Постанова

від 13.06.2014 по справі 823/844/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2014 року справа № 823/844/14

10 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Чернеця С.С.,

відповідача - Барабаш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гамастрой" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамастрой" подало позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0000112301 (Форма "Р") від 17.01.2014 року, яким ТОВ "Гамастрой" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" за основним платежем на суму 108675 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27168 грн. 75 коп.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000102301 (Форма "Р") від 17.01.2014 року, яким ТОВ "Гамастрой" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" за основним платежем на суму 103500 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 51750 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу базуються на акті № 192/22-11/37610078 від 10.09.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Трейдінг-Черкаси" щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.08.2011 по 30.11.2012 з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг)", а також у зв'язку з неможливістю фактичного здійснення господарських операцій вказаного підприємства через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

Позивач вважає, що викладені у вказаному акті дані жодним чином не можуть стосуватися податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "Гамастрой", так як вони стосуються виключно порядку формування податкового кредиту ПП "Трейдінг-Черкаси", однак жодним чином не впливають на сформовані податкові зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем. Крім того, виходячи з назви акту, будь-які первинні бухгалтерські документи ПП "Трейдінг-Черкаси" податковий орган не перевіряв.

Позивач зазначає, що законодавством України не передбачена обов'язкова наявність у суб'єкта господарювання трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, які можуть бути ним залучені для виконання того чи іншого виду робіт у інших господарюючих суб'єктів, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також позивач звертає увагу, що отриманий від ПП "Трейдінг-Черкаси" товар, а саме: щебінь, асфальтобетон, камінь, використаний ним у власній господарській діяльності, оскільки видами діяльності ТОВ "Гамастрой" є будівництво доріг і автострад, підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші спеціалізовані будівельні роботи. На вказані обставини податковий орган уваги не звернув.

Перед укладенням господарського договору позивачем вжито необхідних заходів щодо перевірки постачальника товарів, а саме: отримано від ПП "Трейдінг-Черкаси" копії відповідних документів, які підтверджують державну реєстрацію, статус платника податку на додану вартість, також перевірено статус контрагента згідно електронної бази ЄДР, тобто позивач діяв з проявом розумності та обачливості у сфері ділового обороту.

Позивач вказує на те, що з акта перевірки ТОВ "Гамастрой" незрозуміло, на якій підставі податковим органом зроблено висновок про заниження податку на прибуток, так як позивач в декларацію з податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2012 року до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) витрати по придбанню у серпні 2012 року товарно-матеріальних цінностей від ПП "Трейдінг-Черкаси" не вклював.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що господарські операції між ТОВ "Гамастрой" та ПП "Трейдінг-Черкаси" постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товаритво з обмеженою відповідальністю "Гамастрой", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 34998149, зареєстроване 12.04.2007 та є, зокрема, платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області № 661 від 19.12.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Гамастрой" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП "Трейдінг-Черкаси" за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 170/23-01-22-02/34998149 від 30.12.2013, в якому встановлені порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 108675 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Гамастрой" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. на суму 103500 грн., в тому числі за серпень 2013 року в сумі 103500 грн.

17 січня 2014 року на підставі зазначеного акту державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000102301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 155250 грн., в тому числі за основним платежем - 103500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51750 грн.; № 0000112301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 135843 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем - 108675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27168 грн. 75 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 01 червня 2012 року між позивачем та приватним підприємством "Трейдінг-Черкаси" укладений договір поставки, за умовами якого позивач зобов'язався приймати та оплачувати на умовах та в терміни, передбачені договором, продукцію в асортименті, за ціною та в кількості, вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору ПП "Трейдінг-Черкаси" поставило, а позивач прийняв у власність відповідний товар, підтвердженням чого є оформлені належним чином видаткові накладні, виписані в серпні 2012 року. На кожну поставку товару позивач отримав оформлену належним чином податкову накладну, яка підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за вказаними операціями до складу податкового кредиту в серпні 2012 року.

Суд зазначає, що на момент виконання вказаних вище господарських операцій ПП "Трейдінг-Черкаси" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не було виключене, а також було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість.

Щодо відповідальності ТОВ "Гамастрой" за можливі протиправні дії його контрагента, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Податкового кодексу України визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Як свідчить акт перевірки та доводи відповідача, однією з підстав для висновку про не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій позивача з ПП "Трейдінг-Черкаси" є акт № 192/22-11/37610078 від 10.09.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Трейдінг-Черкаси" щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.08.2011 по 30.11.2012 з постачальниками та покупцями товарів (робіт, послуг)".

З цього приводу суд зазначає, що викладені у вказаному акті обставини не є підставою вважати правочин між позивачем та ПП "Трейдінг-Черкаси" таким, що не відбувся, та не спростовують реальності виконання господарських операцій між останніми, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично ж висновок про не підтвердження господарської операції зроблений без дослідження первинних документів ПП "Трейдінг-Черкаси".

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

З цього приводу суд зазначає, що податковий орган на надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП "Трейдінг-Черкаси".

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 17 січня 2014 року № 0000102301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 155250 грн., в тому числі за основним платежем - 103500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51750 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 17 січня 2014 року № 0000112301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 135843 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем - 108675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27168 грн. 75 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гамастрой" (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, 23, кв. 8, ідентифікаційний код 34998149) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 18.06.2014.