Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/5761/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5761/14 11.06.14

За позовомПідприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" до 1) Товарної біржі "Правопорядок" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" провизнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, договорів купівлі-продажу Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Мальована В.А. - заступник в.о. директора; Скрипський В.Р. - перший заступник голови; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився; від відповідача 3:Дундуков В.В. - керівник; за участю вільного слухача:ОСОБА_4, поспрт НОМЕР_2;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (надалі - "Підприємство") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товарної біржі "Правопорядок" (надалі - ТБ "Правопорядок"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ" (надалі - ТОВ "ЦТ "ГРИНВИЧ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" (надалі - ТОВ "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ") про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, договорів купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що організація аукціону з реалізації адміністративної будівлі (літера "П") площею 916,9 кв.м., по вул. Фрунзе, 60, була проведена з порушення порядку та умов його проведення визначеного Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для визнання недійсними результатів такого аукціону та договорів купівлі-продажу майна укладених за результатами проведення такого аукціону.

Крім того, позивач, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони ТОВ "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" і будь-яким іншим особам вчиняти дії по відчуженню спірного нерухомого майна - адміністративної будівлі - в літері "П", загальною площею 916,9 кв.м., по вул. Фрунзе, 60.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.04.2014 р.

18.04.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі.

25.04.2014 р. представником відповідача 3 через загальний відділ суду було подано клопотання про припинення провадження по справі на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відповідності до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, діяльність ТБ «Правопорядок» припинено. Крім того, представником відповідача 3 також було подано клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.п. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача 1 та відповідача 2, невиконанням ними вимог ухвали суду від 03.04.2014 р., розгляд справи відкладено до 28.05.2014 р.

28.05.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заперечення на клопотання відповідача 3 про припинення провадження по справі.

28.05.2014 р. представником відповідача 3через загальний відділ суду було подано відзив на позовну згідно змісту якого відповідач 3 просить задовольнити його клопотання та припинити провадження по справі, а у разі незадоволення клопотання в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.05.2014 р. представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. задоволено клопотання представника відповідача 3 про продовження строку вирішення спору та у зв'язку із неявкою представників відповідача 1 та відповідача 2, невиконанням ними вимог ухвал суду відкладено розгляд справи до 11.06.2014 р.

11.06.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заперечення на письмові пояснення відповідача 3 згідно змісту якого позивач просить залишити без задоволення клопотання відповідача 3 про припинення провадження по справі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони ТОВ "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" і будь-яким іншим особам вчиняти дії по відчуженню спірного нерухомого майна - адміністративної будівлі - в літері "П", загальною площею 916,9 кв.м., по вул. Фрунзе, 60 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі №6/166 від 13.08.2008 р.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р.).

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

В судове засідання 11.06.2014 р. представники позивача з'явились, вимоги ухвал суду виконали, позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 11.06.2014 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник відповідача 3 в судове засідання 11.06.2014 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, клопотання про припинення провадження по справі підтримав, проти позовних вимог заперечив та просить залишити їх без задоволення.

Належне повідомлення відповідачів 1, 2 про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 28.05.2014 р.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 62442, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, МЖК "Інтернаціоналіст", б. 39, кв. 65, на яку було надіслано ухвалу суду від 28.05.2014 р., підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18075860 від 03.02.2014 р.

Поштове відправлення надіслане за вказаною адресою підприємством зв'язку повернуто до суду з посиланням відсутність (вибуття) адресата.

Поштове відправлення надіслане за адресою відповідача 1 підприємством зв'язку повернуто до суду з посиланням на те, що "фірма ліквідована".

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1, 2 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 1, 2 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 3, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва - ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 04.10.2010 у справі №Б- 39/161-09 Підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Телитченка А.О., якого було зобов'язано виконати всі дії по ліквідації банкрута.

Актом №1 від 07.11.2010 р. ліквідатором Телитченко А.О. включено до ліквідаційної маси банкрута - адміністративну будівлю літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 60, власником якої згідно договору купівлі-, продажу адміністративного будинку від 02.12.2003 є Підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів".

22.02.2011 р. ліквідатором Телитченко А.О. укладено угоду з ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги", за мовами якої складено висновок про вартість майна, згідно з яким ліквідаційна вартість нерухомого майна станом на 22.02.2011 р. становила 3 997 700,00 грн.

Між ліквідатором Телитченко А.О. та Товарною біржею "Правопорядок" 28.02.2011 р. укладено угоду б/н на організацію та проведення аукціону з продажу адміністративної будівлі.

У газеті "Правопорядок - біржовий вісник", 01.03.2011 р. було опубліковано оголошення про проведення торгів з продажу майна банкрута та зазначено про строк подачі заявок до 01.04.2011 р. 17 год. 00 хв.

Заявки на прийняття участі у торгах було подано двома претендентами ПП "ТПО ОЛЕМ 2010" (31.03.2011 р.) та TOB "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ" (01.04.2011 р.).

05.04.2011 р. на Товарній біржі "Правопорядок" відбувся аукціон з продажу адміністративної будівлі, про що складений Протокол №1 проведення аукціону, згідно з яким переможцем з ціною 4 397 470,00 грн. визнано TOB "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ".

За результатами проведеного аукціону, Підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" в особі ліквідатора, та TOB "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ" 07.04.2011 р. укладено договір купівлі-продажу зазначеної адміністративної будівлі (літера "П") площею 916,9 м.кв., по вул. Фрунзе, будинок 60, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Крім того, у подальшому, 20.05.2011 р. укладено договір купівлі-продажу указаної адміністративної будівлі між TOB "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ", за яким право власності на майно перейшло до останнього.

Позивач в своїй позовній заяві вказує, що організація спірного аукціону з реалізації адміністративної будівлі (літера "П") площею 916,9 м.кв., по вул. Фрунзе, будинок 60, проведена з порушенням порядку та умов його проведення, визначеного Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а при укладенні договорів не дотримано загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що є підставок, для визнання недійсними результатів аукціону майна та договорів купівлі-продажу майна.

Враховуючи те, що позивача оголошено банкрутом, то його майно має реалізовуватись згідно з приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки продаж майна позивача було здійснено у квітні 2011 р., до вказаних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на той час.

Так, положеннями статті 30 вказаного Закону визначено порядок продажу майна банкрута, зокрема, передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Таким чином, ліквідатор без згоди комітету кредиторів не уповноважений реалізовувати майно банкрута у ліквідаційній процедурі.

Разом з тим, усупереч вимогам ст. 30 цього Закону, порядок продажу спірного майна - адміністративної будівлі (літера П), ліквідатором не було погоджено з комітетом кредиторів, не визначено конкретної дати проведення аукціону, склад, умови та строки придбання цього майна.

Крім того, згідно ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон).

Отже, у такому випадку, ліквідатор не може встановлювати порядок конкурсу (аукціону) на власний розсуд. В силу імперативної норми ч. 3 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" це питання регламентується нормами Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно з приписами ст. 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містити такі відомості: назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження; обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної; кількість та склад робочих місць; баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, стан земельної ділянки, стан природоохоронного обладнання та споруд, сплату екологічних зборів та платежів (у разі їх наявності), інші екологічні відомості; початкову ціну, умови продажу та експлуатації об'єкта; суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової ціни об'єкта; назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні, конкурсі; час та місце особистого ознайомлення з об'єктом; час та місце проведення аукціону, конкурсу; адресу, номер телефону, час роботи служби по організації аукціону, конкурсу; іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

Зазначена інформація публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації.

Як зазначалось вище, у газеті "Правопорядок - біржовий вісник", 01.03.2011 р. було опубліковане оголошення про проведення торгів з продажу майна банкрута, та зазначено про строк подачі заявок до 01.04.2011 р. 17 год. 00 хв. Однак, інформація про об'єкт, що підлягав реалізації не містила, необхідних відомостей, встановлених ст. 15 цього Закону, а саме: відомостей про баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки; про приміщення будівлі та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними; про умови продажу та експлуатацію об'єкта.

Крім того, ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено порядок визначення ціни продажу об'єкта малої приватизації: за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації.

При цьому початкова вартість продажу об'єкта на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Однак, всупереч вищезазначеним нормам ліквідатором Підприємства, спірне майно було виставлене на аукціон без проведення його інвентаризації, проведена оцінка майна не затверджувалася його керівником.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності-суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів

Згідно висновку про вартість вказаного майна, оформленого звітом експертом- оцінювачем ОСОБА_7, суб'єкта оціночної діяльності ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги", вартість будівлі складає 3 997 700,00 грн.

Проте, позивач зазначає, що оцінку виставленого на реалізацію з публічних торгів майна (адміністративної будівлі) було проведено з порушенням передбаченого чинним законодавством України порядку, оскільки строк дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, ОСОБА_7 закінчився.

Суб'єктами оціночної діяльності за приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"є суб'єкти господарювання -зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (наділі - Закон) визначено, що кваліфікаційне свідоцтво оцінювача є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону оцінювачі зобов'язані не рідше одного разу в два роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації. Невиконання цієї вимоги є підставою для зупинення дії ькеаліфікаційного свідоцтва оцінювача.

Згідно ч. 1. ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому вищезазначеним Законом, Фондом державного майна України. Форма сертифіката встановлюється зазначеним органом. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Фонд державного майна України веде Державний реєстр суб'єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати. У Державному, реєстрі суб'єктів оціночної діяльності зазначається інформація про суб'єктів оціночної діяльності, які отримали сертифікати, дата їх видачі, напрями оцінки майна, які зазначені у сертифікаті, строк дії сертифіката, місцезнаходження суб'єкта, основна інформація про склад оцінювачів-суб'єкта та їх кваліфікацію, інша суттєва інформація щодо досвіду та практичної діяльності -з оцінки майна.

Проте, як вбачається з рецензії на звіт про незалежну оцінку майна - нежилої адміністративної будівлі від 14.03.2012 р., проведеної за зверненням начальника відділу СУ ГУМВС України в Харківській області в порядку ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні" на дату оцінки та виконання звіту оцінювач ОСОБА_7 не мав права виконання звіту про оцінку внаслідок простроченого свідоцтва про підвищення кваліфікації.

Крім того, в рецензії на звіт про незалежну оцінку майна - нежилої адміністративної будівлі від 14.03.2012 р. встановлено відсутність будь-яких обґрунтувань величини поправки на ліквідність у - 30%, що призвело до суттєвого зниження отриманого результату вартості об'єкту та реалізацію його за більш ніж вдвічі заниженою ціною: 4 397 470,00 грн. замість 11 915 895,00 грн.

Отже, звіт про незалежну оцінку майна - нежилої адміністративної будівлі (літера П) загальною площею 916,9 кв.м., виконаний ПП "Центр оцінки та юридичної допомоги" оцінювачем ОСОБА_7 станом на 22.02.2011 р. не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Також, в ході розслідування кримінальної справи №63110457 на підставі постанови старшого слідчого СУ ТУ МВС України в Харківській області проведено судову будівельно-технічна експертиза щодо дійсної ринкової вартості адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., по вул. Фрунзе, будинок 60 в м. Києві, згідно якого встановлено, що станом на 22.02.2011 р. вартість будівлі складала 11 707 800,00 грн. з ПДВ, станом на 05.04.2011 р. вартість будівлі складала - 11 915 895,00 грн. з ПДВ (копія листа Слідчого управління ГУ МВС України в Харківській області від 26.04.2012 р. №47/6516).

При цьому кошти в розмірі 4 397470,00 грн. за які було реалізовано спірне майно були направлені на розрахунки з кредитором ОСОБА_8, який не мав права на отримання вказаних коштів, що підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суд від 06.12.2011 р. у справі №6-39/161-09.

Крім того, незаконність відчуження спірного об'єкта нерухомості підтверджується постановою Дзержинського районного суду м. Києва від 04.02.2013 р. якою встановлено вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України - набуття права на майно, а саме: нежилу адміністративну будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 60 в літері "П", шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно в особливо великих розмірах, вчинення злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 Кримінального кодексу України - тобто підробка офіційного документа, а саме: договору від 05.09.2010 р. про уступку права вимоги по договору поруки №1-п від 26.12.2008 р., згідно якого було передано право вимоги до позивача на суму 12 700 000,00 грн., що були частково задоволені за рахунок продажу об'єкту нерухомості по договору купівлі-продажу від 07.04.2011 р., вчинення злочину, передбаченого ст. 358 ч. 4 Кримінального кодексу України - тобто використання завідомо підробного документа, а саме: договору від 05.09.2010 р. про уступку права вимоги по договору поруки №1-п від 26.12.2008 р., згідно якого було передано право вимоги до позивача на суму 12 700 000,00 грн., що були частково задоволені за рахунок продажу об'єкту нерухомості по договору купівлі-продажу від 07.04.2011 р .

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Проведення аукціону за своєю правовою природою є правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.

Пунктом 10 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Ураховуючи, що оскаржувані договори купівлі-продажу укладені за результатами аукціону, оформленого протоколом, які підлягають визнанню недійсними, у зв'язку з тим, що відчуження майна, що є предметом договорів, відбулося з порушенням закону, спірні договори підлягають визнанню також недійсними.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Так, будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату.

Неправомірні ж дії третіх осіб знайшли своє вираження як у вигляді активної поведінки так і шляхом повідомлення про обставини, яких насправді немає: повідомлення недостовірних відомостей щодо наявності заборгованості, надання підробних документів щодо права на набуття права власності на об'єкт нерухомості, та використання підробних документів про право на вчинення відповідного правочину. За таких обставин дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому в ч. 3 ст. 203 ЦК законодавець прямо передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені в тому числі статтею 229 ЦК України.

Враховуючи викладене, при укладенні спірного договору купівлі-продажу мав місце вплив третьої особи, на волевиявлення позивача, що виявився в шахрайських діях та підробкою документів, що встановлено постановою Дзержинського районного суду Харківської області від 04.02.2013 р.

При визначенні того, чи мають обставини істотне значення для позивача, необхідно виходити з критерію того, чи уклала б дана особа такий правочин, якби їй було відомо про такі обставини. Оскільки договір купівлі-продажу від 07.04.2011 р. не був би укладений за умови, що позивачу були відомі дійсні обставини, що й були встановлені 04.02.2013 р. постановою Дзержинського районного суду Харківської області, то вищевказаний договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 3. ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Так, у ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України розкривається зміст помилки, яка може призвести до недійсності правочину. Згідно з нею помилка - це неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, неправильного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, помилкового тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.

Так, 06.12.2011 р. постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі №6-39/161-09 про визнання банкрутом підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" за заявою учасника провадження у справі про банкрутства - засновника банкрута ГО "Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів міста Києва" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду у вказаній справі від 04.05.2011 р. в частині задоволення скарги ОСОБА_8 та зобов'язання ліквідатора підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" - арбітражного керуючого Телитченка А.О. внести відомості до реєстру вимог кредиторів підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" про зміну кредитора ФОП ОСОБА_9 з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" на кредитора ОСОБА_8 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів"; відмовлено ОСОБА_8 в задоволенні його скарги щодо включення в реєстр кредиторів з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів".

Також постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. зобов'язано ліквідатора підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" - Телитченка А.О. внести відомості до реєстру вимог кредиторів підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" про виключення кредитора ОСОБА_8 з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та про виключення кредитора ФОП ОСОБА_9 з вимогами у розмірі 12 700 000,00 грн. до підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів".

Тобто, ліквідатор, діючи від імені підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" здійснив продаж нерухомості з метою проведення розрахунків з кредитором, який таким не являвся на момент здійснення відчуження нерухомості, що і підтверджено вищезазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду в межах справи про банкрутство позивача

Як визначено в абз. 2 ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Так, відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Тобто, в межах проведення процедури ліквідації підприємства однією з істотних умов договору купівлі-продажу нерухомості є мета або мотив, задля яких здійснюється реалізація такої нерухомості. В даному випадку - це задоволення вимог кредиторів. Оскільки на момент укладення правочину від 07.04.2011 р. фактично не було кредиторських вимог по відношенню до позивача, то спірний договір купівлі-продажу був укладений в зв'язку з помилкою щодо обставин, які мають істотне значення:

помилка щодо обов'язку ліквідатора розрахуватися з кредиторами позивача (неіснуючими кредиторами);

помилка щодо мотивів правочину, який є обов'язковим відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

А тому правочин, укладений в зв'язку з помилкою, що має істотне значення, підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про визнання недійсними результатів аукціону проведеного 05.04.2011 р. та визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07.04.2011 р. та від 20.05.2014 р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із змісту ст. 16 та ст. 387 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

При цьому, позивачем за віндикаційним позовом має бути неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача поза його волею, перебування його в натурі у відповідача, тощо.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. належності

Відповідно до ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яке має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" права користування на спірне майно у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги необхідно задоволити, витребувати із чужого незаконного володіння майно.

Доводи, викладені відповідачем 3 в обґрунтування своїх заперечень на позов не підтверджені належними та допустимими засобами доказування та не спростовують доводи позивача.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ч. 1, 7 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду; скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру; суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності; такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 6 ст. 39 вказаного Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Пунктом 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. визначено, що за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Із матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18758841 від 30.05.2014 р. вбачається, що державним реєстратором Подільського району проведено державну реєстрацію припинення Товарної біржі "Правопорядок" у зв'язку із визнанням її банкрутом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність припинення провадження по справі в частині позовних вимог до Товарної біржі "Правопорядок".

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 3 про припинення провадження у справі на підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Так, у справі №5011-10/348-2012, на яку посилається TOB "Елістер Продлжект" як на підставу своїх доводів та заперечень, підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" в особі ліквідатора Телитченка А.О. виступало в якості відповідача по справі. При цьому позивачем увказаній справі була Громадська організація "Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів міста Києва" - засновник підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів".

Судові рішення у справі №5011-10/348-12, якими було відмовлено в задоволенні позову громадської організації, обґрунтовувалися:

по-перше, відсутністю правових підстав вважати, що майнові інтереси позивача, тобто Громадської організації "Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів м. Києва", були порушені укладанням спірних договорів, в зв'язку з чим заявляючи позов про визнання договорів недійсними, позивач обрав неналежний спосіб судового захисту; а також відсутністю у позивача, тобто Громадської організації "Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів м. Києва", речового права на спірну адміністративну будівлю;

по-друге, недоведеністю громадською організацією обставин щодо відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у ліквідатора підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" Телитченка А.О. та відсутності доказів того, що сторони договору вважають його укладеним під впливом обману.

Таким чином, спір по справі №5011-10/348-2012 за позовом Координаційної ради міських громадських організацій інвалідів міста Києва та спір по справі №910/5761/14 за позовом Підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" відбувається між різними сторонами і з різних підстав. А тому позов громадської організації "Координаційна рада міських громадських організацій інвалідів міста Києва" жодним чином не впливає на позов Підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та не є підставою для припинення провадження по справі №910/5761/14 в зв'язку з участю у справі різних сторін та наявністю різних підстав, що обґрунтовують вимоги про визнання недійсним правочинів та витребування майна.

Крім того, в судовому спорі в справі №5011-10/348-2012, як зазначалося вище, доводилися обставини, пов'язані з відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності у ліквідатора підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" Телитченка А.О. та відсутністю доказів того, що сторони договору вважають його укладеним під впливом обману. Підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" в своєму позові не посилається на вищезазначені обставини як на підставу для задоволення своїх вимог.

При цьому в постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. у справі №5011-10/348-2012 чітко вказано, що "...Посилання позивача у доповненнях до апеляційної скарги від 08.11.2012 р. №67 на лист відповідача 1 від 05.11.2012 р. за підписом призначеного ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. у справі №Б-39/161-09 ліквідатора відповідача 1 Погорілої О. І., в якому йдеться про те, що при укладенні договору 1 мала місце помилка, що мала істотне значення при укладенні цього правочину, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції позивач як на підставу задоволення позову на зазначені обставини не посилався, відповідно, вони не досліджувалися судом і їм не було надано правової оцінки.

Крім того, вищевказаний лист датований 05.11.2012 р., тобто датою, пізнішою за дату оспореного рішення суду першої інстанції (06.03.2012 р.), а тому, як новий доказ у справі, не може бути врахований колегією суддів при вирішенні спору сторін у цій справі.

З таких саме підстав колегією суддів не враховується при вирішенні спору сторін по суті посилання позивача у доповненнях до апеляційної скарги від 08.11.2012 р. №67, як на підставу задоволення апеляційних скарг, на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. та лист слідчого управління ГУ МВС України в Харківській області від 26.04.2012 р. №47/6516...".

Так, підставою у справі №910/5761/14 для визнання недійсним спірного правочину, а саме договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 07.04.2011 р., укладеного між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" в особі його ліквідатора Телитченка А.О. та ТОВ "Цифрова типографія "Гринвич", підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" вказується ч. 1 статті 229 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно з нормою вказаної статті помилка - це неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причини помилки в даному випадку ролі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, неправильного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, помилкового тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.

При цьому в обгрунтування викладеного підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" посилається на нові докази, юридичні факти, які не досліджувалися та не були предметом розгляду при заявлені вимог громадською організацією "Координаційна рада міських, громадських організацій інвалідів м. Києва" як у справі №5011-10/348-2012, так і в інших справах, на які посилається ТОВ "Елістер Проджект", а саме: постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2013 року, ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. у справі №6-39/161-09, лист від 05.11.2012 р. за підписом призначеного ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. у справі №Б-39/161-09 ліквідатора Погорілої О. І., в якому йдеться про те, що при укладенні спірного правочину мала місце помилка, що мала істотне значення при його укладенні.

З огляду на викладе судовими рішеннями у справі №5011-10/348-2012 не досліджувалися та не були встановлені обставини, на які на посилається Підприємство "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів м. Києва", як на підставу своїх вимог та заперечень по даній справі, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування як статті 35, так і статті 80 ГПК України.

Враховуючи все викладене вище в сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів 2, 3.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 6 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" задовольнити повністю.

2. В частині позовних вимог до Товарної біржі "Правопорядок" провадження по справі припинити.

3. Визнати недійсними результати аукціону з продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться в місті Києві по вулиці Фрунзе, будинок 60, які були проведені 05.04.2011 р. та оформлені Протоколом №1 проведення аукціону.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу адміністративної будівлі в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60, укладений 07.04.2011 р. між підприємством "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 636.

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративної будівл" в літері "П" загальною площею 916,9 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 від 20.05.2011 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ".

6. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 5, к. 1-А; ідентифікаційний код 36758130) на користь підприємства "Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 21; ідентифікаційний код 32209626) адміністративну будівлю в літері "П" загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60. Видати наказ.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИФРОВА ТИПОГРАФІЯ "ГРИНВИЧ" (62442, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, МЖК "Інтернаціоналіст", б. 39, кв. 65; ідентифікаційний код 36875405) судовий збір в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору. Видати наказ.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІСТЕР ПРОДЖЕКТ" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 5, к. 1-А; ідентифікаційний код 36758130) судовий збір в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16.06.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко