Ухвала

від 03.06.2014 по справі 820/2555/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 820/2555/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

представника позивача Воробйова О.О.

представника відповідача Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 820/2555/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні системи"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельні системи" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000012210 та № 0000022210 від 16.01.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні системи" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000012210 та № 0000022210 від 16.01.2014 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельні системи" (код ЄДРПОУ 32947947) зареєстроване як юридична особа 08.04.2004 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі припинення - відсутні; місцезнаходження юридичної особи: 61178, м. Харків, Салтівське шосе, буд.252, кв.54 (Т.17, а.с. 89-90).

Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні системи" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельні системи" (податковий номер 32947947) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року № 2301/20-36-22-01-07/32947947 від 27.12.2013 року (далі по тесту - Акт, Акт перевірки - Т.16, а.с.5-104).

На підставі висновків, викладених в Акті, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012210 від 16.01.2014 року та податкове повідомлення-рішення № 0000022210 від 16.01.2014 року (Т.16, а.с.Т.1, а.с.15, Т.16, а.с.105).

Відповідно до висновків Акту перевірки, податковий орган вважає, що позивачем порушено:

- п.4.1 ст.4, п..п.5.2.1 п.5.2 , пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 п. 5.1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.1.1, п. 138.2 статті 138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1976107 грн. у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 191056 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 242290 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 347370 грн., 4 квартал 2011 року у сумі 404789 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 123870грн., 2 квартал 2012 року у сумі 219463грн., 3 квартал 2012 року у сумі 103808 грн., 4 квартал 2012 року у сумі 343459 грн.;

- п.4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6, ст.198, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненням в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1770538 грн. у т.ч. за січень 2011 року у сумі 3796 грн., березень 2011року у сумі 149049 грн., за квітень 2011року у сумі 142249 грн., травень 2011 у сумі 65404 грн.., червень 2011 року у сумі 3034 грн., липень 2011 року у сумі 40492 грн., серпень 2011 року у сумі 72148 грн., вересень 2011 року у сумі 189421 грн., жовтень 2011 року у сумі 111511 грн., листопад 2011 року у сумі 157655 грн., грудень 2011 року у сумі 82826 грн., січень 2012 року у сумі 32178 грн., лютий 2012 року у сумі 30936 грн., березень 2012 року у сумі 54858 грн., квітень 2012 року у сумі 48673 грн., травень 2012 року у сумі 67195 грн., червень 2012 року у сумі 93144 грн., липень 2012 року у сумі 30079 грн., серпень 2012 року у сумі 10964 грн., вересень 2012 року у сумі 57822 грн., жовтень 2012 року у сумі 47064 грн.., листопад 2012 року у сумі 164394 грн., грудень 2012 року у сумі 115646 грн. (Т.1, а.с.15, Т. 16, а.с.103).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими були сформовані податковий кредит та податкові зобов'язання, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Кабельні системи" було укладено з ТОВ "Фоззі-Фуд" договори підряду №19/01/11 від 19.01.2011року, №2/02/11 від 24.02.2011року, №1/02/11 від 24.02.2011року, №5/02/11 від 24.02.2011року, №3/02/11 від 24.02.2011року, №4/02/11 від 24.02.2011року, №17/03/11 від 17.03.2011року, №01/07-11 від 01.07.2011року, №01/08/11 від 01.08.2011року, №30/09/11 від 30.09.2011 року, №13/12/11 від 13.12.2011року, №31/01/12 від 31.01.2012року за якими ТОВ "Кабельні системи" - Підрядник, а ТОВ "Фоззі-Фуд"- Замовник.

За умовами вказаних договорів Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ, діючих на території України, проектної документації та умов договору, виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені ремонтно-будівельні роботи у приміщенні за адресою: м. Сімферополь, пр-т Кірова,19/1, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 26, м. Запоріжжя, пр-т Юбілейний 22-б, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 51, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 1-Г, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 28, м. Харків, вул. Гагаріна,165, м. Севастополь, пр-т Генерала Острякова, 260, м. Харків, пр-т Перемоги, 62, м. Харків, вул. Дружби Народів ,279 а, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію та прийняти від Підрядника роботи та оплатити їх.

На виконання умов вищевказаних договорів підряду ТОВ "Кабельні системи" було надано на адресу ТОВ "Фоззі-Фуд" акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, копії яких наявні у матеріалах справи.

На виконання договорів, укладених з ТОВ «Фоззі-Фуд» позивачем було укладено наступні договори.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Кабельні системи" укладено договір підряду №20/01/11 від 20.01.2011року з ТОВ "Цайпер-Україна" (податковий номер 32484335), де: ТОВ "Кабельні системи"- Замовник, а ТОВ "Цайпер-Україна"- Підрядник.

Згідно з п.1.1. договору підряду предметом цього договору є виконання Підрядником ремонтно-будівельних робіт, обсяг і характер яких зазначені у Додатку №1 до договору та у затвердженій Замовником проектній документації, на об'єкті: м. Сімферополь, пр.-т Кірова,19/1. Договірна ціна вказана у Додатку №1 і визначається приблизного кошторису, що є невід`ємною частиною договору і складає 78894,86грн. 86коп., в тому числі ПДВ 13149грн. 14коп. Договірна ціна договору є динамічною й може змінюватися в процесі роботи.

Пунктом 6.3 зазначено що Підрядник приймає по акту на період проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлові приміщення, інженерні мережі, лічильники обліку та пломби на них, та відповідає за їх схоронність та правильну експлуатацію під час проведення будівельно - монтажних робіт. Цілодобова охорона об'єкту здійснюється силами підрядника, а з моменту поставки технологічного обладнання також і силами Замовника.

Підрядник зобов'язується самостійно зробити поставку на будівельний майданчик всіх необхідних для використання робіт за договором матеріалів, обладнання, конструкцій, комплектуючих виробів і будівельної техніки, здійснювати за свій рахунок їх приймання, розвантаження, складування та подачу для провадження робіт. Підрядник оформляє всі необхідні документи для транспортування й доставки будівельних матеріалів і механізмів за свій рахунок.

Також, ТОВ "Кабельні системи" було укладено аналогічні з ТОВ "Цайпер-Україна" договори підряду №02/02/11 від 24.02.2011року, №01/02/11-01 від 24.02.2011року, №05/02/11-01 від 24.02.2011 року, №03/02/11-01 від 24.02.2011року, №04/02/11-01 від 24.02.2011 року, №17/03/11-01 від 17.03.2011року щодо виконання підрядником ремонтно-будівельних робіт на об'єкті: м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 26, м. Запоріжжя, проспект Ювілейний, 22-б, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, 51, м. Запоріжжя, вул. Руставі, 1-Г, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 28. м. Харків, проспект Гагаріна, 165.

Крім того, ТОВ "Кабельні системи" було укладено договори підряду №01/07/11-01 від 01.07.2011року, №01/08/11-01 від 01.08.2011року, №07/07/11-01 від 07.07.2011року з ПП "Вікторія-Галкомсервіс" (податковий номер 34368643), де: ТОВ "Кабельні системи"- Замовник, а ПП "Вікторія-Галкомсервіс" - Підрядник.

Предметом цих договорів є виконання підрядником ремонтно-будівельних робіт, обсяг і характер яких зазначені в Додатку №1 до договорів та у затвердженій Замовником проектній документації, на об'єкті за адресою : м. Севастополь, пр-т Генерала Острякова, 260, м. Харків, пр-т Перемоги, 62, м. Харків, вул. Космічна, 23-А.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, що Підрядник приймає по акту на період проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлові приміщення, інженерні мережі, лічильники обліку та пломби на них, та відповідає за їх схоронність та правильну експлуатацію під час проведення будівельно-монтажних робіт. Цілодобова охорона об'єкту здійснюється силами підрядника, а з моменту поставки технологічного обладнання також і силами Замовника. Підрядник зобов'язується самостійно зробити поставку на будівельний майданчик всіх необхідних для використання робіт за договором матеріалів, обладнання, конструкцій, комплектуючих виробів і будівельної техніки, здійснювати за свій рахунок їх приймання, розвантаження, складування та подачу для провадження робіт. Підрядник оформляє всі необхідні документи для транспортування й доставки будівельних матеріалів і механізмів за свій рахунок.

Крім того, ТОВ "Кабельні системи" було укладено договори підряду №01/09/11 від 01.09.2011року, №30/09/11-01 від 30.09.2011року, №01/09/11-К від 01.09.2011року, №30/09/11-01 від 30.09.2011року, №13/12-11-Д від 13.12.2011року, №31/01/12-Д від 31.01.2012року з ПП "Будівельні матеріали Плюс ЛВ" (податковий номер 37741019), де: ТОВ "Кабельні системи"- Замовник, а ПП "Будівельні матеріали Плюс ЛВ"- Підрядник.

Предметом цих договорів є виконання підрядником ремонтно-будівельних робіт, обсяг і характер яких зазначені в Додатку №1 та у затвердженій Замовником проектній документації, на об'єкті за адресою: м. Харків, пр-т Перемоги,62, м. Харків, вул. Дружби Народів, 279а, м. Харків, вул. Космічна, 23А, м. Харків, вул. Дружби Народів, 279а, м. Харків, вул..Дружби Народів, 279а, м. Харків, вул. Дружби Народів, 279а.

Пунктом 6.3. договорів передбачено, що Підрядник приймає по акту на період проведення ремонтно-будівельних робіт нежитлові приміщення, інженерні мережі, лічильники обліку та пломби на них, та відповідає за їх схоронність та правильну експлуатацію під час проведення будівельно-монтажних робіт. Цілодобова охорона об'єкту здійснюється силами підрядника, а з моменту поставки технологічного обладнання також і силами Замовника. Підрядник зобов'язується самостійно зробити поставку на будівельний майданчик всіх необхідних для використання робіт за договором матеріалів, обладнання, конструкцій, комплектуючих виробів і будівельної техніки, здійснювати за свій рахунок їх приймання, розвантаження, складування та подачу для провадження робіт. Підрядник оформляє всі необхідні документи для транспортування й доставки будівельних матеріалів і механізмів за свій рахунок.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних вище договорів позивачем надано довідки про договірну ціну, кошториси, довідки про вартість виконаних робіт КБ-3, акти приймання передачі виконаних будівельних робіт КБ-2, відомості ресурсів, в яких відображено номенклатуру товару, кількість ТМЦ використаних контрагентами позивача під час виконання спірних договорів, виписки банку, копії угод та рахунків-фактур (по передплаті) із компаніями - перевізниками, які безпосередньо здійснювали перевезення будівельних матеріалів субпідрядникам за правовідносинами ТОВ "Кабельні системи" із ТОВ "Фоззі-Фуд": ТОВ "ТК "САТ", ТОВ "Нова пошта", ПП "Нічний експрес", ТОВ "ЄвроЕкспрес Пошта", ТОВ "Деливері", актів виконаних робіт перевізниками ТОВ "ТК "САТ", ТОВ "Нова пошта", ПП "Нічний експрес", ТОВ "ЄвроЕкспрес Пошта", ТОВ "Деливері" по доставці будівельних матеріалів на об'єкти, копії вантажно-транспортних (товарно-транспортні, вантажні) накладних й декларацій із зазначенням маршруту (пункту призначення), дати, обсягу вантажу, з яких вбачається, кому саме було доставлено будівельні матеріали за правовідносинами ТОВ "Кабельні системи" із ТОВ "Фоззі-Фуд".

Наявність податкових накладних за спірними господарськими операціями відповідачем в акті перевірки не заперечувалась.

Нагляд за здійсненням ремонтно-будівельних робіт контрагентами позивача за спірними договорами здійснювався силами та ресурсами підрозділів технічного нагляду замовника ТОВ "Фоззі-Фуд", в тому числі ресурсами замовника забезпечувалась й охорона будівельних матеріалів.

Роботи, отримані позивачем на підставі договорів, укладених з ТОВ «Цайпер-Україна», ПП «Вікторія-Галкомсервіс», ПП «Будівельні матеріали Плюс Л.В.», позивачем були використані на виконання договорів, укладених з ТОВ «Фоззі_Фуд», а саме: №19/01/11 від 19.01.2011року, №2/02/11 від 24.02.2011року , №1/02/11 від 24.02.2011року , №5/02/11 від 24.02.2011року, №3/02/11 від 24.02.2011року, №4/02/11 від 24.02.2011року, №17/03/11 від 17.03.2011року, №01/07-11 від 01.07.2011року , №01/08/11 від 01.08.2011року, №30/09/11 від 30.09.2011 року, №13/12/11 від 13.12.2011року, №31/01/12 від 31.01.2012року, 07/07/11 від 07.07.2011 року, що підтверджується, договорами, а також первинними документами складеними на виконання цих договорів.

Отже, реальність господарських операцій за спірними договорами підтверджена документами первинного та бухгалтерського обліку,оформленими належним чином.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за спірний період за господарськими операціями з ТОВ "Фоззі-Фуд" та ТОВ «Цайпер-Україна», ПП «Вікторія-Галкомсервіс», ПП «Будівельні матеріали Плюс Л.В.» .

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, висновки відповідача про нереальність господарських операцій за спірними договорами ґрунтуються на висновках актів перевірок ТОВ «Цайпер-Україна», ПП «Вікторія-Галкомсервіс», ПП «Будівельні матеріали Плюс Л.В.».

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів, які підтверджують передачу матеріалів субпідрядникам та їх транспортування, для використання їх при виконанні будівельних робіт субпідрядниками, а саме: актів приймання-передачі матеріалів, товарно-транспортних накладних та ін.; документів, що підтверджують здійснення нагляду за виконанням робіт та огляду виконаних робіт, а саме: документів, які підтверджують переміщення працівників ТОВ "Кабельні системи" на об'єкти з метою нагляду (огляду) виконаних робіт (авансові звіти, подорожні листи, накази на відрядження та інше) та документів про хід виконання договорів підряду, що, на думку відповідача, унеможливлює реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки позивачем надано до суду копію листа від 20.12.2013р. за вихідним №75, який надано позивачем до податкової інспекції 20.12.2013 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (отримано за №282).

У вказаному листі позивачем було надано пояснення, що номенклатура товару, кількості ТМЦ, використаних субпідрядниками при виконанні будівельних робіт, у повному обсязі відображена у Відомостях ресурсів до відповідних кошторисів та Актах приймання виконаних будівельних робіт, здебільшого, будівельні матеріали доставлялись субпідрядникам для роботи на об'єктах безпосередньо постачальниками (торгівельними фірмами). При цьому доставка вантажів здійснювалась за рахунок постачальника, у зв'язку з чим супровідні документи не надавалися (за окремими виключеннями).

Нагляд за здійсненням ремонтно-будівельних робіт контрагентами позивача за спірними договорами здійснювався силами та ресурсами підрозділів технічного нагляду замовника ТОВ "Фоззі-Фуд", в тому числі ресурсами замовника забезпечувалась й охорона будівельних матеріалів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Спірні відносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІV Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в той час як порядок та підстави формування витрат та валового доходу за ІІ-ІV квартали 2011 року, І-ІV квартали 2012 року унормовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних відносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до приписів п.4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеним приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують відповідні норми Податкового кодексу України.

Так, згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Цайпер-Україна», ПП «Вікторія-Галкомсервіс», ПП «Будівельні матеріали Плюс Л.В.», колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування доходів та витрат за спірними договорами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами проведеної перевірки по операціям з ТОВ «Цайпер-Україна», ПП «Вікторія-Галкомсервіс», ПП «Будівельні матеріали Плюс Л.В.».

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2014р. по справі № 820/2555/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2014 р.