Ухвала

від 27.05.2014 по справі 826/15008/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15008/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАМА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАМА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 0001012290 та № 0001022290.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" жовтня 2013 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 15.10.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАМА" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" жовтня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період з 23.05.2013 року по 04.06.2013 року було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Компанія «КАМА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 10.06.2013 року за №1/22-90/19358158. На підставі акту, відповідач виніс: - податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0001022290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 136 502 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0001012290, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість у сумі 455 032 грн. Не погоджуючись з вищевкладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позовних вимог. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно п,п. 14.1 .27 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язання внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з пп.14.1 .27 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок вилучення або розподілу власником). Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно п.138.4 ст. 138 Податкового Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу першого пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1095року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Одним із основних реквізитів, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі). Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Одним із основних реквізитів, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі). Так, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, слідує, що тільки матеріальні носії та первинні документи, що засвідчують одержання наданих послуг, матеріалів, товарів, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми витрат на витрати обігу реалізованої продукції. Перевіркою встановлено, що на підставі наданих до перевірки первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку за рахунками 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». 20 «Запаси», 901 «Собівартість реалізованої продукції» та іншими регістрами бухгалтерського обліку сума витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 4 квартал 2011 року складає 10 485 646грн. Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно поданої декларації з податку на прибуток за 1квартал 2011 року за рядком 05.1 Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» задекларовано суму 27 282 881грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - 11 079 133грн. Враховуючи вищевикладене, відхилення між задекларованими сумами витрат і даними первинних документів, синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку складає 593 487грн. за 4 квартал 2011 року. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження на 136 502грн. за 4 квартал 2011 року, в результаті порушень податкового законодавства. За податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 9 003 427 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення всього на суму 364 025 грн., в тому числі на 289 714 грн. за листопад 2011р., на 74 311грн. за вересень 2012 року. На порушення п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, позивачем у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з ТОВ «Укрзерногруп» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 289714 грн. за листопад 2011 року. В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Компанія «КАМА» у листопаді 2011 року отримало від ТОВ «Укрзерногруп» олію соняшникову відповідно до наступних податкових накладних: - від 07.11 2011р. №12 на загальну суму 400 000,00грн. в тому числі ПДВ 66 666,67грн.; - від 09.11.2011р. № 22 на загальну суму 251 332.00грн. в тому числі ПДВ 41 888,66грн.; - від 17.11.2011р. №41 на загальну суму 424 364,00грн., в тому числі ПДВ 70 727,33 грн.; - від 18.11.2011р. № 48 на загальну суму 330 405,6грн., в тому числі ПДВ -55067,6грн.; - від 23.11.2011р. №65 на загальну суму 332 178, 4грн., в тому числі ПДВ 55 363,07грн. Водночас, встановлено, що відповідачем отримано акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.08.2012 року №779 /22-317/36854165 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та визначення правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 30.04.2012 року.

Як слідує з акту від 31.08.2012 року №779 /22-317/36854165, протягом травня 2011 року - квітня 2012 року підприємство - транзитер ТОВ «Укзерногруп» сформувало податковий кредит за рахунок СГД «податкових ям» та «транзитерів» на суму ПДВ 10 992 120 грн., а саме: - за травень-серпень 2011 року по ПП «Оліяторг» - 6 374 069,17 грн. За травень та червень 2011 року по взаємовідносинам між підприємствами прописано акти нікчемності, в результаті чого виникли розбіжності між задекларованим ПЗ та ПК на суму 2 947 245,81 грн. Взаємовідносини за липень та серпень 2011 року в розмір: 3'426'823 36 грн. ПП «Оліяторг» задекларовано, але податкові зобов'язання, що виникли внаслідок таких взаємовідносин не сплачено; - за лютий 2012 року по ПП «Укрхімкомплект» (код ЄДРПОУ 35071143) на суму 56.1. '811,32 грн., З стан, в ланцюгах фіктивні підприємства -«ями»; - за лютий-квітень 20.1.2 року по ПП «Євротерм-Харків» на суму 4'056'239,28 грн., 7 стан, в ланцюгах фіктивні підприємства - «ями». Окрім того, згідно декларації за квітень ТОВ «Укрзерногруп» декларує р.24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) в розмірі 4'319'371 грн. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203. п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону, Правочини, укладені ТОВ «Укрзерногруп» з вищезазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою приховування сплати податків третіх осіб. Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісною характеру, що мають цінову визначеність. У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом. Оскільки на ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків» відсутні трудові ресурси, складські, приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються - через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Виходячи з вищенаведеного вбачається, що ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 - квітень 2012) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Укрзерногруп» та його контрагентами є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України . Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 нього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод люди громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Наслідком діяльності в ланцюзі постачання товарів, виконання роби ТОВ «Укрзерногруп» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання позивачем олії соняшникової. Наявність видаткових накладних та податкових накладних не є беззаперечним доказом того, що відбулося реальне постачання товару. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення послуг. Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. Водночас, із системного аналізу норм чинного законодавства слідує, що юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків учасників відповідних операцій. Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колеія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки викладені в постанові суду першої інстанції. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАМА" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" жовтня 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія КАМА" - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "15" жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С, Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.