Ухвала

від 12.06.2014 по справі 2а-312/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 82330/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі про стягнення сум,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року позивач Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі, в якому просив стягнути з відповідача в його користь суми понесених витрат на виплату пенсії по інвалідності особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійного захворювання на території республік колишнього СРСР за період з вересня по грудень 2011 рокув розмірі 5914,40 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на користь управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області витрати здійснених у вереснігрудні 2011 року по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по пенсійних справах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в загальному розмірі 5914, 40 грн.

Не погодившись із таким рішеннням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та прийняти, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Порядком, на який покликається позивач визначено механізм відшкодування виплачених пенсій по інвалідності, який здійснюється виключно на централізованому рівні тобто, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України, а на місцях проводяться тільки звірки взаєморозрахунків. А тому, в позивача відсутнє право на стягнення із відповідача виплаченої дванадцятьом пенсіонерам пенсії в розмірі 5914,40 грн., а відповідач не наділений повноваженнями щодо її відшкодування. Зазначені особи не є (були) застрахованими особами в Україні, бо офіційно були працевлаштовані і отримали ушкодження здоровя поза її межами, і за них не сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Документів по них до відповідача не передано, а отже у відділення особові справи по них не сформовані і відсутні. Оскільки зазначені пенсіонери були застраховані і отримали ушкодження здоровя у теперішній Російській Федерації, представник відповідача вказав про можливість виплати такої пенсії по інвалідності саме у вказаній країні, а подвійна виплата по таких правовідносинах у відповідності до Угоди між Урядом України і урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, не допускається. До встановлення факту можливої виплати такої пенсії поза межами України, для недопущення подвійної виплати пенсії, її виплата, в тому числі і відшкодування, не можлива до здійснення відповідачем.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з вересня по грудень 2011 року позивачем здійснено виплату застрахованим особам пенсій по інвалідності особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території республік колишнього СРСР: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в загальному розмірі 5914,40 грн., в тому числі: за вересень 2011 року 1478,60 грн., за жовтень 2011 року 1478,60 грн., за листопад 2011 року 1478,60 грн., за грудень 2011 року 1 478,60 грн. Суми виплаченої пенсії, в тому числі витрат на її доставку, включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання із списками таких осіб за кожний місяць вказаного періоду.

У зв'язку з виникненням неузгодженості між розрахунками управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рожнятівськомі районі Івано-Франківської області до кожного акту складено таблицю розбіжностей із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку. Відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не прийнято до відшкодування вищевказаної суми.

Спір виник щодо непогодження відповідачем актів звірки витрат по виплаті пенсії по інвалідності на загальну суму 5914,40 грн. за період з вересня по грудень 2011 року по громадянах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, нещасні випадки з якими сталися у 1976, 1980, 1984, 1986, 1988, 2000, 2001, 2007 та 2008 роках за межами України на території республік колишнього СРСР (теперішньої Російської Федерації).

Факти страхових випадків на виробництві при виконанні ОСОБА_14 (опікуном якого є ОСОБА_2.), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17 (дружиною якого є ОСОБА_6) та ОСОБА_18 (дружиною якого є ОСОБА_13) трудових обовязків та отримання інвалідності належними та допустими доказами.

Статтею 1 Закону України Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваннявід 14.01.1998 року за №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообовязкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Спори, що виникають із правовідносин за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (ст. 12 Основ).

Відповідно до п. 4 ст. 25 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоровя та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням ним своїх трудових обовязків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У ч. 4 ст. 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, повязаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 (далі - Порядок №5-4/4), та Законом України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатностіу разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобовязаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати в тому числі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 вказаного Порядку серед сум, які відшкодовуються із витрат, що виплачуються відповідно до Законів України Про пенсійне забезпечення, Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатностіта інших нормативно-правових актів визначено суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно п. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону України Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатностізакріплене аналогічне правило, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми сфера дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на категорію інвалідів, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі, і відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

За змістом вимог ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 вказаної Угоди визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Статтею 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежну від стажу роботи.

За приписами ст. 80 та 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Як встановлено судом за заявлений період позивачем здійснено виплату громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пенсій громадянам, яким встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України в сумі 5914,40 грн. Фактичне здійснення таких виплат встановлено під час судового розгляду відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності за вересень - грудень 2011 року, підставність їх проведення підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами про нещасний випадок на виробництві, актами огляду МСЕК про встановлення інвалідності.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивач не наділений повноваженнями звертатися до суду про стягнення витрат на виплату пенсій та витрат на доставку вказаних виплат, необхідно зазначити наступне.

Відповідно п. 3 розд. XI Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Згідно ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Пунктами 1.2. та 1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року за №24, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

З врахуванням вищенаведених законодавчих норм органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобовязані відшкодувати витрати по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного Фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсій, тому орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату та доставку вказаних пенсій. Оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про стягнення суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що позивачем не передано до відповідача документи по ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, у звязку з чим у відділення особові справи по них не сформовані і відсутні. В матеріалах справи містяться акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, списки таких громадян за спірний період, а також таблиці розбіжності із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку. Із змісту актів, списків і таблиць розбіжності вбачається, що вони складені по особових справах потерпілих, зазначено їх кількість (в тому числі спірних 12 осіб), суми щомісячних виплат по таких особах та загальні умови непогодження отримання травм на виробництві (каліцтва) в державах учасниць СНД. Дані акти і таблиці підписані без застереження про відсутність особових справ зазначених осіб, в них не зазначено, що відмовою у прийнятті до відшкодування є не передача їх до відповідача.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що оскільки спірні пенсіонери були застраховані і отримали ушкодження здоровя у теперішній Російській Федерації, то в силу вимог статті 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням, Або іншим ушкодженням здоровя, які повязані з виконанням ними трудових обовязківвід 09.09.1994 року та Угоди між Урядом України і урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країнвід 14.01.1993 року, виплата такої пенсії по інвалідності повинна здійснюватися саме у вказаній країні. Відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав жодних доказів на підтвердження обставин можливої виплати такої пенсії дванадцятьом громадянам поза межами України, і не довів факту подвійної виплати пенсії по інвалідності.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги по стягненню сум фактичних витрат на виплату пенсій по інвалідності особам, які отримали каліцтво в наслідок нещасних випадків на виробництві або професійного захворювання в сумі 5914,40 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рожнятівському районі залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у справі № 2a-312/12/0970- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська