Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1313/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1313/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Ім Україна», м. Львів

До відповідача : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

Про стягнення 33 499,42 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Грунський В.О. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору : Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Ім Україна» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33 499,42 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 28.04.2014 р.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.

В судовому засіданні 28.04.2014 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2014 року позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

У жовтні 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Ім Україна» (надалі Покупець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі Продавець) було досягнута усна домовленість, відповідно до якої Продавець зобов'язується продати Покупцю продукцію, а саме паливні гранули, а Покупець зобов'язується здійснити передоплату вказаної продукції та прийняти її.

На виконання усних домовленостей Покупець 9 жовтня 2012 року та 25 жовтня 2012 року перерахував на рахунок Продавця суму попередньої оплати за продукцію у розмірі 33 165,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Однак, з незрозумілих причин та всупереч досягнутої між сторонами домовленості Продавець свої зобов'язання не виконав.

З метою досудового врегулювання спору Покупцем було направлено 25.01.13 р. Продавцю претензію, в якій зазначив, що у зв'язку з значною затримкою термінів поставки та пов'язаними з нею зобов'язаннями перед третіми особами, така поставка втратила для Покупця інтерес. Однак, відповіді від Продавця отримано не було.

Продавець здійснив часткове повернення отриманої ним суми передоплати 17.07.13р. - 100,00 грн. та 19.09.13 р. - 1 000,00 грн. Однак, залишок інших коштів перерахованих Продавцем Покупцеві не була повернута у зв'язку з чим виникла заборгованість перед останнім в сумі 32 065,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем на суму заборгованості було нараховано 3 % річних за прострочення повернення суми заборгованості передоплати в сумі 1 089,82 грн. та інфляційні втрати в розмірі 344,60 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання усних домовленостей досягнутих між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екс Ім Україна» (надалі Покупець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі Продавець), Покупцем 9 жовтня 2012 року та 25 жовтня 2012 року перераховано на рахунок Продавця суму попередньої оплати за продукцію у розмірі 33 165,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено 25.01.13 р. Відповідачу претензію, у якій вказано, що у зв'язку з значною затримкою термінів поставки та пов'язаними з нею зобов'язаннями перед третіми особами, така поставка втратила для Покупця інтерес, в зв'язку з чим просив повернути авансовий платіж

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем частково повернено отримані ним суми передоплат 17.07.13р. - 100,00 грн. та 19.09.13 р. - 1 000,00 грн.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання Відповідачем не виконано, залишок коштів перерахованих Позивачем Відповідачу не повернуто, чим станом на день винесення рішення заборговано Позивачу 32 065,00 грн.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем за період 06.02.2013 року по 18.03.2014 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 344,60 грн. та три відсотки річних в розмірі 1089,82 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів повернення передоплати з пред'явленням платіжних доручень станом на день розгляду справи не подав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати слід покласти на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екс Ім Україна» (79021, м. Львів, вул. Б. Котика, 4/12, код ЄДРПОУ 37693348) - 32 065,00 грн. - основного боргу, 344,60 грн. - інфляційних втрат, 1 089,82 грн. - трьох відсотків річних та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.06.2014 року.

Суддя Березяк Н.Є.