Постанова

від 10.06.2014 по справі 820/5846/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 червня 2014 р. № 820/5846/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представників позивача -Резнікової Т.П.,

представника відповідача - Полежаки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ал"янс Харків" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Ал'янс Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000702201 та № 0000712201 від 13.03.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ал'янс Харків" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2012 року. За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт № 360/20-34-22-01-05/35699730 від 27.02.2014 року, в якому встановлено, що позивачем порушено, зокрема пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями. В результаті чого в періоді, що перевірявся ТОВ "Авто Ал'янс Харків" безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в Деклараціях з податку на прибуток в сумі 589838 грн., ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхімресурс", ТОВ "Авторітет плюс", ТОВ "Дом ЛТД", ТОВ "Тетро", а також зайво віднесло до складу податкового кредиту на загальну суму 123 096 грн. По взаємовідносинам з ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхімресурс", ТОВ "Авторітет плюс", ТОВ "Дом ЛТД", ТОВ "Тетро".

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000702201 та № 0000712201 від 13.03.2014 р. Позивач вважає висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі такого акту, є безпідставними та не обґрунтованими, в зв'язку з чим просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову та просив прийняти рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача - ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - позов не визнав, в судовому засіданні вказав, що 27.02.2014 р. перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ал'янс Харків" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2012 року встановлені порушення. За результатами перевірки складено акт перевірки №360/20-34-22-01-05/35699730 та на підставі нього винесені податкові повідомлення - рішення № 0000702201 та № 0000712201 від 13.03.2014 р. Зазначив, що встановлені за наслідками проведеної перевірки висновки є обґрунтованими та прийняті контролюючим органом спірні податкові повідомлення-рішення, є правомірними, в зв'язку з чим, в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Ал'янс Харків" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 35699730, та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Як свідчать матеріали справи, фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України у відповідності з національним планом-графіком проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ал'янс Харків" з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 360/20-34-22-01-05/35699730 від 27.02.2014р., яким встановлені порушення:

- п. п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями та п.п.139.1.9 п.139.1 ст139 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) безпідставно віднесено суми послуг посередника до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в Деклараціях з податку на прибуток в сумі 304100 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 1667 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 10000 грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 3333 грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 5000 грн. за 1 квартал 2012 року у сумі 32083 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 97500 грн., за 3 квартал 2012 року усумі 117850грн. за 4 квартав 2012 року у сумі 36667 грн.

- п. п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями та п.п.139.1.9 п.139.1 ст139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) завищено валові витрати на загальну суму 285738 грн., у т. ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 30368 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 30368 грн., за 2-3 квартал 2011 року у сумі 30368 грн., за 2-4 квартал 2011 року у сумі 30368 грн. за 1 квартал 2012 року у сумі 30368 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 30368 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 51765 грн. за 4 квартал 2012 року у сумі 51765 грн.

- п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, ТОВ "Авто Ал'янс Харків" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту на загальну суму 123 096 грн., у т. ч. за січень 2011 року на суму 2025 грн., за лютий на суму 2025 за березень 2011 року на суму 4049 грн., за квітень 2011 року на суму 2024грн., липень 2011 року на суму 2024 грн., за серпень 2011 року на суму 2025 грн., за жовтень 2011 року 3025 грн., за листопад 2011 року на суму 3525 грн., за березень 2012 року на суму 2025грн., за квітень 2012 року на суму 5024грн., за травень 2012 року на суму 12024грн., за червень 2012 року на суму 7024 грн., за липень 2012 року на суму 11451 грн.., за серпень 2012 року на суму 14021 грн., за вересень 2012 року на суму 16951 грн., за жовтень 2012 року на суму 14618грн., за листопад 2012 року на суму 10118грн. за грудень 2012 року на суму 9118 грн.по взаємовідносинам з ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс" , ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс" , ТОВ "Дом ЛТД" ТОВ "Тетро".

На підставі висновків акту № 360/20-34-22-01-05/35699730 від 27.02.2014 року, керівником ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000702201 від 13.03.2014 року, (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (127 337 грн. за основним платежем та 23 540,25 грн. за штрафними санкціями);

- № 0000712201 від 13.03.2014 року, (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (123 096 грн. за основним платежем та 27 993,75 грн. за штрафними санкціями).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті перевірки № 360/20-34-22-01-05/35699730 від 27.02.2014 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків, ТОВ "Авто Ал'янс Харків", зокрема пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями. В результаті чого в періоді, що перевірявся, занижено суму податку на прибуток всього в сумі 127 337 грн., в тому числі по періодах: за 1 квартал 2011 року у сумі 8009 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 9285 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 7751 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 8135 грн. за 1 квартал 2012 року у сумі 13115 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 26852 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 35619 грн. за 4 квартал 2012 року у сумі 18571 грн., а також занижено суму податку на додану вартість у сумі 123 096грн., у т. ч. за січень 2011 року на суму 2025 грн., за лютий 2011 року на суму 2025 грн., за березень 2011 року на суму 4049 грн., за квітень 2011 року на суму 2024грн., липень 2011 року на суму 2024 грн., за серпень 2011 року на суму 2025 грн., за жовтень 2011 року 3025 грн., за листопад 2011 року на суму 3525 грн., за березень 2012 року на суму 2025грн., за квітень 2012 року на суму 5024грн., за травень 2012 року на суму 12024грн., за червень 2012 року на суму 7024 грн., за липень 2012 року на суму 11451 грн., за серпень 2012 року на суму 14021 грн., за вересень 2012 року на суму 16951 грн., за жовтень 2012 року на суму 14618грн., за листопад 2012 року на суму 10118 грн. за грудень 2012 року на суму 9118 грн.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ал'янс Харків" встановлено безпідставне віднесення суми послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в деклараціях з податку на прибуток в сумі 589838 грн. та зайво віднесла до складу податкового кредиту на загальну суму 123096 грн. згідно договорів про надання послуг, укладених між позивачем та ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс", ТОВ "ДОМ ЛТД".

При цьому, фактичною підставою для відображення суб'єктом владних повноважень в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства і прийнятих за ним податкових повідомлень - рішень, є висновок про неправомірність віднесення позивачем суми послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: витрати на послуги згідно договорів про надання послуг, укладених між ТОВ "Авто Ал'янс Харків" та ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс", ТОВ "ДОМ ЛТД", з причини, що згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт, які свідчать про послуги по реалізації автомобілів та Акти здачі прийняття робіт не відповідають умовам викладеним у вищевикладених угодах, що свідчить про дефектність первинних документів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 360/20-34-22-01-05/35699730 від 27.02.2014 року, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіряємий період мав наступний основний вид діяльності за КВЕД - відповідно до Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: - АВ № 722507: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

У перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс" , ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс", ТОВ "Дом ЛТД" ТОВ "Тетро". Так, між ТОВ "Авто Ал'янс Харків" (у якості замовника) було укладено Договори про надання послуг з ТОВ "За рулем авто" договір № 2 від 01.02.2011 року, ТОВ "Білатіс" договір № 1 від 02.03.2011 року, ПП "Укрпромхимресурс" договір № 6 від 14.10.2011 року, ТОВ "Авторитет плюс" договір № 3 від 24.03.2011року, (у якості виконавців). Предметом вказаних договорів, є надання виконавцем демонстративних послуг та послуг з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника.

Зобов'язання за договорами сторонами виконано в повному обсязі, претензій чи зауважень один до одного сторони не мають, про що свідчать складені акти здачі-прийняття робіт та акти виконаних робіт, належним чином оформлені податкові накладні, які відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті за надані послуги за Договорами про надання послуг шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

На підтвердження пов'язаності наданих платнику податку маркетингових послуг з його господарською діяльністю, наявності причинного зв'язку між придбанням таких послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання позивач пояснив, що потреба в укладенні згаданих правочинів була обумовлена необхідністю розміщення товару замовника на території виконавця для демонстрації та подальшого залучення нових покупців за межами міста Харкова. Товар за вказаними договорами не реалізувався виконавцями, а доводився до відома кінцевого споживача, що надавало можливість позивачу (замовнику) в подальшому здійснювати свою господарську діяльність щодо торгівлі автомобілями, що в подальшому вплинуло на збільшення обсягу продаж позивача.

Судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень зроблено хибні висновки щодо віднесення позивачем вищевказаних послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в Деклараціях з податку на прибуток за спірний період, оскільки ТОВ "Авто Ал'янс Харків" в податковому обліку взагалі не відносило зазначені витрати до валових витрат, на підтвердження чого ТОВ "Авто Ал'янс Харків" було надано розшифрування валових витрат у вигляді Оборотно-сальдової відомості по рахунку "Валові витрати" (податковий облік) за перевіряємий період. ? Тобто, вищевказані витрати не враховувалися позивачем при визначенні об'єкту оподаткування.

Також, судом було встановлено, що договір про надання послуг від №3 від 01.08.2012 року між ТОВ "Авто Ал'янс Харків" та ТОВ "ДОМ ЛТД" не укладався. Між позивачем та ТОВ "ДОМ ЛТД" були наступні взаємовідносини. Згідно доказів, наданих позивачем до матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 574 від 14.08.2012 року ТОВ "Авто Ал'янс Харків" придбало комп'ютер іМас21.5 та програмне забезпечення Windows на загальну суму 15 420,00 з ПДВ, які було отримано ТОВ "Авто Ал'янс Харків" 17.08.2012 року, що підтверджується видатковою накладною № ДМ-0000210 від 17.08.2012р. Вказані ТМЦ було занесено на баланс позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1521 за 2012 рік, та використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідачем не подано належного обґрунтування на підтвердження висновків, зроблених в акті перевірки, щодо дефектності первинних документів.

У судовому засіданні встановлено, що між ТОВ "Авто Ал'янс Харків" (орендар) та ТОВ "ТЕТРО" (орендодавець) були укладені договори оренди нежитлового приміщення, за адресою: м. Харків, пр. Московський 130/1. А саме:

- Договір № 1 від 04.01.11 р. про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 247,9 м. кв.

- Договір № 3 від 03.01.12 р. про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 247,9 м. кв.

- Договір № 5 від 01.07.12 р. про надання в оренду нежитлового приміщення загальною площею 246,5 м. кв.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що автомобілі, отримані ТОВ "Авто Ал'янс Харків" від ТОВ "МЕГАТРАНС", реалізуються позивачем кінцевому споживачу в день отримання. Тобто автомобілі в автосалоні не зберігаються. Виходячи з вище наведеного підприємством жодним чином не доведено економічну обґрунтованість вище зазначеної операції. Внаслідок чого підприємством було порушено п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями.

Як встановлено в судовому засіданні, потреба в укладенні згаданих правочинів була обумовлена необхідністю розміщення, зберігання, демонстрації та подальшого продажу автомобілів кінцевому споживачу.

В доведення економічної обґрунтованості операції по укладеним договорам позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: видаткові накладні постачальника та документи щодо реалізації товару кінцевому споживачу, витяги з журналів обліку реалізованих транспортних засобів і номерних агрегатів за період з 2011 року по 2012 рік (зареєстровані в Департаменті ДАІ МВС України), із зазначенням дати реалізації, марки, моделі та номеру кузова автомобіля, даних кінцевого споживача та його підпис, номер ВМД.

При проведенні аналізу наданих документів суд приходить до висновку, що автомобілі в автосалоні розміщалися та зберігалися на протязі певного часу.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду докази на підтвердження невикористання у власній господарській діяльності послуг, отриманих від контрагента.

Оцінивши спірні правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, їх предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначені договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за укладеними правочинами.

Оглянувши долучені позивачем до справи копії первинних документів, що були складені по взаємовідносинам між ТОВ "Авто Ал'янс Харків" та ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс", ТОВ "Дом ЛТД", ТОВ "Тетро", суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (надалі за текстом - Положення № 88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність їх вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.108. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги);

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату; товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться, зокрема, до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Також п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вищевикладені обставини отримання послуг позивачем підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення позивачем господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовані витрати та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс", ТОВ "Дом ЛТД", ТОВ "Тетро".

Матеріалами справи підтверджено, що формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань платника ПДВ здійснено у відповідності до вимог ст. ст. 187, 198 Податкового кодексу України. Таким чином, матеріали справи свідчать, що між позивачем та його контрагентами проведено реальні господарські операції, які є об'єктами оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні вказаних вище договорів з ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс", ТОВ "Дом ЛТД", ТОВ "Тетро", які на думку податкового органу є спірними правочинами.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про дефектність первинних документів та відсутність економічної обґрунтовності господарських операцій з ТОВ "За рулем авто", ТОВ "Білатіс", ПП "Укрпромхимресурс", ТОВ "Авторитет плюс", ТОВ "Дом ЛТД", ТОВ "Тетро" необґрунтованими.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що нараховані податковим органом за дані порушення суми грошових зобов'язань є незаконними, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, через що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9,11,94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ал"янс Харків" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Визнати противоправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.03.2014 р. № 0000702201 та № 0000712201.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 16.06.2014р.

Суддя Рубан В.В.