Постанова

від 10.06.2014 по справі 910/3630/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа№ 910/3630/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача: Заблоцький В. А. - представник за довіреністю від 02.01.2014

від відповідача: Половинко М. А. - представник за довіреністю № 60 від 06.05.2014

Невінчана О. В. - представник за довіреністю № 62 від 12.05.2014

Міневич М. М. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»

на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014

у справі № 910/3630/14 (суддя Дупляк О. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»

до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 189 799,01 грн, перерахованих позивачем відповідачу в якості попередньої оплати за роботи, які останній мав виконати згідно з укладеним сторонами договором на виконання будівельних робіт № 064/П-095-11 від 18.03.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2014, повний текст якого складений 07.04.2014, у справі № 910/3630/14 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином доведений факт перерахування позивачем відповідачу, на виконання умов спірного договору, коштів на 189 799,01 грн. більше, ніж вартість виконаних відповідачем за вказаним договором робіт, з огляду на що та враховуючи той факт, що, за твердженням сторін, роботи за спірним договором виконані відповідачем у повному обсязі, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 по справі № 910/3630/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, спірне рішення прийнято без урахування всіх фактичних обставин справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Так, відповідач, не заперечивши проти того, що позивачем в рахунок оплати робіт за спірним договором було перераховано коштів на 189 799,01 грн. більше, ніж вартість виконаних відповідачем за вказаним договором робіт, зазначив про те, що 14.03.2014 він направив позивачу лист № 23, в якому запропонував у якості взаєморозрахунку по договірним відносинам змінити призначення платежів за платіжними дорученням від 08.07.2011 на суму 100 000 грн., від 15.07.2011 на суму 50 000 грн. та від 28.07.2011 на суму 40 000 з спірного договору на договір № 161/П-259-11, і жодної письмової відмови від позивача отримано не було, а було отримано усну згоду, внаслідок чого відповідач до позивача направив накладні № 1, 2, 9 зі зміненими призначеннями платежів, які були отримані без зауважень з боку позивача, що свідчить про згоду позивача на взаєморозрахунок за даними договорами.

Ухвалою від 22.05.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що весь обсяг робіт за Договором відповідачем був виконаний, з огляду на що, враховуючи наявну переплату в сумі 189 799,01 грн. та вимогу позивача про повернення спірних коштів, зазначені кошти відповідач має повернути позивачу.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача грошові кошти в сумі 189 799,01 грн. з посиланням на приписи ст. 1212 ЦК України, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

18.03.2011 позивач як підрядник та відповідач як субпідрядник уклали договір на виконання будівельних робіт № 064/П-095-11 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними засобами та здати позивачу в установлені Договором строки роботи зі зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) площею 13 га під розміщення та будівництво очисних споруд комплексу по переробці птиці на території Ладижинської міської ради Вінницької області, а позивач - прийняти та оплатити виконані відповідачем роботи на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість робіт відповідно з Договором складається з суми всіх актів виконаних робіт до даного договору, які підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість робіт зі зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) з роботою на відвалі становить 9,0 грн з ПДВ за 1 метр кубічний.

В розділі 13 Договору сторони дійшли згоди, що передача-приймання виконаних робіт у відповідності з Договором оформлюється сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на протязі десяти робочих днів з моменту закінчення робіт та надання відповідачем вказаних актів позивачу на підпис.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідач виконав роботи на загальну суму 600 440,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання виконаних підрядних робіт № 1 за травень 2011 на суму 397 307,63 грн., № 2 за червень 2011 на суму 199 980,98 грн., № 3 за червень 2011 на суму 3 151,80 грн. та відповідних довідок про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 60-65).

Згідно з п. 12.3 Договору оплата за виконані роботи здійснюється позивачем згідно фактично виконаних та прийнятих обсягів робіт на основі договірної ціни.

Як слідує з наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 25-29), в рахунок оплати виконання відповідачем робіт за Договором, позивач у квітні, травні і липні 2011 року перерахував відповідачу 790 239,42 грн., з яких у липні - 190 000 грн.

Різниця між вартістю оплачених та виконаних за Договором робіт становить 189 799,01 грн. (790 239,42-600 440,41).

Перелічені вище факти, а саме: факт виконання робіт на суму 600 440,41 грн., факт перерахування позивачем на виконання умов Договору грошових коштів в сумі 790 239,42 грн. та те, що різниця між сумою перерахованих позивачем коштів та вартістю виконаних відповідачем за Договором робіт становить 189 799,01 грн., сторонами не заперечується.

Про те, що роботи, на виконання яких було укладено Договір, відповідачем виконані в повному обсязі, позивачем також зазначено в додаткових поясненнях щодо обставин справи (а.с.110), а відповідачем - у відзиві на позовну заяву (а.с. 58-59) та в апеляційній скарзі.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 1 ст. 35 ГПК України, якою встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, колегією суддів визнається факт виконання сторонами Договору у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання сторін за Договором припинились у зв'язку з їх повним фактичним виконанням, проведеним сторонами належним чином.

За правилами статті 1212 Глави 83 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, до вимог, в тому числі, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи, що 189 799,01 грн., які позивач вимагає стягнути з відповідача, були перераховані ним відповідачу в оплату робіт за спірним Договором, зобов'язання за яким перед позивачем у відповідача припинилися, правова підстава для перебування у відповідача грошових коштів в сумі 189 799,01 грн. фактично відпала, що, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, є підставою для повернення вказаних коштів позивачу.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення відповідачем зайво перерахованих позивачем за умовами Договору коштів та строку такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

22.01.2014 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 3 від 21.01.2014 про повернення грошових коштів в сумі 189 799,01 грн. (а.с. 30), де, з посиланням на відсутність необхідності у подальшому виконанні відповідачем робіт за Договором, просив останнього у семиденний термін з дня отримання вказаної вимоги повернути позивачу спірні грошові кошти за вказаними у вимозі реквізитами.

На доказ направлення зазначеного листа відповідачу позивачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії фіскальних чеків № 0394 та № 03093 від 22.01.2014, описів вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 031790655424 4 з відміткою відповідача про отримання 28.01.2014 (а.с. 31-35).

Відповідач спірні кошти не повернув, що ним не заперечується, з огляду на що та враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 189 799,01 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України як законні та обґрунтовані. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Посилання відповідача, в обґрунтування заперечень проти позову, на те, що він, за усною згодою позивача, зарахував спірні кошти в рахунок оплати позивачем виконаних відповідачем за договором № 161/П-259-11 робіт, до уваги прийняті бути не можуть, оскільки позивач факт усної згоди заперечує і наполягає на існуванні у сторін майнового спору за договором № 161/П-259-11, а надані відповідачем податкові накладні № 1, 2, 9, як справедливо зазначив суд першої інстанції, не можуть вважатись належним підтвердженням перенаправлення грошових коштів за Договором, у зв'язку зі зміною призначення платежів, на оплату за договором № 161/П-259-11, оскільки лише підтверджують наявність податкового зобов'язання позивача за договором № 161/П-259-11 від 04.05.2011.

Додані відповідачем до апеляційної скарги, на підтвердження законності своїх дій з зарахування спірних коштів в рахунок оплати позивачем робіт, виконаних відповідачем за іншим договором, належні копії листа № 23 від 14.03.2014, де відповідачем запропоновано позивачу у якості взаєморозрахунку по договірним відносинам змінити призначення платежів, здійснених позивачем за умовами Договору у липні 2011 року, з спірного Договору на договір № 161/П-259-11, та Стану розрахунків з МСБУД станом на 14.03.2014 року, з якого слідує, що відповідач зарахував спірні кошти в рахунок оплати виконаних за договором № 161/П-259-11 робіт, як слідує з матеріалів справи, на дату прийняття спірного рішення суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Враховуючи, що жодної поважної причини неможливості подати вказані докази підчас розгляду справи судом першої інстанції відповідач не вказав, додані відповідачем до апеляційної скарги додаткові докази, а саме: лист № 23 від 14.03.2014 та Стан розрахунків з МСБУД станом на 14.03.2014 року колегією суддів до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на таке.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому, за відсутності відповідного рішення позивача, у відповідача були відсутні правові підстави для зміни призначення платежів позивача на загальну суму 190 000 грн., здійснених останнім за спірним Договором у липні 2011 року, та для спрямування цих коштів в рахунок інших платежів, ніж вказано позивачем у платіжних документах.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2014 у справі № 910/3630/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 910/3630/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 910/3630/14 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3630/14.

Повний текст постанови складено: 13.06.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло