Ухвала

від 17.11.2015 по справі 826/19684/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/33819/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряТитенко М.П. та представників сторін: від позивача не з'явився від відповідачаЯковлєва М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 826/19684/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екім» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екім» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02- 18/38137828 від 30.08.13 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» (код за ЄДРПОУ 38137828) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.12 року до 31.07.13 року»;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо формування у акті №791/26-58-22-02-18/38137828 від 30.08.13 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» (код за ЄДРПОУ 38137828) з питань у дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із постачальниками за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Екім» за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Екім» за період з 01.12.12 року до 31.07.13 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки відносно позивача, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02- 18/38137828 від 30.08.13 року, в цій частині винесено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки відносно ТОВ «Екім» щодо правомірності проведення господарських операцій з платниками податків за період 01.12.12 року до 31.07.13 року, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02-18/38137828 від 30.08.13 року. В іншій частині - постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуально права.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем на підставі п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України проведено зустрічну звірку позивача, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екім» №791/26-58-22-02-18/381137828 від 30.08.2013;

- названим актом встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по операціях з придбанням товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям. В акті зазначено, що таким чином, задекларований податковий кредит ТОВ «Екім», сформований на підставі податкових накладних контрагентів-постачальників, за період який підлягав перевірці, сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Екім» за період, який підлягав перевірці, по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів-постачальників, наведених у додатку 2, сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджуються. Звіркою ТОВ «Екім» за період, який підлягав перевірці, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, а операції носять безтоварний характер;

- на дату складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки стан платника - 9 «до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»;

- згідно довідки №8524 від 12.08.2013 місцезнаходження ТОВ «Екім» не встановлено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач реалізував функції податкового органу на виконання вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим суд не знайшов підстав вважати, що дії відповідача щодо вжиття заходів, направлених на проведення зустрічної звірки, проведенні з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням компетенції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для проведення зустрічної звірки.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, однак висновки суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову вважає помилковими, з огляду на таке.

Колегія суддів виходить з того, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період з 01.12.2012 до 31.07.2013, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність факту вчинення відповідачем дій по коригуванню показників податкової звітності платника податків.

Проте, щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу проведення відповідачем зустрічної звірки, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки та відображення в ньому висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Згідно пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин..

За змістом п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно пункту 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно пп.4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки та складанню відповідного акта є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Крім того, обставини, викладені в такому акті, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі здійснення заходів щодо проведення зустрічної звірки.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків. Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення податкового органу) має бути об'єктом оскарження.

При цьому, акт №791/26-38-22-02- 18/38137828 від 30.08.2013 не є актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише відображенням фактичних дій посадових осіб податкового органу, вчинених в процесі здійснення заходів, направлених на проведення зустрічної звірки, та є носієм інформації, яка використовується податковим органом при реалізації своїх повноважень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02- 18/38137828 від 30.08.2013, та викладені в ньому висновки та їх зміст не порушують права чи законні інтереси позивача, оскільки не породжують будь-яких безпосередніх правових наслідків для платника податку, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зустрічної звірки та формування у акті №791/26-58-22-02-18/38137828 від 30.08.13 висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із постачальниками за період з 01.12.2012 до 31.07.2013.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на усе вищевикладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Екім» щодо правомірності проведення господарських операцій з платниками податків за період 01.12.2012 до 31.07.2013, за результатами якої складено акт №791/26-38-22-02-18/38137828 від 30.08.2013, підлягає скасуванню, а помилково скасована в цій частині постанова суду першої інстанції - залишенню в силі, а в іншій частині - постанова суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 в частині задоволення позовних вимог скасувати та залишити в силі в цій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 у справі № 826/19684/13-а.

4. В іншій частині - постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2014 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний