Рішення

від 27.04.2009 по справі 22/64/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/64/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.09                                                                                 Справа №  22/64/09

Суддя   Скиданова Ю.О.

За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

до Закритого акціонерного товариства “Ліго” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 8)

про спонукання виконати певні дії

                                                                                           Суддя  Скиданова Ю.О.  

Представники:

Від позивача –не з'явився          

Від відповідача –Мандрицька А.Г.,керівник, довідка Головного управління статистики у Запорізькій області  № 1959 від 18.05.2007 року

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається позов Фонду майна Автономної Республіки Крим до ЗАТ “Ліго” про спонукання відповідача підписати додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна-будівлі корпусу № 1 (літ.А) загальною площею 2362,7 кв.м, розташованого за адресою: м.Ялта, смт.Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул.Морська), 18, що знаходиться на балансі санаторію ім.Семашка Державного комітету України у справах ветеранів, укладеного 27.01.2006 року між Фондом майна АРК і ЗАТ “Ліго”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2008р. порушено провадження у справі № 22/64/09, справа призначена до судового розгляду, засідання суду призначено на 19.02.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для розгляду справи. Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. № 22/64/09 від 19.02.2009 року продовжено строк розгляду спору по справі № 22/64/09 на один місяць. Ухвалою від 19.02.2009 року відкладено судове засідання по справі № 22/64/09 на 23.03.2009 року.

10.03.2009 року позивачем надана суду заява № 01/434 від 17.02.2009 року про збільшення позовних вимог у справі № 22/64/09, в якій Фонд майна Автономної Республіки Крим  просить суд стягнути з ЗАТ “Ліго” на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 70678 грн. 40 коп. та пеню у розмірі 2499 грн. 35 коп. В якості підстави для стягнення вказаних сум позивачем зазначено договір оренди державного нерухомого майна від 27.01.2006 року, який укладено між сторонами. Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд вважає за необхідне відхилити її, з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України  позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі   змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір  позовних  вимог  за умови  дотримання  встановленого  порядку  досудового врегулювання спору  у  випадках,  передбачених  статтею  5  цього Кодексу в цій частині,  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних вимог.

Згідно із п.3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 року “Про деякі питання практики застосування   Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням  розміру  позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову  за  тією  ж  вимогою,  яку було заявлено у позовній заяві. У справі  № 22/64/09  предметом  позову є нематеріальна вимога  до відповідача про спонукання Закритого акціонерного товариства “Ліго”   підписати додаткову угоду до договору оренди державного нерухомого майна. При цьому в  заяві про збільшення позовних вимог у справі № 22/64/09 позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла на підставі зазначеного  договору оренди, тобто заявлена вимога матеріального характеру. З врахуванням  Роз'яснень Вищого арбітражного суду України, суд дійшов висновку, що за своєю суттю заява  № 10/434 від 17.02.2009 року не є заявою про збільшення позовних вимог.

        Ухвалою суду від 23.03.2009 року продовжено строк розгляду спору по справі № 22/64/09,    розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 27.04.2009 року.

Представник позивача  в судове засідання 27.04.2009р. не прибув, витребувані ухвалою від 23.03.2009 року  документи і матеріали суду не надав.  До господарського суду 25.04.2009 року надійшла телеграма позивача, в якій Фонд майна Автономної Республіки Крим просить суд відкласти розгляд справи № 22/64/09 на більш пізній строк у зв'язку із відрядженням представника позивача.

 Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України  № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач  у справі № 22/64/09 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, його справи повинні вести органи, керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду позивач не надав.          

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України,  обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка сторін чи їх представників в судове засідання не звільняє від  виконання вимог суду, викладених в попередніх  ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги обставинами, викладеними у  позові, посилаючись на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.284, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 2, 12, 61 ГПК України. При цьому позивач зазначив, що 27.01.2006 року між сторонами було укладено договір оренди державного нерухомого майна. Зазначений договір оренди було укладено строком з 27.01.2006 року до 27.01.2031 року, державне нерухоме майно передано відповідачу за актом приймання-передачі від 27.01.2006 року. Відповідно до ст.284 ГК України та ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Згідно зі ст.286 ГК України орендна плата-це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України   “Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінений на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до п.3.1. договору оренди від 27.01.2006 року орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої КМУ від 04.10.1995 року № 786. Згідно із  зазначеною Методикою, на момент укладення договору оренди від 27.01.2006 року ставка орендної плати застосована для відповідача у розмірі 10%. У відповідності із п.3.4 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Постановою КМУ від 27.12.2006 року № 1846 внесені зміни до вищевказаної Методики, і відповідно до Додатку 2 до цієї Методики орендна ставка встановлена у розмірі – 18%. Відповідно до Порядку перегляду договорів оренди державного нерухомого майна, затвердженого наказом ФДМУ від 18.01.2007 року № 43 “Про виконання ст.118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, договори оренди підлягають  перегляду у частині розміру орендної плати відповідно до встановлених Методикою орендних ставок. Згідно з п.5 зазначеного Порядку перегляд договорів має бути здійснено шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди. З урахуванням вищенаведеного, Фондом листом від 01.06.2007 року (вих. № 02/1977) було надіслано примірник додаткової угоди до договору оренди від 27.01.2006 року та розрахунок орендної плати до нього. Крім того, було запропоновано повідомити про дату та час нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди від 27.01.2006 року, але цей лист відповідачем було залишено без відповіді. Листом від 28.11.2007 року Фонд додатково надіслав на адресу відповідача примірник додаткової угоди до договору оренди та розрахунок орендної плати до нього та запропонував повідомити про дату та час нотаріального посвідчення та державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди. За твердженням позивача, за таких обставин, всупереч чинному законодавству додаткова угода до договору оренди не укладена, відповідні зміни до договору оренди не внесені. Згідно зі ст.10  Закону України   “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата з урахуванням її індексу інфляції є істотною умовою договору оренди. Крім того, ст.21 цього Закону  передбачає, що спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до  чинного законодавства. Пунктом 9.2 договору передбачено, що спори, які виникають за договором або у зв'язку  з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем наданий суду відзив на позовну заяву, в якому Закрите акціонерне товариство “Ліго” просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступне. Договір оренди між Фондом майна Автономної Республіки Крим  та ЗАТ “Ліго” був укладений 27.01.2006 року. Зміни, які внесені постановою КМУ від 27.12.2006 року № 1846, до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна на думку позивача передбачають збільшення орендної ставки до 18%. Ці зміни внесені після укладення договору оренди.Таким чином, укладення додаткового договору між ЗАТ “Ліго” і Фондом значно погіршує фінансове становище орендаря, що суперечить чинному законодавству України. Стаття 5 ЦК України передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють стосунки, що виникли з дня набуття їх чинності.Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або відміняє цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні стосунки виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, що втратив силу, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набуття чинності його. Крім того, відповідач підкреслив, що сам позивач у позові посилається на п.3.4 договору оренди, за умовами якого розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.Але в цьому пункті не вказано, що орендна плата обов'язково має бути збільшеною, тобто “переглядається “ не передбачає “повинна бути зміненою”.

        У судовому засіданні 27.04.2009 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою відповідача).

        За клопотанням представника відповідача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

        Розглянувши матеріали справи та надані оригінали документів, заслухавши представника відповідача, суд

                                                                 ВСТАНОВИВ:

            27.01.2006 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та ЗАТ “Ліго” (орендар) було укладено договір оренди державного нерухомого майна (далі-договір).

            На підставі договору відповідачеві було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно-будівлю корпусу № 1 (літ.А) загальною площею 2362,7 кв.м, розташовану за адресою:м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Володимира Луговського, б.18, що знаходиться на балансі санаторію ім.М.О.Семашка Державного комітету України у справах ветеранів.

            Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Постанови КМУ № 786 від 04.10.1995 року “Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна” (далі-Методика),  і становить без ПДВ за базовий місяць оренди –грудень 2005 року 23290 грн. 68 коп. При цьому судом з'ясовано, що на момент укладення договору оренди відповідно до  Методики до відповідача  для визначення орендної плати застосована  орендна ставка   за використання нерухомого державного майна у розмірі 10%.

          Згідно із п.3.4 договору розмір оредної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

          Господарським судом встановлено, що Постановою КМУ № 1846  від 27.12.2006 року “Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”  змінено орендну ставку, що підлягає застосуванню для визначення орендної плати за використання нерухомого майна, яке орендується відповідачем, з 10% до 18%.

          У відповідності із ч.ч.1,2 ст.188 Господарського кодексу України зміна    та    розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона  договору,  яка  вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції  про  це  другій стороні за договором.

          Враховуючи положення Постанови КМУ № 1846  від 27.12.2006 року, у  відповідності із ст.118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, п.5 Порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 18.01.2007 року № 43 “Про виконання ст.118  Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, позивачем було спрямовано листами № 02/1977 від 01.06.2007 року, № 03/5441 від 28.11.2007 року для підписання  додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою, з окрема,  внесено зміни стосовно визначення розміру орендної плати, та спрямовано розрахунок орендної плати. Проте, додаткова угода не була підписана відповідачем, оскільки Закрите акціонерне товариство “Ліго” не погоджується з її умовами.

         Частинами 3,4 ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона  договору,  яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору,  у  двадцятиденний  строк  після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо   сторони  не  досягли  згоди  щодо  зміни (розірвання)  договору  або  у  разі неодержання   відповіді у встановлений строк з урахуванням  часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

         Беручи до уваги викладені обставини, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до суду із відповідним позовом.

          Згідно із ст.21 Закону України   “Про оренду державного та комунального майна” розмір  орендної  плати  може  бути змінено за погодженням сторін. Розмір  орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта   оренди,   а   також   в   інших  випадках,  встановлених законодавчими актами України.

        Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України  зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того,на що вона розраховувала при укладенні договору.

        Таким чином, ст.651 Цивільного кодексу України передбачено обставину, за наявності якої суд може змінити договір. Проте, позивач в обґрунтування позову не посилався, як на підставу своїх позовних вимог,  на істотне порушення відповідачем своїх обов'язків за договором.

         Враховуючи чинне законодавство України, проаналізувавши п.3.4 договору,  суд дійшов висновку, що зміна орендної ставки, що підлягає застосуванню для визначення орендної плати за використання нерухомого майна, яке орендується відповідачем, може бути здійснена лише за згодою сторін.

       Тобто, у суду відсутні підстави для спонукання ЗАТ “Ліго” підписати Додаткову угоду до договору оренди, у редакції, що пропонується позивачем.

За таких обставин у позові слід відмовити.

       На підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача

       Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

 В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.05.2009 р.

Суддя                                                                                           Ю.О. Скиданова