Ухвала

від 03.06.2014 по справі 571/686/14-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комзюк А.Ф.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"03" червня 2014 р. Справа № 571/686/14-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від "30" квітня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Глиннівської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Рокитнівського районного суду Рівненської області з позовом до Глиннівської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області та сільського голови цієї сільської ради - ОСОБА_4 в якому, посилаючись на незаконність скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки, просив визнати нечинним та скасувати :

- рішення Глиннівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Глиннівська сільрада) № 722 від 12.11.2013р. "Про скасування рішення сесії сільської ради від 01.07.2013р. № 544";

-визнати незаконною бездіяльність сільського голови Глиннівської сільради - ОСОБА_4 в частині не зупинення рішення Глиннівської сільради №722 від 12.11.2013р. "Про скасування рішення сесії сільської ради від 01.07.2013р. № 544" та невнесення на повторний розгляд сільської ради оскаржуваного рішення із обґрунтуванням зауважень і його оприлюднення;

- зобов'язати Глиннівську сільраду та сільського голову - ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачу у будь-який спосіб отримати у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0,25 га (кадастровий №5625082600:01:001:0119), яка знаходиться навколо житлового будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Рокитнівського районного суду від 30.04.2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.109 КАС України, оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що Конституційний Суд України своїм рішенням у справі за поданням Вищого адміністративного суду України, щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пунктів «а-г» ст.12 Земельного кодексу України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України від 01.04.2010 року №10-рп/2010 чітко визначив, що при прийнятті рішення про розпорядження конкретно визначеною земельною ділянкою, орган місцевого самоврядування виступає як суб'єкт владних повноважень, а спір з оскарження такого рішення є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження в порядку, визначеному КАСУ, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує дії відповідача, пов'язані з правовими відносинами щодо відмови затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та відмови передати у власність земельну ділянку.

З таким висновком колегія суддів не погоджується і вважає, що він не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності та вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

В рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 року за № 10-рп/2010 року зазначено, що положення ч.1 ст.143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування «вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції», слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень.

Органи місцевого самоврядування. у відповідності до ст.12 ЗК України, вирішують питання про розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності. Тому при вирішенні таких питань ці ради виступають як суб'єкти владних повноважень.

Згідно вказаного рішення Конституційного суду «положення п.1 ч.1 ст.17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних спорів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності».

Положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Отже, земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належить до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративним судів.

Відповідно до ст. 69 Закону України від 16.10.1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання.

Колегія суддів одночасно зазначає, що постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ не є джерелом права, тобто не має нормативного характеру та обов'язковості виконання. Вказана постанова має рекомендаційний та роз'яснювальний характер, а тому не може бути покладена в обґрунтування висновків суду

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що суддя суду першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, чим було створено перешкоду позивачу для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Згідно із п.3 ч.1 ст.199 та п.4 ч.1 ст.204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала судді суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 204, -206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від "30" квітня 2014 р. скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

Роздруковано та надіслано: р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Глиннівська сільська рада Рокитнівського району Рівненської області вул.Радянська,1,с.Глинне,Рокитнівський район, Рівненська область,34221

4- ОСОБА_4 АДРЕСА_24-третій особі: - ,