Постанова

від 05.06.2014 по справі 826/12040/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12040/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС" (далі - ТОВ "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2013 р. №0002352220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток в частині відображення витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ «Сомніум» за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 15.02.2013 р. №82/1-22-2036484029.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року в розмірі 133 892,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 р. №0002352220, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 167 365,00 грн., в тому числі 133 892,00 грн. основного платежу та 33 473,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому відповідачем виправлено допущену в акті перевірки та спірному рішенні описку щодо статті Податкового кодексу України, яку позивачем порушено, а саме зазначено ст. 139, замість помилково зазначеної ст. 185.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно п. 138.4 ст. 138 цього Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 травня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Сомніум" (виконавець) укладено договір №0405/1, за умовами якого виконавець зобов'язується виконувати розвантажувально-навантажувальні роботи на складі замовника, а саме: з розвантаження вагонів з металопрокатом, що приходять на адресу замовника, з розвантаження автомобілів з металопрокатом, що приходять на адресу замовника, по навантаженню в автомобілі металопрокату, що відпускаються Замовником або за доручення замовника третім особам. Крім того, відповідно до вказаного договору, виконавець за додаткову винагороду виконує роботи по технічному обслуговуванню майданчиків і товару як то: приведення металопрокату в товарний стан, перепланування схеми зберігання товару, очищення складу від непридатного товару.

Крім того, 23 травня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Сомніум" (підрядник) укладено договір №2305/1, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання електромонтажних робіт на об'єкті замовника, вартість яких визначається в актах, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження реальності виконання таких договорів в матеріалах справи містяться належні первинні документи, зокрема відповідні договори, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, які містять детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), характеристики їх кількісних та якісних показників, обсягу, та банківські виписки, які підтверджують оплату таких послуг.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сомніум".

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені порушення позивачем ґрунтуються на висновках акту перевірки від 24.10.2012 р. №737/3-22-80 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Сомніум" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року", аналізу бази даних інформаційно - аналітичної системи ДПА України "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)", та службової записки ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.10.2012 р. № 2158/07-1/51/2 щодо проведення розрахунків з підприємствами з ознаками "фіктивності", що свідчить про відсутність нереального здійснення постачання товарів (робіт, послуг) та здійснення безтоварних операцій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ДПІ у Голосіївському районі не надано належної оцінки первинним документам позивача, наданих при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Отже, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.03.2013 р. №0002352220, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС" необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ПРОМБУД ПЛЮС" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.03.2013 р. №0002352220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 10.06.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.