Постанова

від 16.06.2014 по справі 927/1562/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа№ 927/1562/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Шапрана В.В.

за участю представників:

від позивача - Жданюк Д.В., довіреність № 48.2-08д/220/14 від 25.02.201;

від відповідача - Борода А.В., довіреність № 11 від 18.12.2013;

від третьої особи - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Чернігівської області від 17.02.2014 у справі № 927/1562/13 (суддя Книш Н.Ю.) за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до приватного підприємства "Фірма "Алво", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення 1 361 678, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до приватного підприємства "Фірма "Алво" про стягнення 1 361 678, 34 грн., з яких: 653 983,84 грн. - заборгованість за кредитом, 706 363,16 грн. - заборгованість за відсотками в сумі, 664,88 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 666,46 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків (з урахуванням заяви про зменшення про позовних вимог).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.02.2014 у справі № 927/1562/13 позов задоволено частково та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 343 283 грн.72 коп. заборгованості по кредиту, 138 174грн. 03 коп. заборгованості по відсоткам, 14 грн.15 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 46 грн.14 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам в сумі 437 694 грн.45 коп. залишено без розгляду.

При ухваленні рішення по даній справі в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, а також пені за прострочення повернення кредиту та відсотків суд першої інстанції дійшовши висновку про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 17.02.2014 у справі № 927/1562/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції невірно визначено початок перебігу позовної давності, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні частині позовних вимог.

Крім цього, апелянт зазначає про те, що ненадання розрахунку заборгованості по відсоткам не є підставою для залишення позовної вимоги без розгляду.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 16.06.2014 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2014 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалась, хоча про дату час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

За наведених обставин, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", як кредитодавцем та приватним підприємством "Фірма "Алво", як позичальником 13.10.2005р. укладено кредитний договір №30005К87.

Згідно предмету даного договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у сумі 1 000 000,00 грн. у порядку і на умовах, зазначених у договорі (п. 1. 1 договору в редакції додаткової угоди №30005К87-3 від 15.03.2007р.).

За умовами п.1.2.1 договору надання кредиту здійснюється починаючи з дати 13.10.2005р.

Відповідно до п. 1.2.2 договору (в редакції додаткової угоди №30005К87-1 від 03.02.2006р.) позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 12.10.2012р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3, 5.5., 5.6, 5.9, 7.4, ч.2 п.9.2 договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку. Позичальник повинен повернути основну суму кредиту на рахунок №20631013870602 в АКІБ "УкрСиббанк".

Пунктом п.1.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №30005К87-3 від 15.03.2007р.) передбачено, що за використування кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 17,5% річних. При цьому за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 26,25% річних.

Нарахування процентів здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в першій період, в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом "факт/факт", відповідно до постанови Правління НБУ від 18.06.2003р. №255. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (п.1.3.3 договору).

Згідно п. 1.3.4 (в редакції додаткової угоди №30005К87-5 від 27.02.2009р.) позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - протягом перших 10 днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Пунктом 2.6 Додаткової угоди №30005К87-4 від 16.04.2007р. встановлено наступний порядок нарахування штрафних санкцій, пені у випадку порушення позичальником термінів погашення грошових зобов'язань за договором: За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку: - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; - пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Сторонами вказаного договору було підписано додаток №1 до кредитного договору - Графік погашення кредиту, відповідно до п. 2 якого позичальник зобов'язується виплатити банку суму кредиту відповідно до графіку платежів.

У пункті 3 зазначеного додатку №1 встановлено, що будь-яка сума заборгованості по кредиту, що перевищує розмір максимально припустимої заборгованості за основним боргом по кредиту, встановленої на відповідну дату згідно з п.2 Графіку, вважається простроченою заборгованістю.

До даного кредитного договору сторонами вносились зміни шляхом укладення наступних додаткових угод: №30005К87-1 від 03.02.2006р., №30005К87-2 від 29.09.2006р., №30005К87-3 від 15.03.2007р., №30005К87-4 від 16.04.2007р., №30005К87-5 від 27.02.2009р.

Так, Додатковою угодою №30005К87-5 від 27.02.2009р. до кредитного договору №30005К87 від 13.10.2005р. (реєстраційний номер договору в системі обліку банку №10134713000 від 13.10.2005р.) сторонами договору були внесено зміни до Графіка погашення кредиту (додаток №1 до договору).

При цьому, було визначено щомісячний залишок максимальної заборгованості за кредитом.

Згідно цього графіку з 07.05.2007р. починається щомісячне зменшення рівними частинами суми кредитної лінії (залишку максимальної заборгованості за кредитом) на 14925,37грн., залишкова сума сплати кредиту станом на 12.10.2012р. - 14 925,58 грн.

На виконання умов кредитного договору банк перерахував відповідачу кредитні кошти на загальну суму 1 087 003,81 грн.

Відповідачем зобов'язання з повернення зазначених коштів було виконано лише частково на суму 433 019,97 грн.

Згодом, а саме 08.12.2011р. між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", як продавцем та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як покупецем укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що до покупця за даним договором переходять всі права вимоги по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи всі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві як позикодавцю за такими кредитними договорами).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

Зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання - передачі прав вимоги (п. 2.3 договору).

Згідно п. 4.2 договору кожне право вимоги за кредитами підтверджується основними документами стосовно кредитів та, за наявності, іншими документами стосовно кредитів. Продавець зобов'язується передати покупцеві основні документи стосовно кредитів та інші документи стосовно кредитів відповідно до та протягом періоду зазначеного у додатку V (Передача документів) до цього договору.

Сторонами зазначеного договору на виконання його умов 04.04.2012 було підписано Акт прийому передачі документації, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв документи щодо стягнення заборгованості з боржника ПП "Фірма "Алво", номер кредитного договору 10134713000, номер кредитного договору (первісний) 30005К87.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення №46-2/12 від 21.01.2012р. про відступлення первісним кредитором своїх прав вимоги за кредитним договором.

Відправлення зазначеного листа підтверджується списком №039150809009 від 22.01.2012р. згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з рекомендованими повідомленнями (т.1, а.с.113).

Крім цього, ПАТ "Дельта Банк" було направлено на адресу відповідача претензію вих.02.1-6353 від 11.12.2012р.

Зазначена претензія отримана відповідачем 19.12.2012р., по що свідчить поштове повідомлення №0408015004044 (т.2, а.с.10), проте залишена останнім без задоволення.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з приватного підприємства "Фірма "Алво" заборгованості за кредитом в сумі 653 983,84 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 706 363,16 грн. за період з 18.12.2011р. по 16.07.2013р.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №30005К87 з урахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Так, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення сум кредиту за кредитним договором не виконано.

Крім цього, відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів оплати вищезазначеної заборгованості позичальником до суду не надано.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено у три роки.

Відповідно до п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Оскільки, умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) передбачено обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами кредитного договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами у відповідні дати кожного числа місяця згідно графіку погашення кредиту, а процентів - протягом перших 10 днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що початок перебігу позовної давності потрібно розпочинати з дати закінчення дії кредитного договору відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Враховуючи час звернення позивача до суду з даним позовом (02.12.2013), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск строку, в межах якого банк міг звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом за період з 10.03.2009р. по 01.12.2010р.

Отже, з урахуванням наведеного позовні вимоги в частині стягнення 310 700,12 грн. заборгованості по кредиту зі строком платежу згідно Графіку погашення кредиту (в редакції додаткової угоди №30005К87-5 від 27.02.2009р.) з 10.03.2009р. по 10.11.2010р. задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

В межах строку позовної давності з відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредиту в сумі 343 283,72 грн. зі строком платежу по Графіку погашення кредиту (в редакції додаткової угоди №30005К87-5 від 27.02.2009р.) з 10.12.2010р. по 12.10.2012р.

Крім цього, суд першої інстанції, з урахуванням пропуску позивачем строку позовної давності, вірно визначив періоди нарахування та суми відсотків за користування строковим кредитом, а також відсотків за простроченим кредитом.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині залишення без розгляду вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 437 694,45 грн., яка нарахована станом на 18.12.2011р.

Позивач, заявивши зазначену суму до стягнення не надав при цьому її обґрунтованого розрахунку.

Так, позивачем не надано відомостей щодо періоду нарахування відсотків, на яку суму кредиту відбулося щомісячне нарахування відсотків та яка відсоткова ставка була застосована, також не надано інформації щодо щомісячної суми нарахованих відсотків та їх відповідної сплати.

Не подання зазначеного розрахунку унеможливлює перевірку судом обставин обґрунтованості нарахування цих відсотків та вірності визначення періоду їх нарахування.

Як вже зазначалося вище, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

У зв'язку з поданням зазначеної заяви суду необхідно встановити період в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення зазначеної заборгованості.

Відсутність визначення позивачем періоду нарахування відсотків із зазначенням помісячних сум унеможливлює відповідно встановлення судом того, чи в межах строку позовної давності звернувся банк з позовом до суду з зазначеною вимогою.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 437 694,45 грн. на підставі ч. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 664,88 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 666,46 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 2.6 Додаткової угоди №30005К87-4 від 16.04.2007р. встановлено наступний порядок нарахування штрафних санкцій, пені у випадку порушення позичальником термінів погашення грошових зобов'язань за договором: За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку: - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; - пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 14, 15 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 46,14 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 17.02.2014 у справі № 927/1562/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи № 927/1562/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

В.В. Шапран