Постанова

від 13.06.2014 по справі 803/1940/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2014 року Справа № 803/1940/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Камінь-Каширського районного центру зайнятості до фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича про стягнення незаконно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Камінь-Каширський районний центр зайнятості звернувся з позовом до фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 62437,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Сільчук В.П. будучи головою фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича (надалі СФГ Сільчука В.П.) в період 2005-2009 років уклав із Камінь-Каширським районним центром зайнятості договори про працевлаштування безробітних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за умовами яких Сільчук В.П. зобов'язався працевлаштувати у СФГ Сільчука В.П. направлених Камінь-Каширським РЦЗ вказаних вище безробітних на строк не менше 2-х років, а районний центр зайнятості перераховувати Сільчуку В.П. щомісяця протягом одного року з дня працевлаштування безробітних дотацію згідно з наданими роботодавцем відомостями про нараховану та виплачену заробітну плату із сумами, сплачених відповідно до чинного законодавства страхових внесків.

Протягом 2005-2009 років Сільчук В.П. подавав до Камінь-Каширського районного центру зайнятості довідки про нараховану та виплачену заробітну плату особам, працевлаштованим за направленням центру зайнятості, та сплату страхових внесків, в яких відобразив завідомо неправдиві відомості про виплату заробітної плати в повному розмірі: ОСОБА_2 - 6321,2 грн., ОСОБА_3 - 9084,07 грн., ОСОБА_4 - 9839,36 грн., ОСОБА_5 - 8654,71 грн., ОСОБА_6 - 9878,42 грн.

Вказані обставини підтверджуються вироком Камінь-Каширського районного суду від 23.01.2012 року, яким Сільчука В.П. визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 364-1, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України.

Внаслідок подання Сільчуком В.П. вищевказаних, завідомо неправдивих даних, в порушення вимог статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 7 Порядку надання роботодавцю дотації на створення робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики № 1 від 10.01.2001 року (надалі - Порядок), пункту 2.3 укладених із Камінь-Каширським РЦЗ договорів, останній шляхом обману заволодів дотаційними коштами, призначеними для забезпечення працевлаштування: ОСОБА_2 - 8163,93 грн., ОСОБА_3 - 12854,03 грн., ОСОБА_4 - 14718,65 грн., ОСОБА_5 - 12533грн., ОСОБА_6 - 14168,14 грн., всього на загальну суму 62437,75 грн.

Відповідно до пункту 15 Порядку, роботодавець у встановленому законодавством порядку несе відповідальність за забезпечення гарантії зайнятості осіб, прийнятих на роботу з наданням роботодавцю дотації, достовірність відомостей, що є підставою для прийняття рішення щодо надання дотації для працевлаштування безробітних, визначення розміру дотації, та використання дотації.

У разі недостовірності поданих роботодавцем відомостей та використання коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати Фонду суму заподіяної шкоди відповідно до частини третьої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Пунктами 5.6. укладених Договорів передбачено, що у разі недостовірності поданих роботодавцем даних, використання дотації з порушенням чинного законодавства роботодавцем відшкодовується Центру зайнятості заподіяна шкода.

Пунктом 16 Порядку визначено, що рішення про відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність повернути кошти протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення.

06.01.2012 року районним центром зайнятості прийнято наказ № 1 «Про проведення відшкодування дотаційних коштів СФГ Сільчука В.П., який надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення СФГ Сільчука В.П. лист отримало 12.01.2012 року. Проте, відповідач залишив його без відповіді (повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек додаються). 10.01.2012 року голові СФГ Сільчука В.П. районним центром зайнятості надіслано лист з вимогою про повернення коштів. Однак, станом на день звернення до суду кошти відповідачем добровільно не повернуті.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав у ньому викладених та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю. Окрім того пояснили суду, що не має необхідності заслуховувати свідка чи експерта.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, час і місце судового розгляду, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відсутністю керівника СФГ Сільчука В.П. на території області. При цьому, представник відповідача не вказав причини відсутності та не надав суду жодних доказів на підтвердження неможливості прибуття в судове засідання. Відтак, вказане клопотання є необґрунтованим, а відповідач не з'явився до суду без поважних причин.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Камінь-Каширським районним центром зайнятості та відповідачем протягом 2006-2008 років укладені договори про працевлаштування безробітних з наданням дотації, зокрема: 23.05.2006 року - договір №030306052300015 про працевлаштування безробітної ОСОБА_2; 27.112007 року - договір №030307112700049 про працевлаштування безробітної ОСОБА_3; 29.01.2008 року - договір №030308012900006 про працевлаштування безробітної ОСОБА_4; 18.03.2008 року - договір №030308031900011 про працевлаштування безробітної ОСОБА_5; 22.04.2008 року - договір №03030842200016 про працевлаштування безробітного ОСОБА_6

Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів відповідач зобов'язувався працевлаштувати безробітних, а Центр зайнятості надати дотацію для покриття витрат на заробітну плату працевлаштованого за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку надання роботодавцю дотації на створення робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики № 1 від 10.01.2001 року.

Відшкодування дотацій центром зайнятості проводилось на підставі поданих відповідачем клопотань про відшкодування фактичних витрат на виплату заробітної плати за відповідний місяць працівникам, на підставі наданих відповідачем відомостей та довідок про нараховану та виплачену заробітну плату.

Відповідач подавав до районного центру зайнятості довідки про нараховану та виплачену заробітну плату особам, працевлаштованим за направленням центру зайнятості, та сплату страхових внесків, в яких відобразив завідомо неправдиві відомості про виплату заробітної плати в повному розмірі: ОСОБА_2 - 6321,20 грн., ОСОБА_3 - 9084,07 грн., ОСОБА_4 - 9839,36 грн., ОСОБА_5 - 8654,71 грн., ОСОБА_6 - 9878,42 грн., всього на загальну суму 62437,75 грн. Вказані суми були перераховані Камінь-Каширським районним центром зайнятості в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також судом встановлено, що вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.01.2012 року у кримінальній справі №1-165/11 про обвинувачення Сільчука Володимира Пилиповича, голови фермерського господарства Сільчука В.П. у вчиненні злочинів передбачених частиною 3 статті 190, частиною 2 статті 364-1, частиною 2 статті 366, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України, було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 364-1, частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 209 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком встановлено, що Сільчук В.П. будучи головою фермерського господарства Сільчука В.П., діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, в період 2005-2009 років уклав із Камінь-Каширським районним центром зайнятості договори про працевлаштування ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зобов'язався працевлаштувати у СФГ Сільчука В.П. направлених Камінь-Каширським РЦЗ вказаних вище безробітних на строк не менше 2-х років, а районний центр зайнятості перераховувати Сільчуку В.П. щомісяця протягом одного року з дня працевлаштування безробітного дотацію згідно з наданими роботодавцем відомостями про нараховану та виплачену заробітну плату із сумами, сплачених відповідно до чинного законодавства страхових внесків. Сільчук В.П., будучи службовою особою головою СФГ Сільчука В.П., виконуючи організаційно-розпорядчі та фінансово-господарські функції, діючи умисно, з корисливою метою, протягом 2005-2009 років подав до Камінь-Каширського РЦЗ офіційні документи: відомості про нараховану та виплачену заробітну плату, як додаток до укладених договорів за період із жовтня 2005 року по вересень 2007 року, та довідки про нараховану та виплачену заробітну плату особі, працевлаштованій за направленням центру зайнятості, та сплату страхових внесків відповідно до законодавства за період із жовтня 2007 року по жовтень 2009 року, в яких відобразив завідомо неправдиві відомості про виплату заробітної плати в повному розмірі відповідно до наказів про прийняття на роботу: ОСОБА_2 - 6321,2 грн., ОСОБА_3 - 9084,07 грн., ОСОБА_4 - 9839,36 грн., ОСОБА_5 - 8654,71 грн., ОСОБА_6 - 9878,42 грн., які фактично жодного дня у ФГ «Сільчука В.П.» не працювали, заробітної плати не отримували. Внаслідок подання вищевказаних завідомо неправдивих даних, Сільчук В.П. незаконно заволодів дотаційними коштами, призначеними для забезпечення працевлаштування працівників на загальну суму 62437,75 грн., які він привласнив.

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.01.2012 року у кримінальній справі №1-165/11 набрав законної сили 08.02.2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13.09.2012 року у справі №0304/1356 за позовом прокурора Камінь-Каширського району в інтересах держави в особі Камінь-Каширського районного центру зайнятості - робочого органу дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття до Сільчука Володимира Пилиповича про стягнення незаконно отриманих дотаційних коштів, а також іншими судовими рішеннями у цій же справі, а саме: ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.12.2012 грудня та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.03.2013 року.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу, є вирок суду в кримінальній справі. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Таким чином, фактичні обставини встановлені вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.01.2012 року у кримінальній справі №1-165/11, а саме: факт отримання відповідачем протягом 2005-2009 років дотаційних коштів на підставі завідомо неправдивих відомостей про виплату заробітної плати в повному розмірі відповідно до наказів про прийняття на роботу ОСОБА_2 - 6321,2 грн., ОСОБА_3 - 9084,07 грн., ОСОБА_4 - 9839,36 грн., ОСОБА_5 - 8654,71 грн., ОСОБА_6 - 9878,42 грн., які фактично жодного дня у СФГ Сільчука В.П. не працювали, заробітної плати не отримували, є преюдиційними.

Відтак, в силу імперативності приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначені обставини є обов'язковими для врахування судом при вирішенні даної справи.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон), яким визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

На момент виникнення спірних правовідносин вони були врегульовані Законом в редакції станом на 11.07.2007 року.

Частиною 1 статті 8 Закону у вказаній редакції визначено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління; функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості; функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону, Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік.

Приписами частини 2 статті 35 Закону визначено, що роботодавець зобов'язаний, зокрема, надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про прийняття на роботу працівників; заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо; сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими особами.

Відповідно до частини 3 тієї ж норми, достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду; у разі їх недостовірності роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Аналогічні приписи містить і норма Закону, яка є чинною на момент розгляду справи в суді, а саме: відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону, роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами. Частиною 3 ж норми встановлено, що достовірність зазначених у документах даних перевіряється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону в редакції чинній на момент розгляду справи, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Пунктом 1 Положення про Камінь-Каширський районний центр зайнятості, наявного в матеріалах справи, визначено, що Камінь-Каширський районний центр зайнятості є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в районі.

Окрім того, з наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент розгляду справи Фермерське господарство Сільчука Володимира Пилиповича (скорочена назва СВГ Сільчука В.П.) зареєстровано як юридична особа 18.09.1992 року, відомості щодо перебування юридичної особи в процесі провадження у справі про банкрутство, санації чи припинення, відсутні.

Таким чином, з аналізу норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та в редакції чинній на момент розгляду справи, вбачається, що обсяг зобов'язань відповідача, ступінь його відповідальності, а також контрольні функції позивача з моменту виникнення спірних правовідносин не змінились. Також не змінився суб'єктний склад спірних правовідносин.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов переконливого висновку про стягнення з фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича на користь Камінь-Каширського районного центру зайнятості коштів в сумі 62437,75 грн., як такі, що отримані незаконним шляхом.

Керуючись статтею 128, статтями 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року N 357, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства Сільчука Володимира Пилиповича на користь Камінь-Каширського районного центру зайнятості незаконно отримані кошти в сумі 62437 (шістдесят дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень 75 копійок на р/р 37175974900095 - інші надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, код 21740356, банк УДК у Волинській області, МФО 803014, код одержувача 50040400.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ф.А. Волдінер