Рішення

від 17.06.2014 по справі 904/2966/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.14р. Справа № 904/2966/14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан", с.Катеринівка, Дніпропетровська обл.

про стягнення 76 863,67 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Богун С.П., представник за довіреністю № 153/14 від 04.03.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан" (далі - відповідач) про стягнення 76 863,67 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.05.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 29.05.14р.

Ухвалою господарського суду від 29.05.14р. відкладено розгляд справи на 17.06.14р.

17.06.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Повноважний представник позивача наполягав на розгляді справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки судом та позивачем були вчинені усі необхідні дії щодо належного та вчасного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а в діях відповідача вбачається зловживання своїми процесуальними правами.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, оскільки:

По-перше, відповідач про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджує подане відповідачем 29.05.14р. клопотання по відкладення розгляду справи.

По-друге, відповідач не надав суду відзив на позов на інші витребувані документи без поважних причин.

По-третє, судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

По-четверте, суд приймає до уваги надані позивачем докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 17.06.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.11р. між позивачем та відповідачем був укладений Кредитний договір №012/42-1/180 (далі - Кредитний договір), в який сторонами вносились зміни згідно з Додатковою угодою №012/42-1/180/1 від 27.03.13р. (далі - Додаткова угода №1) та Додатковою угодою №012/42-1/180 /2 від 30.09.13р. (далі - Додаткова угода №2).

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Кредитного договору позивачем відповідачу була відкрита невідновлювальна кредитна лінія у розмірі 174 393,80 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами №3 від 10.05.11р. та №7 від 04.07.11р.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 строк користування відповідачем кредитними коштами було встановлено до 28.02.14р.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за його користування в порядку та строки згідно з Додатком № 1 до Додаткової угоди № 2 до Кредитного договору.

Позивач зазначає про те, що відповідач істотно порушив умови Кредитного договору (істотним порушенням стороною договору, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом договору) не повернувши кредитні кошти та не сплативши відсотки за їх користування в строк, що передбачений умовами Кредитного договору.

Позивач звертає увагу суду на те, що 03.04.14р., уповноваженими співробітниками Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», уповноваженій особі відповідача була вручена досудова вимога позивача від 31.03.14 року №140-9-1-00/16-292 з вимогою погасити кредит (основне зобов'язання) та інших нарахувань за ним. Також, в вимозі відповідача було попереджено, що у разі невиконання своїх зобов'язань, позивач має право стягнути з відповідача в примусовому порядку, окрім суми заборгованості за Кредитним договором, суми всіх збитків завданих позивачу через неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору, а також звернути стягнення на майно, кошти та всі інші активи, що належать відповідачу на праві власності, незважаючи на терміни, коли вони були придбані, а також стягнути з відповідача витрати за розгляд справи у суді.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вимоги позивача не задовольнив та заборгованість за кредитом та нараховані штрафні санкції не сплатив.

Враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги положення ст. 1048, ст. 1049 та ст. 1050 Цивільного кодексу України, позивач зазначає про те, що останній набув законного права в судовому порядку вимагати погашення несплаченої частини кредиту у розмірі 69 757,51 грн. та сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами в розмірі 4 353,63 грн.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Кредитного договору за прострочення будь-яких грошових зобов'язань за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Співставивши загальну кількість прострочених днів по сплаті кредиту та розмір штрафних санкцій, станом на 14.04.14р., сума нарахованих відповідачеві штрафних санкцій за Кредитним договором склала:

- 2 652, 22 грн. нарахованої пені за прострочення погашення кредиту;

- 100,32 грн. нарахованої пені за прострочення сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача суму загальної заборгованості за Кредитним договором у розмірі 76 863,67 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Кредитному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1056 1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позичальником, тобто відповідачем, допущено істотні порушення зобов'язання за Кредитним договором, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 69 757,51 грн. та заборгованості по процентам за фактичне користування кредитними коштами у розмірі 4 353,63 грн. у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При перевірки розрахунків нарахованих позивачем штрафних санкції господарський суд встановив, що пеня за прострочення погашення кредиту у розмірі 2 652, 22 грн. розрахована вірно, а пеня за прострочення сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами у розмірі 100,32 грн. з помилкою при обчисленні на 02 коп. Таким чином, пеня за прострочення сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами підлягає задоволенню у розмірі 100,30 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1056 1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 196, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 25, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан" (52613, Дніпропетровська обл., с.Катеринівка, вул. Радянська, буд. 9, код ЄДРПОУ 21895120, п/р № 26003060764837, №26045060000065, № 26053060734185 у ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», МФО 307770; п/р №26003000008182, №26009000006003 у ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614; п/р№26003134191001, № 26047134191001 у ПАТ «ПРИВАТБАНК"», МФО 305299) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 4Д, код ЄДРПОУ 19358201) заборгованість по кредиту у розмірі 69 757,51 грн. (шістдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім грн. 51 коп.), заборгованість по процентам за фактичне користування кредитними коштами у розмірі 4 353,63 грн. (чотири тисячі триста п'ятдесят три грн. 63 коп.), пеню за прострочення погашення кредиту у розмірі 2 652, 22 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят дві грн. 22 коп.), пеню за прострочення сплати процентів за фактичне користування кредитними коштами у розмірі 100,30 грн. (сто грн. 30 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 19.06.14р.