Рішення

від 03.06.2014 по справі 1018/7625/12

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1018/7625/12

провадження № 2-244/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Мори О.М.,

при секретарі Орел І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Золоті Ворота 1» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_2 (надалі по тексту - відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позову зазначив в позовній заяві, що він згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 848107 від 20 травня 2010 року є власником земельної ділянки площею 0,1600 га по АДРЕСА_1 ( після перейменування АДРЕСА_1). Власником суміжної земельної ділянки є відповідач, який порушивши межі землекористування самовільно побудував паркан та господарську споруду на належній ОСОБА_6 земельній ділянці. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 на його неодноразові звернення з приводу добровільного демонтажу самовільно побудованих споруд не реагує, просить суд зобов»язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, шляхом знесення самовільно збудованих споруд, відновити земельну ділянку та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2012 року позов було задоволено частково, а саме: зобов»язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права приватної власності щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу за рахунок ОСОБА_2 самовільно збудованого паркану та відновлення межових знаків, які існували до порушення права власності ОСОБА_6, а врешті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 травня 2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2012 року справу прийнято до провадженя.

Протокольною ухвалою суду від 13 лютого 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог було залучено Підгірцівську сільську раду Обухівського району Київської області та Управління Держкомзему в Обухівському районі.

Протокольною ухвалою суду 09 квітня 2014 року до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_6 було залучено Житлово-будівельний кооператив «Золоті Ворота1».

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем чиняться перешкоди в здійснені позивачем права власності на належну позивачу земельну ділянку.

Представник відповідача, ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, у своєму клопотанні від 03.06.2014 року просив відкласти розгляд справи в зв'язку зі зверненням з заявою про злочин до Обухівського РВ ГУ МВ щодо ситуації зі спірною земельною ділянкою. Відповідач також в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та непідтвердженими належними доказами, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, заяв клопотань до суду не надали.

Судом було визнано причину неявки представника відповідача неповажною, та ухвалено закінчувати розгляд справви у відсутність відповідача, його представника та третіх осіб, оскільки справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, а неодноразові безпідставні відкладення судових засідань сприяють затягуванню розгляду справи та порушенню встановлених ст. 157 ЦПК України стороків розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10 травня 2006 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,16 га в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та є власником вказаної земельної ділянки.

20 травня 2010 року ОСОБА_6 згідно із договором купівлі-продажу від 26 лютого 2010 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,16 га. в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Сторони є власниками суміжних земельних ділянок.

27 листопада 2013 року між ОСОБА_6 та Житлово-будівельним кооперативом «Золоті Ворота 1» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1600 га, що розташована в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Судом при розгляді даної справи було призначено судову землевпорядну експертизу (земельно-технічну експертизу).

Висновком експертизи №7903/7904/13-41 від 21.03.2014року підтверджено, що площі земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_2 ( згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 234403) та ОСОБА_6 ( згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 849107), яку на підставі договору купівлі-продажу придбано позивачем Житлово-будівельним кооперативом «Золоті Ворота 1», не відповідають площам фактичного землекористування.

Також у висновку експерта зазначено, що порушені межі земельних ділянок є в обох випадках, як ОСОБА_2 (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 234403), так і власником земельної ділянки ( згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 849107) ОСОБА_6, а на даний час Житлово-будівельним кооперативом «Золоті Ворота 1» на підставі договору купівлі-продажу.

Експерт зазначає, що накладеня меж земельних ділянок площею 0,1600 га власником якої є ОСОБА_2 (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 234403) та площею 0,1600 га, ( згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 849107) має місце і площа накладення становить 138 м. кв., або 0,0138 га, причому визначити чи обидві земельні ділянки знаходяться в межах виділеної «Зототими воротами» ділянки і від якої точки слід вести розподіл неможливо з причин відсутності відповідних матеріалів. Також експерт зазначає, що здійснити відновлення на місцевості зовнішніх меж земельної ділянки (земельних ділянок), без пошкодження (зруйнування існуючих на цих ділянках будівель і споруд неможливо.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків .

Так, у відповідності до ч.2 ст.386 ЦК України , власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до ст. 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 18 травня 2010 року за №376 відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року №43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження будівництва паркану із господарською спорудою відповідачем саме на земельній ділянці, яка належить Житлово-будівельному кооперативу «Золоті Ворота 1» ( до укладення договору купівлі-продажу належала ОСОБА_6).

Посилання позивача на Державний акт на право приватної власності на землю, технічну документацію складену ТОВ «НБП «Горизонт» акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складений Управлінням Держкомзему в Обухівському районі від 25.05.2011 року, акт земельної комісії № 32 від 15.06.2011 року, як на докази порушення відповідачем прав позивача та меж належної йому земельної ділянки, свідчать лише про зміну розміру та межі земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, а не про те, що частину цієї ділянки самовільно зайняв відповідач.

Позивачем не доведено, що розмір його земельної ділянки зменшено внаслідок неправомірних дій відповідача або, що спірний паркан із господарською спорудою знаходиться на його території. Таких доказів матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи позивача щодо створення відповідачем перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до положень ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України є недопустимим.

Крім того, одним із способів захисту свого права позивач обрав поновлення меж земельних ділянок та межових знаків. Такі вимоги не можуть бути задоволенні з наступних підстав.

Суд вважає, що оскільки земельна ділянка позивача є меншою за розміром від тієї, що вказана в його державному акті на 0,0002 га, а земельна ділянка відповідача більша на 0,0036 га, підстав стверджувати, що саме ОСОБА_2 захоплено частину земельної ділянки Житлово-будівельного кооперативу «Золоті Ворота 1» немає, оскільки згідно висновку експерта зазаначено, що визначити чи обидві земельні ділянки знаходяться в виділених межах «Золотими воротами» і від якої точки слід вести розподіл неможливо з причин відсутності матеріалів.

Таким чином експертом зроблено висновок, що відсутність поворотних точок меж земельної ділянки позивача, унеможливлює встановити зміщення ліній меж відповідно наданих документів та проведеного натурного обстеження .

Таким чином суд вважає, що практично неможливо встановити, яким чином та в якій мірі порушені права землевласника Житлово-будівельного кооперативу «Золоті Ворота 1» відповідачем та чи порушені вони взагалі внаслідок його неправомірних дій.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту право подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про зобов»язання відповідача відновити стан земельної ділянки шляхом знесення знесення самовільно збудованих споруд та відновлення межових знаків, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобовязаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України , які роз'яснювались судом сторонам та відповідають положенням ст. 60 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу ч.2 ст. 59 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, суд оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах. Вимоги позивача щодо стягнення судових витрат також не підлягають задоволенню відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 106,107, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Золоті Ворота 1» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

СуддяМора О. М.