Постанова

від 14.10.2014 по справі 914/1313/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 914/1313/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Йовик Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - не з'явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, б/н від 19.08.2014р. (вх.№ 01-05/3996/14 від 26.08.2014р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2014

у справі № 914/1313/14, суддя Березяк Н.Є.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Екс Ім УкраїнаВ» , м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення 33 499, 42 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2014р. у справі №914/1313/14 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Екс Ім УкраїнаВ» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Екс Ім УкраїнаВ» 32 065,00 грн. основного боргу, 344,60 грн. інфляційних втрат, 1 089,82 грн. трьох відсотків річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2014р. у справі №914/1313/14 змінити та стягнути з неї на користь позивача не 1089,82 грн., а 1064,01 грн. трьох відсотків річних з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Екс Ім УкраїнаВ» письмового відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 26.08.2014р. справу за №914/1313/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 27.08.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/1313/14 введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2014р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р. на клопотання скаржника розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.10.2014р.

В судове засідання 14.10.2014 року сторони участі уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р. явка представників сторін у судове засідання визначена на власний розсуд, сторін було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору ( відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у жовтні 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Екс Ім УкраїнаВ» (надалі - покупець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - продавець) було укладено в усній формі договір купівлі-продажу, за яким продавець зобов'язався продати покупцю продукцію, а саме паливні гранули, а покупець зобов'язався здійснити передоплату вказаної продукції та прийняти її.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що покупець 09.10.2012р. та 25.10.2012р. перерахував на рахунок продавця суму попередньої оплати за товар у сумі 33 165,00 грн., а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, обумовлену продукцію позивачу не передав.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, з метою досудового врегулювання спору 25.01.2013р. позивачем було направлено відповідачу претензію про повернення суми проведеної передоплати в розмірі 33 165,00 грн. у 7-денний строк у зв'язку з значною затримкою термінів поставки. Вказана претензія отримана продавцем особисто 29.01.2013р., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Матеріалами справи підтверджено, що платіжними дорученнями від 17.07.2013р. на суму 100,00 грн. та від 19.09.2013р. на суму 1 000,00 грн. відповідач частково повернув позивачу кошти отримані в якості попередньої оплати за паливні гранули у зв'язку із не поставкою товару.

Доказів повернення решти суми попередньої оплати відповідачем не подано ні під час розгляду спору місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку. Відтак, матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 32 065,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин, провівши перерахунок належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 32 065,00 грн. заборгованості, а також 344,60 грн. інфляційних втрат та 1089,82 грн. 3% річних нарахованих за період з 06.02.2013р. по 18.03.2014р.

Твердження позивача про неправильність розрахунку 3% річних у зв'язку з неврахуванням того факту, що платіж у розмірі 100 грн. здійснено відповідачем 11.07.2013р., а у розмірі 1000грн. - 24.09.2013р., а не 17.07.2013р. та 19.09.2013р., як зазначено в рішенні місцевого господарського суду, розцінюється колегією суддів як безпідставне та необґрунтоване оскільки суперечить наявним в матеріалах справи доказам.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 10.06.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2014 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2014р. у справі №914/1313/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 16.10.2014р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.