Ухвала

від 27.05.2014 по справі 2а-2743/10/0770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/81763/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Кошіля В.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року

та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року

по справі № 2а-2743/10/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкорн-МБ»

до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року ТОВ «Ланкорн-МБ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ужгород Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 16.04.2010 року № 0001032341/0 (№ 1099/23-1/34676288/2279), від 16.06.2010 року № 0001032341/1 (№ 1814/23-1/34676288/3952), якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6244829,00 грн., в т.ч. 3421909,00 грн. основний платіж та 282292,00 грн. штрафні (фінансові) санкції,; та від 16.04.2010 року № 0001042341/0 (№ 1100/23-1/34676288/2280), від 16.06.2010 року №0001042341/1 (№ 1815/23-1/34676288/3953), якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4193336,00 грн., в т.ч. 2795557 грн. основний платіж та 1397779,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у місті Ужгород проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2009 рік в сумі 3421909,00 грн. та заниження податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 2795557,00 грн.

Такий висновок податковим органом було зроблено на підставі встановлення нікчемності угоди від 01.01.2009 року за № 1/01, укладеної між ТОВ «Ланкорн-МБ» та ПП «Валорем».

На підставі вищезазначених висновків перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, за спірним договором позивач отримав у ПП «Валорем» товар, який поставлявся по даному договору повністю і в строк, тобто, усі зобов'язання за договором були виконані, претензії до якості наданих послуг були відсутні. Після отримання послуг були проведені відповідні розрахунки згідно рахунків-фактур або накладних, а також виписані податкові накладні.

З матеріалів справи також вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Валорем» , судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав їх відсутності за юридичними адресами та проведення ліквідаційної процедури не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон № 168/97-ВР не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року по справі № 2а-2743/10/0770 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКошіль В.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 30.05.2014 р.