Ухвала

від 05.06.2014 по справі 2а-24900/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/8388/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-24900/10/0570

за позовом Малого колективного підприємства виробничо-комерційного центру «Сталкер»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Мале колективне підприємство виробничо-комерційний центр «Сталкер» (далі по тексту - позивач, МКПВКЦ «Сталкер») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, Макіївська ОДПІ у Донецькій області) про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 №0000362340/0. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ПП «Сен-Буд» за період квітень, травень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.08.2010 №6775/23-3/135168112.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 №0000362340/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107765,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 34450,80 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «Сен-Буд», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ПП «Сен-Буд» основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, сировини та матеріалів, необхідних для здійснення основного виду діяльності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ПП «Сен-Буд» товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірного договору підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Сен-Буд» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Крім того, відповідачем було подано заяву про заміну сторони по справі.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, абзаців 24, 25 частини 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» суд касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області її правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити по даній справі заміну відповідача - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області її правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекцієї Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров