ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2014 року справа № 823/1115/14
15 год. 15 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Руденко А.В.,
при секретарі - Чемерин І.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1. (за довіреністю),
представника відповідача - Зубенка С.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013р. № 0000641701.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 31.10.2013р. № 79/1701/НОМЕР_2, згідно з висновками якого позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ТОВ «Сюіта» у вересні та листопаді 2011 року та в порушення вимог п.п. 198.3, 196.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту по придбанню нафтопродуктів у ТОВ «Сюіта», в результаті чого ФОП ОСОБА_3 донараховано податку на додану вартість на суму 69 830 грн. Заперечуючи висновки перевірки, вказує, що вони грунтуються на висновках акта Слов'янської ОДПІ від 07.06.2013р. № 43/15-2/34923870 про відсутність господарських операцій між ПП «Укрнафта-Трейд» та контрагентом позивача ТОВ «Сюіта» і іншими підприємствами, однак з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитися в залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, неправомірні дії контрагента позивача стосуються лише господарської діяльності вказаного контрагента і не доводять порушення податкового законодавства позивачем.
Позивач зазначає, що господарські операції з придбання дизельного палива ФОП ОСОБА_3 та ДПІ у ТОВ «Сюіта» підтверджені договором купівлі-продажу товару, видатковими, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, які складені у відповідності до вимог законодавства, товар згідно виписками з банку, оплачено позивачем у повному обсязі та реалізовано у подальшому ТОВ «Рубін-2009».
З огляду на зазначене висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях зазначив, що під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту на основі податкових, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, отриманих від ТОВ «Сюіта», оскільки було доведено факт відсутності реального здійснення господарських операцій згаданим контрагентом. В порушення п. 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України у видаткових та податкових накладних ТОВ «Сюіта» відсутні дані про конкретну марку і вид реалізованого дизельного палива, натомість, в усіх пред'явлених для перевірки товарно-транспортних накладних відсутні дані про марку, вид нафтопродукту, а також дані про густину, температуру та масу нафтопродукту, не зазначено дату та місце навантаження та розвантаження дизельного палива. Представник відповідача зауважує, що у вказаних товарно-транспортних накладних замовником відпуску нафтопродуктів і перевізником зазначено ПП «Воєвода», а не ТОВ «Сюіта».
Крім того, в порушення розділу 6 вищезазначеної Інструкції у позивача відсутній журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.
Представник відповідача зазначає, що висновок акту перевірки від 31.10.2013р. № 79/1701/НОМЕР_2 також ґрунтується на матеріалах акта перевірки Слов'янської ОДПІ від 07.06.2013р. № 43/15-2/34923870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сюіта» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Укрнафта» у 2011 році, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Сюіта» за місцезнаходженням, крім того, дані про основні засоби, виробничі запаси, чисельність працівників на вказаному товариства також відсутні.
З врахуванням вказаних обставин відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013р. №0000641701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 104745 грн., є законними, а позовні вимоги про його скасування необгрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.07.2008р., перебуває на податковому обліку з 31.07.2008р. за № 21006, та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 13.02.2009 №100198940.
Посадовими особами ГУ Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сюіта» у вересні, листопаді 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2013р. № 79/1701/НОМЕР_2.
Згідно з пп. 2.3.2 п. 2.3 акту перевірки відображених у рядку 10.1. декларацій з ПДВ встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2011 р. на суму 34830 грн. та за листопад 2011 р. на 35000 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними від 28.09.2011р. № 97 та від 01.11.2011р. № 4, виписаними ТОВ «Сюіта» за господарськими операціями з придбання нафтопродуктів.
Висновок обґрунтовано тим, що для проведення перевірки взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з постачальником ТОВ «Сюіта» в порушення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України позивачем не надано: паспорт якості, як зазначено в договорі купівлі-продажу від 01.02.2011р. № 01/02 між вказаними контрагентами; сертифікат відповідності державним стандартам України (ДОСТ) та технічним умовам (ТУ); акти матеріально відповідальної особи за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад про прийнятий нафтопродукт; подорожні листи автотранспортного підприємства під час постачання вантажовідправником; банківські виписки руху коштів за вересень, листопад 2011 року; журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП; договір ТОВ «Сюіта» з перевізником на перевезення нафтопродуктів до позивача.
Крім того, надані для перевірки товарно-транспортні накладні від 28.09.2011 № 608 та від 01.11.2011 № 767 виписані не ТОВ «Сюіта», а автопідприємством та замовником ПП «Воєвода», та заповнені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску, та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, а саме: не зазначений номер подорожнього листа; не зазначена адреса пунктів навантаження та розвантаження; не зазначений номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт; не зазначені марка та вид нафти або нафтопродукту, маса, густина і температура, з якої визначалася густина, а також дата виїзду автоцистерни з підприємства ТОВ «Сюіта».
Актом перевірки Слов'янської ОДПІ від 07.06.2013р. № 43/15-2/34923870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сюіта» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Укрнафта» у 2011 році, встановлено, що ТОВ «Сюіта» відсутнє за місцезнаходженням, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Вказані обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства по операціям з придбання та продажу товарів з контрагентами в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.
За висновком акту перевірки від 31.10.2013р. № 79/1701/НОМЕР_2 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_3 із платником податків - постачальником ТОВ «Сюіта», їх вид, обсяг, якість та розрахунки за вересень, листопад 2011 року, в результаті чого встановлено порушення п.п. 198.3, 198.6 та ст. 198 Податкового Кодексу України та донараховано позивачу податку на додану вартість на суму 69 830 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013р. № 0000641701, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69 830 грн. за основним платежем та 34 915 грн. за штрафними санкціями, всього 104745 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).
Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Стаття 9 вказаного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, видаткові податкові накладні, тощо.
Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Сюіта» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 01.02.2011р. № 01/02, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали у кількості, якості, асортименті, зазначені у погоджених рахунках-фактурах.
На виконання умов цього договору Продавець передав, а Покупець прийняв дизельне паливо за видатковими накладними № РН-00000608 від 28.09.2011р. на загальну суму 208981 грн., в т.ч. ПДВ 34830 грн. 21 коп., та № РН-0000767 від 01.11.2011р. на загальну суму 210000 грн., в т.ч. ПДВ 35000 грн. За фактом передачі товару ТОВ «Сюіта» надало позивачеві податкові накладні № 97 від 28.09.2011р. та № 4 від 01.11.2011р.
Заперечуючи фактичне здійснення господарських операцій, відповідач послався на ну обставину, що у вищезазначених видаткових накладних вказано, що відвантажив товар ОСОБА_5, який є директором ТОВ «Сюіта» і реально вказані операції не здійснював.
В судовому засіданні свідок - начальник відділу продажу у ТОВ «Сюіта» ОСОБА_6 пояснив, що відвантаження дизельного пального позивачу здійснювалося операторами з наливу, а не особисто директором ТОВ «Сюіта» ОСОБА_5 Вказана обставина представником позивача у судовому засіданні не заперечувалася.
Враховуючи покази свідка, який є працівником контрагента позивача суд вважає, що інформація, зазначена у видаткових накладних ТОВ «Сюіта», не відповідає дійсності, внаслідок чого вказані накладні складені з порушенням ст. 9 Закону № 996.
Обґрунтовуючи висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки дизельного палива, відповідач посилається на ту обставину, що складені товарно-транспортні накладні ТОВ «Сюіта» не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту Правила) товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 (Наказ 488/346), згідно з якою у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів; здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом; прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові; здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія; прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.
На підтвердження транспортування дизельного палива позивачем до матеріалів справи додані товарно-транспортні накладні ТОВ «Сюіта» на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 28.09.2011р. № РН-0000608, № РН-0000608 та від 01.11.2011р. № РН 0000767 та № РН 0000767.
Відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 20 травня 2008 року N 281/171/578/15 (далі Інструкція № 281) з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Судом встановлено, що в порушення п. 5.4 Інструкції № 281, у вищезазначених товарно-транспортних накладних відсутні дані про марку, вид нафтопродукту, а також про густину, температуру та масу нафтопродукту, що, в свою чергу, унеможливлює визначення кількості дизельного палива як при відвантаженні, так і при прийманні.
Крім цього, суд зауважує, що у товарно-транспортних накладних, які надані позивачем, особою, яка відпустила нафтопродукти, вказано ОСОБА_7, що підтверджується її підписом та відтиском печатки. Натомість, відсутній підпис водія ОСОБА_8 про прийняття і здавання дизельного палива.
Таким чином, надані товарно-транспортні накладні не підтверджують відвантаження дизельного палива саме ТОВ «Сюіта» та його транспортування.
Згідно з п. 5. 4 Інструкції № 281 про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Також відповідно до п. 6.1 Інструкції № 281 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
На вимогу суду позивач не надав журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП та акти приймання-передачі дизельного палива.
Відповідно до ст. 70 КАС України - належні засоби доказування: товарно-транспорті накладні, журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, акт приймання-передачі не підтверджені, інші докази - відсутні. Таким чином, господарські операцій не підтверджені належними доказами.
Представник відповідача в своїх запереченнях також посилався на відсутність у позивача паспортів якості та сертифікатів відповідності, які підтверджують відповідність товару державним стандартам України (ДОСТ) та технічним умовам (ТУ).
В розділі 3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121 (далі Інструкція № 271) визначено, що паспортом якості є документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів; сертифікатом відповідності є документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством (Закон України "Про підтвердження відповідності").
Оскільки паспорти якості та сертифікати відповідності не підтверджують рух товарів, суд вважає посилання відповідача на їх відсутність як на обставину, що підтверджує відсутність фактичного здійснення господарських операцій, необгрунтованими.
Суд також вважає необгрунтованими посилання відповідача на відсутність ТОВ «Сюіта» за місцезнаходженням, оскільки акт від 07.06.2013р. № 43/15-2/34923870 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сюіта» складений через значний проміжок часу після здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сюіта», натомість актом від 07.12.2011р. № 2703/23-2/34923870 підтверджується наявність контрагента позивача за своїм місцезнаходженням.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013р. № 0000641701, про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69 830 грн. за основним платежем та 34 915 грн. за штрафними санкціями, всього 104745 грн. є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.
У позові позивачем заявлено вимоги майнового характеру та повинно бути сплачено судовий збір у сумі 2094 грн. 90 коп., фактично сплачено 10% вказаної суми, а саме: сумі 209 грн. 48 коп. Сума, що підлягає доплаті, складає 1885 грн. 41 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (18034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Державного бюджету України 1885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 41 копійка судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 02 червня 2014 року.
Суддя А.В. Руденко
Суд | Черкаський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2014 |
Оприлюднено | 23.06.2014 |
Номер документу | 39279983 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Черкаський окружний адміністративний суд
А.В. Руденко
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні