Постанова

від 12.06.2014 по справі 826/19684/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19684/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екім" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екім" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екім", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві та просить суд:

1. визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02- 18/38137828 від 30.08.13 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» (код за ЄДРПОУ 38137828) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.12 року до 31.07.13 року»;

2. визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо формування у акті №791/26-58-22-02-18/38137828 від 30.08.13 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» (код за ЄДРПОУ 38137828) з питань у дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із постачальниками за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року;

3. визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Екім» за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року;

4. зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Екім» за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Екім" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осі, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України , проведено зустрічну звірку, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» від 30.08.2013р. №791/26-58-22-02-18/381137828.

Згідно акту, за перевіряємий період, податковим органом встановлено, відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, ст.185, п.198.3, п.198.6 мт.198 Податкового кодексу по операціях з придбанням товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям. Таким чином, задекларований податковий кредит ТОВ «Екім» сформований на підставі податкових накладних контрагентів - постачальників, за перевіряємий період сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Екім» за перевіряє мий період по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів-постачальників наведених в додатку 2 сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджуються. Звіркою ТОВ «Екім» за перевіряємий період документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, а операції носять безтоварний характер.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при проведенні вказаних вище дій реалізував функції податкового органу на виконання вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що дії податкового органу щодо вжиття заходів направлених на проведення зустрічної звірки проведенні з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням компетенції, а твердження позивача є необґрунтованими та такими, що невірно тлумачать норми права, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (надалі також - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (надалі також - Наказ № 236).

Пунктом 2 Порядку № 1232 передбачено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до положень пункту 2.1 Наказу № 236 для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно з пунктом 2.2 Наказу № 236 необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Пунктом 3 Порядку № 1232 передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Відповідно до пункту 4 вищезазначеного Порядку орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про надання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Наказом № 236 деталізовані вищезазначені положення Порядку.

Згідно з пунктом 3.1. Наказу № 236 з метою проведення зустрічної звірки орган ДПС, що ініціює проведення такої звірки (далі - орган ДПС - ініціатор) надсилає органу ДПС, на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання (далі - орган ДПС- виконавець), Запит про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 1) за допомогою Інформаційної системи «Зустрічні звірки».

Відповідно до вимог пункту 3.2 Наказу № 236, з метою спрощення процедури проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання (особливо тих, які віднесені до категорії великих платників податків) за наявності інформації, зазначеної у запиті органу ДПС - ініціатора, та її документального підтвердження, орган ДПС - виконавець протягом трьох робочих днів проводить на їх підставі зустрічну звірку та складає Довідку про результати проведення зустрічної звірки відповідно до підпункту 4.6 пункту 4 Методичних рекомендацій.

При цьому, інформація на запит та її документальне підтвердження можуть бути наявними в органі ДПС- виконавця у зв'язку із направленням суб'єктом господарювання за місцем реєстрації інформації відповідно до вимог статей 72 та 73 глави 7 розділу II та інших норм Кодексу, за результатами попередньо проведених звірок (перевірок) та отриманих відповідних документів суб'єкта господарювання тощо.

У разі відсутності в органі ДПС - виконавця запитуваної інформації та її документального підтвердження, такий орган протягом 2-х робочих днів з дня отримання запиту надсилає завірений печаткою Запит про надання інформації та її документального підтвердження (додаток 2) суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному (уповноваженому) представникові під розписку. Такий запит реєструється як вихідна кореспонденція у загальному порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що запитів щодо проведення зустрічної звірки позивача від ініціатора проведення такої звірки (як передбачають наведені вище норми) відповідачем не направлялись, та пояснень щодо причин і підстав проведення такої звірки відповідачем не надано.

Єдиною підставою для складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» від 30.08.2013р. №791/26-58-22-02-18/381137828 стала та обставина, що відповідач прийшов до висновку про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Так, відповідач посилається на повідомлення від 21.08.2013 р. №559 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (а.с.36), де зазначено, що місцезнаходження ТОВ «Екім» не встановлено за адресою м. Києв, бульвар Лепсе, 29. Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами відповідача, що помилково прийняті до уваги судом першої інстанції, так як в матеріалах справи міститься договір оренди №1202-1 від 29 лютого 2012 року нежилого приміщення, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Екім» тимчасово орендує частину нежилого приміщення за адресою: м.Київ, бульвар Івана Лепсе,29 (а.с.54-55) та акт прийому-передачі приміщення за вказаним договором (а.с.56). Крім того, в матеріалах справи міститься лист, начальника оперативного управління ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.08.2013 року №4122/7/0708 (а.с.52), яким контролюючий орган повідомлено про місцезнаходження платника податків за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідачем не надано суду документів на спростування цих обставин.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було не було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому позову в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02- 18/38137828 від 30.08.13 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» (код за ЄДРПОУ 38137828) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.12 року до 31.07.13 року» підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій контролюючого органу по формуванню в акті №791/26-58-22-02-18/38137828 від 30.08.13 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» (код за ЄДРПОУ 38137828) з питань у дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із постачальниками за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року.

Так, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2 , підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Висновки, викладені акті №791/26-58-22-02-18/38137828 від 30.08.13 року не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході звірки обставин.

Акт є носієм доказової інформації щодо підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, є податковою інформацією, у разі використання якої, можуть виникнути правові наслідки, однак оцінка акту (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх складання) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, або у випадку можливого використання такого акту, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Вищенаведена позиція застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у вказаному позові суд не має повноважень на оцінку безтоварності угод, так як з матеріалів справи вбачається, що зустрічна звірка не була проведена, що підтверджено Актом про неможливість проведення зустрічної звірки №791/26-58-22-02-18/38137828 від 30.08.13 року та первинні документи не досліджувались.

Що стосується відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Екім» за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Екім» за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України , може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено методичні рекомендації взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів (далі - наказ № 266).

Згідно пункту 1.3 наказу № 266, для реалізації методичних рекомендацій створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Пунктом 2.8 наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Як випливає зі змісту підпункту 2.10.3 пункту 2.10 наказу № 266, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 наказу № 266 інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.21 наказу № 266 передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України . Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Тобто, відповідач не має право коригувати показники податкової звітності на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача довідку про коригування показників податкової звітності позивача.

На виконання вимог суду, відповідачем надано зворотній бік облікової картки ТОВ «Екім» з якої вбачається, що відповідачем не було вчинено дій по коригуванню показників податкової звітності з податку на додану вартість, тобто відсутній факт порушення діями податкового органу прав та законних інтересів позивача, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екім" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки відносно позивача, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02- 18/38137828 від 30.08.13 року.

В цій частині винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Екім" щодо правомірності проведення господарських операцій з платниками податків за період 01.12.12 року до 31.07.13 року, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02-18/38137828 від 30.08.13 року.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екім" судові витрати в розмірі 22 (двадцять дві) грн. 94 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 17 червня 2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.