Постанова

від 29.07.2014 по справі 5028/12/107/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 5028/12/107/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва на постановувід 03.06.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№5028/12/107/2011 господарського суду Чернігівської області за позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України доВиконавчого комітету Чернігівської міської ради; Федерації профспілкових організацій Чернігівської області; Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 2: Федерація професійних спілок України провизнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння за участю представників:

позивача: Шевчук О.М., дов. від 17.12.2013 №430;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: голова - Богдан М.А., Помаз А.П., дов. від 23.07.2012 №4/232;

відповідача 3: Ковальчук В.В., дов. від 03.03.2014 №2;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2:Багатченко Ю.В., дов. від 25.02.2014 №11/01-42/172;

Генеральна прокуратура України: прокурор відділу Томчук М.О., посв. №00606, дійсне до 01.08.2017;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 (судді Л. Лавриненко, І. Фетисова, С. Белов) позов задоволено частково, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 59 від 18.03.2002 року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; визнано за державою України в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 200550032) право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; витребувано на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові. Щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002 року, видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 (судді А. Тищенко, Б Отрюх, Ю. Михальська) рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, заступник прокурора міста Києва звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011. Вважає, що апеляційним судом порушено вимоги ст.ст. 4 2 ,4 3 ,4 7 ,43 ГПК України. Висновок суду про те, що спірне майно є приватною власністю профспілки не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин вимоги постанови ВР УРСР від 03.08.1990 "Про реалізацію закону "Про економічну самостійність Української РСР" та помилково взяв до уваги договір, згідно з яким за Федерацією незалежних профспілок закріплено право власності на майно профспілок на території Української РСР.

Також до Вищого господарського суду України надійшов відзив Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Розглядаючи справу, суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 23.11.1983 року № 677 було дозволено обласній раді професійних спілок провести проектно-вишукувальні роботи на площі 0,6 га по вул. Шевченка, 105-а для будівництва комплексу профкурсів.

25.12.1983 року зроблений висновок по відводу земельної ділянки для будівництва комплексу профкурсів по вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові, замовником якого виступила обласна рада професійних спілок. Управлінням Головного архітектора міста у грудні 1985 року був розроблений паспорт земельної ділянки для будівництва вищезазначеного комплексу, який виданий обласній раді професійних спілок.

Згідно з Типовим договором підряду на капітальне будівництво від 27.01.1986 року, укладеного між ВКБ Київської міськрадпрофспілки (замовник) та трестом "Чернігівпромбуд", підрядник приймає на себе будівництво приміщення профспілкових курсів у м.Чернігові відповідно до технічного проекту, який затверджений ГоловУКБ ВЦРПС від 30.02.1985 року. Термін будівництва - III квартал 1986 року - IV квартал 1987 року. Вартість - 837 тис. руб., фінансування будівництва за рахунок замовника.

Відповідно до титулу розпочатого будівництва від 17.02.1986 року проектно-кошторисна документація на будівництво спірного об'єкту була затверджена ГоловУКБ ВЦРПС 30.04.1985 року.

Постановою Української республіканської ради профспілок, яка підпорядковувалась ВЦРПС, від 31.03.1986 року був затверджений план фінансування капітальних вкладень по будівництву та проектуванню профспілкових об'єктів на 1986 рік за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та за рахунок коштів місцевих профспілок.

Наказом Головного Управління капітального будівництва ВЦРПС в м. Москва від 13.08.1986 року було перезатверджено проект на будівництво профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а з кошторисною вартістю будівництва 1225,87 тис. руб., терміном 1986 - 1987 роки.

Начальником Головбуду ВЦРПС від 08.12.1986 року на виконання даної постанови затверджено показники цього будівництва за рахунок коштів ВЦРПС, ВКБ Київської міськрад профспілки та місцевих профспілкових організацій.

Аналогічною постановою від 30.03.1987 року затверджений план капітальних вкладень по будівництву профспілкових об'єктів на 1987 рік, який передбачав фінансування спірного об'єкту УКБ Укрпрофради в розмірі 842 тис.руб.

Переліком профспілкових об'єктів плану капітального будівництва на 1987 рік було визначено суму капітальних вкладів в розмірі 830 тис.руб., у тому числі 430 тис.руб. -за рахунок Укрпрофради, 400 тис.руб. -обласної профспілки.

Відповідно до звіту Головного управління капітального будівництва Всесоюзної центральної ради професійних спілок (далі ВЦРПС) за 1987 рік будівництво спірного об'єкту вчинено за рахунок коштів Укрпрофради та місцевих профспілок.

Постановою Чернігівської обласної ради професійних спілок від 04.01.1988 року був затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а від 30.12.1987 року. Кошторисна вартість по затвердженій проектно-кошторисній документації склала 1226,33 тис.руб., прийнято в експлуатацію об'єкт вартістю 949,3 тис.руб.

ХV з"їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990р. за рішенням делегатів був перетворений у І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України (далі ФНПУ) та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. На з"їзд також було прийнято Положення про Федерацію незалежних профспілок України (ФНПУ), яке затверджене рішенням з"їзду від 06.10.1990р., а також визначено правовий статус (ФНПУ), організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Зазначеним Положенням, зокрема, передбачено, що Рада ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідне для виконання цілей та завдань ФНПУ становлять її власність і охороняються законом (п.26 Положення про Федерацію незалежних профспілок України).

Крім майна, що належало профспілкам та їх об'єднанням, на території України знаходилось майно, що було у власності Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).

Президія Ради Загальної конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990 року прийняла постанову № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном", якою затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало ВЦРПС та її правонаступнику - Загальній конфедерації праці (далі ЗКП) на території України.

18.11.1990р. між Всезагальною конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України було укладено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном (далі - Договір), відповідно до якого закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профсоюзів України майно згідно додатку. По всім іншим питанням профсоюзного майна, не відображеним в Договорі та таким, що зачіпають інтереси ВКП СРСР та ФНП України, складається окремий договір.

Згідно виписки з переліку об'єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, затвердженого договором про закріплення прав з володіння, використання та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990р., рахується спірне нерухоме майно - будівля учбово-методичного центру, розташована за адресою: м.Черінгів, вул.. Т.Шевченка,105-А, рік вводу в експлуатацію 1987.

Одним із засновників та членів Федерації незалежних професійних спілок України була Чернігівська обласна рада профспілок.

Федерація незалежних професійних спілок України постановою ІІ Позачергового з'їзду Федерації незалежних професійних спілок України від 21.11.1992 була перейменована у Федерацію професійних спілок України її членські організації змінили назви.

Відповідно до рішення установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990 року була створена Федерація профспілкових організацій Чернігівської області

11.12.1990р. установчою радою представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області затверджено Статут Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (далі, Статут), зміни та доповнення до якого внесені радою Федерація профспілкових організацій області 15.12.1999 та зареєстровано Управлінням юстиції в Чернігівській області 17.03.2000, свідоцтво № 84.

У відповідності до статті 1 Статуту Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є добровільною неприбутковою організацією, утвореною галузевими, первинними профспілковими організаціями, їх об'єднаннями для спільних дій і координації своїх зусиль з метою вираження, представництва та захисту трудових, соціально-економічних, правових і духовних інтересів членів профспілок. Федерація має статус обласної і діє в межах Чернігівської області.

Згідно статті 34 Статуту Федерація є власником коштів та майна, отриманого в порядку правонаступництва, переданого державою на підставах не заборонених законом, за рахунок членських внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Федерація профспілкових організацій Чернігівської області відповідно до пункту 1.2. Статуту від 11.12.1990 є правонаступником обласної Ради профспілок, в тому числі на власність та майно, що також підтверджується Статутом Федерації профспілкових організацій Чернігівської області з внесеними змінами від 16.12.2010, зареєстрованими наказом Головного управління юстиції у Чернігівській області від 17.02.2011 № 89/1.

Федерація профспілкових організацій Чернігівської області стала правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок.

14.02.2002 року Голова ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області звернувся до Чернігівського БТІ з проханням провести інвентаризацію будівлі Учбово-методичного центру за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а і оформити свідоцтво на право власності.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року доручено Чернігівському МБТІ оформлення свідоцтва про право власності на будівлю загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові на раду Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Відповідно до даних Інвентаризаційної справи №16652 будинок № 105-А по вул. Шевченка у м. Чернігові, загальна площа даного об"єкту складає 3502,3 кв.м. (літера А-7).

Як слідує із експлікацій внутрішніх площ та журналу зовнішніх обмірів будівлі по вул. Шевченка,105А у м. Чернігові, які знаходяться в інвентаризаційній справі, внутрішня площа будівлі по вул. Шевченка,105А у м. Чернігові становить 3502,3 кв.м., а зовнішня - 4938,6 кв.метрів.

22.03.2002 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, на підставі рішення Виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002 року № 59, раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області видано свідоцтво про право власності на об"єкт нерухомості, яким посвідчено, що будівля літ.А-7 загальною площею 3502,3 кв.м., розташована в м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а .

01.04.2011р. між Підприємством "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області було укладено договір оренди нерухомого майна № 105, згідно якого Федерація профспілкових організацій Чернігівської області передала підприємству "Навчально-методичний центр"Федерації профспілкових організацій Чернігівської області в оренду нерухоме майно площею 4937,9 кв. метрів, що знаходиться у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105,а.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Підприємства "Учбово-методичний центр" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, затвердженого Постановою Президії ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області №24 від 14.09.1998 року, перереєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 10.12.1998 року № 599-р, Центр є підприємством, створеним Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області на її колективній власності (протокол № 35 від 28.11.1994 року), зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності Чернігівським міськвиконкомом № 270-р від 15.12.1994 року.

Пунктами 1.3., 1.4. Статуту Підприємства "Учбово-методичний центр" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, засновником і власником майна Центру є юридична особа - рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, яка діє на підставі статуту і знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5. Центр є юридичною особою згідно з чинним законодавством України, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп та інші атрибути, передбачені чинним законодавством для юридичних осіб. Центр набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації по місцю знаходження центру в порядку, визначеному чинним законодавством.

Державним актом на право постійного користування землею надано право постійного користування землею "Учбово-методичному центру" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а) виконкомом Чернігівської міської ради народних депутатів, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 0,62 га для виробничих потреб, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.04.1993 року № 77 (Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107).

Відповідно до п.1.2 Статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міської Рад 24.01.2007р., підприємство "Учбово-методичний центр" перейменовано в підприємство "Навчально-методичний центр"Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і є правонаступником підприємства "Учбово-методичний центр".

Розглядаючи справу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що зазначені прокурором нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР підтверджують, що з проголошенням незалежності України від 24.08.1991 право власності на спірні об'єкти набула держава Україна в особі Фонду державного майна України, а тому оскаржуване прокурором рішення № 173 від 20.07.2001 не відповідає вимогам діючого законодавства, а видане на його підставі свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості від 21.08.2001 є нікчемним.

Суд першої інстанції у своєму рішенні наголошує на тому, що згідно статті 5 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 в Українській РСР існувала соціалістична власність або у формі державної власності (всенародне добро), або у формі кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Такої форми власності, як профспілкова, на той момент не існувало.

Також, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, спірне майно не було об'єктом права власності профспілок УРСР; профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР, відповідно федерація профспілкових організацій Чернігівської області не є правонаступником обласної ради профспілок.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідач-2 не є власником спірного майна, а тому не мав права передавати його за плату в орендне користування іншим особам, суд першої інстанції також прийшов до висновку щодо обґрунтованості вимог прокурора про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Натомість, апеляційний суд дійшов протилежного висновку.

Судом взято до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, та встановлено, що спірне майно, а саме, учбово-методичний центр, належить до профспілкового майна.

На спростування доводів прокурора стосовно належності спірного об'єкту до майна загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР судом зазначено, що у матеріалах справи міститься лист Загальної конфедерації профспілок від 09.12.2011 № 01-113, з якого вбачається, що у відповідності до Статуту Профспілок СРСР, Положення "Про республіканську, крайову і обласну раду профспілок" Чернігівська обласна рада профспілок, правонаступником якої, як зазначено вище, є Федерація профспілкових організацій Чернігівської області (пункт 1.2. Статуту від 11.12.1990), являлася юридичною особою, яка входила до складу Української республіканської ради профспілок та не мала статусу загальносоюзної громадської організації Союзу СРСР. У даному листі також зазначено, що Чернігівська обласна рада профспілок мала право володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами профспілкової власності Чернігівської області.

Також, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції було з'ясовано, що вирішення питання щодо визначення часу спорудження нерухомого майна, а саме будівлі Навчально-методичного центру А-7, яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-А, осіб за рахунок яких відбулося створення цього майна та джерел фінансування будівництва, встановлення фактичної площі будівництва є необхідним для правильного вирішення спору по суті і потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим було призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої було доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЧНДІСЕ).

За результатами проведення у справі судово-економічної експертизи експертами ЧНДІСЕ було надано висновок № 24/06-05/635/636/637/13 від 12.09.2013, яким встановлено наступне:

1. Фінансування будівництва об"єкту за адресою : м.Чернігів, вул. Шевченка, 105-А здійснювалось, як за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок так і за рахунок коштів обласних профспілок;

2. Обсяг будівництва фінансується за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок та обласної ради профспілок в т.ч. по рокам: 1986 рік - 29,0 тис. руб. (проектні роботи - кошти ОСПС), кошти: 1986 рік УРСПС - 100 тис.руб., ОСПС (Обсовпроф) 220 тис. руб; 1987рік УРСПС 430 тис. руб, ЛСПС (Обсвпроф) 400 тис. руб.

Апеляційним судом зауважено, що Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок, а будівництво спірного об'єкту здійснювалось за рахунок Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок. Так як ні прокурором, ні позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що фінансування будівництва спірної будівлі було здійснене за рахунок державних коштів, апеляційний суд дійшов висновку, що право власності відповідача-2 на спірне майно виникло на законних підставах.

Вказані висновки стали підставою для відмови в позові.

Переглядаючи оскаржувану постанову у касаційному порядку колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду про правомірність набуття Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області спірного майна у власність є передчасними.

Судом достеменно не з'ясовано правовий режим спірного майна. На момент завершення будівництва, за ким та на якому правовому титулі це майно було закріплено. Яка була його подальша доля, враховуючи реорганізацію профспілкових організацій СРСР та утворення Федерації незалежних профспілок України.

При з'ясуванні зазначених питань слід було врахувати наявну законодавчу базу, що регулює правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій, що перебуває на території України.

Зокрема, Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Зазначена постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови Верховної Ради №2164-XII від 04.03.1992 р.

Положення цієї постанови розповсюджується на спірне майно, оскільки, передача майна у відання профспілковим організаціям, яке було здійснено органом державної влади колишнього Союзу РСР, як уповноваженим органом на розпорядження державною власністю, ніяким чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна.

Також, статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" № 1540-XII від 10 вересня 1991 року (далі - Закон № 1540-ХІІ від 10 вересня 1991року) встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України; згідно з постановою Верховної Ради України № 2268-ХП від 10 квітня 1992 року до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України; відповідно до пункту першого постанови Верховної Ради України № 3 943-XII від 4 лютого 1994 року до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що 18.11.1990р. між Всезагальною конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України було укладено договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном , відповідно до якого закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профсоюзів України майно згідно додатку. По всім іншим питанням профсоюзного майна, не відображеним в Договорі та таким, що зачіпають інтереси ВКП СРСР та ФНП України, складається окремий договір.

Між тим, судами не досліджено, чи мала право Всезагальна конфедерація Профсоюзів СРСР змінювати правовий режим майна, що перебував у її власності та передавати спірне майно у власність. Чим такі права були передбачені, якими нормативно-правовими актами врегульовані.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційним судом не спростовано, з посиланням на норми права та докази наявні в матеріалах справи, висновки місцевого суду, не вказано доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції. Відтак, апеляційним судом порушено приписи ст. 105 ГПК України. Юридична оцінка обставин справи апеляційним судом не відповідає дійсним обставинам справи. Апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, ним неправильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, залишено поза увагою приписи Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р. №506, ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХІІ, Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР". Ним допущено порушення вимог ст.ст. ст. 33,43 ГПК України щодо повного та всебічного встановлення та дослідження всіх обставин справи. Доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими.

Більше того, в оскаржуваній постанові викладені факти, що суперечать один одному. Так, апеляційним судом зазначено, що начальником Головбуду ВЦРПС від 08.12.1986 року на виконання даної постанови затверджено показники цього будівництва за рахунок коштів ВЦРПС, ВКБ Київської міськрад профспілки та місцевих профспілкових організацій . Нижче, апеляційний суд вказує на те, що відповідно до звіту Головного управління капітального будівництва Всесоюзної центральної ради професійних спілок (далі ВЦРПС) за 1987 рік будівництво спірного об'єкту вчинено за рахунок коштів Укрпрофради та місцевих профспілок.

Відтак, питання про те, за чиї кошти будувалося спірне майно залишається невизначеним. Також, апеляційним судом достеменно не з'ясовано до якої форми власності належить спірне майно.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що недодержання судом першої або апеляційної інстанції ст.ст. 4 7 ,43 ГПК України процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів.

Відтак, постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки вищевказаних порушень припустився лише апеляційний суд.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

З'ясувати правовий режим спірного майна. На момент створення, за ким та на якому правовому титулі це майно було закріплено. Яка була його подальша доля, враховуючи реорганізацію профспілкових організацій СРСР та утворення Федерації незалежних профспілок України. Дослідити, чи мала право Всезагальна конфедерація Профсоюзів СРСР змінювати правовий режим майна, що перебував у її власності та передавати спірне майно у власність Федерації профспілкових організацій Чернігівської області. Чим такі права були передбачені, якими нормативно-правовими актами врегульовані.

До встановлених обставин справи правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Винести обґрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун