Постанова

від 15.07.2010 по справі 2-а-1844/10/1970

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1844/10/1970

"15" липня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючого -судді Загорського О.О., при секретарі -Мельничук С.М.

за участю представника позивача - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів -Гафтко Н.Л.; представника відповідача -Козак Н.В.;

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільського міськрайонного центру зайнятості -Каратаєвої В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі позовну заяву Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Еней»Тернопільської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Тернопільський міськрайонний центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені -23816,94 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Тернопільське обласне відділення ФСЗІ звернулось до суду з позовом до КП «Еней»Тернопільської міської ради, про стягнення 23520,58 грн. адміністративно-господарських санкцій та 296,36 грн. пені.

Позов мотивовано тим, що за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.10р. повинен був самостійно сплатити - 23520,58 грн. адміністративно-господарських санкцій і за порушення термінів сплати на 42 дні - 296,36 грн. пені.

Представник позивача позов підтримала та надала пояснення аналогічні позовній заяві та вказала, що відповідачем протягом 2009р. звіти до Тернопільського МРЦЗ про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів подавались лише в березні та квітні 2009р.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Тернопільського МЦЗ повідомив суд, що відповідачем протягом 2009р. подавались звіти за формою №3-ПН із зазначенням наявності вакансій для інвалідів лише за березень та квітень 2009р., але інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову, та вказав, що КП «Еней»самостійно було працевлаштовано 1 інваліда, та створено ще 2 робочі місця для інвалідів, про що в березні та квітні 2009р. повідомлялось Тернопільський МЦЗ, звітами за формою №3-ПН, але інваліди для працевлаштування до них не направлялись протягом 2009р.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши подані докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

КП «Еней»Тернопільської міської ради протягом 2009р. звіти за формою №3-ПН про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів до Тернопільського МРЦЗ подавались лише за березень та квітень 2009р., що підтверджується довідкою Тернопільського МРЦЗ №08/3700 від 13.07.2010р. та світлокопіями звітів за формою №3-ПН за березень та квітень 2009р.

Отже, на думку суду, викладене свідчить про те, що відповідачем приймались заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року №875-ХІІ (надалі-Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості 1 робочого місця.

Згідно ст.20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохорони праці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 14 зазначеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1ст. 19 Закону, вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р., обчислюється виходячи із 120 % річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції.

Аналіз зазначених норм, на думку суду, дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також у разі неприйняття заходів спрямованих на недопущення порушення.

У відповідності до розрахунку ТОВ Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що розмір адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік становить 23520,58 грн., а пені -296,30 грн.

Враховуючи, що вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем частково виконано, що підтверджується матеріалами справи, то позовні вимоги слід задоволити частково, в розмірі адміністративно-господарських санкцій за 10 місяців 2009р. відповідно зменшивши розмір пені.

Згідно вимог ст.ст. 69, 70 КАС України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково -в частині стягнення 19600,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 247,00 грн. пені за не працевлаштування інвалідів в січні -лютому, травні -грудні 2009р.

Приходячи до висновку про часткове задоволення позову, судом враховано і позицію Львівського апеляційного адміністративного суду, викладену, зокрема і в Ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №7444/09/9104 від 25.03.2010.

Керуючись ч.2 ст.19, ч.1 ст.67 Конституції України, ст.ст. 7, 11, 69-72, 79, 86, 153, 158-163, 167 КАС України, ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Еней»Тернопільської міської ради м. Тернопіль, вул. Глибока, 18, код 14056330 на користь Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів - р/р31211230700002, ГУДКУ в Тернопільській обл., 50070000, МФО 838012, код одержувача 23588119 - 19600,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 247,00 грн. пені.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги у порядок і строк, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

/в повному обсязі постанова складена 16.07.10 року/

Головуючий суддя Загорський О.О.

копія вірна

Суддя Загорський О.О.