192.2. ПК України, яка на момент виникнення спірних правовідносин не існувала, а почала діяти з 01 січня 2011 року.

Отже, враховуючи, що господарських операцій з поставки фізичним особам - неплатникам ПДВ, не відбувалося, як не відбувалося і передачі товару споживачу, а тому був відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Отже, позивач діяв виключно на підставі та в межах чинного на момент здійснення коригування ПДВ податкового законодавства, не допускаючи його жодних порушень, в зв'язку з чим висновки ДПІ щодо неправомірності здійснення позивачем коригувань власних податкових зобов'язань у жовтні-листопаді 2010 року та, як наслідок, завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за даний період не відповідають дійсності, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000331530 від 27 червня 2013 року підлягає скасуванню.

З цих підстав підлягає скасуванню й податкове повідомлення-рішення № 0003432260 від 26 червня 2013 року яким ДП «Автотрейдінг-Центр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 406 798, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 796, 00 грн., однак вказані зобов»язання виникали протягом 2010 - 2012 років .

Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0003452260 від 26 червня 2013 pоку, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 року на 2 725 434, 00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на 1 678 887, 00 грн., за 2012 рік на 1 107 650, 00 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0003422260 від 26 червня 2013 pоку, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 683 388, 00 грн., в тому числі, за основним платежем - 1 362 355,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 321 033, 00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з приводу зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та донарахування вказаного податку у 2010 році податковий орган посилався на те, що ДП «Автотрейдінг-Центр» не надано до перевірки первинних документів, що підтверджують витрати в сумі 7 810 885, 00 грн.

Між тим, колегія суддів з доводами податкового органу не погоджується, оскільки як вбачається з матеріалів справи 10 серпня 2010 року позивачем була подана Декларація з податку на прибуток за півріччя 2010 року, відповідно до якої у рядку 05.2 Декларації зазначено самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів у сумі 3 881 442, 00 що виникла у результаті невідображення валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за період 1 квартал 2010 року.

Крім того, у періоді - півріччя 2010 року позивач у декларації з податку на прибуток у рядку 08 (об'єкт оподаткування) помилково було відображено прибуток у сумі 42 788, 00 грн. та, як наслідок, нараховано податок на прибуток у сумі 10 697, 00 грн. Прибутковість підприємства виникла за рахунок помилкового невідображення витрат по рядку 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 3 941 862, 00 грн. за 2 квартал 2010 року. Загальна сума витрат, що була відображена у декларації за 9 місяців 2010 року наростаючим підсумком становить 7 823 304, 00 в т.ч. по періодах: 3 881 442, 00 грн. - 1 квартал 2010 року, 3 941 862, 00 грн. - 2 квартал 2010 року.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - платнику податків надано право (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) у випадку самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, право надати уточнюючий розрахунок або вказати уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені,

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 03 листопада 2010 року подав Декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, вказавши у рядку 05.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» суму витрат у розмірі 7 823 304, 00 грн.

Жодних законодавчих обмежень щодо здійснення таких виправлень податкове законодавство, чинне на момент подання вказаної вище декларації, не містило.

А тому, у Декларації з податку на прибуток за 2010 року, що була подана позивачем 09 лютого 2011 року, у рядку 05.2. «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» було також відображено суму витрат у розмірі 7 823 304, 00 грн.

Крім того, висновки щодо завищення позивачем витрат в сумі 7 810 885, 00 грн. за 2010 рік в зв'язку з відсутністю первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, є необгрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства, оскільки всі витрати у 2010 році позивачем були відображені цілком правомірно.

Вказані вище суми витрат вже були перевірені ДПІ у Святошинському районі м. Києва у 2011 році, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 2 725 434, 00 грн. є безпідставним, та таким, що не відповідає діючим (на момент здійснення господарської діяльності) нормам податкового законодавства.

Що стосується висновків податкового органу з приводу неправомірності віднесення позивачем до складу витрат суми нарахованого роялті в розмірі 51 083, 00 грн. у 4 кв. 2010 року та в розмірі 360 000, 00 грн. у 2-4 кв. 2011 року за використання знаку для товарів та послуг «AUTOtrading» з причин відсутності зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача колегія суддів вважає їх неправомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2009 року позивач уклав з TOB «Автотрейдінг Атолл груп» Ліцензійний договір № 0901/01-АЦ, згідно умов якого Ліцензіар (TOB «Автотрейдінг Атолл груп») надає Ліцензіатові (ДП «Автотрейдінг-Центр») на строк дії цього Договору за винагороду, яку виплачує Ліцензіат, невиключну ліцензію на використання Товарного знаку, вказаного у Свідоцтві на знак для товарів та послуг № 25650 від 17 червня 2002 року.

Згідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» - роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючії комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством.

Пунктом 5.1 ст. 5 даного Закону було визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналогічне визначення поняття роялті наведено в п. 14.1.225 ПК України, де зазначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. п. 140.1.2 ст. 140 ПК України - при визначенні об'єкта оподаткування враховуються, серед інших, витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Оскільки витрати з нарахування роялті є витратами подвійного призначення, то податковим законодавством, що регулювало віднесення даних витрат до складу валових, зокрема, абз. 6 п. п. 5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

А чинним податковим законодавством (з моменту прийняття ПК України) визначені умови за яких такі витрати не можуть враховуватися платником податків при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Зокрема абз. 2 п. п. 140.1.2 ст. 140 ПК України передбачений виключний перелік випадків, коли до складу витрат не включаються нараховані роялті у звітному періоді.

Між тим, в порушення абз. 6 п. п. 5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган не звертався до Міністерства України у справах науки і технологій за отриманням відповідного експертного висновку щодо зв'язку витрат з нарахування роялті з господарською діяльністю позивача, що могло б бути підставою для прийняття відповідних висновків та рішень.

Що стосується періоду 2011 року, то операції з нарахування позивачу суми роялті та виплати їх власному контрагенту не підпадають під жодну із вказаних у абз. 2 п. п. 140.1.2 ст. 140 ПК України обставин, а тому обмеження з боку податкового органу права платника податків на віднесення витрат з нарахування роялті до складу витрат підприємства, що враховуються під час визначення об'єкта оподаткування є неправомірним.

Обов'язковою та єдиною умовою віднесення до складу витрат підприємства є його (роялті) використання у господарський діяльності підприємства.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» -використанням знака для товарів і послуг визнається: нанесення такого знаку на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Як вбачається з матеріалів справи, використання товарного знаку «AUTO traiding» підтверджується численними первинними документами бухгалтерського обліку, фото-звітами, роздруківками із всесвітньої мережі «Інтернет», вказаним знаком позивач маркує цінники на товари, підномерні таблички для автомобілів (таблички для державного реєстраційного номера транспортного засобу), використання у діловій кореспонденції та документації: у первинних документах бухгалтерського обліку (актах приймання-передані транспортних засобів, актах виконаних робіт, нарядах-замовленнях), на візитівках співробітників, на офіційному бланку, на видаткових накладних, рахунках-фактурах тощо.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач використовує знак для товарів і послуг «AUTOtrading» з 2003 року (Ліцензійний договір № 03/0203-АЦ-ТМ від 03 лютого 2003 року між ДП «Автотрейдінг-Центр» та ЗАТ «Атолл Холдінг» період дії договору 03 лютого 2003 року - 31 грудня 2008 pоку, Ліцензійний договір № 0901/01-АЦ від 01 січня 2009 року між ДП «Автотрейдінг-Центр» та TOB «Автотрейдінг Атолл груп»).

Також за даний період часу ДПІ у Святошинському районі м. Києва проводило перевірки позивач, що підтверджується Актом № 21/23-209/31904132 від 07 лютого 2008 року (за період з 01 липня 2006 року - 30 вересня 2007 року) та Акт № 29/23-60/31904132 від 15 лютого 2011 року (за період з 01 жовтня 2007 року - 30 вересня 2010 року).

В процесі проведення вищевказаних перевірок жодним представником ДПІ у Святошинському районі м. Києва не було встановлено факту відсутності зв'язку понесених витрат, пов'язаних з нарахуванням Підприємством роялті за використання знаку для товарів і послуг «AUTOtrading», з господарською діяльністю підприємства.

Правомірність віднесення сум роялті до складу валових витрат позивача підтверджена також постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 pоку у справі № 6/520, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 pоку у справі № 22-а-2858/09 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2012 року по даній справі) та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2012 pоку у справі № 2а-11296/11/2670, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2012 оку по справі № К/9991/42002/12.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо завищення витрат ДП «Автотрейдінг-Центр», пов'язаних з нарахуванням роялті в зв'язку з відсутністю їх зв'язку з господарською діяльністю позивача є необгрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства.

Щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2-4 кварталах 2011 року на суму 1 678 887, 00 грн., що наростаючим підсумком було перенесено позивачем із декларації за 2009 рік, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача, за рахунок яких було сформовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 1 676 887, 00 грн. було сформоване виключно у 2009 році в зв'язку зі зменшення обсягів продажів та надання послуг споживачам та юридичним особам.

Згідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України та сг. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до (валових) витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Так, позивачем за результатами діяльності у І кварталі 2010 року була подана декларація з податку на прибуток, в рядку 04.9 якої від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2009 рік було включене до (валових) витрат першого календарного кварталу 2010 року у сумі 3 375 168, 00 грн. Аналогічним чином позивачем відображались витрати протягом 2010-2012 років.

Отже, переносячи наростаючим підсумком до декларації за 2-4 кв. 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств сформоване за результатами 2009 року позивач діяв відповідно до норм податкового законодавства, яке діяло в той період, а тому жодних порушень в цій частині не допускало, в зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003452260 від 26 червня 2013 року, є неправомірним.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правомірність включення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, до складу витрат наступних податкових періодів підтверджена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі № 2а-3552/12/2670 за позовом ДП «Автотрейдінг-Центр» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення № 0025951501 від 17 листопада 2011 року.

Щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2012 році на суму 1 107 650, 00 грн. в зв'язку зі зменшенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2011 році (рядок 06.5 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік) Декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 року) колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказане зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у 2012 році зумовлено виключно тим, що податковим органом було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у 2-4 кв. 2011 року, оскільки дане від'ємне значення формується наростаючим підсумком, а також в зв'язку з тим, що жодних підстав та нормативного підґрунтя рішення податкового органу про вказане зменшення не має та не наведено в Акті перевірки, а тому і зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2012 році на суму 1 107 650, 00 грн. здійснено відповідачем неправомірно та всупереч нормам податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0003452260, № 0003422260 від 26 червня 2013 року, відповідно до яких ДП «Автотрейдінг-Центр» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 2 725 434, 00 грн., за 2-4 кв. 2011 року на 1 678 887, 00 грн., за 2012 року на 1 107 650, 00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 683 388, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 362 355, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 321 033, 00 грн., є неправомірними та підлягають скасуванню.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автотрейдінг - Центр»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Центр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003452260, № 0003422260, № 0003432260 від 26 червня 2013 року та № 0000811710, № 0000821710, № 0000331530 від 27 червня 2013 року .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Літвіна Н.М.

Судді: Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 17 червня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.