Постанова

від 26.05.2014 по справі 817/4512/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4512/13-а

26 травня 2014 року 18год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Прищепа Олег Степанович,

відповідача: представник Якимчук Дмитро Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень., ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Любомирський вапняно-силікатний завод" звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби № 0000232251 від 26.04.2013 року по визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість, № 0000011600 від 26.04.2013 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств № 0000021600 від 26.04.2013 року про визначення податкового зобов'язання по платі за користування надрами для видобування корисних копалин.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову вказує, що висновки акта перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року не відповідають фактичним обставинам справи. Під час проведення документальної перевірки ревізорами не було враховано значну частину документів. Крім того, акт перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року складено з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772. Так зокрема, порушення виявлені під час проведення документальної перевірки належним чином не описані в акті перевірки, відсутні посилання на первинні документи, що засвідчують вчинення правопорушення. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідача - Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. Зокрема представник відповідача пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки було виявлено ряд порушень вимог податкового законодавства, що й стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень. Просить суд відповідати в задоволенні позовних вимог повністю.

Під час розгляду справи по суті у зв'язку з реорганізацією відповідача - Державну податкову інспекцію у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби було замінено на правонаступника Державну податкову інспекцію у Рівненському районі Головного управління Міндоходів в Рівненській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази по справі надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2013 року ДПІ у м. Рівненському районі було складено акт № 28/22-141/05467240 про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод", код за ЄДРПОУ 05467240, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012.

З висновків акта перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року вбачається, що за результатами проведеної документальної перевірки було встановлено ряд порушень податкового законодавства, а саме:

- пп. 14.1.11, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10, п. 137.16 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.2 абз. Г), абз. Е) пп. 138.8.5 п. 138. 8, абз. Г), абз. є) пп. 138.10.2, абз. з ) пп. 138.10.3, пп. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 146.2, п. 146.12, ст. 146, пп. 159.1.2 п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 2109215 грн. у тому числі: 4 кв. 2011 року - 620401 грн., за 2012 рік - 1488814 грн.

- п. 187.1 ст. 187, п. 1881 ст. 188, п 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 787065 грн.

- пп. 263.1.1 п. 263.1, п. 263.2.1 п. 263.2, п. 263.5.1, пп. 263.5.3 п. 263.5 ст. 263 ст. 263 Податкового кодексу України в результаті чого занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин у загальні й сумі 376560,61 грн. (т. 1 а.с. 20-133).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000232251 від 26.04. 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1180598,00 грн., з яких 787065,00 грн. - основного платежу та 393533,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000011600 від 26.04. 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємтсв на загальну суму 2853622,00 грн., з яких 2109215,00 грн. - основного платежу та 744407,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000021600 від 26.04. 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 470700,76 грн., з яких 376560,61 грн. - основного платежу та 94140,15 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 14-19).

Збільшуючи податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств ДПІ у Рівненському районі покликається на ряд порушень вимог Податкового кодексу України виявлені під час проведення документальної перевірки.

Так, зокрема, збільшуючи валові доходи на суму 4550 грн. в 4 кв. 2012 році податковий орган вказує, що в результаті співставлення показників рахунків 361, 701, 703, 712, 791, видаткових накладних, актів наданих послуг з даними декларації по податку на прибуток підприємств за 4 кв. 2012 року було встановлено заниження доходів на суму 4550 грн. При цьому за неаналогічний період по деклараціях з податку на додану вартість сума доходів була сформована повністю.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств визначається ст. 134-143, 152 Податкового кодексу України.

З урахуванням положень наведених норм, суд приходить до висновку, що дані декларації по податку на прибуток підприємств повинні відповідати даним первинних документів, бухгалтерського обліку та співпадати з показниками декларації по податку на додану вартість.

При цьому доводи представника позивача щодо відсутності покликань на первинний документ, який не було відображено в складі доходів за 4 кв. 2012 року судом не беруться до уваги так як не спростовуються факт виявленої розбіжності.

За таких обставин суд вважає правомірним збільшення валових доходів на суму 4550 грн., що має наслідком нарахування 956 грн. податку на прибуток підприємств та застосування штрафної санкції в сумі 478 грн.

Як вбачається з акта перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року ДПІ у Рівненському районі на підставі пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України збільшує валовий дохід ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" на суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 4659732 грн. в т.ч. 1189412 грн. в 4 кв. 2011 року та 3470320 грн. в 2 кв. 2012 року. В обґрунтування вказаного порушення податковий орган вказує, що по 4 контрагентах по яких рахується кредиторська заборгованість (ТОВ "Компанія "Євроторг" код ЄДРПОУ 35933146 в сумі 157800,05 грн., ТОВ "СК-Євробуд" код ЄДРПОУ 36641530 в сумі 1031612,03 грн., ТОВ "Юніка", код ЄДРПОУ 36368011 в сумі 2347619,72 грн., ТОВ "Компанія "Техноторг" код ЄДРПОУ 36641676 в сумі 1122699,91 грн.) внесено записи до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб записи про реєстрацію припинення юридичної особи та минув строк позовної давності передбачений ст. 256 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Компанія "Євроторг" код ЄДРПОУ 35933146 припинено 28.10.2010 року. На момент припинення сума непогашеної кредиторської заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" становила 157800,05 грн. Вказані обставини виникли в 4 кв. 2010 року, а отже не потрапляють в період даної документальної перевірки, що включала період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (4 кв. 2011 р. - 4 кв.2012 року).

Період 4 кв. 2010 року було перевірено попередньою документальною перевіркою за результатами якої складено акт перевірки № 134/24/23-141/05467240 від 01.03.2012 року. При цьому порушення порядку формування доходів рядку 01.6 "інші доходи" декларації по податку на прибуток підприємств виявлено не було.

Згідно декларації по податку на прибуток підприємств ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" за 4 кв. 2010 рік в графі 01.6 "Інші доходи" міститься сума доходів в розмірі 4381349 грн.

Згідно наданої довідки ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" до вказаної суми входить 214281,11 грн. списання кредиторської заборгованості в т.ч. 157800,05 грн. по ТОВ "Компанія "Євроторг" код ЄДРПОУ 35933146, що була припинена 28.10.2010 року (т. 5 а.с. 180).

В акті перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року вказані обставини не досліджувалися позаяк виходили за межі проведення документальної перевірки. В судовому засіданні належних спростувань доказам наданим позивачем представниками відповідача не наведено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що твердження ДПІ у Рівненському районі про заниження ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" валових доходів в сумі 157800,05 грн. в 4 кв. 2011 року не відповідають дійсності та є надуманими. Отже, відповідачем було безпідставно визначено податок на прибуток підприємств в сумі 36294 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 18147 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в 2 кв. 2012 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Юніка". Сума непогашеної кредиторської заборгованості на момент припинення становила 2347619,72 грн.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи долучено договір уступки боргу від 20.12.2011 року, згідно якого ТОВ "Юніка" передає право вимоги виконання зобов'язань у Відкритого товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирський вапняно-силікатний завод" (правонаступник ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод") на загальну суму 2347619,72 грн. (т. 5 а.с. 181-184).

Вказаний договір укладено з дотриманням ст.ст. 512-519,603 Цивільного кодексу України. Про уступку боргу повідомлено боржника - Відкритого товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирський вапняно-силікатний завод". В судовому порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, вказаний договір уступки боргу від 20.12.2011 року породжує обов'язки для ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", як наслідок висновки ДПІ у Рівненському районі про виникнення у позивача безповоротної фінансової допомоги в сумі 2347619,72 грн. є передчасними та спростовуються матеріалами справи. Сума заборгованості в розмірі 2347619,72 грн. не може бути кваліфікована як безнадійна. За таких обставин підстав для визначення податку на прибуток підприємств за 2 кв. 2012 року в сумі 493000 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 246500 грн. немає.

Як вбачається з матеріалів справи в 4 кв. 2011 року (12.12.2011 року) було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "СК-Євробуд" код ЄДРПОУ 36641530. На момент припинення ТОВ "СК-Євробуд" сума кредиторської заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" становила 1031612,03 грн.

В 2 кв. 2012 року (04.04.2012 року) було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Компанія "Техноторг" (код ЄДРПОУ 36641676). На момент припинення ТОВ "Компанія "Техноторг" сума кредиторської заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" 1122699,91 грн.

Під час розгляду справи по суті позивачем не долучено до матеріалів справи доказів необхідності виконання заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" вказаних зобов'язань перед третіми особами, а отже вказані суми слід кваліфікувати як безнадійна кредиторська заборгованість. У відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України вказані суми слід відображати в складі валових доходів звітної декларації по податку на прибуток підприємств.

За таких обставин ДПІ у Рівненському районі було правомірно збільшено валовий дохід для ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" в 4 кв. 2011 року в сумі 1031612,03 грн., в 2 кв. 2012 року в сумі 1122699,91 грн., як наслідок є правомірним визначення податку на прибуток підприємств в сумі 237271 грн. основного зобов'язання та 118635,5 грн. штрафних санкцій в 4 кв. 2011 року та 235767 грн. основного зобов'язання та 117884 грн. штрафних санкцій в 2 кв. 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі вказує про заниження валових доходів ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" в сумі 628952 грн. в т.ч. 4 кв. 2011 року в сумі 252392 грн., 1 кв. 2012 року в сумі 86843 грн., 2 кв. 2012 року в сумі 177982 грн., 3 кв. 2012 року в сумі 35298 грн., 4 кв. 2012 року в сумі 76437 грн. Вказане порушення виникло в результаті не оприбуткування позивачем видобутої сировини (крейди) для виробництва вапна в бухгалтерському обліку підприємства. При цьому масу видобутої та не оприбуткованої сировини податковий орган визначає з даних актів обліку роботи механізмів та шляхових листів. Визначаючи вартість сировини ДПІ застосовує звичайні ціни.

Судом досліджено обставини на які покликаються представники позивача та відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на постійній основі здійснює видобуток корисних копалин (крейди) для їх наступної переробки на готову продукцію. При цьому технологічним процесом передбачено, що видобута в кар'єрі сировина переміщується автомобільним транспортом з кар'єра до заводу. При цьому в кар'єрі та майданчику розвантаження відсутня вага для визначення точної маси сировини, що доставлена. В наступному сировина подається до печі, при цьому маса сировини, що подалася не обліковується.

Як вбачається з досліджених шляхових листів в кожному з них вказується номінальна можлива маса, яку може перемістити автомобіль. Вказані дані відповідають показникам технічних паспортів транспортних засобів. При цьому у всіх шляхових листах вказана одна й та ж маса сировини, що дорівнює максимально можливій тоннажності для конкретного транспортного засобу (т. 4 а.с. 157-206).

Згідно наказу "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 № 363 - Подорожній лист являється первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. На момент розгляду справи вказане поняття втратило чинність згідно Наказу Міністерства інфраструктури № 983 від 05.12.2013 року.

Враховуючи зміст досліджених шляхових листів та їх суть, суд приходить до висновку, що вказані документи не можуть свідчити об'єктивно про тоннажність видобутої сировини та слугують виключно для списання пального по відпрацьованих маршрутах.

Аналогічно не свідчать про тоннажність видобутої сировини акти обліку роботи механізмів СДМ-855 (т. 3 а.с. 1-119, т. 2 а.с. 247-250).

При цьому слід враховувати, що технологічний процес переробки сировини в готову продукцію передбачає зменшення вологості до 50 відсотків, що підтверджується витягом із журналу обліку (т. 2 а.с. 55-69, т. 3 а.с. 120-203).

Як свідчать долучені до матеріалів справи на ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" встановлено три ваги: перша вага - "конвеєрна" проводить зважування виготовленої продукції при її отриманні з печі. Друга "автомобільна" проводить зважування автомобілів, що вивозять продукцію для покупців, третя "вагонна" проводить зважування вагонів в яких відправляється готова продукція для покупців залізничним транспортом (т. 2 а.с. 202-229, 231-245, 246).

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України - до інших доходів належить вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України - суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 - У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

З матеріалів справи не вбачається, що протягом 4 кв. 2011 року - 4 кв. 2012 року ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було безоплатно отримано сировину, яку слід оподаткувати у відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України. Шляхові (подорожні) листи та акти роботи механізмів не свідчать про наявність видобутої проте не облікованої сировини, а отже не можуть бути підставою для нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств.

Слід зазначити, що під час проведення документальної перевірки не було встановлено факту реалізації сировини, що не була оприбуткована. Не було проведена інвентаризація залишків сировини для встановлення її фактичної наявності.

Під час проведення документальної перевірки ревізорами не враховано той факт, що зважування відбувається лише готової продукції при її отриманні з печі і в зворотньому напрямку з урахуванням технологічного процесу відбувається розрахунок видобутих корисних копалин.

Додатково слід зазначити, що згідно п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України - звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

П. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України передбачено, що визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

З акту перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року не зрозуміло який саме метод визначення звичайної ціни товару було використано ДПІ у Рівненському районі та на яких даних ґрунтується вказана ціна.

Враховуючи вищевикладені систематичні порушення порядку проведення документальних перевірок та відсутність належних та допустимих доказів суд вважає безпідставним та необґрунтованим збільшення валових доходів на суму 628952 грн. в т.ч. 4 кв. 2011 року в сумі 252392 грн., 1 кв. 2012 року в сумі 86843 грн., 2 кв. 2012 року в сумі 177982 грн., 3 кв. 2012 року в сумі 35298 грн., 4 кв. 2012 року в сумі 76437 грн. Як наслідок підстав для визначення податку на прибуток підприємств в 4 кв. 2011 року на суму 58050 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 29025 грн., 1 кв. 2012 року на суму 18237 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 9119 грн., 2 кв. 2012 року на суму 37376 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 18688 грн., 3 кв. 2012 року на суму 7412 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 3706 грн., 4 кв. 2012 року на суму 16052 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 8026 грн. немає.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Рівненському районі стверджує, що в липні 2012 року товариством не було оприбутковано надлишки готової продукції - вапна в кількості 252,489 тонн в результаті чого занижено валовий дохід на суму 371174,61 грн.

Як вбачається зі змісту акта перевірки такі висновки податкового органу ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку товариства. Згідно яких на думку ДПІ в липні було реалізовано продукції більше ніж залишалося на складах на початок липня 2012 року.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи та підтверджується в акті перевірки в липні 2012 року позивачем було придбано вапно будівельне швидкогасяче грудкове 2 сорту, яке реалізовувалося в липні 2012 року. В залишках на 01.07.2012 року вказане вапно не обліковувалося проте входить до складу готової продукції, що була реалізована протягом липня 2012 року. Вказані обставини підтверджуються первинними документами та даними бухгалтерського обліку позивача. При цьому розбіжностей між отриманими сумами доходів під час проведення документальної перевірки не було встановлено (т. 2 а.с. 37-54).

За таких обставин суд приходить до висновку, що податковим органом штучно створено обставини щодо реалізації не оприбуткованої продукції, як наслідок підстав для збільшення валових доходів на суму 371175 грн. немає. Таким чином, збільшення валових доходів на суму 77947 грн. основного зобов'язання та 38974 грн. штрафних санкцій немає.

Як вбачається з матеріалів справи податковий орган стверджує, що в 4 кв. 2011 року ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було завищено валові витрати на суму 234660 грн. Вказане порушення виникло внаслідок розбіжностей між даними журналу-ордеру, відомостями по рахунках 231, 201, 203, 204, 24, 237, 39, 631, 661, 651, первинних банківських документах та даними рядка 05.1.2 "прямі витрати на оплату праці" декларації по податку на прибуток підприємств за 4 кв. 2011 року.

До матеріалів справи позивачем не надано документів, що спростовуються вказане порушення. Доводи наведенні представником позивача щодо безпідставності висновків ДПІ у Рівненському районі не підтверджуються належними та допустими доказами, а отже не можуть бути взяті судом до уваги.

За таких обставин, відповідачем було правомірно зменшено валові витрати на суму 234660 грн. в 4 кв. 2011 року в результаті чого збільшено податок на прибуток підприємств на суму 53972 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 26986 грн.

Вказане правопорушення мало наслідком і завищення витрат підприємства в рядку 06.1.1.2 декларації по податку на прибуток підприємств по сплаті єдиного соціального внеску та рядку 06.5.13 декларації по податку на прибуток підприємств по сплаті нарахованих податків та зборів.(нарахованих на суму заробітної плати). За таких обставин суд вважає правомірним визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 17161 грн. та 15217 грн. відповідно та застосування 50 відсоткової штрафної санкції.

Як вбачається з матеріалів справи на думку ДПІ у Рівненському районі ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" завищено валові витрати на суму 749361,47 грн. по господарських операціях з придбання ТМЦ від ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" в т.ч. 4 кв. 2011 року на суму 449365,03 грн., 1 кв. 2012 року на суму 299996,44 грн. Обгрунтовуючи вказане правопорушення ДПІ у Рівненському районі вказує, що господарські операції не підтверджуються первинними документами, що підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей та отримання ТМЦ, а саме: товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності на отриманий товар.

Як свідчать матеріали справи взаємовідносини між ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" та ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" відбувалися на підставі договорів купівлі-продажу № 160/60/10 від 01.12. 2010 року, № 161/61/10 від 06.12. 2010 року, № 182/11 від 30.03. 2011 року, № 52/11-280 від 29.07. 2011 року та № 38/12 від 16.07. 2012 року (т. 5 а.с. 89-113). Факт передання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (т. 2 а.с. 13-32, т. 5 а.с. 122-129). Після отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей між ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" та ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" було оформлено договір відповідального зберігання від 28.07. 2011 року (т. 5 а.с. 114-121).

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV - Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні за формою та змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV щодо первинних документів, а отже засвідчують факт здійснення господарських операцій з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури".

Згідно п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наявні в матеріалах справи документи являються первинними, а отже засвідчують правомірність формування ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" валових витрат по господарських операціях з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури". При цьому підстав для їх неврахування в податкового органу не було.

Згідно ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Зміст вказаного нормативно-правового акту свідчить, що товарно-транспортна накладна як документ первинного бухгалтерського обліку є обов'язковим для підтвердження факту надання транспортної послуги. При цьому вказаний документ не може слугувати підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарської операції з придання товарно-матеріальних цінностей з наступним формуванням валових витрат та податкового кредиту.

Додатково слід зазначити, що після укладення договорів купівлі-продажу, між ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" та ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" було оформлено договір відповідального зберігання від 28.07. 2011 року. За умовами якого ТМЦ перебувають на відповідальному зберіганні у продавця, як наслідок транспортування товару не відбувалося.

Сертифікати відповідності, на відсутність яких покликається податковий орган, взагалі не являються первинними документами та не мають відношення щодо бухгалтерського та податкового обліку платника податків, а отже судом не приймаються доводи ДПІ у Рівненському районі в цій частині.

За таких обставин суд приходить до висновку що підстав для зменшення валових витрат на суму 749361,47 грн. по господарських операціях з придбання ТМЦ від ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" в т.ч. 4 кв. 2011 року на суму 449365,03 грн., 1 кв. 2012 року на суму 299996,44 грн. у ДПІ у Рівненському районі не має. Як наслідок є безпідставним та необґрунтованим визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств в 4 кв. 2011 року на суму 103354 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 51677 грн. та в 1 кв. 2012 року на суму 62999 грн. та 31499 грн. застосованих штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи зменшуючи валові витрати в 3 кв. 2012 року на суму 80500 грн. по взаємовідносинах позивача з ПП "Волинь-Плюс" ДПІ у Рівненському районі вказує про порушення абз. г) пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", що полягало у включені до складу валових витрат суми, що перевищує 10 відсотковий ліміт вартості основних засобів, що ремонтувалися. Крім того, на думку ДПІ у Рівненському районі господарські операції між ПП "Волинь-Плюс" та ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" мали безтоварний характер та не підтверджуються належними та допустими документами.

Судом досліджено додані до матеріалів справи первинні документи (договори, накладні, податкові накладні) на предмет їх відповідності вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Вказані документи мають обов'язкові реквізити первинних документів, а отже засвідчують факт вчинення господарських операцій. Як наслідок доводи податкового органу в частині безтоварності господарських операцій не підтверджуються належними та допустими доказами. Покликання ДПІ у Рівненському районі на наявність кримінального провадження № 32012190000000004 відносно ОСОБА_4 за ознаками правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України на думку суду не може бути належним та допустими доказом в розумінні ст.ст. 70, 72 Кодексу адміністративного судочинства України безтоварності господарських операцій та нікчемності правочинів.

Не заслуговують на увагу й доводи ДПІ стосовно відсутності товарно-транспортних накладних як на підставу для зменшення. Товарно-транспортна накладна як документ первинного бухгалтерського обліку є обов'язковим для підтвердження факту надання транспортної послуги. При цьому вказаний документ не може слугувати підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарської операції з придання товарно-матеріальних цінностей з наступним формуванням валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим згідно п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України - сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України - первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Як свідчать матеріали перевірки та показники декларацій по податку на прибуток підприємств за 3 кв. 2012 року позивачем до складу валових витрат було включено суму на ремонт основних засобів, що перевищує 10 відсотковий ліміт. Такі дії суперечать правилам податкового обліку визначеними пп. 146.11 та 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, а отже відповідачем було правомірно зменшено валові витрати в 3 кв. 2012 року на суму 80500 грн. За таких обставин ДПІ у Рівненському районі було правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в 3 кв. 2012 року на суму 16905 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8452 грн.

З аналогічних підстав є правомірним зменшення валових витрат в 4 кв. 2011 року на суму 400237 грн. та 4 кв. 2012 року на суму 79620 грн., що має наслідком визначення податку на прибуток в сумі 92054 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 46027 грн. в 4 кв. 2011 року та визначення податку на прибуток в сумі 16720 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 8360 грн. в 4 кв. 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі стверджує, що в 4 кв. 2011 року ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було завищено валові витрати на 70 грн., що становить комісія банку для надання безвідсоткових поворотних фінансових допомог для фізичних осіб. Враховуючи той факт, що надаючи вказані суми коштів для фізичних осіб позивач діяв без мети отримання прибутку суд вважає обґрунтованими доводи ДПІ щодо завищення валових витрат. Як наслідок було правомірно визначено податок на прибуток підприємств на суму 16 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в 4 кв. 2011 року ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було завищено валові витрати на суму 3459 грн. Вказане порушення виникло в результаті включення до складу рядка 06.3.15 декларації "інші витрати, пов'язані зі збутом готової продукції (товарів, робіт, послуг)". Під час проведення перевірки було встановлено розбіжність між сумою задекларованих витрат в розмірі 8470 грн. та документально підтвердженими витратами в розмірі 5011 грн. Під час розгляду справи по суті позивачем не долучено до матеріалів справи доказів на спростування вказаних доводів ДПІ, а отже підстав для задоволення позовних вимог в цій частині суд не вбачає. Враховуючи наведене суд вважає правомірним визначення податку на прибуток підприємств в 4 кв. 2011 року на суму 796 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 398 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в 4 кв. 2011 року ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було завищено валові витрати на суму 51918 грн. Вказане правопорушення виникло в результаті включення до рядку 06.5.15 декларації "плати за землю,що не використовується в сільськогосподарському обороті". Позивач не являється сільськогосподарським виробником, а отже не має право на відображення даних в даному рядку декларації по податку на прибуток. За таких обставин суд вважає правомірним визначення податку на прибуток підприємств на суму 11941 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 5970,5 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в 4 кв. 2011 року ДПІ у Рівненському районі було встановлено завищення валових витрат по рядку 06.5.36 "списаної безнадійної кредиторської заборгованості" декларації по податку на прибуток підприємств на суму 1196 грн. Під час проведення документальної перевірки та під час розгляду справи по суті позивачем не долучено документів, що підтверджують вказану заборгованість як наслідок підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає. Отже є правомірним визначення податку на прибуток підприємств на суму 275 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 137,5 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в 2 кв. 2012 року податковий орган стверджує про завищення валових витрат на суму 41667 грн. на суму придбаних інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ "Керуюча компанія Європейські машинобудівні системи". Під час розгляду справи по суті позивачем було долучено договір про надання послуг та акт наданих послуг та звіт від 02.04. 2012 року щодо можливості переведення виробництва з використання природного газу на можливість використання мазуту. Разом з тим станом на момент розгляду справи по суті позивачем не було долучено доказів на підтвердження використання отриманих даних для переоснащення виробництва.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи той факт, що придбані інформаційні-послуги не використовуються позивачем в господарській діяльності суд прийшов до висновку, що наявність первинних документів не є достатнім для формування валових витрат на суму 41667 грн. Враховуючи вищевикладене, є правомірним визначення податку на прибуток підприємств в 2 кв. 2012 року на суму 8750 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 4375 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі стверджує про завищення валових витрат ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" по господарських операціях з ТОВ "Юніверсал Карго Транс" на суму 154046,35 грн. в 1 кв. 2012 року на суму 53169,27 грн., 2 кв. 2012 року на суму 80186,24 грн., 4 кв. 2012 року на суму 20690,24 грн.. Зі змісту акта перевірки вбачається що підставою для зменшення валових витрат є ненадання позивачем первинних документів, що засвідчують придбання таких послуг в межах господарської діяльності.

До матеріалів справи позивачем долучено договір № 193/9311978 від 19.01.2012 року про організацію перевезень вантажів з якого вбачається, що ТОВ "Юніверсал Карго Транс" за дорученням ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" здійснює організацію перевезень вантажів залізничним транспортом. В матеріалах справи містяться заявки ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" щодо надання експедиційних послуг, акти наданих послуг та залізничні накладні що відповідають один одному. Зі змісту вказаних документів вбачається, що експедиторські послуги надавалися і підстав для неврахування їх вартості під час формування валових витрат у відповідача немає. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України як наслідок є безпідставним визначення податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ "Юніверсал Карго Транс" в 1 кв. 2012 року на суму 11166 грн., 2 кв. 2012 року на суму 16839 грн., 4 кв. 2012 року на суму 4345 грн. та відповідне застосування штрафної санкції.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі стверджує, що в 1 кв. 2012 року позивачем було завищено валові витрати по рядку 06.3 "фінансові результати" декларації по господарській операції з ТОВ "Український промисловий банк".

19.10.2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" і відкритим акціонерним товариством "Любомирський вапняно-силікатний завод" був укладений кредитний договір № 63/КВ-07 на відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії, на підставі якого банк надав ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" кредит у сумі 2 000 000 доларів США 00 центів, а боржник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних в доларах США, 18,5 % річних в гривні, 11,5 % річних в Євро, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

В зв'язку із неповерненням кредиту ТОВ "Український промисловий банк" в особі Запорізької філії звернувся до Ленінського районного суді м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Ленінського районного суді м. Запоріжжя від 15 березня 2011року у справі № 2-175/11 позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" солідарно з фізичною особою поручителем по кредиту на користь ТОВ "Український промисловий банк" 10 100 000,76 грн. заборгованості за тілом кредиту; 103 490,42 грн. процентів за користування кредитом ; 1 286 216,68 грн. прострочених процентів за користування кредитом; 24 350,70 грн. щомісячної комісії за управління кредитною лінією; 437 102,66 грн. простроченої щомісячної комісії за управління кредитною лінією; 179 583,59 грн. пені за порушення строків (термінів) повернення кредиту та судові витрати по справі. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2011 року у справі № 22-4096/11 рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року залишено без змін.

Таким чином, ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" як правонаступник ВАТ є зобов'язаним перед ТОВ "Український промисловий банк" на суму заборгованості стягнутої рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Наведені обставини було встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року у справі № 2а/1770/1257/2012, що набрала законної сили та у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює обставини, що не потребують додаткового доведення.

Відповідно до пп. 138.10.5 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу валових витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Враховуючи той факт, що ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" в силу рішення Ленінського районного суді м. Запоріжжя від 15 березня 2011року у справі № 2-175/11 є зобов'язаним перед ТОВ "Український промисловий банк" позивачем було правомірно сформовано валові витрати на суму 2174400 грн., і підстав для визначення податку на прибуток підприємств на суму 456624 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 228312 грн. немає.

При цьому покликання ДПІ у Рівненському районі щодо визнання договору недійсним судом не беруться до уваги з огляду на наступне. Зі змісту рішення господарського суду Рівненської області від 25.10.2011 року у справі № 5019/837/11 залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року вбачається, що було припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення 12130744 грн. 05 коп. за первісним позовом. В решті вимог первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 63/КВ-07 від 19.10.2007 р. укладений між ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" та ТОВ "Український промисловий банк". При цьому наслідків визнання договору недійсним суди не застосовували покликавшись на існування рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 березня 2011 року по справі № 2-175/11, а також наявність правової можливості сторін змінювати наслідки недійсності оспорюваного правочину, через що найбільш доцільним вбачається подання окремої вимоги з даного приводу.

Таким чином, сам по собі фат визнання договору про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 63/КВ-07 від 19.10.2007 р. недійсним не є підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат при наявності не погашених зобов'язань перед ТОВ "Український промисловий банк".

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі стверджує, що в 2 кв. 2012 р. було завищено валові витрати в рядку 06.4.18 декларації "витрати за борговими операціями з борговими вимогами та зобов'язаннями" на суму 3600 грн.

Під час проведення документальної перевірки та під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено документального підтвердження вказаних витрат. За таких обставин суд приходить висновку, що доводи податкового органу щодо порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є обґрунтованими, а отже визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 756 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 378 грн. правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ стверджує, що в 4 кв. 2012 року зі сторони позивача було допущено завищення валових витрат рядку 06.4.36 декларації "витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку" на суму 4326 грн.

Під час проведення документальної перевірки та під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено документального підтвердження вказаних витрат. За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи податкового органу щодо порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є обґрунтованими, а отже визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 909 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 454,5 грн. правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення документальної перевірки було встановлено завищення валових витрат ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" в 4 кв. 2012 року по рядку 06.4.24 СБ декларації "суми врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості" на суму 28759 грн.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Рівненської області від 09.11.2012 року по справі № 5019/1545/12 за позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави в особі ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" до ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було задоволено позовні вимоги та присуджено до стягнення 34510,56 грн. основного боргу, 3907,36 грн. 3 %, 7349,04 грн. витрат від інфляції.

Відповідно до пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи наведені приписи пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України та наявність рішенням господарського суду Рівненської області від 09.11.2012 року по справі № 5019/1545/12 суд вважає правомірним зменшення валових витрат позивача на 28759 грн. (сума без ПДВ), як наслідок є обґрунтованим визначення податку на прибуток підприємств на суму 6039 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 3020 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 0000011600 від 26.04. 2013 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині на суму 2000694 грн. в т.ч. 1399695 грн. основного платежу та 600999 грн. застосованих штрафних санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000232251 від 26.04. 2013 року, то суду слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи під час проведення документальної перевірки ревізорами ДПІ у Рівненському районі було встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 3400 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 360 грн., серпень 2012 року на суму 1964 грн., листопад 2012 року на суму 1076 грн.

Як вбачається з акта перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року заниження податку на додану вартість на суму 1964 грн. виникло в зв'язку з реалізацією позивачем транспортних засобів нижче їх залишкової вартості. Детально правопорушення описано на ст. 52 акта перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року ДПІ у Рівненському районі.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо визначення експертної оцінки транспортних засобів, що реалізовувалися ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод". За таких обставин суд вважає, обґрунтованим та правомірним визначенням бази оподаткування податком на додану вартість за залишковою вартістю транспортних засобів.

Як вбачається з акта перевірки № 28/22-141/05467240 від 09.04.2013 року позивачем було занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в березні 2012 року на суму 360 грн. в листопаді 2012 року на суму 1076 грн. Вказане порушення виникло не нарахування суми ПДВ на МШП що не використовувалися в межах господарської діяльності платника податків. Під час розгляду справи по суті позивачем не було долучено жодних доказів на спростування вказаного правопорушення. За таких обставин суд погоджується з доводами ДПІ у Рівненському районі.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі стверджує, що ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було допущено порушення п. 198.1, 198.2,198.3 ст. 198 Податкового кодексу України при відображенні господарських операцій з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму 149872 грн. в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 69419 грн., листопад 2011 року на суму 20454 грн., січень 2012 року на суму 59999 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи господарські правовідносини між ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" та ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" повністю підтверджуються первинними документами. Сума податкового кредиту відповідає податковим накладним наданим постачальником, що за формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства. Таким чином, у відповідності до правила першої події визначеного п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту. Сам по собі факт відстрочення оплати товару не позбавляє платника податків ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" на формування податкового кредиту по даті виписання податкової накладної згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Додатково слід зазначити, що в матеріалах справи наявні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних наданих ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури", що складалися у зв'язку з поверненням товару. Вказані документи відображені позивачем в складі відповідних звітних податкових декларацій, засвідчує самостійне зменшення позивачем сум податкового кредиту по господарських операціях з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури". Разом з тим наявність розрахунків коригування розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних відповідачем під час проведення документальної перевірки враховано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ДПІ у Рівненському районі було безпідставно зменшено позивачу задекларовану суму податкового кредиту по господарських операціях з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" на 149872 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Рівненському районі стверджує, що ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" було завищено податковий кредит на суму 30973 грн. по господарських операціях з ТОВ "Юніверсал Карго Транс" Зменшуючи суму податкового кредиту податковий орган стверджує, що ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" не надано документів фактичного придбання послуг у ТОВ "Юніверсал Карго Транс".

До матеріалів справи позивачем долучено договір № 193/9311978 від 19.01.2012 року про організацію перевезень вантажів з якого вбачається, що ТОВ "Юніверсал Карго Транс" за дорученням ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" здійснює організацію перевезень вантажів залізничним транспортом. В матеріалах справи містяться заявки ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" щодо надання експедиційних послуг, акти наданих послуг та залізничні накладні, що відповідають один одному. Крім того, наявні податкові накладні, що за змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Зі змісту вказаних документів вбачається, що експедиторські послуги надавалися і підстав для неврахування їх вартості під час формування податкового кредиту у відповідача немає. За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для визначення податку на додану вартість для ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" в сумі 30973 грн. та застосування штрафної санкції у ДПІ не має.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі стверджує про завищення в квітні 2012 року суми податкового кредиту ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" на 578387 грн. Вказане правопорушення виникло у зв'язку з тим, що на думку ДПІ в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем не було від кориговано податковий кредит на суму безоплатно отриманих товарів по господарських відносинах з ТОВ "Юніка" та ТОВ "Компанія "Техноторг".

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи особи ТОВ "Компанія "Техноторг" (код ЄДРПОУ 36641676) було припинено 04.04.2012 р. На момент припинення ТОВ "Компанія "Техноторг" сума кредиторської заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" 1122699,91 грн.. ТОВ "Юніка", код ЄДРПОУ 36368011 було припинено 12.04.2012 року в сумі 2347619,72 грн.

Зі змісту приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України судом не встановлено обов'язку коригування платником податків суми податкового кредиту на розмір кредиторської заборгованості контрагента постачальника який ліквідовано в установленому порядку.

Більше того в разі виникнення безнадійної кредиторської заборгованості, платник податків у відповідності до приписів пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України зобов'язаний збільшити на суму заборгованості свої доходи з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, законодавцем не передбачено обов'язку коригування податкового кредиту на суму безнадійної кредиторської заборгованості, як наслідок на думку суду ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" не було допущено порушень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України і підстав для зменшення суми податкового кредиту в 2 кв. 2012 року на суму 578387 грн. та застосування штрафних санкцій не має.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0000232251 від 26.04.2013 року про визначення для ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" податку на додану вартість слід визнати протиправним та скасувати в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 1138848 грн. в т.ч. 759232 грн. основного платежу та 379616 грн. застосованих штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000021600 від 26.04. 2013 року суду слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Рівненському районі стверджує про заниження плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 376560,61 грн. в т.ч. за 1 кв. 2012 року в сумі 86843,27 грн., 2 кв. 2012 року в сумі 177982,38 грн., 3 кв. 2012 року на суму 35298,14 грн., 4 кв. 2012 року в сумі 76436,82 грн. Вказане порушення виникло в результаті визначення обсягу видобутих корисних копалин згідно шляхових листів та актів обліку роботи механізму екскаваторів марки ЄО-5111 та навантажувачів марки СДМ-855.

Судом досліджено обставини на які покликаються представники позивача та відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на постійній основі здійснює видобуток корисних копалин (крейди) для їх наступної переробки на готову продукцію. При цьому технологічним процесом передбачено, що видобута в кар'єрі сировина переміщується автомобільним транспортом з кар'єра до заводу. При цьому в кар'єрі та майданчику розвантаження відсутня вага для визначення точної маси сировини, що доставлена. В наступному сировина подається до печі, при цьому маса сировини, що подалася не обліковується.

Як вбачається з досліджених шляхових листів в кожному з них вказується номінальна можлива маса, яку може перемістити автомобіль. Вказані дані відповідають показникам технічних паспортів транспортних засобів. При цьому у всіх шляхових листах вказана одна й та ж маса сировини, що дорівнює максимально можливій тоннажності для конкретного транспортного засобу.

Згідно наказу "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 № 363 подорожній лист являється первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. На момент розгляду справи вказане поняття втратило чинність згідно Наказу Міністерства інфраструктури № 983 від 05.12.2013 року.

Враховуючи зміст досліджених шляхових листів та їх суть, суд приходить до висновку, що вказані документи не можуть свідчити об'єктивно про тоннажність видобутої сировини та слугують виключно для списання пального по відпрацьованих маршрутах.

Аналогічно не свідчать про тоннажність видобутої сировини акти обліку роботи механізмів СДМ-855 та механізму екскаваторів марки ЄО-5111.

При цьому слід враховувати, що технологічний процес переробки сировини в готову продукцію передбачає зменшення вологості до 50 відсотків, що підтверджується витягом із журналу обліку.

Як свідчать долучені до матеріалів справи на ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" встановлено три ваги: перша вага - "конвеєрна" проводить зважування виготовленої продукції при її отриманні з печі. Друга "автомобільна" проводить зважування автомобілів, що вивозять продукцію для покупців, третя "вагонна" проводить зважування вагонів в яких відправляється готова продукція для покупців залізничним транспортом.

Таким чином, фактичне зважування та відповідний облік відбувається лише готової продукції, що виробляється позивачем. На всіх інших етапах видобута сировина не обліковується належним чином і визначати обсяги видобутої сировини на підставі шляхових листів та актів обліку роботи механізмів СДМ-855 та механізму екскаваторів марки ЄО-5111 неможливо.

Додатково слід зазначити, що згідно п. 14.1.91 ст. 14 Податкового кодексу України корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки;

Відповідно до п. 14.1.51 ст. 14 Податкового кодексу України добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини;

Пп. 263.2.1 п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Пп. 263.2.2 п. 263 ст. 263 Податкового кодексу України передбачено, що до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Аналіз наведених норм права свідчить, що ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" зобов'язано нараховувати та сплачувати плату за користування надрами виходячи із фактично видобутих (погашених) обсягів корисної копалини, що в даному випадку являється крейда. При цьому слід враховувати, що видобута сировина має значну кількість води, що не підпадає під визначення корисної копалини. Як свідчать матеріали справи, ревізорами ДПІ під час проведення перевірки вказані особливості не враховувалися. Таким чином, фактично податковим органом було не існуючи об'єми корисних копалин, що суперечить ст. 263 Податкового кодексу України.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 0000021600 від 26.04. 2013 року про визначення для ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" плати за користування надрами слід визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні частково відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та частково підтверджують обґрунтованість визначення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомленнь-рішень форми «Р» № 0000011600, № 0000232251 від 26 квітня 2013 року - частково, а при прийнятті податквовго повідомлення-рішення форми "Р" № 0000021600 від 26 квітня 2013 року - повністю, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення, у зазанчених частинах, є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач частково підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 54 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанцій № ПН5392 від 30.08. 2013 року та № к6/Р/31 від 25.11. 2013 року (т. 1 а.с. 3).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000011600 від 26.04. 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання для Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2000694,00 (два мільйони шістсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп., з яких за основним платежем 1399695,00 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 600999,00 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000232251 від 26.04. 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання для Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" за платежем податок на додану вартість на суму 1138848,00 (один мільйон сто тридцять вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп., з яких за основним платежем 759232,00 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 379616,00 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000021600 від 26.04. 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 54 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.