Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/908/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/908/14 03.06.14

За позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар-Груп»

Про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Вільгельм А.Д. представник за довіреністю № 7/26-34/2712/05 від 27.12.13.

Від відповідача: не з'явися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - позивач, Інспекція) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвестмент» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача:

- привести до попереднього стану нежитлове приміщення на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва шляхом перебудови;

- знести окремо розташовану будівлю на прибудованій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведення позивачем позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було встановлено, що відповідач самовільно виконав будівельні роботи з реконструкції нежилих приміщень, що знаходяться на першому поверсі житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва та з будівництва будівлі (прибудови) невизначеного типу (кафе «Рустам»), без документів, що надають право на виконання будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.14. порушено провадження у справі № 910/908/14 та призначено її до розгляду на 13.02.14.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.02.14., 04.03.14., в зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 04.03.14., 20.03.14.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/908/14 призначено до розгляду на 15.04.14.

В судовому засіданні 15.04.14. представником позивача було подано заяву відповідно до якої Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві просить суд:

- зобов'язати відповідача привести до попереднього стану нежитлове приміщення на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва (кафе «Рустам») шляхом знесення самочинно збудованої прибудови;

- зобов'язання відповідача знести окремо розташовану будівлю на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва.

Суд відзначає, що вказана заява є письмовими поясненнями у справі, в яких позивач незначним чином стилістично переформулював пред'явлені позовні вимоги без зміни їх змісту.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.04.14. та 15.05.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.05.14. та 03.06.14.

В судовому засіданні 03.06.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.14. вкотре не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) відповідачу наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/908/14.

В судовому засіданні 03.06.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

При перевірці розташованого на вул. Драгоманова, 31 в Дарницькому районі міста Києва об'єкту, встановлено, що за вказаною адресою відповідачем експлуатується заклад громадського харчування «Кафе «Рустам», що розташовується на першому поверсі житлового будинку за вказаною адресою та на його при будинковій території, після проведення будівельних робіт з реконструкції, шляхом зведення прибудови, та будівництва окремої будівлі невизначеного типу (матеріал зовнішніх стін - піноблоки) площею біля 10 кв.м, без документів, які надають право на експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», про що складено акт від 25.07.13.

У зв'язку з вказаним позивачем було видано відповідачу припис від 25.07.13. з вимогою з 25.07.13. заборонити експлуатацію кафе «Рустам», в термін до 25.09.13. усунути допущені правопорушення, та складено протокол від 25.07.13. про правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

Постановою від 07.08.13. № 329/13 накладено на відповідача штраф за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

На підставі контролю за виконанням вимог позивача, було видано направлення № б/н від 13.11.13. для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем щодо експлуатації відповідачем закладу громадського харчування «Кафе «Рустам», що розташовується на першому поверсі житлового будинку за адресою вул. Драгоманова, 31 в Дарницькому районі міста Києва та на прибудинковій території вказаного житлового будинку, після проведення будівельних робіт з реконструкції, шляхом зведення прибудови, та будівництва окремої будівлі невизначеного типу (матеріал зовнішніх стін - піноблоки) площею біля 10 кв.м.

За результатами перевірки актом № б/н від 13.11.13. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, встановлено, що вимоги припису, виданого Інспекцією 25.07.13. відповідачем не виконані.

У зв'язку з вказаним позивачем було видано відповідачу припис від 13.11.13. з вимогою в термін до 02.12.13. привести до попереднього стану шляхом перебудови нежитлових приміщень та шляхом знесення окремо розташованої будівлі на прибудинковій території житлового будинку за адресою вул. Драгоманова, 31 в Дарницькому районі міста Києва.

Крім того, 13.11.13. позивачем було складено протокол про вчинене відповідачем правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

Постановою від 26.11.13. № 580/13/7/26-48/2611/02/13 накладено на відповідача штраф за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

Для контролю за виконанням вимог приписів у відповідності до направлення № б/н від 11.12.13. про проведення позапланової перевірки, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем щодо експлуатації об'єкта розташованого на вул. Драгоманова, 31 в Дарницькому районі міста Києва.

За результатами перевірки актом № б/н від 16.12.13. перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, встановлено, що позивач вимоги припису від 13.11.12. не виконав, нежитлові приміщення кафе «Рустам на першому поверсі житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 в Дарницькому районі міста Києва до попереднього стану шляхом знесення прибудови не привів, окремо розташовану будівлю на при будинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 в Дарницькому районі міста Києва не зніс.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем у добровільному порядку вимог приписів Інспекції від 25.07.13. та 13.11.13., у зв'язку із чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача привести до попереднього стану нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва (кафе «Рустам») шляхом знесення самочинно збудованої прибудови та знести окремо розташовану будівлю на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом п. 3 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і м. Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.07. № 317 (надалі -Положення), основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).

Відповідно до п. 6 п. 4 Положення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладених на них завдань проводять у встановленому порядку перевірки: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Тобто, Інспекція є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно з ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

З огляду на наведені норми вбачається, що для здійснення будівельних робіт законодавець встановлює обов'язковість наявності документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та затвердженої проектної документації.

Далі, положеннями ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Правовстановлюючих документів на спірні об'єкти до матеріалів справи сторонами не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

За твердженням позивача, згідно з Єдиним реєстром дозволи на виконання будівельних робіт та документи дозвільного характеру на право виконання будівельних робіт за вказаною адресою відповідачу не видавались та не реєструвались, зазначені об'єкти (прибудова та окремо розташована будівля) в експлуатацію не приймались. Вказане відповідачем не спростовано.

Матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності) підтверджується здійснення відповідачем експлуатації на спірному об'єкті під кафе без прийняття в експлуатацію: прибудови до нежитлових приміщень на першому поверсі житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва та окремо розташованої будівлі на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. (ч. 8 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.11., а саме п. 12, встановлено, що експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Судом встановлено, що після будівництва прибудови до нежитлових приміщень на першому поверсі житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва та окремо розташованої будівлі на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва, відповідач здійснює їх експлуатацію під кафе «Рустам» без прийняття в експлуатацію, а тому в силу положень ст. 376 Цивільного кодексу України підлягає приведенню до попереднього стану шляхом знесення.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Приписами від 25.07.13. та 13.11.13. Інспекція вимагала від відповідача не здійснювати експлуатацію перебудованого не введеного в експлуатацію об'єкту та усунути порушення відповідно до вимог діючого законодавства.

Наявними матеріалами справи (актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих робіт і будівельних робіт) підтверджується невиконання відповідачем вимог Інспекції та факт того, що після здійснення будівництва прибудови до нежитлових приміщень на першому поверсі житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва та окремо розташованої будівлі на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва, відповідач здійснює їх експлуатацію кафе без прийняття в експлуатацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано приписів Інспекції про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

За змістом ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Тобто, законодавцем встановлено дві підстави, за наявності хоча б одної з яких, існують правові підстави для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести.

Суд відзначає, що саме по собі встановлення факту відсутності документів, що надають право на експлуатацію об'єкта будівництва не є підставою для зобов'язання особи, що здійснила самочинне будівництво, здійснити його перебудову чи знести такий об'єкт, однак відсутність таких документів та експлуатація об'єкта без прийняття в експлуатацію є порушенням законодавства щодо порядку здійснення будівництва, з чим безпосередньо пов'язано дотримання будівельних норм і правил.

Таким чином, оскільки після будівництва прибудови до нежитлових приміщень на першому поверсі житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва та будівництва окремо розташованої будівлі на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва, без дозволів на виконання будівельних робіт , відповідач здійснює їх експлуатацію під кафе без прийняття в експлуатацію , то настають правові наслідки передбачені ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про зобов'язання відповідача: привести до попереднього стану нежитлове приміщення на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва (кафе «Рустам») шляхом знесення самочинно збудованої прибудови та знести окремо розташовану будівлю на при будинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва, є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки в силу вимог п. 24 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Разом з тим, суд відзначає, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.01.14., 13.02.14., 04.03.14., 20.03.14., 15.04.14., 15.05.14. (вказані ухвали було отримано відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення) було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Анчар-Груп» надати суду: власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування оригінал і належним чином засвідчені копії статуту (положення), витягу від Державного реєстратора про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи; довідку з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків; письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаними ухвалами сторони попереджались, що за ухилення від вчинення дій, покладених на них господарським судом, можуть бути застосовані санкції, встановлені приписами п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та було попереджено відповідача про те, що у випадку неподання відзиву на позовну заяву, документів витребуваних ухвалою суду, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається з ухвал від 13.02.14., 04.03.14., 15.04.14., 15.05.14., суд звернув увагу відповідача на те, що вимоги ухвал є обов'язковими для виконання сторонами, а невиконання вимог ухвал тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Проте, в судові засідання 13.02.14., 04.03.14., 15.04.14., 15.05.14. представник відповідача без повідомлення причин не з'явився та не надав суду відповідних документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані ними відомості та обставини справи, подати на вимогу суду пояснення в письмовій формі.

У відповідності до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Явка представника відповідача в судові засіданні та подання ним доказів необхідні для безпосереднього сповіщення останнім про знані їм відомості та докази у справі, з'ясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи по суті.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи .

Таким чином, має місце зловживання відповідачем процесуальними правами, яке полягає в нез'явленні представника відповідача в судові засідання 13.02.14., 04.03.14., 15.04.14., 15.05.14. без поважних причин та невиконання вимог ухвал суду без зазначення причин невиконання (в частині подачі витребуваних доказів).

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

Зазначені обставини унеможливлюють вирішення спору у визначені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки.

Частиною 2 ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

В п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.10. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" вказано, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК);

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

За таких обставин, враховуючи фактичні обставини справи та суть допущених відповідачем зловживань, суд вважає, що належними, адекватними та співрозмірними заходом реагування на неявку відповідача в судові засідання для дачі пояснень та на невиконання відповідачем вимог ухвал суду (ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом вказаними ухвалами) є застосування до нього передбаченого п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заходу у вигляді стягнення в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Анчар-Груп» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 31; ідентифікаційний код 35262038) привести до попереднього стану нежитлове приміщення на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва (кафе «Рустам») шляхом знесення самочинно збудованої прибудови;

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Анчар-Груп» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 31; ідентифікаційний код 35262038) знести окремо розташовану будівлю на прибудинковій території житлового будинку на вул. Драгоманова, 31 у Дарницькому районі міста Києва.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар-Груп» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 31; ідентифікаційний код 35262038) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар-Груп» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 31; ідентифікаційний код 35262038) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.14.

Суддя Т.М. Ващенко