Рішення

від 17.10.2007 по справі 2-5/2007

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-5/2007 рік

Справа № 2-5/2007 рік

РІШЕННЯ

ИМЕНЕМУКРАЇНИ

17

жовтня 2007 року Хортицький районний суд М.Запоріжжя в складі: головуючого-

судді Комісаренко Л.В. при секретарі - Блінковій Г.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3, Запорізької міської Ради народних

депутатів, Бюро обміну жилих приміщень ісполкому Запорізької міської Ради

народних депутатів, райадміністрації Орджонікідзевського району м.Запоріжжя,

треті особи: Мартинов Валентин

Володимирович, КП ВРЕЖО №1 Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, відділ

громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського району

м.Запоріжжя, приватний нотаріус Яцемірська Тетяна Володимирівна, про визнання

обміну та ордеру недійсними, вселення, виселення, визнання недійсним свідоцтва

про право власності на квартиру;

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання такою, що не набула права

користування житловим приміщенням;

за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу та угоди

обміну житлового приміщення недійсними,

Встановив:

ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить визнати

недійсним договір купівлі-продажу квартиріАДРЕСА_1 від 26.04.2002 року, потім

доповнив позовні вимоги та просить визнати недійсним обмінний ордер №431 від

26.04.2002 p.,

виданий виконкомом Ради народних депутатів м.Запоріжжя на ім'я ОСОБА_4 на

спірну квартиру.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання виписки та

приватизації недійсними, потім уточнила свої позовні вимоги та просить визнати

недійсним обмін квартири АДРЕСА_2, визнати недійсним ордер №431 від 26.04.2002 p., виданий

виконкомом Ради народних депутатів м.Запоріжжя на ім'я ОСОБА_4 на спірну

квартиру, вселити її у вищевказану квартиру та зобов'язати відділ громадянства,

іміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського району м.Запоріжжя

оформити в цій квартирі її прописку, виселити ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_2,

визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 23.07.2002 р. про право власності на

спірну квартиру, видане Орджонікідзевською райадміністрацією Запорізької

міської ради на підставі розпорядження Голови Орджонікідзевської

райадміністрації від 23.07.2002 р.

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить визнати її

такою, що не набула права користування квартирою АДРЕСА_2.

Представники Орджонікідзевської райадміністрації Запорізької міської ради,

КП ВРЕЖО №1 Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, приватний нотаріус

Яцемірська Т.В. в судове засідання не з'явились, надали суду заяви про розгляд

справи за їх відсутності.

Представник Бюро обміну жилих приміщень ісполкому Запорізької міської Ради

народних депутатів пояснила, що сторони мали намір провести обмін частини

квартири державного житлового фонду на квартиру, яка знаходилась в приватній

власності, такий обмін здійснювався укладенням угоди купівлі-продажу

приватизованої квартири та видачею обмінного ордера із відповідними записами на

квартиру державного житлового фонду, просила розглянути позови згідно закону.

Представник відділу громадянства, іміграції та реєстрації

фізичних осіб Орджонікідзевського району М.Запоріжжя в судове засідання не

з'явився, заперечень на позов не надав, причину неявки суду не повідомив, про

день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

ОСОБА_6проти позовів заперечує.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 була прописана та

проживала в державній квартирі АДРЕСА_2 разом із своїм дідом ОСОБА_7та ОСОБА_4

з 11.11.1992 року по 06.06.2002 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

ОСОБА_2проживав в АДРЕСА_1, яка належала йому на праві

приватної власності.

В 2002 році ОСОБА_1, ОСОБА_4 та її син ОСОБА_2вирішили здійснити обмін

займаних ними квартир. Квартира, в якій проживав ОСОБА_2була приватна, а

квартира, в якій проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була державною. Згідно договору

купівлі-продажу від 26.04.2002 р. ОСОБА_1 одержала однокімнату квартиру

АДРЕСА_1, площею 14,4 кв.м. В цей же день, 26.04.2002 p.,

ОСОБА_4 був виданий обмінний ордер №431, згідно якого її син ОСОБА_2був

вписаний в ордер як ч.1ен її родини в державну 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2,

жилою площею 26,53 кв.м.

ОСОБА_1 поселилася та прописалася в квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2поселився

та прописався у своєї матері по АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 звернулась до Орджонікідзевської райадміністрації Запорізької

міської ради із заявою про приватизацію цієї квартири і 23.07.2002 р. їй було

видано свідоцтво НОМЕР_1 про право власності на житло по АДРЕСА_2.

А в серпні 2002 р. ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про

визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 М.Запоріжжя, в

зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з ним не розрахувалася.

В вересні 2002 р.він доповнив свій позов про визнання недійсним обмінного

ордеру №431 від 26.04.2002 р. на ім'я ОСОБА_4, вказавши, що обмін між ними був

фіктивний.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду М.Запоріжжя

від 23.09.2002 р. за відсутності відповідача ОСОБА_1, був визнаний недійсним

договір купівлі-продажу від 26.04.2002 р.

кв.АДРЕСА_1 М.Запоріжжя між ОСОБА_2та ОСОБА_1, а також обмінний

ордер №431 на жиле приміщення по АДРЕСА_2.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду М.Запоріжжя від 31.01.2003 р.

за позовом ОСОБА_2ОСОБА_1 була виселена з квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2був

вселений в цю квартиру. Рішення було виконано.

12.03.2003 р. ОСОБА_5 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8, який померІНФОРМАЦІЯ_2,

спадщину прийняв ОСОБА_7.

Ухвалою судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької

області від 14.07.2004 р. рішення Орджонікідзевського районного суду

М.Запоріжжя від 23.09.2002 р. скасовано, а справа направлена на новий розгляд.

В січні 2005 року всі справи за розпорядженням голови апеляційного суду

Запорізької області були передані на розгляд Хортицького районного суду

М.Запоріжжя і були об'єднані в одне провадження.

Спочатку сторони намагалися вирішити спір мирним шляхом і

справа за їх проханням неодноразово відкладалася слуханням, але до мирної угоди

вони не дійшли.

Потім сторони уточнювали свої позовні вимоги.

ОСОБА_1 

просила   визнати   обмін  

квАДРЕСА_2 недійсним, вселити її в цю квартиру, оформити її прописку,

виселити ОСОБА_2 із квартири та визнати недійсним свідоцтво про право власності

від 23.07.2002 р. на ім'я ОСОБА_4

ОСОБА_2частково відмовлявся від своїх позовних вимог про визнання обмінного

ордеру недійсним та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу між ним та

ОСОБА_1 від 26.04.2002 р.

В суд надійшов позов з уточненнями від ОСОБА_3, в якому вона вказала, що

ОСОБА_1 в 1992 р. була прописана в АДРЕСА_2 без мети фактичного проживання, а з

метою збереження цієї квартири після смерті ОСОБА_7., який помер в ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, яка

померла ІНФОРМАЦІЯ_3., залишивши

заповіт на все своє майно на ім'я ОСОБА_3 В квартиру ОСОБА_1 не вселялася, в

ній не проживала, за квартплату та комунальні послуги не оплачувала, а

проживала у своєї матері, тому і просила визнати її такою, що не набула права

користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що в квітні 2002 р. між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та

ОСОБА_2відбувся обмін, згідно якого ОСОБА_1 на підставі договору

купівлі-продажу поселилася в однокімнату квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2переселився

в 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 до своєї матері ОСОБА_4 Цей обмін був сторонами

виконаний повністю в добровільному порядку ще в 2002 році.

Представник бюро обміну Христич СВ.

в суді пояснила, що при обміні державної квартири з приватною вирішується

питання щодо приватної квартири шляхом купівлі-продажу або дарування, а потім,

після оформлення і не заперечення обмінюваних сторін, видається ордер на

державну квартиру. Сторони надали копію договору купівлі-продажу від 26.04.2002

р. та наполягали на обміні і їм був виданий ордер на державну квартиру на ім'я

ОСОБА_4, а її син - ОСОБА_2вписаний в ордер як ч.1ен родини наймача.

Також, ці обставини підтверджуються заявою ОСОБА_4 і згодою ОСОБА_1 (а.с.18

т.1); заявою ОСОБА_2 (а.с.19 т.1); поданою в обмінбюро копією договору

купівлі-продажу від 26.04.2002 р. (а.с.22 т.1); довідкою завідуючої бюро обміну

жилої площі від 26.04.2002 p., де вказано про вищевказані умови обміну (а.с.17),

одержанням ОСОБА_4 ордеру на житлове приміщення 26.04.2002 р. на квартиру АДРЕСА_2

в якому вказано склад сім'ї - син ОСОБА_2(а.с.25 т.1), пропискою ОСОБА_2,

ОСОБА_1 в обмінюваних квартирах.

Згідно відгуку на позовну заяву від 18.09.2002 р. приватний нотаріус

Яцемірська Т.В. вказує, що договір купівлі-продажу квартири було здійснено в

порядку обміну, тобто, передавши право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1,

ОСОБА_2одержав право на проживання у державній двокімнатній квартирі АДРЕСА_2

сумісно зі своєю матір'ю.

Згідно ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним,

користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що

випливають з договору найму жилого приміщення. Відповідно до п.9 Постанови

Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці

застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985 року із

змінами та доповненнями, вирішуючи спори про право користування жилим

приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи

дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи прописані вони в

даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання,

тривалість часу їх проживання та інше. Наявність чи відсутність прописки сама

по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим

приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як ч.1ен сім'ї

наймача приміщення, або ж для відмови їй в цьому.

Суд вважає

необгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що не

набула права користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_2 з наступних

підстав.

Так, ОСОБА_1 була прописана та проживала в спірній квартирі як ч.1ен сім'ї

наймача з 11.11.1992 р. по 06.06.2002 р. За квартиру та комунальні послуги

сплачувалися виходячи з кількості проживаючих осіб.

Ці обставини підтверджуються поясненнями свідківОСОБА_9,ОСОБА_10та інших.

Питання про визнання її такою, що втратила право користування жилим

приміщенням, не ставилося.

ОСОБА_2при зверненні до суду з позовом про визнання договору

купівлі-продажу недійсними надав копію заяви ОСОБА_4 (а.с.6 т.1) , яка начебто

оспорювала право ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2.

Але суд не може прийняти цю копію позовної заяви за достовірний доказ,

оскільки копія позовної заяви підписана ОСОБА_4 27.05.2002 p., тобто після

обміну квартир, такий позов в той час до суду не надходив.

Більш того, в квітні 2002 року при обміні житлових приміщень ОСОБА_4

визнавала за ОСОБА_1 право на житло. ОСОБА_1 при обміні квартир також давала

згоду на обмін, що підтверджується підписом на заяві (а.с.18 т.1).

Суд не може прийняти за достовірні докази пояснення свідків ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ін.,

тому що їх пояснення неконкретні, протиречиві, про більшість обставин по справі

їм невідомо, крім того, всі вони дані після смерті ОСОБА_4, яка при житті не

зверталась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право

користування квартирою АДРЕСА_2.

Договір купівлі-продажу від 26.04.2002 р. між ОСОБА_2та ОСОБА_1 був однією

із умов обміну житлових приміщень між сторонами. Рішеннями суду від 23.09.2002 p., яке було

скасовано, визнано цей договір купівлі-продажу та обмін житлового приміщення по

АДРЕСА_2недійсним.

На підставі цього рішення ОСОБА_1 була виселена, виписана з квартири

АДРЕСА_1, а в квартира АДРЕСА_2 після обміну була вже приватизована, і проти її

проживання в цій квартирі ОСОБА_2заперечує.

Таким чином, житлові права ОСОБА_1 були порушені. Суд вважає необхідним

відновити її права та вселити її в квартиру АДРЕСА_2, а обмін і приватизацію в

цій частині визнати недійсними.

Доказів, що обмін квартир між сторонами був фіктивний, ОСОБА_2суду не

надав, а тому в позові з цих підстав йому необхідно відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_2наполягав на розірванні

договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2002 р. і згідно рішення від 23.09.2002

р. від одержав свою квартиру 58 будинку 14 по вул.Центральному М.Запоріжжя,

вселився в неї, а потім розпорядився нею за своїм розсудом, продав згідно

договору купівлі-продажу від 12.03.2003 р. ОСОБА_8 і одержав за неї гроші. Цей

договір ОСОБА_2не оспорює, тому суд вважає недоцільним визнавати недійсним

договір купівлі-продажу між ОСОБА_2та ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного, керуючись 15, 57, 158, 209, 213-215 ЦПК

України, ст.ст.64, 65, 59, 117 ЖК України, ст.ст.57, 59 ЦК України ( в

редакції 1963 року), Законом України „Про приватизацію", суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати  недійсним  

обмін  квартири АДРЕСА_2.

Визнати недійсним ордер №431 від 26.04.2002 р. виданий виконкомом Ради

народних депутатів м.Запоріжжя на ім'я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2.

Визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 23.07.2002 р. про

право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане Орджонікідзевською

райадміністрацією Запорізької міської ради на підставі розпорядження Голови

Орджонікідзевськоїрайадміністрації.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2.

Зобов'язати відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб

Орджонікідзевського району м.Запоріжжя оформити прописку ОСОБА_1 у вказаній

квартирі.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання такою, що не набула право

користування житловим приміщенням - відмовити.

В позовіОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу та обміну

житлового приміщення недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області, про

що протягом десяти днів з дня проголошення рішення подається заява про

апеляційне оскарження, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти

днів після поданя заяви про апеляційне оскарження.