Постанова

від 03.06.2014 по справі 5028/12/107/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа№ 5028/12/107/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від Прокуратури м.Києва:Шевченко О.В. - старший прокурор відділу

від позивача: Шевчук О.М. - представник за довіреністю

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Богдан М.А. - голова федерації профспілкових організацій Чернігівської області, Помаз А.П. - представник

від відповідача-3: Ковальчук В.В. - представник за довіреністю

від третьої особи на стороні відповідачів: не з"явився - представник за довіреністю

від третьої особи на стороні відповідача-2: Хоменко А.В. - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області

на рішення

Господарського суду Чернігівської області

від 26.12.2011

у справі № 5028/12/107/2011(Головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Фетисова І.А., Белов С.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, Підприємства "Навчально-методичний центр " Федерації профспілкових організацій Чернігівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Федерація професійних спілок України

про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області за наслідками перевірки за вказівкою Генеральної прокуратури України (лист № 07/1/1-359 вих-291 ОКВ-11 від 17.06.2011р.) звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до відповідачів: 1). Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, 2) Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, 3). Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; Визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року, видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; Визнання за державою України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 200550032) право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; Витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові.

Прокурором були подані письмові уточнення прохальної частини позову, в яких зазначено, що за результатами додаткової перевірки прокуратури області встановлено, що між Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області та Підприємством „Навчальний-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області 01.04.2011 року укладено договір оренди нерухомого майна -будівлі по вул. Шевченка, буд. 105-а у м. Чернігові. Наявність зазначеного договору підтверджує факт володіння спірним приміщенням Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області, а також закріплено у п. 1.1. зазначеного договору (майно є власністю та перебуває на балансі Федерації профспілкових організацій Чернігівської області. За таких обставин прокуратура просить витребувати на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові.

Позовні вимоги заступника прокурора грунтуються на тому, що спірне майно є державною власністю, у власність Федерації профспілкових організацій Чернігівської області не передавалось, у зв'язку з чим спірне майно підлягає поверненню у власність держави.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 по справі № 5028/12/107/2011 позовні вимоги до Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 задоволено повністю, визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові.

Провадження у справі в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради та Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002, видане раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові, припинено.

Позовні вимоги до Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено повністю.

Визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові.

На підставі рішення підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та переданню Фонду державного майна України будівля літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м., яка знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові.

На підставі рішення суду з Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради підлягає стягненню в доход державного бюджету 941,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що власником спірного майна є держава в особі органу уповноваженого управляти державним майном - Фонду державного майна України, який Федерації професійних спілок України, як особі, що передала нерухоме майно відповідачу-3, не передавав та право на його відчуження не надавав, внаслідок чого спірне майно вибуло із володіння держави поза її волею.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати повністю, припинити провадження у справі за позовними вимогами, які не підлягають розгляду у господарських судах України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також у зв'язку з недоведеністю обставини, що мають значення для справи, які місцевим судом визнано встановленими.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим судом не з'ясовано, а позивачем не доведено право держави на майно, яке в даній справі є предметом спору, оскільки суду не було надано правовстановлюючих документів на оспорюване майно, що суперечить ст. 392 ЦК України.

Крім того, апелянт зазначає, що ні позивачем ні прокурором не надано доказів того, що спірне майно передавалось державою профспілкам, оскільки спірне майно будувалось за рахунок грошових коштів профспілок, що було визнано під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивачем та прокурором у судовому засіданні.

В судове засідання представник відповідача-1 та Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача-1 та Комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов"язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 23.11.1983 року № 677 було дозволено обласній раді професійних спілок провести проектно-вишукувальні роботи на площі 0,6 га по вул. Шевченка, 105-а для будівництва комплексу профкурсів.

25.12.1983 року зроблений висновок по відводу земельної ділянки для будівництва комплексу профкурсів по вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові, замовником якого виступила обласна рада професійних спілок. Управлінням Головного архітектора міста у грудні 1985 року був розроблений паспорт земельної ділянки для будівництва вищезазначеного комплексу, який виданий обласній раді професійних спілок.

Згідно з Типовим договором підряду на капітальне будівництво від 27.01.1986 року, укладеного між ВКБ Київської міськрадпрофспілки (замовник) та трестом "Чернігівпромбуд", підрядник приймає на себе будівництво приміщення профспілкових курсів у м.Чернігові відповідно до технічного проекту, який затверджений ГоловУКБ ВЦРПС від 30.02.1985 року. Термін будівництва - III квартал 1986 року - IV квартал 1987 року. Вартість - 837 тис. руб., фінансування будівництва за рахунок замовника.

Відповідно до титулу розпочатого будівництва від 17.02.1986 року проектно-кошторисна документація на будівництво спірного об'єкту була затверджена ГоловУКБ ВЦРПС 30.04.1985 року.

Постановою Української республіканської ради профспілок, яка підпорядковувалась ВЦРПС, від 31.03.1986 року був затверджений план фінансування капітальних вкладень по будівництву та проектуванню профспілкових об'єктів на 1986 рік за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та за рахунок коштів місцевих профспілок.

Наказом Головного Управління капітального будівництва ВЦРПС в м. Москва від 13.08.1986 року було перезатверджено проект на будівництво профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а з кошторисною вартістю будівництва 1225,87 тис. руб., терміном 1986 - 1987 роки.

Начальником Головбуду ВЦРПС від 08.12.1986 року на виконання даної постанови затверджено показники цього будівництва за рахунок коштів ВЦРПС, ВКБ Київської міськрад профспілки та місцевих профспілкових організацій.

Аналогічною постановою від 30.03.1987 року затверджений план капітальних вкладень по будівництву профспілкових об'єктів на 1987 рік, який передбачав фінансування спірного об'єкту УКБ Укрпрофради в розмірі 842 тис.руб.

Переліком профспілкових об'єктів плану капітального будівництва на 1987 рік було визначено суму капітальних вкладів в розмірі 830 тис.руб., у тому числі 430 тис.руб. -за рахунок Укрпрофради, 400 тис.руб. -обласної профспілки.

Відповідно до звіту Головного управління капітального будівництва Всесоюзної центральної ради професійних спілок (далі ВЦРПС) за 1987 рік будівництво спірного об'єкту вчинено за рахунок коштів Укрпрофради та місцевих профспілок.

Постановою Чернігівської обласної ради професійних спілок від 04.01.1988 року був затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а від 30.12.1987 року. Кошторисна вартість по затвердженій проектно-кошторисній документації склала 1226,33 тис.руб., прийнято в експлуатацію об'єкт вартістю 949,3 тис.руб.

ХV з"їзд профспілок України, що відбувся жовтні 1990р. і за рішенням делегатів був перетворений у І Установчий з"їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України (далі ФНПУ) та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. На з»їзд також було прийнято Положення про Федерацію незалежних профспілок України (ФНПУ), яке затверджене рішенням з"їзду від 06.10.1990р., а також визначено правовий статус (ФНПУ), організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Зазначеним Положенням, зокрема, передбачено, що Рада ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідне для виконання цілей та завдань ФНПУ становлять її власність і охороняються законом (п.26 Положення про Федерацію незалежних профспілок України).

Крім майна, що належало профспілкам та їх об'єднанням, на території України знаходилось майно, що було у власності Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).

Президія Ради Загальної конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990 року прийняла постанову № 2-1а «Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном», якою затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало ВЦРПС та її правонаступнику - Загальній конфедерації праці (далі ЗКП) на території України.

18.11.1990р. між Всезагальною конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України було укладено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном (далі - Договір), відповідно до якого закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профсоюзів України майно згідно додатку. По всім іншим питанням профсоюзного майна, не відображеним в Договорі та таким, що зачіпають інтереси ВКП СРСР та ФНП України, складається окремий договір.

Згідно виписки з переліку об»єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних провсіплок України на праві власності, затвердженого договором про закріплення прав з володіння, використання та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990р., рахується спірне нерухоме майно - будівля учбово-методичного центру, розташована за адресою: м.Черінгів, вул.. Т.Шевченка,105-А, рік вводу в експлуатацію 1987.

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, одним із засновників та членів Федерації незалежних професійних спілок України була Чернігівська обласна рада профспілок.

Федерація незалежних професійних спілок України постановою ІІ Позачергового з'їзду Федерації незалежних професійних спілок України від 21.11.1992 була перейменована у Федерацію професійних спілок України її членські організації змінили назви.

Відповідно до рішення установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року була створена Федерація профспілкових організацій Чернігівської області

11.12.1990р. установчою радою представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області затверджено Статут Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (далі, Статут), зміни та доповнення до якого внесені радою Федерація профспілкових організацій області 15.12.1999 та зареєстровано Управлінням юстиції в Чернігівській області 17.03.2000, свідоцтво № 84.

У відповідності до статті 1 Статуту Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є добровільною неприбутковою організацією, утвореною галузевими, первинними профспілковими організаціями, їх об'єднаннями для спільних дій і координації своїх зусиль з метою вираження, представництва та захисту трудових, соціально-економічних, правових і духовних інтересів членів профспілок. Федерація має статус обласної і діє в межах Чернігівської області.

Згідно статті 34 Статуту Федерація є власником коштів та майна, отриманого в порядку правонаступництва, переданого державою на підставах не заборонених законом, за рахунок членських внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Федерація профспілкових організацій Чернігівської області відповідно до пункту 1.2. Статуту від 11.12.1990 є правонаступником обласної Ради профспілок, в тому числі на власність та майно, що також підтверджується Статутом Федерації профспілкових організацій Чернігівської області з внесеними змінами від 16.12.2010, зареєстрованими наказом Головного управління юстиції у Чернігівській області від 17.02.2011 № 89/1.

Таким чином, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області стала правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок.

14.02.2002 року Голова ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області звернувся до Чернігівського БТІ з проханням провести інвентаризацію будівлі Учбово-методичного центру за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а і оформити свідоцтво на право власності.

Облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, у відповідності до п.10 підпункту б) ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року доручено Чернігівському МБТІ оформлення свідоцтва про право власності на будівлю загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові на раду Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Відповідно до даних Інвентаризаційної справи №16652 будинок № 105-А по вул. Шевченка у м. Чернігові, загальна площа даного об"єкту складає 3502,3 кв.м. (літера А-7).

Як слідує із експлікацій внутрішніх площ та журналу зовнішніх обмірів будівлі по вул. Шевченка,105А у м. Чернігові, які знаходяться в інвентаризаційній справі, внутрішня площа будівлі по вул. Шевченка ,105А у м. Чернігові становить 3502 ,3 кв.м., а зовнішня - 4938,6 кв.метрів.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 № 121 свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

22.03.2002 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, на підставі рішення Виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002 року № 59, раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області видано свідоцтво про право власності на об"єкт нерухомості, яким посвідчено, що будівля літ.А-7 загальною площею 3502,3 кв.м., розташована в м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а .

01.04.2011р. між Підприємством "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області було укладено договір оренди нерухомого майна № 105, згідно якого Федерація профспілкових організацій Чернігівської області передала підприємству "Навчально-методичний центр"Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області в оренду нерухоме майно площею 4937,9 кв. метрів , що знаходиться у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105,а.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Підприємства „Учбово-методичний центр" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, затвердженого Постановою Президії ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області №24 від 14.09.1998 року, перереєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 10.12.1998 року № 599-р, Центр є підприємством, створеним Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області на її колективній власності (протокол № 35 від 28.11.1994 року), зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності Чернігівським міськвиконкомом № 270-р від 15.12.1994 року.

Пунктами 1.3., 1.4. Статуту Підприємства „Учбово-методичний центр" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, засновником і власником майна Центру є юридична особа -рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, яка діє на підставі статуту і знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5. Центр є юридичною особою згідно з чинним законодавством України, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп та інші атрибути, передбачені чинним законодавством для юридичних осіб. Центр набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації по місцю знаходження центру в порядку, визначеному чинним законодавством.

Державним актом на право постійного користування землею надано право постійного користування землею „Учбово-методичному центру" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а) виконкомом Чернігівської міської ради народних депутатів, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 0,62 га для виробничих потреб, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.04.1993 року № 77 (Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107).

Відповідно до п.1.2 Статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міської Рад 24.01.2007р., підприємство „Учбово-методичний центр" перейменовано в підприємство "Навчально-методичний центр"Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і є правонаступником підприємства "Учбово-методичний центр".

Підставою для пред'явлення позову стали факти, установлені в ході проведення прокурорської перевірки за вказівкою Генеральної прокуратури України (лист № 07/1/1-359 вих-291 ОКВ-11 від 17.06.2011р.) щодо незаконного відчуження майна, що перебувало у віданні Федерації професійних спілок України.

Предметом позову у даній справі є визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; Визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року, видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; Визнання за державою України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 200550032) право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; Витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові, витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літ. А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові.

В обгрунтування своїх позовних вимог прокурор у позовній заяві наголошує на тому, що спірне майно є державною власністю, а рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 фактично позбавлено права власності на спірне майно Фонд державного майна України, як орган, уповноважений на управління об'єктами державної власності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на положення Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506, Постанови Верховної Ради УРСР "Про проголошення незалежності України" від 24.08.1991 № 1427-ХІІ, Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 №1540-XI, Постанови Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 № 2268-ХІІ, Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Закону України "Про власність" та Закону України "Про об'єднання громадян".

Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Чернігівської міської Ради та Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002, видане раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові, припинено. В іншій частині позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зазначені прокурором нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР підтверджують, що з проголошенням незалежності України від 24.08.1991 право власності на спірні об'єкти набула держава Україна в особі Фонду державного майна України, а тому оскаржуване прокурором рішення № 173 від 20.07.2001 не відповідає вимогам діючого законодавства, а видане на його підставі свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості від 21.08.2001 є нікчемним.

Суд першої інстанції у своєму рішенні наголошує на тому, що згідно статті 5 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 в Українській РСР існувала соціалістична власність або у формі державної власності (всенародне добро), або у формі кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Такої форми власності, як профспілкова, на той момент не існувало.

Також, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, спірне майно не було об'єктом права власності профспілок УРСР; профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР, відповідно федерація профспілкових організацій Чернігівської області не є правонаступником обласної ради профспілок.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідач-2 не є власником спірного майна, а тому не мав права передавати його за плату в орендне користування іншим особам, суд першої інстанції також прийшов до висновку щодо обгрунтованості вимог прокурора про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області у апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що задовольняючи позов, місцевим судом не з'ясовано, а позивачем не доведено право держави на майно, яке в даній справі є предметом спору. Місцевим господарським судом не з'ясовано, а позивачем не надано жодного доказу, за рахунок яких грошових коштів було збудовано спірні об'єкти, чи здійснювалось фінансування будівництва зазначених об'єктів за рахунок саме державних коштів, або який відсоток фінансування будівництва було здійснено саме за рахунок державних коштів. Також, скаржник наголошує на тому, що прокуратурою не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту незаконності набуття права власності апелянта на спірне майно.

Апелянт зазначає, що спірні об'єкти нерухомості не належать до об'єктів державної власності, а Федерація професійних спілок України як профспілкова організація не була організацією союзного підпорядкування і її майно ніколи не було державною власністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає зазначені доводи апелянтів обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як уже зазначалося вище, 18.11.1990 між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено Договір про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном, який був затверджений постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР, про що ухвалена постанова № 2-1а від 18.11.1990 "Про затвердження Договору про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном", згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало Всесоюзній центральній раді професійних спілок і її правонаступнику - Загальній конфедерації праці на території України.

Відповідно до вищевказаного Договору за Федерацією незалежних профспілок України було закріплене на праві власності майно, зокрема, і спірне майно Будинку спілок за адресою: м. Чернігів, вул. Т. Шевченко, 105-А.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 6 Рішення від 11.11.2004 № 16-рп/2004, Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної. Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, викладені висновки Конституційного суду України за аналогією можуть бути застосовані до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були суб'єктами права власності. Таким чином, відповідно до наданого Конституційним судом України тлумачення, передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.

Відповідно до положень статті 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становили соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Отже, державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, мають розцінюватися як видове та родове поняття, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до статті 11 Конституції УРСР державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

Згідно зі статтею 87 Цивільного кодексу УРСР соціалістичною власністю були: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Статтею 98 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до статті 10 Конституції УРСР держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Таким чином, віднесення майна профспілкових організацій до соціалістичної власності не означало, що це майно ставало державною власністю, оскільки соціалістична власність є поняттям збірним та відповідно статті 87 Цивільного кодексу УРСР мало свої різновиди, серед якого також була і власність інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність громадських організацій.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" від 10.12.1990 № 1818-1, профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.

Стаття 3 вищезазначеного Закону встановлювала, що профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки приватної власності не існувало, а була лише особиста власність фізичних осіб, майно, яке надавалося державою громадським організаціям, а саме профспілкам, що мали статус юридичної особи, могло надаватися лише у відання, але не на праві оперативного правління, що передбачалось виключно для державних підприємств, а на праві повного господарського відання з врахуванням того, що профспілка не є державним підприємством, а має правовий статус громадської організації, тобто з правовими підставами володіння, користування та розпорядження даним майном в рамках статутних завдань профспілок. Тому і до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

07.02.1991 був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності - Закон УРСР "Про власність". Відповідно до статті 20 цього Закону професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності.

Статтею 28 Закону УРСР "Про власність" визначалося, що об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями) на праві колективної власності.

Також, законодавець зазначав, що громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України. Відповідно до статті 30 Закону колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

Таким чином, відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України, власність всіх юридичних осіб приватного права (в тому числі профспілок) була визнана приватною.

Враховуючи положення вищевикладених нормативних актів та беручи до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, вбачається, що спірне майно учбово-методичний центр належав до профспілкового майна, яке до державної власності не відносилось.

З огляду на вищезазначене, доводи прокурора стосовно належності спірного майна до державної власності є безпідставними та необгрунтованими, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Також, на спростування доводів прокурора стосовно належності спірного об'єкту до майна загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи міститься лист Загальної конфедерації профспілок від 09.12.2011 № 01-113, з якого вбачається, що у відповідності до Статуту Профспілок СРСР, Положення "Про республіканську, крайову і обласну раду профспілок" Чернігівська обласна рада профспілок, правонаступником якої, як зазначено вище, є Федерація профспілкових організацій Чернігівської області (пункт 1.2. Статуту від 11.12.1990), являлася юридичною особою, яка входила до складу Української республіканської ради профспілок та не мала статусу загальносоюзної громадської організації Союзу СРСР. У даному листі також зазначено, що Чернігівська обласна рада профспілок мала право володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами профспілкової власності Чернігівської області.

Слід зазначити, що положення Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності" від 29.11.1990 № 506, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 № 1540-ХІ, Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Закону України "Про власність", на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку, що саме Фонд державного майна України, який тимчасово був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, мав розпоряджатись спірним нерухомим майном як загальнодержавним, не поширювалось на профспілкові організації Федерації профспілок України, оскільки вони, як було зазначено вище, ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - Всесоюзної центральної ради професійних спілок та не являлись органами державної влади та управління.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства).

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції було з'ясовано, що вирішення питання щодо визначення часу спорудження нерухомого майна, а саме будівлі Навчально-методичного центру А-7, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-А, осіб за рахунок яких відбулося створення цього майна та джерел фінансування будівництва, встановлення фактичної площі бдівництва є необхідним для правильного вирішення спору по суті і потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим було призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої було доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЧНДІСЕ).

За результатами проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи експертами ЧНДІСЕ було надано висновок № 630/634/13-24 від 28.11.2013, яким встановлено наступне:

1. Площа будівлі літера А-7, що розташована за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігів за Актом прийняття в експлуатацію становить 3375 кв.м.;

2. Фактична внутрішня площа будівлі літера А-7, що розташована на земельній ділянці, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігів на момент проведення експертизи становить 3 502,3 кв.м. Площа забудови будівлі літера А-7, що розташована на земельній ділянці, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігів згідно інвентаризаційної справи на момент проведення експертизи становить: 4 937, 9 кв.м.;

3. Будівництво нерухомого майна, а саме будівлі літера А-7, що розташована за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігова розпочато в квітні 1986 року, а закінчено 30 грудня 1987 року;

4. В цілому будівля літера А-7, що розташована на земельній ділянці, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігів, та інженерні комунікації на час проведення експертизи знаходиться в доброму стані;

5. Будівля літера А-7, що розташована на земельній ділянці, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігові, придатна до експлуатації в цілому. Окремі приміщення потребують поточного ремонту для підтримання експлуатаційних якостей та більш сучасного дизайну.

За результатами проведення у справі судово-економічної експертизи експертами ЧНДІСЕ було надано висновок № 24/06-05/635/636/637/13 від 12.09.2013, яким встановлено наступне:

1. Фінансування будівництва об»єкту за адресою : м.Чернігів, вул. Шевченка, 105-А здійснювалось, як за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок так і за рахунок коштів обласних профспілок;

2. Обсяг будівництва фінансується за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок та обласної ради профспілок в т.ч. по рокам: 1986 рік - 29,0 тис. руб. (проектні роботи - кошти ОСПС), кошти: 1986 рік УРСПС - 100 тис.руб., ОСПС (Обсовпроф) 220 тис. руб; 1987рік УРСПС 430 тис. руб, ЛСПС (Обсвпроф) 400 тис. руб.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Як зазначається у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів, дослідивши висновок експертів ЧНДІСЕ, вважає його повним, обґрунтованим та таким, що є належним доказом у даній справі, який узгоджується з іншими матеріалами справи та здійснений з дослідженням додатково витребуваних судовими експертами документів для проведення судової експертизи.

Таким чином, враховуючи те, що Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок, а будівництво спірного об'єкту здійснювалось за рахунок Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок, враховуючи ту обставину, що ні прокурором, ні позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що фінансування будівництва спірної будівлі було здійснене за рахунок державних коштів, колегія суддів приходить до висновку, що право власності відповідача-2 на спірне майно виникло на законних підставах.

Доказів на спростування зазначеного прокурором та позивачем суду не надано, як і не надано суду доказів фінансування робіт щодо будівництва та реконструкції будівлі за рахунок коштів держави після проголошення незалежності.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про незаконність рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7, загальною площею 3 502, 3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-А, у м. Чернігові у зв'язку з належністю спірного нерухомого майна до власності держави в особі Фонду державного майна України, що в свою чергу потягнуло за собою визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на вказані будівлі та витребування їх з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області необгрунтованим, а позовні вимоги прокурора у цій частині не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність прокурором та позивачем права власності держави на спірне нерухоме майно.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що Свідоцтво про право власності не є правовстановлюючим документом, а тому не містить ознак акту органу місцевого самоврядування та не може бути оскаржене до суду, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог прокурора щодо визнання недійсним Свідоцтва про право власності слід припинити.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 № 121 свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

З огляду на зазначене, колегія суддів наголошує на тому, що Свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, а тому може бути предметом спору у господарських судах. Водночас, колегія суддів зазначає, що оскільки Свідоцтво про право власності на спірне приміщення було видане відповідачу-2 на підставі рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2021, підстави для скасування якого відсутні, Свідоцтво про право власності на спірний об'єкт нерухомості від 22.03.2002 також не може бути визнано судом незаконним та скасовано, а тому позовні вимоги прокурора у цій частині також не підлягають задоволенню.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, як на підставу для визнання недійсним Договору прокурор посилається на ту обставину, що відповідач-2 не був власником спірного майна, а тому не мав права його передавати його в оренду.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про власність" (чинного на момент укладення Договору) власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння, користування, а також в довірчу власність іншим особам. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для витребування у відповідача-2 спірного об'єкту.

Апеллянт в апеляційній скарзі просить суд припинити провадження у справі за позовними вимогами, які не підлягають розгляду у господарських судах України. Зазначена вимога мотивована тим, що позовна вимога щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 не підлягає розгляду господарським судом, оскільки такі спори відносяться до публічно-правових відносин і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу в частині вимоги щодо припинення провадження у справі такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 є спором щодо права власності держави на спірне майно, а вказане рішення не є актом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, визнання незаконним зазначеного рішення може бути предметом розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас, з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, вимоги відповідачів про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності колегією суддів не розглядаються.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на відсутність підстав для припинення провадження у справі. Рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 у справі № 5028/12/107/2011 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 у справі № 5028/12/107/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (14000, м.Чернігів, вул. Шевченка, 5, код ЄДРПОУ 02668736) 15 666, 02 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 5028/12/107/2011 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська