Ухвала

від 10.11.2015 по справі 823/1115/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/52599/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014

у справі № 823/1115/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000641701 від 20.11.2013.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Сюіта» у вересні, листопаді 2011 року, складено акт № 79/1701/НОМЕР_2 від 31.10.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 69 830 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.11.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000641701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104 745 грн., в т.ч.: 69 830 грн. основного платежу та 34 915 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок податкового органу обґрунтовано тим, що для проведення перевірки взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з постачальником TOB «Сюіта» в порушення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України позивачем не надано: паспорт якості, як зазначено в договорі купівлі-продажу від 01.02.2011 № 01/02 між вказаними контрагентами; сертифікат відповідності державним стандартам України (ДОСТ) та технічним умовам (ТУ); акти матеріально-відповідальної особи за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад про прийнятий нафтопродукт; подорожні листи автотранспортного підприємства під час постачання вантажовідправником; банківські виписки руху коштів за вересень, листопад 2011 року; журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП; договір TOB «Сюіта» з перевізником на перевезення нафтопродуктів до позивача. Надані для перевірки товарно-транспортні накладні від 28.09.2011 № 608 та від 01.11.2011 № 767 виписані не TOB «Сюіта», а автопідприємством та замовником ПП «Воєвода» та заповнені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску, та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Актом перевірки Слов'янської ОДПІ від 07.06.2013 № 43/15-2/34923870 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Сюіта» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Укрнафта» у 2011 році, встановлено, що TOB «Сюіта» відсутнє за місцезнаходженням, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Вказані обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства по операціям з придбання та продажу товарів з контрагентами в період з 01.01 по 31.12.2011.

Матеріалами справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (покупець) і ТОВ «Сюіта» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 01.02.2011 № 01/02, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали у кількості, якості та асортименті, зазначених у погоджених рахунках-фактури.

На виконання умов цього договору були складені видаткові та податкові накладні.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час встановлення факту здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, не було підтверджено рух активів у процесі здійснення господарської операції, при цьому первинні документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що чинне законодавство не передбачає для формування витрат (податкового кредиту) у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосовується; купівля позивачем дизельного палива у контрагента відбувалась 28.09.2011 та 01.11.2011, що підтверджується товарно-транспортними накладними TOB «Сюіта» на відпуск нафтопродуктів (нафти); належними доками підтверджено подальшу реалізацію отриманого товару по ланцюгу до вигодонабувача від ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4; поставка дизельного палива від TOB «Сюіта» до позивача, яка відбулася 28.09.2011 підпадає під планову документальну виїзну перевірку контрагента позивача, відповідно до якої податкові органи жодних порушень податкового законодавства щодо спірних взаємовідносин з позивачем виявлено не було; згідно пояснень свідка, який працював начальником відділу продаж TOB «Сюіта» в період, що перевірявся, встановлено, що він особисто брав участь у господарських операціях між позивачем та його контрагентом; в податкових деклараціях TOB «Сюіта» за вересень та листопад 2011 року відображені операції з ФОП ОСОБА_2 на купівлю нафтопродуктів, та зазначені декларації прийняті податковим органом без зауважень, а TOB «Сюіта», в свою чергу, з них сплачено податки; дії податкового органу містять розбіжності по взаємовідносинам позивача та його контрагента, які відображені в зазначених актах перевірки, що в свою чергу ставить під сумнів дослідження в повному обсязі факту здійснення господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Також, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом апеляційної інстанції встановлено формування позивачем податкового кредиту у вересні, листопаді 2011 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції з купівлі-продажу товару мали місце, підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний