Постанова

від 10.06.2014 по справі 826/661/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/661/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортзон" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортзон" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Комфортзон" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами (основний); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; оброблення насіння для відтворення.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОМФОРТЗОН» по взаємовідносинах з ТОВ «ЛІГРАН» за січень, березень, квітень, травень, червень, грудень 2012 року; з ПП «Рембудкомплект-Плюс» за квітень, червень 2012 року; з ТОВ «Промтехгруп ЛТД» за лютий, квітень 2013 року; з ТОВ «Будбізнеспром-Т» за грудень 2012 року; з ТОВ «Супутник» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року; з ТОВ «Шоковіта» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року; з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за січень, лютий, березень, квітень, травень, липень 2012 року; з ТОВ «Еврогрупса» за січень, лютий 2012 року.

За результатами перевірки був складений Акт № 1981/26-56-22-03-09/36335185, в якому зазначено про порушення позивачем:

1)п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14. п.137.1 ст.137, п.138.2 ст. 138. п.138.4, ст.138, п.п. 139.1.9 п. 130.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено податок на прибуток, на загальну суму 845 098,00грн.

2) п.22.1 ст.22, п.44.1 ст.44. п.198.2 ст.198. п198.3.п 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 900 299,00 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2013 року № 0005142203, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість за основним платежем - 900 299,00 грн., за штрафними санкціями - 225 075,00 грн.; № 0005132203, яким позивачу донараховано суму податку на прибуток за основним платежем - 845 098,00 грн., за штрафними санкціями - 211 275,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, в своєму позові позивач просить визнати дії при складанні акта № 1981/26-56-22-03-09/36335185 неправомірними.

Колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов в частині визнати дії при складанні акта неправомірними не може підлягати задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України - документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку за наявності податкової інформації про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, дії контролюючого органу з проведення перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за даним адміністративним позовом процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта.

Отже, оскільки підстава, на основі якої було проведено перевірку, передбачена діючим законодавством, то відповідач діяв правомірно при складанні акту.

Щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2013 року.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що спір у цій частині зводиться до з'ясування питання про реальність чи безтоварність господарських операцій між ТОВ «КОМФОРТЗОН» та його контрагента, розв'язання якого матиме вирішальне значення для юридичної кваліфікації такого спірного моменту.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «ЛІГРАН», ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «Промтехгруп ЛТД», ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «Супутник», ТОВ «Шоковіта», ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Еврогрупса».

Встановлено, що ТОВ «Комфортзон» та ТОВ «Лігран» укладено договір купівлі-продажу №18/11 від 18 листопада 2011 року. На підтвердження реальності зазначених правовідносин позивачем надані рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

Крім того, ТОВ «Комфортзон» та ПП «Рембудкомлект-Плюс» укладено договір №15/04 від 15 квітня 2012 року, згідно якого виконавець зобов'язується надавати замовнику, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати послуги порізки, кромкування, фрезерування та ін. На підтвердження реальності зазначених правовідносин позивачем надані рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні. Слід зазначити, що в оскаржуваному акті відповідач посилається на акт перевірки ДПА у Полтавській області від 10 квітня 2013 року №435/22.5-10/36120814. Однак судом встановлено, що Постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/2224/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року зазначений акт визнано неправомірним.

Також, між позивачем та ТОВ «Промтехгруп Лтд» укладено договір №04/02 від 04 лютого 2013 року про надання послуг та договір №04/04 від 04 квітня 2013 року про надання послуг. На підтвердження реальності зазначених правовідносин позивачем надані акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, податкові накладні

Актом перевірки також встановлено, що позивачем та ТОВ «Будбізнеспром-Т» укладено договір №12/11 від 12 листопада 2012 року, згідно якого позивач зобов'язується приймати і оплачувати послуги з прокату і зберіганню меблів та супутні (в подальшому «послуга») вказані в рахунках-фактурах. На підтвердження виконання зазначеного договору надано: рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні.

Крім того, позивачем та ТОВ «Супутник» укладено договір купівлі-продажу №04/09 від 04 вересня 2012 року та договір про надання послуг №10/09 від 10 вересня 2012 року. В Акті перевірки відповідача зазначено перелік первинних документів по даним господарським правовідносинам: рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні.

Позивачем та ТОВ «Шоковіта» укладено договір №24/09 від 24 вересня 2012 року, на підставі якого позивач зобов'язався приймати і оплачувати послуги порізки, крокування, фрезерування, монтажу. Дані правовідносини підтверджують: рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні. В акті перевірки відповідач посилається на вже скасований Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 804/1271/13-а акт. Вказана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду також підтверджена Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року.

Між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» укладено договір №0901/2 від 09 січня 2012 року, згідно якого позивач зобов'язався приймати і оплачувати надані послуги вказані в рахунках-фактурах, №0901/2 від 09 січня 2012 року, згідно якого позивач зобов'язався оплатити фурнітуру для меблів та договір №2001/2 від 20 січня 2012 року, згідно якого вказаний контрагент позивача зобов'язався використовуючи власні матеріали, засоби і устаткування, і в межах загальної вартості робіт, виконати ремонтні роботи на об'єкті замовника. По даним правовідносинам надані такі документи: рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні. В Акті перевірки відповідач посилається Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7204/224/3269/32694389 від 21 грудня 2012 року. Проте, вказаний акт скасовано постановою Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 804/6144/! 3-а, залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року.

Також, між позивачем та ТОВ «Єврогрупса» було укладено договір №03/30 від 31 січня 2012 року, згідно якого вказаний контрагент зобов'язався передати у власність позивачу товар. На підтвердження реальності зазначених правовідносин позивачем надані рахунки-фактури, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Як передбачає п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормами п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося вище, позивачем на підтвердження фактичного виконання зазначених договорів долучено до матеріалів справи копії первинних документів.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 статті 201 ПК України, відповідають вимогам, які передбачено статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Контрагенти позивача на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Необхідно зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 ПК України.

В силу статті 149 ПК України - податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з пп. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Отже, у цьому разі зменшення власного капіталу мало місце, тому твердження податкового органу про відсутність витрат не відповідає дійсним обставинам.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортзон" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортзон" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 0005142203, яким позивачу донараховано суму податку на додану вартість за основним платежем - 900 299,00 грн., за штрафними санкціями - 225 075,00 грн.; № 0005132203, яким позивачу донараховано суму податку на прибуток за основним платежем - 845 098,00 грн., за штрафними санкціями - 211 275,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.