Рішення

від 16.06.2014 по справі 902/498/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2014 р. Справа № 902/498/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Дочірнього підприємства "Ілліч - Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 97006, АР Крим, Красногвардійський район, с.Калініне, вул.Калініна, 1А

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення 470 174,10 грн. згідно договору №13К00108 від 03.06.2013р.

За участю представників сторін:

позивача : Івчик Н.Ю. - за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2 - ФОП.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірнього підприємства "Ілліч - Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 470174,10 грн. згідно договору №13К00108 від 03.06.2013р., з яких: 454458,04 грн. - основний борг, 2906,75 грн. іфляційних, 2401,80 грн. річні та 10407,81 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.04.2014 року порушено провадження у справі № 902/498/14 з призначенням засідання на 26.05.14 р.

Ухвалою суду від 22.04.14 р. виправлено описку допущену в ухвалі господарського суду Вінницької області від 18.04.2014 року про порушення провадження у справі № 902/498/14 в частині зазначення поштової адреси позивача.

Ухвалою суду від 26.05.14 р. за клопотанням відповідача та в зв''язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 16.06.14 р.

До початку судового засідання 16.06.14 р. позивачем подано до суду заяву (вх.№08-46/5781/14 від 16.06.14 р.) про зміну предмету позову., згідно вимог якої останній фактично зменшує майнові вимоги до 15716,36 грн. та додатково просить розірвати інвестиційний договір від 03.06.13 р. №13К00108.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовільнити з урахуванням поданої до суду заяви про зміну предмету позову.

Відповідач в судовому засіданні повідомив суд про відсутність основного боргу перед позивачем, в зв''язку з проведенням ним розрахунку, просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки, проти розірвання договору заперечував.

Розглянувши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, суд зважає на слідуюче.

Положеннями пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Враховуючи, що зі змісту заяви позивача від 10.06.2014 вбачаться, що ДП "Ілліч - Агро Крим" фактично змінює як предмет так і підстави позову, суд приймає зазначену заяву до розгляду лише в частині зменшення майнової вимоги до 15716,36 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Дочірнім підприємством "Ілліч - Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач) було укладено інвестиційний договір від 03 червня 2013 р. № 13К00108 (Договір), згідно положень якого відповідач здійснює фінансування робіт, шляхом здійснення інвестицій з метою отримання вигоди від реалізації плодів, а позивач має право на отримання щорічної винагороди за надання відповідачу права на здійснення інвестиційної діяльності (Винагорода) (п.5.2 Договору). Відповідач сплачує Винагороду із власних коштів. Розмір такої Винагороди розраховується згідно формули, визначеної у Договорі.

На підставі п.5.3 умов Договору для сплати розміру винагороди за поточний рік позивач щорічно після 20 листопада надає відповідачу відповідний розрахунок суми Винагороди та рахунок на сплату винагороди.

Згідно п.5.4 Договору відповідач зобов'язаний перерахувати на банківський рахунок позивача винагороду у розмірі, визначеним у рахунку, на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання відповідного розрахунку та рахунку.

Несвоєчасна сплата відповідачем вказаної винагороди спонукала позивача звернутись з даним позовом до суду.

Як свідчать надані пояснення представників сторін, відповідачем заборгованість перед позивачем сплачена в повному обсязі.

В силу ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову - 15 716,36 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Інвестиційний договір - основний правовий документ, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір має відповідати сутності інвестування, тобто закріплювати факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об'єкт інвестування; визначати мету та основні права та обов'язки сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2906,75 грн, нараховану за лютий 2014 року та 2401,80 грн 3% річних, судом встановлено, що згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку зазначених сум, суд вважає, що позов в частинах стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 2906,75 грн та 2401,80 грн 3% річних підлягає задоволенню в межах вимог, заявлених до стягнення.

Розглянувши вимогу позивача стосовно стягнення 10407,81 грн. пені, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас згідно приписів ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі . Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Як вбачається із матеріалів справи договір від 03.06.2013року № 13К00108 не місить письмового обумовлення сторін про відповідальність у вигляді пені за порушення взятих на себе інвестором зобов''язань.

Виходячи з наведеного, вимога про стягнення пені є безпідставною і необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В стягненні 10407,81 грн. пені слід відмовити.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 7576,49 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову відповідно до заяви про зміну предмету позову (в частині зменшення позовних вимог) визначена в сумі 15716,36 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 1827,00 грн., а сплачено 9403,49грн. (платіжне доручення № 228810941 від 28.03.2014 року).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 5308,55 грн.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Ілліч - Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (юридична адреса: 97006, АР Крим, Красногвардійський район, с.Калініне, вул.Калініна, 1А, фактична адреса: 83008, м.Донецьк, вул.Артема, 51а, код ЄДРПОУ 34383237) 2906,75 грн. іфляційних, 2401,80 грн. 3% річних та 617,10 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 10407,81 грн. пені відмовити повністю.

4. Повернути Дочірньому підприємству "Ілліч - Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (юридична адреса: 97006, АР Крим, Красногвардійський район, с.Калініне, вул.Калініна, 1А, фактична адреса: 83008, м.Донецьк, вул.Артема, 51а, код ЄДРПОУ 34383237) судовий збір в розмірі 7576,49 грн. , сплачений згідно платіжного доручення № 228810941 від 28.03.2014 року.

5. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Дочірньому підприємству "Ілліч - Агро Крим" Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (юридична адреса: 97006, АР Крим, Красногвардійський район, с.Калініне, вул.Калініна, 1А, фактична адреса: 83008, м.Донецьк, вул.Артема, 51а, код ЄДРПОУ 34383237) судового збору в розмірі 7576,49 грн. , сплаченого згідно платіжного доручення № 228810941 від 28.03.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 228810941 від 28.03.2014 року знаходиться в матеріалах справи 902/498/14.

6. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

7. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 20 червня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 83008, м.Донецьк, вул.Артема, 51а

3 - відповідачу АДРЕСА_1