Постанова

від 10.11.2014 по справі 5028/12/107/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа№ 5028/12/107/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від прокуратури: Левицька Н.В. (посв. №002805 від 05.10.2012р.)

Жовтун Н.Б.

від позивача: Лірніченко О.А.

Шевчук О.М.

Васильківська В.Є.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Богдан М.А.

Помаз А.П.

від відповідача 3: Ковальчук В.В.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Багатченко Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011р.

у справі №5028/12/107/2011 (головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Фетисова І.А., Белов С.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1. Виконавчого комітету Чернігівської міської ради

2. Федерації профспілкових організацій Чернігівської області

3. Підприємства «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівської області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Федерація професійних спілок України

про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області звернуся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, Підприємства «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Федерація професійних спілок України про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; визнання недійсним свідоцтво про право власності від 22.03.2002р., видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; визнання за державною Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Підприємства «Начально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові.

Прокурором були подані письмові уточнення прохальної частини позову, згідно яких він просив витребувати на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літ. А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011р. позовні вимоги до виконавчого комітету Чернігівської міської ради в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. задоволено повністю, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; провадження у справі в частині позовних вимог до виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002р., видане раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові припинено; позовні вимоги до Федерації профспілкових організацій Чернігівської області щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволені повністю; визнано за державою України в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; витребувано із чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та передано Фонду державного майна України будівлю літ. А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської ради в доход державного бюджету України 941,00 грн. судового збору; стягнуто з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області в доход державного бюджету України 29 186,05 грн. судового збору; у задоволенні позовних вимог до Підприємства «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівської області відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011р. у справі №5028/12/107/2011 повністю і припинити провадження у справі за позовними вимогами, які не підлягають розгляду в господарських судах України, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, скасувати рішення в частині стягнення з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області в доход державного бюджету України 29 186,05 грн. судового збору.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального і процесуального права; неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Апелянт зазначає, що матеріали справи містять докази на підтвердження того, що будівництво спірної будівлі фінансувалось за рахунок коштів профспілкового бюджету, Української ради профспілок, дольової участі обласної ради та галузевих профспілок Чернігівської області. Крім того, на підтвердження права власності на будівлю в м. Чернігів по вул. Шевченка, 105-а були надані постанова Федерації професійних спілок України від 29.01.1993р. №К-1-11 «Про власність професійних спілок», постанова Президії Федерації професійних спілок України від 24.03.1993р. №П-3-5 «Про перелік майна профспілок України», Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990р. При цьому, як вказує скаржник, господарський суд не прийняв ці докази до уваги. На думку апелянта, посилання суду на постанову Верховної ради УРСР від 29.11.1990р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», постанови Верховної ради України від 10.04.1992р. №2268 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР» і від 04.02.1994р. №3943 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» є безпідставним, так як вони є такими, що суперечать п. 7 ст. 92 Конституції України, нормам раніше діючої Конституції УРСР 1978р. Також, як вказує скаржник, не може бути застосовано до спірних правовідносин і Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», оскільки під поняттям «підприємства, установи та організації союзного підпорядкування» слід розуміти ті підприємства, установи та організації, які мали статус загальнодержавних (загальносоюзних), керувалися рішеннями найвищих органів державної влади і управління Союзу РСР, управління якими організовувала Рада Міністрів СРСР, діяльність яких координували і контролювали органи влади союзної республіки (УРСР) та майно яких належало державі СРСР на праві державної власності. Натомість, як вказує скаржник, ФПО, як профспілкова організація, ніколи не була організацією союзного підпорядкування і її майно ніколи не було державною власністю. Апелянт зазначає, що жодним Законом України не визначено підстав для вилучення спірного майна у ФПО, яка є законним його власником відповідно до норм цивільного законодавства УРСР та України, яке діяло протягом будівництва, експлуатації та використання цього майна з 1987р. по теперішній час.

Підприємство «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівської області надало письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011р. підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому відповідач 3 зазначає, що вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності держави на спірне майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Як вказує відповідач 3, відповідних доказів надано не було.

Прокуратура в письмових поясненнях вказала про те, що спірне майно є державною власністю в силу Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України». Також в підтримку своєї позиції прокуратура посилається на постанову Верховної ради України від 10.04.1992р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», постанову Верховної ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011рр. у справі №5028/12/107/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, стягнуто з Фонду державного майна України на користь Федерації профспілкових організацій Чернігівської області 15 666,02 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О. прийняла до свого провадження апеляційну скаргу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та призначила її до розгляду на 08.09.2014р.

В письмових поясненнях відповідач 2 зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин діяла Конституція СРСР, ст. 12 якої закріплювала право колективної власності за профспілками та виникнення права колективної власності шляхом перетворення передбаченими законом способами державної власності і добровільного об'єднання майна громадян та організацій. Право власності на будівлю, як вказує відповідач 2, виникло не на підставі передачі майна в порядку правонаступництва, а на підставі створення майна - в результаті будівництва та прийняття його в експлуатацію, а на замовника був покладений обов'язок оплатити роботи. Право власності виникло з моменту прийняття в експлуатацію спірної будівлі на підставі ст. 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 128, 332, 345, 353 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідач 3 в письмових поясненнях зазначив, що поданими до матеріалів справи належними доказами та висновками експертизи чітко доведено, що як саме будівництво, так і подальше утримання та ремонт будівлі протягом усього строку її існування проводилось за рахунок профспілкових коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014р. було продовжено строк розгляду апеляційної скарги Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на п'ятнадцять днів.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях 08.09.2014р., 06.10.2014р., 14.10.2014р., 23.10.2014р. перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002р., видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502, 3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові; витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Підприємства «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові; витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння Федерації профспілкових організацій Чернігівської області будівлю літ. А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові.

Заявляючи позов, прокурор обґрунтовує його тим, що спірне майно є державною власністю, а рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. фактично позбавлено державу в особі Фонду державного майна України права власності на це майно. При цьому прокурор посилається на норми Постанови Верховної ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990р. №506, Постанови Верховної ради УРСР «Про проголошення незалежності України» від 24.08.1991р. №1427, Указу Президії Верховної ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991р. №1452, Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991р. №1540, постанови Верховної ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992р., постанови Верховної ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994р. №3943, Закону України «Про власність» та Закону України «Про об'єднання громадян».

Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 23.11.1983р. №677 було дозволено обласній раді професійних спілок провести проектно-вишукувальні роботи на площі 0,6 га по вул. Шевченка, 105-а для будівництва комплексу профкурсів.

25.12.1983р. зроблений висновок по відводу земельної ділянки для будівництва комплексу профкурсів по вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові, замовником якого виступила обласна рада професійних спілок. Управлінням Головного архітектора міста у грудні 1985р. був розроблений паспорт земельної ділянки для будівництва вищезазначеного комплексу, який виданий обласній раді професійних спілок.

Згідно з Типовим договором підряду на капітальне будівництво від 27.01.1986р. року, укладеного між Відділом капітального будівництва Київської міськрадпрофспілки (замовник) та трестом "Чернігівпромбуд", підрядник приймає на себе будівництво приміщення профспілкових курсів у м. Чернігові відповідно до технічного проекту, який затверджений ГоловУКБ ВЦРПС від 30.02.1985р. Термін будівництва - III квартал 1986 року - IV квартал 1987 року. Вартість - 837 тис. руб., фінансування будівництва за рахунок замовника.

Згідно з Положенням про відділ капітального будівництва Київської міської ради профспілок цей відділ організовує в установленому порядку капітальне будівництво об'єктів профспілок на території м. Києва та областей: Київської, Житомирської, Чернігівської та Черкаської, працює під керівництвом Київської міської ради профспілок та Управління капітального будівництва Української республіканської ради профспілок.

Відповідно до титулу розпочатого будівництва від 17.02.1986р. проектно-кошторисна документація на будівництво спірного об'єкту була затверджена ГоловУКБ ВЦРПС 30.04.1985р.

Постановою Української республіканської ради профспілок, яка підпорядковувалась ВЦРПС, від 31.03.1986р. був затверджений план фінансування капітальних вкладень по будівництву та проектуванню профспілкових об'єктів на 1986 рік за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та за рахунок коштів місцевих профспілок.

Наказом Головного Управління капітального будівництва ВЦРПС в м. Москва від 13.08.1986р. було перезатверджено проект на будівництво профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а з кошторисною вартістю будівництва 1225,87 тис. руб., терміном 1986 - 1987 роки.

Начальником Головбуду ВЦРПС від 08.12.1986р. на виконання даної постанови затверджено показники цього будівництва за рахунок коштів ВЦРПС, ВКБ Київської міськрад профспілки та місцевих профспілкових організацій.

Аналогічною постановою від 30.03.1987р. затверджений план капітальних вкладень по будівництву профспілкових об'єктів на 1987 рік, який передбачав фінансування спірного об'єкту УКБ Укрпрофради в розмірі 842 тис.руб.

Переліком профспілкових об'єктів плану капітального будівництва на 1987 рік було визначено суму капітальних вкладів в розмірі 830 тис.руб., у тому числі 430 тис.руб. - за рахунок Укрпрофради, 400 тис.руб. - обласної профспілки.

Відповідно до звіту Головного управління капітального будівництва Всесоюзної центральної ради професійних спілок за 1987 рік будівництво спірного об'єкту вчинено за рахунок коштів Укрпрофради та місцевих профспілок.

30.12.1987р. державною приймальною комісією був складений Акт про приймання закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію, яким прийнято в експлуатацію об'єкт «Профкурси» на 150 слухачів в м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а.

Постановою Чернігівської обласної ради професійних спілок від 04.01.1988р. був затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а від 30.12.1987р. Кошторисна вартість по затвердженій проектно-кошторисній документації склала 1226,33 тис.руб., прийнято в експлуатацію об'єкт вартістю 949,3 тис.руб.

У даній справі з метою вирішення питання щодо визначення часу спорудження нерухомого майна в м. Чернігів по вул. Шевченка, 105а, осіб, за рахунок яких відбулося створення цього майна, та джерел фінансування будівництва призначалась судова будівельно-технічна та економічна експертиза.

Судовими експертами було встановлено, що площа будівлі літераА-7, що розташована за адресою вул. Шевченка, 105-А в м. Чернігові за актом прийняття в експлуатацію становить 3 375 кв.м.; фактична внутрішня площа будівні літера А-7, що розташована на земельній ділянці, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-А м. Чернігів на момент проведення експертизи становить 3 502, 3 кв.м. Площа забудови будівлі літера А-7, що розташована на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігів, згідно інвентаризаційної справи на момент проведення експертизи становить 4 937,9 кв.м.; будівництво нерухомого майна, а саме будівлі літера А-7, що розташована за адресою вул. Шевченка, 105-а, м. Чернігів, розпочато в квітні 1986 року, а закінчено 30 грудня 1987 року; в цілому будівлі літера А-7, що розташована на земельні ділянці, яка знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-а, м. Чернігів, та інженерні комунікації на час проведення експертизи знаходяться в доброму стані; будівля літера А-7, що розташована на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою вул. Шевченка, 105-А, м. Чернігів, придатна до експлуатації в цьому. Окремі приміщення потребують поточного ремонту для підтримання експлуатаційних якостей та більш сучасного дизайну; фінансування будівництва об'єкту за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а здійснювалось як за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок, так і за рахунок коштів обласних профспілок; обсяг будівництва фінансувався за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок, в т.ч. по рокам: 1986 рік - 29,0 тим. руб. (проектні роботи - кошти обласної спілки профспілок), 1986 рік УРСПС - 100 тис. руб., ОСПС - 220 тис. руб., 1987 рік УРСПС 430 тис. руб., ОСПС 400 тис. руб.

Таким чином з встановлених судом вище фактів та доказів вбачається, що спірна будівля була збудована як об'єкт профспілок та за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок. Замовником будівництва виступив відділ капітального будівництва Київської міської ради профспілок, який згідно положення здійснював організацію капітального будівництво об'єктів профспілок на території, в тому числі Чернігівської області, і яким, як підтверджують матеріали справи, після введення в експлуатацію будівлі, ця будівля була передана на баланс Чернігівській обласній раді профспілки (постанова від 12.01.1988р.).

У відповідності до ст. 10 діючої на момент створення спірного майна Конституції Союзу Радянських Соціалістичних Республік основу економічної системи СРСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Аналогічна норма була відображена і в Конституції України 1978 року.

Отже, найвищими законами, які діяли в Радянському Союзі та Україні, визнавалось за профспілками право власності на майно, яке було відмінне від державної власності.

Також право власності за профспілками було зафіксовано у ст. 24 Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, прийнятих 08.12.1961р. та у ст. 97 Цивільного кодексу УРСР, введеним в дію з 01.01.1964р.

В ст. 331 Цивільного кодексу України, вказано, що особа, яка виготовила (створила) нову річ зі своїх матеріалів або за власні кошти, на підставі договору, є власником цього майна. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Цивільний кодекс УРСР не містив аналогічної до цієї статті норми. Однак його ч. 1 ст. 128 передбачала, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З огляду на вказане, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що на підставі створення нового майна шляхом його будівництва за власні кошти профспілки стали власником будівлі у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а, що не суперечило Конституції Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Конституції України 1978 року, Основам цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, Цивільному кодексу УРСР.

В останні роки існування Радянського союзу право профспілкової власності (власності громадських організацій) знайшло свою юридичну фіксацію в законах СРСР «Про власність в СРСР» 1990р. та «Про професійні спілки, права і гарантії їх діяльності» 1990р.

В статті 4 Закону СРСР «Про власність СРСР» власність в СРСР, а отже і в Українській РСР, виступала у формі власності громадян, колективної і державної власності. Відповідно до ст. 10 цього Закону власність громадських, в т.ч. профспілкових організацій, відносилась до колективної власності.

Статтею 20 Закону СРСР «Про професійні спілки, права і гарантії їх діяльності» визначено, що профспілки та їх органи згідно із законодавством є юридичними особами. Вони володіють, користуються і розпоряджаються належним їм на праві власності майном і грошовими коштами. Профспілки не відповідають за зобов'язаннями державних, господарських, кооперативних та інших громадських організацій, які в свою чергу не відповідають за зобов'язаннями профспілок.

Також в Законі УРСР «Про власність» від 07.02.1991р., який втратив чинність з 2004р. у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України, було передбачено, що власність в Україні виступає у таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними (ст. 2 Закону); професійні спілки є суб'єктами права колективної власності (ст. 20 Закону); громадські об'єднання, до яких відносяться також і професійні спілки, можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбачених законодавчими актами України (ст. 28 Закону); власник майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до її статуту (положення) (ст. 6 пункт 3).

ХV з"їзд профспілок України, що відбувся 06 жовтня 1990р. і за рішенням делегатів був перетворений у І Установчий з"їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. На з"їзд також було прийнято Положення про Федерацію незалежних профспілок України, яке затверджене рішенням з"їзду від 06.10.1990р., а також визначено правовий статус ФНПУ, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Зазначеним Положенням, зокрема, передбачено, що Рада ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань ФНПУ становлять її власність і охороняються законом (п. 26 Положення про Федерацію незалежних профспілок України).

Президія Ради Загальної конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990р. прийняла постанову № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном", якою затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало ВЦРПС та її правонаступнику - Загальній конфедерації праці на території України.

18.11.1990р. між Всезагальною конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профсоюзів України було укладено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном, відповідно до якого закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профсоюзів України майно згідно додатку. По всім іншим питанням профсоюзного майна, не відображеним в Договорі та таким, що зачіпають інтереси ВКП СРСР та ФНП України, складається окремий договір.

Згідно виписки з переліку об"єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, затвердженого договором про закріплення прав з володіння, використання та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990р., рахується спірне нерухоме майно - будівля учбово-методичного центру, розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Т.Шевченка,105-А, рік вводу в експлуатацію 1987.

Отже, за Договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профсоюзним майном належне профспілкам майно - будівля учбово-методичного центру, розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Т.Шевченка,105-А, було передано Всезагальною конфедерацією Профсоюзів СРСР Федерації незалежних профсоюзів України.

Як вбачається з матеріалів справи, одним із засновників та членів Федерації незалежних професійних спілок України була Чернігівська обласна рада профспілок.

Федерація незалежних професійних спілок України постановою ІІ Позачергового з'їзду Федерації незалежних професійних спілок України від 21.11.1992р. була перейменована у Федерацію професійних спілок України її членські організації змінили назви.

Відповідно до рішення установчої ради представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області від 11 грудня 1990р. була створена Федерація профспілкових організацій Чернігівської області.

11.12.1990р. установчою радою представників галузевих обласних і первинних профспілкових організацій Чернігівської області затверджено Статут Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, зміни та доповнення до якого внесені радою Федерація профспілкових організацій області 15.12.1999р. та зареєстровано Управлінням юстиції в Чернігівській області 17.03.2000р., свідоцтво № 84.

У відповідності до статті 1 Статуту Федерація профспілкових організацій Чернігівської області є добровільною неприбутковою організацією, утвореною галузевими, первинними профспілковими організаціями, їх об'єднаннями для спільних дій і координації своїх зусиль з метою вираження, представництва та захисту трудових, соціально-економічних, правових і духовних інтересів членів профспілок. Федерація має статус обласної і діє в межах Чернігівської області.

Згідно статті 34 Статуту Федерація є власником коштів та майна, отриманого в порядку правонаступництва, переданого державою на підставах не заборонених законом, за рахунок членських внесків, пожертвувань підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Федерація профспілкових організацій Чернігівської області відповідно до пункту 1.2. Статуту від 11.12.1990р. є правонаступником обласної Ради профспілок, в тому числі на власність та майно, що також підтверджується Статутом Федерації профспілкових організацій Чернігівської області з внесеними змінами від 16.12.2010р., зареєстрованими наказом Головного управління юстиції у Чернігівській області від 17.02.2011р. № 89/1.

Таким чином, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області стала правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок.

14.02.2002 року Голова ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області звернувся до Чернігівського БТІ з проханням провести інвентаризацію будівлі Учбово-методичного центру за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а і оформити свідоцтво на право власності.

Облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, у відповідності до п.10 підпункту б) ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 року доручено Чернігівському МБТІ оформлення свідоцтва про право власності на будівлю загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові на раду Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

Відповідно до даних Інвентаризаційної справи №16652 будинок № 105-А по вул. Шевченка у м. Чернігові, загальна площа даного об"єкту складає 3502,3 кв.м. (літера А-7).

Як слідує із експлікацій внутрішніх площ та журналу зовнішніх обмірів будівлі по вул. Шевченка,105А у м. Чернігові, які знаходяться в інвентаризаційній справі, внутрішня площа будівлі по вул. Шевченка ,105А у м. Чернігові становить 3502 ,3 кв.м., а зовнішня - 4938,6 кв.метрів.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 № 121 свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

22.03.2002 року Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, на підставі рішення Виконкому Чернігівської міської ради від 18.03.2002 року № 59, раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області видано свідоцтво про право власності на об"єкт нерухомості, яким посвідчено, що будівля літ.А-7 загальною площею 3502,3 кв.м., розташована в м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи та законодавство СРСР, Української РСР та України, яке регулює спірне питання, судом не встановлено належність спірної будівлі на праві власності державі, а отже рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою вул. Шевченка, 105-а в м. Чернігові жодним чином не зачіпає інтереси та права держави в особі Фонду державного майна України.

При цьому посилання прокурора на норми Постанови Верховної ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990р. №506, Постанови Верховної ради УРСР «Про проголошення незалежності України» від 24.08.1991р. №1427, Указу Президії Верховної ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991р. №1452, Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991р. №1540, постанови Верховної ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992р., постанови Верховної ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994р. №3943, Закону України «Про власність» та Закону України «Про об'єднання громадян» є безпідставними з огляду на таке.

Постановою Верховної ради УРСР «Про проголошення незалежності України» від 24.08.1991р. №1427 було проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. В цій постанові також вказано про те, що з цього часу на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

30.08.1991р. Указом Президії Верховної Ради України №1452 «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Також за цим Указом визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладеними під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради України 29.11.1990р.

Також Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України, та визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р.

Так, в статті 10 цього Закону вказано про те, що він набирає чинності з дня прийняття, тобто 10.09.1991р. Отже, його дія поширюється на правовідносини, які виникли після його прийняття, оскільки відсутня вказівка про його зворотну силу. З огляду на це стаття 1 Закону, в якій ідеться про те, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю, не може поширюватись на профспілки України та їх майно, так як ще 06 жовтня 1990 року на Установчому з'їзді незалежних профспілок України була проголошена незалежність профспілок України від державних і господарських органів СРСР та УРСР, затверджене Положення про Федерацію незалежних профспілок, яким було визначено її правовий статус як незалежної організації та визначено, що вона стала правонаступником Української республіканської ради профспілок.

Таким чином, на момент набуття чинності Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» Федерація незалежних профспілок України як правонаступник Української республіканської ради профспілок та їх майно не були об'єктами союзного підпорядкування, а тому не могли стати державною власністю.

Крім того, не може поширюватися на спірне майно припис щодо визнання недійсних майнових договорів, якими змінено форму власності, укладених під час мораторію, встановленому Верховною Радою Української РСР 29.11.1990р., оскільки в цій постанові йдеться про мораторій на зміну форм власності державного майна, до якого профспілкове майно не належить.

Постановою Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992р. №2268 було постановлено, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Постановою Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994р. №3943 постановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Судова колегія апеляційного господарського суду відмічає, що приписи цих постанов не можуть поширюватися на спірні правовідносини, так як на момент прийняття цих постанов вже існувала Федерація незалежних профспілок України, як правонаступник Української республіканської ради профспілок, і питання стосовно спірного майна було вирішено шляхом передачі цього профспілкового майна Федерації незалежних профспілок України.

Таким чином, доводи позивачів про належність спірного майна державі з посиланням на проаналізовані вище норми спростовані, а рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р. не порушує права та інтереси держави та є законним.

Стосовно вимоги позивачів про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002р., видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502, 3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. №02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з пунктом 6 Додатку №1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998р. №121 свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.

З огляду на наведене, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, а тому може бути предметом спору у господарських судах.

Разом з тим, підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне майно, видане на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002р., немає оскільки рішення №59 від 18.03.2002р., як встановлено вище, є законним та правомірним.

Не підлягає задоволенню і вимога про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю літера А-7 загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а, у м. Чернігові та витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

01.04.2011р. між Підприємством "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області було укладено Договір оренди нерухомого майна № 105, згідно якого Федерація профспілкових організацій Чернігівської області передала підприємству "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області та Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області в оренду нерухоме майно площею 4937,9 кв. метрів , що знаходиться у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105,а.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Підприємства „Учбово-методичний центр" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, затвердженого Постановою Президії ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області №24 від 14.09.1998р., перереєстровано розпорядженням Чернігівського міського голови від 10.12.1998р. № 599-р, Центр є підприємством, створеним Федерацією профспілкових організацій Чернігівської області на її колективній власності (протокол № 35 від 28.11.1994р.), зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності Чернігівським міськвиконкомом № 270-р від 15.12.1994р.

Пунктами 1.3., 1.4. Статуту Підприємства „Учбово-методичний центр" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, засновником і власником майна Центру є юридична особа - рада Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, яка діє на підставі статуту і знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 5. Центр є юридичною особою згідно з чинним законодавством України, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп та інші атрибути, передбачені чинним законодавством для юридичних осіб. Центр набуває прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації по місцю знаходження центру в порядку, визначеному чинним законодавством.

Державним актом на право постійного користування землею надано право постійного користування землею „Учбово-методичному центру" ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а) виконкомом Чернігівської міської ради народних депутатів, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 0,62 га для виробничих потреб, відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.04.1993 року № 77 (Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 107).

Відповідно до п. 1.2 Статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Чернігівської міської Рад 24.01.2007р., підприємство „Учбово-методичний центр" перейменовано в підприємство "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області і є правонаступником підприємства "Учбово-методичний центр".

Так, згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Отже, позов про визнання права власності на майно подається власником і подається тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений в ст. 387 Цивільного кодексу України спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном, тобто, коли це майно незаконно вибуває з його володіння. За цією статтею саме власник має право звернутися до суду з такою вимогою. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві. Підставою віндикаційного позову є факти, які доводять право власності на витребуване майна, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача тощо.

Оскільки спірне майно не є державною власністю, відсутні підстави для застосування ст.ст. 387, 392 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачами не доведено належними засобами доказування фактів та обставин, викладених у позовній заяві, з огляду на що позові слід відмовити.

У даній справі відповідачами було заявлено про застосування строку позовної давності до пред'явлених вимог.

Так, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявленою стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вказано, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи із зазначеного та з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора, вимоги відповідачів про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності колегією суддів не розглядаються.

Апелянт в апеляційній скарзі просить суд припинити провадження у справі за позовними вимогами, які не підлягають розгляду у господарських судах України. Зазначена вимога мотивована тим, що позовна вимога щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002р. не підлягає розгляду господарським судом, оскільки такі спори відносяться до публічно-правових відносин і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу в частині вимоги щодо припинення провадження у справі такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позовні вимоги щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002р. є спором щодо права власності держави на спірне майно, а вказане рішення не є актом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, визнання незаконним зазначеного рішення може бути предметом розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Федерації профспілкових організацій Чернігівської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011р. у справі №5028/12/107/2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

4. Стягнути з Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Федерації профспілкових організацій Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, код ЄДРПОУ 02668736) 15 666,02 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 02 коп.) грн.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Справу №5028/12/107/2011 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін