Постанова

від 03.06.2014 по справі 822/352/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/352/14

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представників позивача - Єрошенко Є.О.; Ковальчука В.І.

представника відповідача - Рисюка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства лікувально-спортивного оздоровчого комплексу "Поділля" (далі - позивач) до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому, просив: скасувати податкове повідомлення-рішення Кам`янець-Подільської ОДПІ від 19.11.13 № 0003262201; скасувати висновки акту документальної позапланової перевірки.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано вказане податкове повідомлення-рішення; в задоволені адміністративного позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні адміністративного позову сторонами не оскаржене.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було правомірно проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результат якої зафіксовано в Акті від 14.11.2013 року, так як ця перевірка була призначена за результатом розгляду заперечення позивача на Акт від 16.10.2013 року відповідно до вимог п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

За результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності формування валових доходів за період з 01.10.2010 року по 31.12.12 встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 67316 грн., що пов'язано із: 1) встановленням розбіжностей між сумами доходів від операційної діяльності, інших доходів і даних декларацій податку на прибуток підприємств; 2) не включенням до складу валового доходу суми поворотної фінансової допомоги отриманої від засновника підприємства ОСОБА_5, яка не повернута протягом 365 днів з дня її отримання.

Вказані порушення стали підставою направлення відповідачем на адресу позивача податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 року № 0003262201, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 67316 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15418 грн.

Проте приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що в позивача витрат фактично більше, ніж задекларованих, а тому визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2700 грн. є неправомірним. Окрім цього судом першої інстанції зроблено висновок про те, що фінансова допомога була повернута засновнику протягом 365 днів з дня отримання, а тому не повинна бути включена до доходу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності формування валових доходів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року за результатами якої складено акт № 513/22-09/22-01/32009685 від 16.10.2013 року.

Не погоджуючись з результатами цієї перевірки позивач надіслав до відповідача заперечення на акт від 16.10.2013 року № 513/22-09-22-01/32009685 (вх. № 7038/10 від 24.10.2013 року, та надав додаткові первинні документи, що не були досліджені під час перевірки.

За результатами розгляду заперечень, на підставі наказу Кам'янець - Подільської ОДПІ від 31.10.2013 року № 780, проведено документальну позапланову виїзну перевірку за висновками якої складено акт №716/22-09-22-01/32009685 від 14.11.2013 року. Згідно з акту перевірки встановлено заниження платником податку на прибуток на загальну суму 67 316,00 грн.

Зокрема перевіркою встановлено, що позивачем в 1 кварталі 2011 року всупереч п. 45.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 - ВР допускались порушення при визначені суми доходів, що відображається в рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток.

Встановлені розбіжності між сумою доходів від продажу товарів (робіт, послуг) даних бухгалтерського обліку, які підтверджуються документами, що підлягали перевірці.

Згідно з даними первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)), договорів (договори оренди нежитлових приміщень з додатковими вимогами, договір про надання профілактично-оздоровчих послуг) та актів приймання-передачі приміщення сума доходів від продажу товарів (робіт, послуг) за І квартал 2011 року складає 23 397 грн.

Відповідно до рядка 01.1 Декларації з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2011 року задекларовано доходів від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 0 грн., заниження складає 23 397 грн.

Окрім цього, з аналогічних підстав, позивачем на порушення п.135.2, п.135.3, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 136,1 ст. 136, ст.137 ПК України допускались порушення при визначенні суми доходів від операційної діяльності (доходів від реалізації товарів (робіт, послуг)), що відображається в рядку 02 Декларації з податку на прибуток.

В результаті даного порушення доходи від операційної діяльності (доходи від реалізації товарів (робіт, послуг)) завищено всього в сумі 154 312 грн., в тому числі: 1 квартал 2012 року - занижено в сумі 2546 грн.; 2 квартал 2012 року - завищено в сумі 2879 грн., 3 квартал 2012 року - завищено в сумі 14326 грн.; 4 квартал 2012 року - завищено в сумі 653 грн.

При цьому, на порушення пп. 135.5.2 п. 135.5 ст.135, п.136.1 ст. 136, ст. 137 ПК України позивачем допускались порушення при визначенні суми інших доходів, що відображається в рядку 03 Декларації з податку на прибуток.

В результаті даного порушення інші доходи завищено всього в сумі 1625 грн., в тому числі: 3 квартал 2011 року - завищено в сумі 3023 грн.; 4 квартал 2011 року - занижено в сумі 1398 грн.

За результатами вищезазначених порушень, з врахуванням витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (задекларованих підприємством), перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 2700 грн.

Отже, можна зробити висновки, що встановлені розбіжності між сумою доходів від операційної діяльності (доходів від реалізації товарів (робіт, послуг)) за даними перевірки та даними Декларації з податку на прибуток підприємства пояснюються невідповідністю задекларованих сум доходів даними бухгалтерського обліку, які підтверджуються документами, що підлягали перевірці.

Суд першої інстанції протокольною ухвалою зобов'язав позивача надати відповідачу первинні документи, що підтверджують витрати позивача за період, що перевірявся, а відповідача провести звірку щодо підтвердження визначення суми податку, з урахуванням документів наданих позивачем, результат оформити актом або довідкою за підписом керівника інспекції.

На виконання вимог суду першої інстанції позивачем надано документи, частина з яких без підписів та печаток, тому відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 року № 996 - ХІV не є первинними документами, та на суму іншу ніж задекларована підприємством. Вказані документи були враховані в якості доказів, що й призвело до висновку суду першої інстанції про документальне підтвердженням витрат на більшу суму, ніж задекларована платником та скасування оскаржуваного рішення.

При цьому судом не враховано, що відповідно до положень ст. 50 КАС України позивач мав право самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій платником податку податковій декларації, однак цього не зробив.

Відповідно до п. 3.1 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою з якою це повноваження надано, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття.

У відповідності до вимог ст. 161 КАС України, суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Отже, суд першої інстанції мав би з'ясувати обставини, що відносяться до предмету перевірки, з урахуванням первинних документів, що були у платника на момент перевірки і з врахуванням цих обставин робити висновок про правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим позивач стверджує, що в 1 кварталі 2011 року об'єкт оподаткування був від'ємним, однак відповідачем відмовлено в прийнятті декларації, тому позивач задекларував доходи і витрати в сумі "0" грн. Проте варто зазначити, що позивачем не надано жодного доказу який би підтверджував його позицію.

Окрім цього, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що фінансова допомога була повернута засновнику протягом 365 днів з дня її отримання, а тому не повинна бути включена до доходу, то суд апеляційної інстанції вважає таке твердження суду першої інстанції неправильним з таких підстав.

Перевіркою проведеною відповідачем встановлено, що договір безвідсоткової позики на внесення власних коштів для поповнення оборотних коштів підприємства № 1 від 01.01.2011 року (далі договір) уклали ОСОБА_5, яка є власником підприємства ПП ЛСОК «Поділля» (позикодавець) та ПП ЛСОК «Поділля» (позичальник). Згідно пп. 1.1 договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути безвідсоткову позику у визначений цим договором строк. Відповідно до п.4.1 договору, строк надання та повернення безвідсоткової позики - до 31.12.2015 року, який може бути продовжений за домовленістю сторін.

Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

У відповідності до пп. 135.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають:

суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповернутими на кінець такого звітного періоду, в осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із ПК України мають пільги з цього податку, в тому числі право застосувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 ст. 151 ПК України.

Положення вказаного пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Як видно із матеріалів справи на порушення пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, підприємством не включено до інших доходів суму фінансової допомоги, отриманої від засновника ОСОБА_5 особисто, та за довіреністю через ОСОБА_6 та ОСОБА_8, що залишається неповернутою на протязі 365 календарних днів з дня її отримання.

Зазначене порушення призвело до заниження доходів в сумі 308 976 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: 2 квартал 2012 року в сумі 310576 грн. (не повернуто понад 365 днів засновнику); 4 квартал 2012 року в сумі 1600 грн. (від'ємне значення - повернення засновнику).

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив із переконання, що фактичне повернення фінансової допомоги в сумі 308 976 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатково-касовими ордером, рахунками-фактурами, банківськими виписками КБ «Приватбанк», а також актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012 року.

Проте суд апеляційної інстанції вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, оскільки не базується на повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які містяться в матеріалах справи і були досліджені в судовому засіданні, з огляду на наступне.

Стосовно видаткового-касового ордера від 30.03.2011 року слід зазначити, що згідно п.5.1 Договору, безвідсоткова позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця.

Відносно рахунків-фактур варто відмітити, що вони виписані на «Послугу «Повернення безвідсоткової позики згідно договору». Однак, в розумінні ПК України повернення позики не є послугою, та не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, в той час як в даних рахунках-фактурах зазначені суми ПДВ.

Аналізуючи банківські виписки КБ «Приватбанк» (рахунок 26007060155384), необхідно зазначити, що в даних документах 13.02.2012; 07.03.2012; 14.03.2012; 05.04.2012; 11.05.2012; 30.05.2012; 07.06.2012; 09.06.2012; 09.06.2012; 03.07.2012; 07.07.2012; 11.07.2012; 13.07.2012; 26.07.2012; 16.08.2012; 09.10.2012; 25.10.2012; 29.10.2012; 30.10.2012; 12.11.2012; 13.11.2012; 19.12.2012; 25.12.2012 зазначено перерахування коштів як «Поповнення оборотних коштів згідно договору № 1 від 01.01.2012 року».

Вищезазначені кошти були перераховані як позика, що надається ФОП ОСОБА_5, а не повернення фінансової допомоги, так як 01.01.2012 року укладено договір про надання безвідсоткової позики між ПП ЛСОК «Поділля» ( Позикодавець) та ФОП ОСОБА_5

Окрім цього, згідно з наданою позивачем бухгалтерською довідкою від 30.05.2014 року № 137 щодо взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_5 2010 - 2012 років колегією суддів виявлено розбіжності в сумі щодо отриманої від ФОП ОСОБА_5 позики. Зокрема, сума наданої позики складає 216543,53 грн., а повернутої - 527238,63 грн.

Однак, судом першої інстанції не було оцінено вказані докази, чим порушено ст. 86 КАС України згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 року № 0003262201 оскільки вказане повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним та вказує на порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуКам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, - скасувати та прийняти нову .

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "10" червня 2014 р. .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.