Ухвала від 11.06.2014 по справі 1-181/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» червня 2014р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурора ОСОБА_4

та адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора Садгірського району м.Чернівців, обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Садгірського районного суду м.Чернівців від 10.04.2014 року, -

Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , гр. України, не одруженого, не працюючого, з вищою освітою, не судимого, -

визнано винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.3 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироку законної сили залишено у виді застави в розмірі 17000 грн., зараховано йому в строк відбуття покарання перебування його під вартою у цій справі з 15.11.2010 р. по 25.11.2010 р. та з 17.08.2011р. по 26.02.2013 р., а саме 1 рік 6 місяців 9 днів.

Вирішено долю речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області 3045 грн. 36 коп. та на користь КНДІ судових експертиз 4291 грн. витрат за проведення судових експертиз.

Згідно вироку, ОСОБА_7 14.10.2010 року близько 23 год., керуючи мікроавтобусом «Мерседес Бенц 310» д.н. НОМЕР_1 по вул. Центральній в с.Подвір`ївка Кельменецького району Чернівецької області зі сторони центру вказаного населеного пункту в напрямку КПП «Ліпкани» із перевищеною швидкістю більше 60 км/год., проявивши неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість в своїх діях, після проїзду частини дороги із заокругленням, змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу вліво, виїхавши на смугу зустрічного руху, та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить

Справа №11/794/59/2014 р. Головуючий у І інстанції ОСОБА_8

Категорія: ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_1

перешкоди чи небезпеки для інших учасників руху, в результаті чого допустив зіткнення з моторолером під керуванням водія ОСОБА_9 , пасажиром якого був ОСОБА_10 , що рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху. В результаті зіткнення транспортних засобів потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли на місці пригоди.

Дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_7 скоїв в результаті грубого порушення та невиконання вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 11.2, 11.3, 13.3, 12.4 Правил дорожнього руху України в редакції станом на 14.11.2010 р.

На цей вирок заступник прокурора Садгірського району м. Чернівців ОСОБА_11 та засуджений ОСОБА_7 подали апеляції.

Заступник прокурора в своїй апеляції просив скасувати оскаржуваний вирок та постановити новий і призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання. При цьому він вказував, що суд першої інстанції належним чином не врахував те, що скоєний обвинуваченим злочин є тяжким, останній себе винним не визнав і матеріальну шкоду потерпілим не відшкодував.

Засудждений ОСОБА_7 в своїй апеляції просив скасувати вирок щодо нього і постановити виправдувальний вирок.

При чому, перша частина апеляції написана від імені особи, яка просить виправдати її підзахисного ОСОБА_7 за недоведеністю вини останнього у вчиненні злочину, а друга частина апеляції викладена від імені засудженого, в якій він також просить виправдати його.

В поданій засудженим апеляції, на обґрунтування викладених в ній вимог, є посилання на те, що огляд місця події, складання схеми до нього та фіксація слідової інформації під час досудового слідства проведено неповно, з порушенням методичних рекомендацій МВС України по проведенню огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. Ще апелянт зазначав, що вихідні дані для проведення автотехнічних експертиз слідчим були надані неправильні і це, на його думку, призвело до помилкових висновків експертів. Засуджений вказував також, що йому і його захиснику безпідставно було відмовлено в проведенні додаткової автотехнічної експертизи, суд порушив загальні принципи правосуддя, визнавши показання свідка ОСОБА_12 неспроможними. Ще ОСОБА_7 вказував, що місце зіткнення транспортних засобів було не там, як зазначено в схемі до протоколу огляду місця події. Зазначав, що на досудовому слідстві не встановлено фактичне місце зіткнення транспортних засобів, механізм контактування тіл потерпілих з мікроавтобусом, не встановлено фактичні дії водія моторолера та траєкторію його руху, не проведено відтворення обстановки і обставин події з ним та понятими, не призначено експертизу по розльоту тіл. Також апелянт в поданій апеляції зазначав, що не погоджується з висновками проведених авто технічних експертиз та навів більше двадцяти питань, які, на його думку, необхідно було з`ясувати досудовому слідству та суду. Зазначав, що розслідування проведено неповно та необ`єктивно, суд не спростував показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , судовий розгляд справи було проведено однобічно, вирок постановлено на непрямих доказах і припущеннях.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка просила задовольнити подану державним обвинувачем апеляцію та скасувати оскаржуваний вирок і постановити новий, призначивши ОСОБА_7 більш суворе покарання, посилаючись на обставини, що наведені в ній та відмовити в задоволенні апеляції засудженого, заслухавши ОСОБА_7 та його захисника, які просили задовольнити подану засудженим апеляцію та відмовити в задоволенні апеляції прокурора, посилаючись на обставини, що викладені в поданій ОСОБА_7 апеляції, заслухавши потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які вказували, що вони простили ОСОБА_7 та не мають до нього претензій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апелянтів, надавши останнє слово ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що в задоволенні вимог апелянтів необхідно відмовити.

Винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, що наведені у вироку, повністю підтверджена дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Так, потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_17 в суді дали показання, що самого зіткнення транспортних засобів не бачили, але після дорожньо-транспортної пригоди на місці події ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_12 не бачили. Від відшкодування матеріальної шкоди відмовились.

Свідок ОСОБА_18 в суді дав показання, що після надходження повідомлення про ДТП він з колегами виїхав на місце події. Коли він приїхав на місце, там уже були слідчі. Після огляду місця події він намалював схему та склав протокол. Коли показував ОСОБА_7 на сліди, той оспорював їх, говорив, що не бачить їх. Всі обставини ДТП були зафіксовані правильно, заміри він робив разом з експертом, були присутні поняті.

Свідок ОСОБА_19 в суді дав показання, що в той вечір він з братом повертався з озера. ОСОБА_9 і ОСОБА_20 сіли на моторолер і поїхали в село. За кермом був ОСОБА_9 , їхали вони з включеним світлом фари. Невдовзі недалеко від дому на дорозі почув удар і побіг туди. Коли прибіг на місце, то побачив уже мертвих ОСОБА_9 і ОСОБА_20 .

З показань свідка ОСОБА_16 , даних нею в судовому засіданні, вбачається, що 14.11.2010 р. близько 23-ї години почула на вулиці шум, після чого на дорозі побачила тіло свого сина. Зі слідів, що були на дорозі та уламків транспортних засобів, що там були, було помітно, що зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху моторолера.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_21 , даних ним на досудовому слідстві, вбачається, що він був понятим при огляді місця події та складанні схеми ДТП та разом з ОСОБА_22 допомагав працівникам міліції проводити заміри об`єктів та слідів. Після закінчення огляду він разом з іншим понятим ретельно перевірили протокол огляду місця події та схему до нього і, переконавшись, що всі дані, виявлені на місці пригоди, були зафіксовані правильно, розписався у тих документах. Свідка ОСОБА_12 на місці пригоди не бачив.

Свідок ОСОБА_22 дав показання, що був понятим при проведенні огляду місця пригоди та складанні схеми ДТП. Схема до протоколу, що була складена, є вірною, записані в ній дані відповідають дійсності. ОСОБА_7 тоді відмовився підписувати документи, не погоджуючись з схемою, що була складена на підставі проведених замірів. Зіткнення транспортних засобів відбулось на зустрічній смузі руху, протокол огляду складався в його присутності.

Експерт ОСОБА_23 в суді дав показання, що ознайомившись з наданими йому матеріалами справи, провівши огляд та встановивши розташування пошкоджень і потертостей, він визначив місце зіткнення транспортних засобів. Це місце було на лівій смузі руху, тобто на зустрічній. Висновки, викладені в актах експертиз №334-а та №332-а від 24.12.2010 р. та 27.12.2010 р. є правильні.

Експерт ОСОБА_24 в суді пояснив, що був присутній на місці ДТП. Тоді проводилось відтворення механізму пригоди в зворотному напрямку, все фіксувалось на фото в присутності понятих. На схемі є одна неточність ширина сліду від тертя моторолера, яка відмічена однією лінією, оскільки схема виконана не в масштабі. Поняті були присутні при всіх замірах і записах.

Доказом винуватості ОСОБА_7 є також дані протоколу огляду місця події від 15.11.2010 р. (т.1 а.с.14-38), в якому детально описано та зафіксовано слідову інформацію та наслідки від дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце в с.Подвір`ївка Кельменецького району.

З протоколу огляду транспорту (т.1 а.с.41-43) вбачається, що в автомобілі «Мерседес- Бенц 310» д.н. НОМЕР_1 маються пошкодження переднього вітрового скла, захисної решітки радіатора, переднього правого крила та пошкоджено бампер.

З протоколу огляду транспорту (т.1 а.с.47-49) вбачається, що моторолер «П`яжжіо Шторм» повністю пошкоджений та деформований.

З висновків транспортно-трасологічної експертизи №333а від 27.12.2010 р. вбачається, що зіткнення мікроавтобуса та моторолера відбулось на лівій смузі руху в напрямку КПП «Ліпкани» (т.1 а.с.104-114).

З висновку судово-медичної експертизи №642 вбачається, що ОСОБА_20 в результаті пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді масивної внутрішньої кровотечі, яка виникла як ускладнення наявної закритої тупої травми грудної клітки з розривом аорти, від яких помер на місці пригоди (т.1 а.с.164-168).

В висновку судово-медичної експертизи №641 від 30.12.2010 року вбачається, що ОСОБА_9 в результаті пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді масивної внутрішньої кровотечі внаслідок закритої тупої травми грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів, в результаті яких помер на місці пригоди.

З довідки Подвір`ївської сільської ради вбачається, що ділянка дороги, де сталася 14.12.2010 р. дорожньо-транспортна пригода, в нічний період часу освітлюється вуличним електричним освітленням з 22 год. до 24 год. (т.2 а.с.5).

З висновків судово-автотехнічної експертизи №39-а від 18.02.2011 року вбачається, що в діях водія ОСОБА_7 є невідповідність вимог п.п.2.3(б), 11.2 та 12.4 Правил дорожнього руху, невиконання яких, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку із настанням транспортної пригоди, а показання самого ОСОБА_7 щодо механізму скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору є неспроможні.

З висновку експерта №71-а від 14.03.2011 року (т.2 а.с.99) вбачається, що зіткнення мікроавтобуса «Мерседес- Бенц 310» д.н. НОМЕР_1 та моторолера «П`яжжіо Шторм» відбулось на лівій сузі руху в напрямку КПП «Липкани», а саме: в місці утворення сліду гальмування та бокового юзу, не виключено на відстані 0,65 м. від лівого краю проїзної частини, при цьому автомобіль «Мерседес Бенц 310» контактуючою частиною в момент зіткнення перебував повністю на зустрічній смузі руху, а виходячи із розташування пошкоджень на ньому, не виключено, що міг частково займати колесами лівої сторони автомобіля ліве узбіччя. В діях водія ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимог п.п.2.3 (б), 11.2, 12.4 ПДР, невиконання яких, з технічної точки зору, у своїй сукупності, перебуває в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Показання водія ОСОБА_25 щодо механізму скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору неспроможні.

Як вбачається з висновків комплексної судово-автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи №6069/6070/12-52 від 15.06.2012 року (т.5 а.с.112-120), місце зіткнення транспортних засобів знаходилось на боці проїзної частини, що призначена для руху напрямку КПП «Липкани» - центр с.Подвір`ївка», тобто зіткнення транспортних засобів відбулось на зустрічній для мікроавтобусу Мерседес смузі руху. Покази водія ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 стосовно розташування місця зіткнення слід вважати неспроможними з технічної точки зору. В даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_7 вбачається невідповідність п.п.11.2, 11.3, 13.3 ПДР, що, з технічної точки зору могло стати причиною створення аварійної дорожньо-транспортної ситуації та зіткнення транспортних засобів. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 своїми односторонніми діями міг не мати можливості уникнути даної ДТП, у зв`язку з чим в його діях невідповідностей вимогам ПДР експерти не вбачають.

Наведені в цій ухвалі та інші, досліджені в суді першої інстанції докази, свідчать про правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_7 . При цьому суд дав оцінку показанням засудженого та свідка ОСОБА_12 , виходячи з сукупності досліджених доказів та встановлених обставин справи. Невизнання засудженим своєї винуватості та заперечення висновків судових експерти і інших доказів, що викривають його у вчиненні злочину, є його правом та способом захисту і намаганням уникнути відповідальності.

Допитані в судовому засіданні свідки, які приймали участь в проведенні огляду місця події, складанні схеми та інших документів на місці ДТП, підтвердили правильність та достовірність складених ними документів, а також вказали, що ОСОБА_7 тоді відмовлявся засвідчити правильність складених документів, заперечуючи очевидні факти, посилався на те, що не бачить окремих зафіксованих ними слідів. А тому твердження засудженого про те, що огляд місця події, складання протоколу, схеми до нього, проведено неповно та з порушеннями, є голослівними.

Всі досліджені в суді першої інстанції та перевірені в апеляційній інстанції висновки автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті невиконання вимог ПДР водієм ОСОБА_7 , зіткнення транспортних засобів сталося на зустрічній для мікроавтобуса Мерседес під керуванням засудженого смузі руху, а показання свідка ОСОБА_26 і водія ОСОБА_27 про механізм та місце зіткнення транспортних засобів, з технічної точки зору, є неспроможними. А тому посилання апелянта на те, що суд порушив загальні принципи правосуддя, визнавши неспроможними показання свідка ОСОБА_12 , є голослівними, оскільки ці висновки суд зробив на підставі досліджених доказів та висновків експертів.

Заперечення апелянтом правильності проведених замірів під час огляду місця події, також є голослівним, не відповідає дійсності та спростовано як показаннями свідків, так і висновками всіх авто технічних експертиз, аналіз яких наведено у вироку суду та цій ухвалі.

Вимоги апелянта про проведення так званої ним експертизи «по розльоту тіл», з`ясування інших подібних питань, що викладені ним в апеляційній скарзі, не можуть бути задоволені із-за відсутності як самих назв таких експертиз і експертних установ, так і із-за безпідставності та умисного заперечення ним очевидних фактів та дійсних обставин, що мали місце.

Досудове та судове слідство по справі проведено повно і об`єктивно, з`ясовано всі обставини, що мають істотне значення для прийняття правильного висновку по справі. Твердження апелянта про неповноту і неправильність судового розгляду є безпідставні.

Така поведінка ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, може свідчити про обраний ним спосіб захисту та намаганням затягнути розслідування по справі.

А тому апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_7 є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог прокурора про незаконність вироку із-за невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, колегія суддів вважає, що апелянт не навів достатніх та переконливих аргументів цього.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував те, що скоєним ним злочин відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного і призначив останньому покарання в межах санкції ст.286 ч.3 КК України.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що потерпілі відмовились від відшкодування їм заподіяної шкоди, цивільні позови не заявляли. А заперечення ОСОБА_7 своєї вини є конституційним правом останнього і не може визнаватись обставиною, що обтяжує покарання, чи іншим чином погіршувати становище особи. А тому вимоги прокурора є безпідставні і в задоволенні його апеляції необхідно відмовити.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання тяжкі наслідки, завдані злочином, оскільки саме за настання таких наслідків передбачена відповідальність в ст. 286 ч.3 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

А тому колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду як на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 завдання злочином тяжких наслідків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 374, 377, 379 КПК України в редакції 1960 року, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляції заступника прокурора Садгірського району м.Чернівців ОСОБА_28 відмовити, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 10.04.2014 року щодо ОСОБА_7 змінити виключити з мотивувальної частини цього вироку посилання суду як на обставину, що обтяжує покарання заподіяння злочином тяжких наслідків.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Копія вірна: суддя