Постанова

від 18.06.2014 по справі 910/8909/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 910/8909/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року у справі № 910/8909/13 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ, до Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-1", м. Київ, про стягнення 253 526,06 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача - Іващенко О.В. (дов. № 91/2013/11/27-1 від 27.11.13);

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач ПАТ "Київенерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ЖБК "Ромашка-1" про стягнення 253 526,06 грн. заборгованості.

Вказував, що 01.06.99 між ним (постачальником) та ЖБК "Ромашка-1" (абонентом) був укладений договір № 7560905 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого він зобов'язався здійснювати постачання абоненту теплової енергії у вигляді гарячої води, а абонент - здійснювати оплату отриманої теплової енергії у строки та на умовах, що визначені договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманої теплової енергії в період з 01.10.11 по 01.04.13, позивач просив стягнути з відповідача 246 972,44 грн. боргу та 6 553,62 грн. 3 % річних, а всього - 253 526,06 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року (колегія суддів у складі: Федорчука Р.В. - головуючого, Лобаня О.І., Майданевича А.Г.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ЖБК "Ромашка-1" на користь ПАТ "Київенерго" 3 391,33 грн. 3 % річних та 67,83 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманої теплової енергії, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті 3 % річних з врахуванням їх правильного розрахунку.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог обґрунтовані відсутністю у відповідача перед позивачем заявленої до стягнення суми боргу за отриману теплову енергію у вказаному позивачем періоді.

У касаційній скарзі ПАТ "Київенерго", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 33, 34, 83, 84 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.06.99 між ПАТ "Київенерго" (постачальником) та ЖБК "Ромашка-1" (абонентом) був укладений договір № 7560905 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно умов якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання абоненту теплової енергії у вигляді гарячої води, а абонент - здійснювати оплату отриманої теплової енергії у строки та на умовах, що визначені договором.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору сторони погодили, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ - 2 за адресою: вул. Драгоманова, буд. № 2, оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактичного сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник енергопостачальній організації протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно п. 10 вказаного додатку споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок енергопостачальної організації згідно з його розрахунком.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на наявність у відповідача боргу за спожиту теплову енергію в період з 01.10.11 по 01.04.13, яка згідно довідки про надходження коштів станом на квітень 2013 року становить 239 084,31 грн.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 31.07.13 та 30.09.13 між сторонами підписано акти звірки взаєморозрахунків відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем становить 57 361,24 грн. та 41 230,96 грн. відповідно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.07 року у справі № 27/354 за позовом АЕК "Київенерго" до ЖБК "Ромашка-1" про стягнення 102 886,45 грн., яке набрало законної сили, встановлено, що у ЖБК "Ромашка-1" існує переплата на користь ПАТ "Київенерго" в розмірі 78 019,88 грн., яка позивачем не врахована при формуванні розрахунку суми позову в даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, враховуючи, що факти встановленні у справі № 27/354 мають приюдиційне значення та не потребують доведення при розгляді даної справи, а також враховуючи акти звірки взаєморозрахунків, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем у вказаному періоді та розмірі.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми права, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманої теплової енергії у заявленому позивачем періоді, суди попередніх інстанцій здійснивши правильний розрахунок 3 % річних дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав до їх стягнення з відповідача в сумі 3 391,33 грн.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про неправомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо можливості зарахування переплати, встановленої рішенням суду у справі № 27/354, на інші періоди споживання теплової енергії не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем не наведено невідповідність такого зарахування будь-яким нормам матеріального права чи умовам укладеного між сторонами договору, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року у справі № 910/8909/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Самусенко С.С.