Рішення

від 18.06.2014 по справі 910/10102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10102/14 18.06.14

за позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕНТА-РЕНТ" простягнення 55 948,35 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Гутій І.В. за довіреністю від 25.12.2013 № 80-Д;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 18.06.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валента-Рент" заборгованості в розмірі 55 948,35 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № М-087 від 01.06.11, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо сплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за період з 31.10.13 по 28.02.14 у розмір 55 948,35 грн., з яких: основна сума боргу складає 55 443,60 грн., 3% річних у розмірі 340,79 грн. та інфляційна складова боргу - 163,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/10102/14, розгляд справи призначено на 18.06.2014.

В судове засідання призначене на 18.06.2014 з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, які суд долучив до матеріалів справи. Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання 18.06.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 27.05.14 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 01001 м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 20-А, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва", Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - позивач).

Відповідно до п. 2.1. Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

01 червня 2011 між позивачем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валента-Рент" ( далі - відповідач, споживач) було укладено договір № М-087 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Крім того, пунктом 1.2 договору передбачено, що споживач є власником нежитлового приміщенням загальною площею 400,7 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська,20.

Відповідно до п. 3.2 Договору, відповідач по справі здійснює оплату послуг не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 4.2.1 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Як свідчать матеріали справи (копії табуляграм, розшифровки рахунків абонента) протягом жовтня 2013 - лютого 2014 року позивачем було надано комунальних послуг, що підлягають компенсації відповідачем, на суму 55 443,60 грн.

В той же час, з наявних в матеріалах справи доказів (розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги, довідка про заборгованість станом на 17.06.14 за підписом головного бухгалтера позивача) вбачається, що станом на момент вирішення спору відповідач за надані комунальні послуги не розрахувався, в результаті чого у останнього виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 55 443,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № М-087 від 01.06.11 відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 55443,60 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 55443,60 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 163,96 грн. та 3% річних в сумі 340,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 340,79 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат 163,96 грн. суд зазначає таке.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 163,96 грн. інфляційних втрат.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валента-Рент" (01001 м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 20-А; ідентифікаційний код: 34717617) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. М. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) 55 443 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сорок три) грн. 60 коп. - основного боргу, 163 (сто шістдесят три) грн. 96 коп. - інфляційних втрат, 340 (триста сорок) грн. 79 коп. - 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім ) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.