Ухвала

від 06.08.2014 по справі 817/4512/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"06" серпня 2014 р. Справа № 817/4512/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю представників сторін:

від позивача - Прищепа О.С.,

від відповідача - Якимчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" травня 2014 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 26.04.2013 року № 0000232251, №0000011600, № 0000021600.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000011600 від 26.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання для Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2000694,00 (два мільйони шістсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп., з яких за основним платежем 1399695,00 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 600999,00 грн. 00 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000232251 від 26.04.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання для Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" за платежем податок на додану вартість на суму 1138848,00 (один мільйон сто тридцять вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп., з яких за основним платежем 759232,00 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 379616,00 грн. 00 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000021600 від 26.04. 2013 року.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в межах ст. 195 КАС України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 19.02.2013 року по 19.03.2013 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено складено акт № 28/22-141/05467240, в якому зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.11, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1 ст. 44, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10, п. 137.16 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.2 абз. Г), абз. Е) пп. 138.8.5 п. 138. 8, абз. Г), абз. є) пп. 138.10.2, абз. з ) пп. 138.10.3, пп. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 146.2, п. 146.12, ст. 146, пп. 159.1.2 п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 2109215 грн. у тому числі: 4 кв. 2011 року - 620401 грн., за 2012 рік - 1488814 грн.

- п. 187.1 ст. 187, п. 1881 ст. 188, п 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 787065 грн.

- пп. 263.1.1 п. 263.1, п. 263.2.1 п. 263.2, п. 263.5.1, пп. 263.5.3 п. 263.5 ст. 263 ст. 263 Податкового кодексу України в результаті чого занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин у загальні й сумі 376560,61 грн. (т. 1 а.с. 20-133).

На підставі результатів вказаної перевірки відповідачем 26.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000011600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1180598,00 грн., з яких 787065,00 грн. - основного платежу та 393533,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000011600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2853622,00 грн., з яких 2109215,00 грн. - основного платежу та 744407,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000021600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 470700,76 грн., з яких 376560,61 грн. - основного платежу та 94140,15 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, колегія суддів зазначає наступне.

Що стосується збільшення податковим органом валового доходу позивача на суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 4659732 грн. на підставі пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає.

Безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з ознак зазначених в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судом встановлено, що діяльність ТОВ "Компанія "Євроторг" припинено з 28.10.2010 року.

На момент припинення сума непогашеної кредиторської заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" становила 157800,05 грн., яка виникла в 4 кв. 2010 року, а отже не потрапляє в період даної документальної перевірки, що включала період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в апеляційному порядку, період у якому виникла сума непогашеної кредиторської заборгованості була об'єктом перевірки, результати якої оформлені актом № 134/24/23-141/05467240 від 01.03.2012 року та у якому порушення порядку формування доходів рядку 01.6 "інші доходи" декларації по податку на прибуток підприємств виявлено не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу податку на прибуток підприємств в сумі 36294,00 грн. та штрафні санкції в сумі 18147,00 грн.

Також, судом встановлено, що в 2 кв. 2012 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Юніка".

Сума непогашеної кредиторської заборгованості на момент припинення становила 2347619,72 грн.

Згідно договору уступки боргу від 20.12.2011 року, за умовами якого ТОВ "Юніка" передає право вимоги виконання зобов'язань у позивача на загальну суму 2347619,72 грн.

Таким чином, вказаний договір уступки боргу від 20.12.2011 року породжує обов'язки для позивача, та як наслідок, висновки податкового органу про виникнення у позивача безповоротної фінансової допомоги в сумі 2347619,72 грн. є передчасними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума заборгованості в розмірі 2347619,72 грн. не може бути кваліфікована як безнадійна, а тому відсутні підстави для визначення податку на прибуток підприємств на суму 493000 грн. та застосуванню штрафних санкцій в сумі 246500 грн.

Що стосується тверджень відповідача про заниження позивачем валових доходів в сумі 628952, 00 грн., що виникло в результаті не оприбуткування позивачем видобутої сировини в бухгалтерському обліку підприємства, колегія суддів зазначає.

Судом встановлено, що позивач здійснює видобуток корисних копалин (крейди) для їх наступної переробки на готову продукцію.

Згідно з технологічним процесом, видобута в кар'єрі сировина переміщується автомобільним транспортом з кар'єра до заводу.

При цьому в кар'єрі та майданчику розвантаження відсутня вага для визначення точної маси сировини, що доставлена. В наступному сировина подається до печі, при цьому маса сировини, що подалася не обліковується.

З матеріалів справи вбачається, що у шляхових листах позивача вказується номінальна можлива маса сировини, яку може перемістити автомобіль підприємства.

Надані позивачем документи щодо маси видобутої сировини не можуть об'єктивно свідчити про її тоннажність.

Згідно пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України - до інших доходів належить вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України - суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що шляхові (подорожні) листи та акти роботи механізмів не свідчать про наявність видобутої проте не облікованої сировини, а отже не можуть бути підставою для нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств.

Крім того, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку проведення документальних перевірок, недоведеність у акті перевірки факту викладеного порушення та відсутність належних та допустимих доказів на їх підтвердження, а тому збільшення валових доходів на суму 628952 грн. є необґрунтованими

Посилання відповідача на порушення позивачем щодо оприбуткування надлишку готової продукції - вапна в кількості 252,489 тонн є безпідставними, оскільки матеріали справи підтверджують реалізацію придбаного вапна як готової продукції протягом липня 2012 року. Крім того, розбіжностей між отриманими сумами доходів під час проведення документальної перевірки не було встановлено.

Що стосується тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 749361,47 грн. по господарських операціях з придбання товарно - матеріальних цінностей у ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури", колегія суддів зазначає.

Взаємовідносини позивача з вищевказаним контрагентом відбувалися на підставі договорів купівлі - продажу, які містяться в матеріалах справи.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Усі господарські операції позивача з придбання ТМЦ у ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" підтверджені первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Посилання відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних є безпідставним , оскільки оформлення та наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковим для цілей податкового обліку та не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Крім того, після укладення договорів купівлі-продажу, між ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" та ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" було оформлено договір відповідального зберігання від 28.07.2011 року, за умовами якого ТМЦ перебувають на відповідальному зберіганні у продавця, як наслідок транспортування товару не відбувалося.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність позивача щодо віднесення до складу витрат вартість ТМЦ придбаних у вищезазначеного контрагента.

Що стосується тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат по господарських операціях з ТОВ "Юніверсал Карго Транс" на суму 154046,35 грн., колегія суддів зазначає.

Згідно договору № 193/9311978 від 19.01.2012 року укладеного між позивачем та ТОВ "Юніверсал Карго Транс" про організацію перевезень вантажів, вбачається, що ТОВ "Юніверсал Карго Транс" за дорученням ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" здійснює організацію перевезень вантажів залізничним транспортом.

Матеріали справи містять заявки позивача щодо надання експедиційних послуг, акти наданих послуг та залізничні накладні що відповідають один одному.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що експедиторські послуги надавалися і підстав для неврахування їх вартості під час формування валових витрат у відповідача немає.

Що стосується віднесення позивачем до складу витрат по господарській операції з ТОВ "Український промисловий банк", колегія суддів зазначає.

Встановлено, що 19.10.2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" і відкритим акціонерним товариством "Любомирський вапняно-силікатний завод" був укладений кредитний договір № 63/КВ-07 на відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії, на підставі якого банк надав ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" кредит у сумі 2 000 000 доларів США 00 центів, а боржник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних в доларах США, 18,5 % річних в гривні, 11,5 % річних в Євро, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У зв'язку із неповерненням кредиту, ТОВ "Український промисловий банк" в особі Запорізької філії звернувся до Ленінського районного суді м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Ленінського районного суді м. Запоріжжя від 15 березня 2011року, яке набрало законної сили позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" солідарно з фізичною особою поручителем по кредиту на користь ТОВ "Український промисловий банк" 10 100 000,76 грн. заборгованості за тілом кредиту; 103 490,42 грн. процентів за користування кредитом ; 1 286 216,68 грн. прострочених процентів за користування кредитом; 24 350,70 грн. щомісячної комісії за управління кредитною лінією; 437 102,66 грн. простроченої щомісячної комісії за управління кредитною лінією; 179 583,59 грн. пені за порушення строків (термінів) повернення кредиту та судові витрати по справі.

Відповідно до пп. 138.10.5 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, позивач як зобов'язальний перед ТОВ "Український промисловий банк", правомірно сформовано валові витрати на суму 2174400 грн.

Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0000232251 від 26.04. 2013 року, колегія суддів зазначає.

Щодо порушення позивачем п. 198.1, 198.2,198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури"та ТОВ "Юніверсал Карго Транс", слід зазначити слідуюче.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури"та ТОВ "Юніверсал Карго Транс", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для зменшення позивачу суму податкового кредиту по господарських операціях з ПАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" на 149872,00 грн. та по господарських операціях з ТОВ "Юніверсал Карго Транс" на суму 30973,00 грн.

Що стосується тверджень відповідача про завищення в квітні 2012 року суми податкового кредиту позивачем на 578387 грн. по господарських відносинах з ТОВ "Юніка" та ТОВ "Компанія "Техноторг", колегія суддів зазначає.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що діяльність ТОВ "Компанія "Техноторг" припинено 04.04.2012 року. На момент припинення ТОВ сума кредиторської заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" становила 1122699,91 грн.

Діяльність ТОВ "Юніка" припинено 12.04.2012 року. На момент припинення ТОВ сума кредиторської заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" становила 2347619,72 грн.

Зі змісту приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України судом не встановлено обов'язку коригування платником податків суми податкового кредиту на розмір кредиторської заборгованості контрагента постачальника який ліквідовано в установленому порядку.

Крім того, у разі виникнення безнадійної кредиторської заборгованості, платник податків у відповідності до приписів пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України зобов'язаний збільшити на суму заборгованості свої доходи з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, законодавцем не передбачено обов'язку коригування податкового кредиту на суму безнадійної кредиторської заборгованості, а тому визначення для позивача ПДВ по вказаним контрагентам є безпідставним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000021600 від 26.04. 2013 року, колегія суддів зазначає.

Як зазначалося вище, позивач на постійній основі здійснює видобуток корисних копалин (крейди) для їх наступної переробки на готову продукцію. При цьому в кар'єрі та майданчику розвантаження відсутня вага для визначення точної маси сировини, що доставлена. В наступному сировина подається до печі, при цьому маса сировини, що подалася не обліковується.

Таким чином, фактичне зважування та відповідний облік відбувається лише готової продукції, що виробляється позивачем.

Згідно п. 14.1.91 ст. 14 Податкового кодексу України корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки;

Відповідно до п. 14.1.51 ст. 14 Податкового кодексу України добування корисних копалин - сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини;

Пп. 263.2.1 п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Пп. 263.2.2 п. 263 ст. 263 Податкового кодексу України передбачено, що до об'єкта оподаткування належать:

а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;

б) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл;

в) обсяг погашених запасів корисних копалин.

Виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов'язку у позивача нараховувати та сплачувати плату за користування надрами виходячи із фактично видобутих (погашених) обсягів корисної копалини.

При цьому слід враховувати, що видобута сировина має значну кількість води, що не підпадає під визначення корисної копалини.

Вказане податковим органом не враховано, що суперечить ст. 263 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалась, тому не є предметом апеляційного розгляду

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" травня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" серпня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Публічне акціонерне товариство "Любомирський вапняно-силікатний завод" вул. Промислова,1,с.Нова Любомирка,Рівненський район, Рівненська область,35321

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028

4-третій особі: - ,