Рішення

від 17.06.2014 по справі 904/2743/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.14 Справа № 904/2743/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ТП ІНВЕСТПРОМ", м. Дніпропетровськ;

Відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТ", м. Київ

про визнання договору факторингу недійсним

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Потапчук П.В.

Представники:

від позивача: Кузниченко Д.Л., довіреність №182 від 01.11.2013

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Пильченко А.О, довіреність б/н від 07.03.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» (надалі - Відповідач1) та товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВЕРЕСТ» (надалі - Відповідач2) про визнання недійсним договору факторингу №3 від 10.12.2013.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судових засіданнях 14.05.2014, 26.05.2014 розгляд справи був відкладений на 26.05.2014, 11.06.2014 відповідно, в зв'язку з неявкою в судові засідання Відповідача1 та необхідністю витребувати додаткові документи до матеріалів справи, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невідповідність Договору факторингу встановленим вимогам до змісту господарських договорів та укладення зазначеного Договору з метою приховання іншого правочину. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір факторингу №3 від 10.12.2013, договір №322 поставки товару від 27.02.2012 з додатком №3 до нього, копію позовної заяви вих. №2/02 від 19.02.2014 товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» про стягнення заборгованості за договором поставки.

14.05.2014 Позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви та долучив до матеріалів справи копії договорів факторингу №02 від 10.12.2013, б/н від 25.12.2013, б/н від 17.03.2014, листів №51 від 26.12.2013 та №9 від 17.03.2014.

Позивач, керуючись ст.ст. 203, 215, 235, 1077 та 1081 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» просить визнати недійсним договір факторингу №3 від 10.12.2013, укладеного маж товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВЕРЕСТ».

Відповідач2 - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВЕРЕСТ» - позовні вимоги не визнав, надав відзив вих. №12/05 від 12.05.2014 на позовну заяву. Так, Відповідач2 стверджує, що оспорюваний договір факторингу укладений у повній відповідності до приписів чинного законодавства, жодна з його умов та договір в цілому не суперечить його вимогам, доводи Позивача є недоведеними, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

Відповідач1 - товариство з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» - у призначені на 14.05.2014, 26.05.2014, 11.06.2014 судові засідання на з'явився; відзив на позов та докази в його обґрунтування не надав; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в позовній заяві та підтвердженою Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 49000, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, будинок 173, квартира 85.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Оскільки неможливість присутності в судових засіданнях представника Відповідача1 документально підтверджена не була, надані Позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача1 за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВЕРЕСТ» (Відповідач2, Фактор) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» (Відповідач1, Клієнт) уклали договір факторингу №3 (надалі - Договір факторингу), відповідно до умов якого Фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язався відступити Факторові своє право грошової вимоги, що виникло у Клієнта з Договору поставки товару №322 від 27.02.2012 (надалі - Договір поставки), укладеного між Клієнтом та ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» (Боржник, Позивач).

За змістом ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Тобто, з аналізу зазначеної норми вбачається, що за договором факторингу первинними є правовідносини, пов'язані з фінансуванням клієнта, а відступлення права грошової вимоги є зустрічним зобов'язанням, за умов якого здійснюється фінансування.

В той же час, з розділу першого Договору факторингу вбачається, що предметом Договору є зобов'язання щодо відступлення права вимоги.

Так, пункт 1.2. Договору факторингу встановлює, що право грошової вимоги до Боржника виникло у Клієнта на підставі Договору поставки. Зобов'язання Клієнта перед Боржником за Договором поставки, які полягають у поставці Товару відповідно до умов Договору поставки, на момент укладення Договору факторингу Клієнтом виконані повністю.

Фактор займає місце Клієнта як кредитора у всіх зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного Основного договору відносно усіх прав Клієнта, у тому числі права одержання від Боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок, штрафу, пень, відшкодування збитків та інфляційних витрат у повному обсязі (п.1.3. Договору факторингу).

Відповідно до п.1.4. Договору факторингу, Клієнт відступив, а Фактор прийняв всі права грошової вимоги до Боржника за зобов'язаннями зі сплати всіх боргів та сум інфляційної різниці по Договору поставки, строк платежу за якими настав, а також строк виконання яких настане в майбутньому (майбутня вимога).

Пункт 1.5. Договору факторингу надає характеристику права грошової вимоги, переданого Фактору Клієнтом (загальна сума боргу - 308 679,00 грн., сума відсотків, сума неустойки тощо).

Пунктом 1.6. Договору факторингу визначено особу Боржника (Позивача): його найменування, місцезнаходження, банківські реквізити.

Отже, з викладеного вище вбачається, що Предметом Договору факторингу не визначено ані розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі, ані строки його внесення, ані умов взаєморозрахунків, як це передбачено п.п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як було зазначено вище, згідно зі ст.1077 Цивільного кодексу України, грошові кошти, за договором факторингу, передаються в розпорядження другої сторони за плату.

В той же час, умови Договору факторингу щодо передачі грошових коштів Фактором в розпорядження Клієнта за плату мають формальний характер. Пунктом 4.3. Договору факторингу визначена лише сума винагороди Фактора за надання послуг факторингу у розмірі 1 000,00 грн. Але не визначений порядок, строки її сплати. Крім того, пункт 3.4. Договору факторингу, який визначає обов'язки Клієнта, не містить зобов'язання щодо сплати винагороди Фактору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що правочин, який вчинено Відповідачем1 та Відповідачем2 при укладанні Договору факторингу, спрямований на приховання іншого правочину - відступлення права вимоги, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з ч.1 ст.235 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який насправді вчинили.

Таким чином, що спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для відступлення права вимоги.

27.02.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» (Відповідач1, Постачальник) товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» (Позивач, Покупець) уклали договір №322 поставки товару (Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення.

10.12.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВЕРЕСТ» (Відповідач2, Фактор) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» (Відповідач1, Клієнт) уклали договір факторингу №3 (надалі - Договір факторингу), відповідно до умов якого Фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язався відступити Факторові своє право грошової вимоги, що виникло у Клієнта з Договору поставки товару №322 від 27.02.2012 (Договір поставки), укладеного між Клієнтом та ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ»

Статтями 180 Господарського кодексу України та 628 Цивільного кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом поряду та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, відповідно до п. п. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною у відповідності зі ст.512 Цивільного кодексу України, зокрема у разі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов'язанні можлива, якщо це встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги передбачені ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України.

Пунктом 10.4. Договору поставки передбачено, що права та обов'язки за Договором не можуть бути передані будь-якій зі сторін без письмової згоди іншої сторони.

В матеріалах справи відсутні докази надання згоди товариству з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» на передачу прав і обов'язків третій стороні за Договором факторингу, а як вже було судом встановлено раніше, спірний Договір факторингу укладено з метою приховання іншого правочину про відступлення права вимоги за Договором поставки.

Враховуючи вищевикладене, а також наміри Відповідачів приховати інший правочин з відступлення права вимоги, укладення якого без згоди Позивача (ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ») в силу умов п.10.4. Договору поставки та вимог ст.516 Цивільного кодексу України не допускається, суд прийшов до висновку обґрунтованість позовних вимоги та визнання Договору факторингу недійсним, оскільки він не відповідає умовам Договору поставки та вимогам законодавства.

Доводи Відповідача2, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищевикладеним, а отже є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені Позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідачів1 та 2 на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір факторингу №3 від 10.12.2013, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВЕРЕСТ» (код ЄДРПОУ 38918602) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» (код ЄДРПОУ 34655729).

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВЕРЕСТ» (01103, м. Київ, Бульвар Дружби Народів, б.30-б, код ЄДРПОУ 38918602) та товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ІНВЕСТПРОМ» (49107, м. Дніпропетровська, пр. Гагаріна, б.173, кв.85, код ЄДРПОУ 34655729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» (53201, м. Нікополь, Дніпропетровська область, проспект Трубників, будинок 56, код ЄДРПОУ 35537363) 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014.

Суддя А.Є. Соловйова