Постанова

від 18.06.2014 по справі 901/1232/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 901/1232/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Споживчого товариства "Легіон-2008" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року у справі № 901/1232/13 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", м. Київ, до Споживчого товариства "Легіон-2008", м. Сімферополь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бона-Бона", м. Дніпропетровськ, про звернення стягнення на предмет іпотеки у сумі 1 992 748,86 грн., за зустрічним позовом Споживчого товариства "Легіон-2008", м. Сімферополь, до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Найденко Сергій Анатолійович, м. Дніпропетровськ, 2) ОСОБА_6, м. Дніпропетровськ, 3) ОСОБА_7, м. Сімферополь, 4) ОСОБА_8, м. Сімферополь, 5) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, м. Київ, про визнання недійсним правочину та спонукання до виконання певних дій,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Споживчого товариства "Легіон-2008", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Бона-Бона", про звернення стягнення на предмет іпотеки у сумі 1 992 748,86 грн.

Вказував, що 07.12.10 між ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" (кредитором) та ТОВ "Бона-Бона" (позичальником) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 3 500 000 грн., а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом в строк до 14.02.11.

Зазначав, що відповідно до умов Додаткових договорів №№ 01-26 до договору про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210, укладених між банком та позичальником в період з липня 2010 року по квітень 2012 року, банком було надано позичальнику кредит в загальній сумі 1 663 349 грн. та встановлено строк повернення кредиту 01.08.12.

Також вказував, що 07.12.10, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210 від 07.12.10, між ним (іпотекодержателем) та відповідачем (іпотекодавцем) в нотаріальній формі був укладений іпотечний договір № 01-І-14/КЛ-1210, згідно якого іпотекодавець передав йому в іпотеку земельну ділянку площею 5,0000 га., що розташована в с. Привітне Привітненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим, кадастровий номер 0110393000:01:003:0043, цільове призначення - для будівництва об'єктів житлового призначення, що належить відповідачу на праві власності. За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки становить 15 219 000 грн.

Посилаючись на порушення позичальником умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, позивач просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 992 748,86 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

У травні 2013 року Споживче товариство "Легіон-2008" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічним позовом до ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" про визнання недійсним правочину та спонукання до виконання певних дій.

Посилаючись на ту обставину, що іпотечний договір № 01-І-14/КЛ-1210 від 07.12.10 суперечить вимогам Глави 6 ЗК України, ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 19, 20, 22 Закону України "Про кооперацію" та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", оскільки земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, має особливий правовий статус: - землі житлової та громадської забудови, а її власником може бути лиши житлово-будівельний кооператив, а також на те, що даний договір було укладено внаслідок обману та зловмисної домовленості ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" та Головою правління Споживчого товариства "Легіон-2008" Найденко С.А., позивач просив визнати вказаний іпотечний договір недійсним з підстав, що передбачені ст.ст. 203, 215, 230, 232 ЦК України, а також виключити з Державного реєстру іпотек запис від 07.12.10 № 7257689 "у зв'язку з укладенням між Банком та Споживчим товариством "Легіон-2008" іпотечного договору від 07.12.10 № 01-1-14/КЛ-1210 про державну реєстрацію обтяження майнових прав на земельну ділянку площею 5,00 га, що розташована за адресою с. Привітне Привітненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим та належить Споживчому товариству "Легіон-2008" на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 12.11.08 Алуштинським міським управлінням земельних ресурсів (бланк: серія ЯЖ № 526887)" та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 07.12.10 № 7258329 "у зв'язку з укладенням між Банком та Споживчим товариством "Легіон-2008" іпотечного договору від 07.12.10 № 01-1-14/КЛ-1210 про накладення заборони відчуження земельної ділянки площею 5,00 га, що розташована за адресою с. Привітне Привітненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим та належить Споживчому товариству "Легіон-2008" на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 12.11.08 Алуштинським міським управлінням земельних ресурсів (бланк: серія ЯЖ № 526887)".

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2013 року (суддя Лагутіна Н.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду 24 грудня 2013 року (колегія суддів у складі: Волкова К.В. - головуючого, Борисової Ю.В., Гонтаря В.І.), первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

Постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 5000 га (кадастровий номер 0110393000:01:003:0043), що знаходиться за адресою: с. Привітне Привітненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим й належить на праві приватної власності іпотекодавцю Споживчому товариству "Легіон-2008" в рахунок погашення заборгованості в сумі 1 992 748,86 грн. за договором про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210 від 07.12.10, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" та ТОВ "Бона-Бона", встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

Кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості ТОВ "Бона-Бона" перед ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" за договором про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210.

Судові акти в частині задоволення первісного позову мотивовані посиланнями на порушення третьою особою умов кредитного договору в частині строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати пені за порушення грошового зобов'язання, що є підставою до звернення стягнення на майно, передане відповідачем в іпотеку позивачу на підставі ст.ст. 7, 33, 35 Закону України "Про іпотеку".

Рішення в частині відмови в зустрічному позові обґрунтовані посиланнями на відповідність іпотечного договору № 01-І-14/КЛ-1210 від 07.12.10 вимогам діючого законодавства.

У касаційній скарзі Споживче товариство "Легіон-2008", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.ч.1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 19, 20, 22 Закону України "Про кооперацію" та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 07.12.10 між ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" (кредитором) та ТОВ "Бона-Бона" (позичальником) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 3 500 000 грн., а позичальник - повернути вказані грошові кошти та проценти за користування кредитом в строк до 14.02.11.

Процента ставка за користування кредитами складає 28,0 процентів річних (п. 2.8 договору).

Відповідно до умов Додаткових договорів №№ 01-26 до договору про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210, укладених між банком та позичальником в період з липня 2010 року по квітень 2012 року, банком було надано позичальнику кредит в загальній сумі 1 663 349 грн. та встановлено строк повернення кредиту 01.08.12.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 1.1 договору усі вимоги банку до позичальника, що виникають у майбутньому за цим договором та додатковими договорами, укладеними в рамках цього договору, забезпечуються іпотекою земельної ділянки, яка належить на правах власності майновому поручителю Споживчому товариству "Легіон-2008" за державним актом на право власності на земельну ділянку ЯЖ № 526887 (ІКЮО 35874505), що розташована за адресою с. Привітне, Привітненської сільської ради, м. Алушта, Автономна Республіка Крим (кадастровий номер 0110393000:01:003:0043) за ринковою вартістю не менше ніж 15 219 000 грн.

Пунктом 5.1 кредитного договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами та/або комісіями позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредити пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами та/або комісіями, від суми зазначеної заборгованості.

Водночас судами встановлено, що 07.12.10, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210 від 07.12.10, між ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" (іпотекодержателем) та Споживчим товариством "Легіон-2008" (іпотекодавцем) в нотаріальній формі був укладений іпотечний договір № 01-І-14/КЛ-1210, згідно якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку земельну ділянку площею 5,0000 га., що розташована в с. Привітне Привітненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим, кадастровий номер 0110393000:01:003:0043, цільове призначення - для будівництва об'єктів житлового призначення, що належить відповідачу на праві власності. За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки становить 15 219 000 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що позивачем належним чином виконано свої договірні зобов'язання щодо перерахування відповідачу суми кредитних коштів, проте, відповідачем в порушення зазначених норм матеріального права та умов договору не повернуто кредитні кошти та не сплачено проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1 992 748,86 грн., з яких: 1 663 349 грн. заборгованості за кредитом, 232 868,85 грн. заборгованості по сплаті процентів та 96 531,02 грн. пеня.

Положеннями ст. 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Приписами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.09.12 ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" звертався до ТОВ "Бона-Бона" та до Споживчого товариства "Легіон-2008" з вимогами № 04/09-1479 та № 04/09-1479/1 відповідно, в яких просив погасити заборгованість протягом 30 днів та попереджав про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, вказані вимоги залишені позичальником та іпотекодавцем без відповіді та без задоволення.

Вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять доказів сплати позичальником чи іпотекодавцем заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210 від 07.12.10.

Положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення третьою особою умов кредитного договору в частині строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати пені за порушення грошового зобов'язання, є підставою до звернення стягнення на майно, передане відповідачем в іпотеку позивачу шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання іпотечного договору № 01-І-14/КЛ-1210 від 07.12.10 недійсним, слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що вказаний іпотечний договір суперечить вимогам Глави 6 ЗК України, ст. 5 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 19, 20, 22 Закону України "Про кооперацію" та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію", оскільки земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, має особливий правовий статус: - землі житлової та громадської забудови, а її власником може бути лиши житлово-будівельний кооператив, а також на те, що даний договір було укладено внаслідок обману та зловмисної домовленості ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" та Головою правління Споживчого товариства "Легіон-2008" Найденко С.А.

Судами встановлено, що право власності на земельну ділянку, площею 5,0000 га., що розташована в с. Привітне Привітненської сільської ради м. Алушта Автономної Республіки Крим, кадастровий номер 0110393000:01:003:0043, цільове призначення - для будівництва об'єктів житлового призначення, за Споживчим товариством "Легіон-2008" підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку № 526887, виданим 12.11.08 Алуштинським міським управлінням земельних ресурсів, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020800200001.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про кооперацію" джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.

Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу (ст. 20 Закону України "Про кооперацію").

В зазначених нормах Закону України "Про кооперацію" відсутнє таке джерело формування майна кооперативу як отримання кооперативом у власність безоплатно з земель державної або комунальної власності земельної ділянки та включення такої земельної ділянки у будь-який із зазначених фондів, однак це не свідчить про те, що кооператив, як власник земельної ділянки, позбавлений права розпорядження останньою на власний розсуд як це визначено положеннями ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України.

В силу ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Судами встановлено, що рішенням загальних зборів членів Споживчого товариства "Легіон-2008", оформленим протоколом № 4 від 18.11.10 (т. 2, а.с. 182), було вирішено передати в іпотеку ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" земельну ділянку площею 5,0 га кадастровий номер 0110393000:01:003:0043 в с. Привітному м. Алушта АР Крим, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бона-Бона" ОКПО 32988480 за кредитним договором на умовах, запропонованих ПАТ "Комерційний банк "Стандарт".

Також у вказаному рішенні зазначено, що передача земельної ділянки в іпотеку ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" відповідає вимогам Статуту Споживчого товариства "Легіон-2008" та не порушує законних прав членів товариства.

Враховуючи прийняття членами Споживчого товариства "Легіон-2008" рішення про передачу земельної ділянки в іпотеку банку, суди попередніх інстанцій правильно вважали доводи позивача про невідповідність спірного іпотечного договору вимогам ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" безпідставними.

Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 ЗК України).

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України яким передбачений мораторій на відчуження деяких видів земель, зокрема, на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; та на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

З правового аналізу вказаних норм ЗК України слідує, що діючим законодавством не передбачено заборони на відчуження або зміну цільового призначення земельної ділянки Споживчого товариства "Легіон-2008", яка має статус землі житлової та громадської забудови.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог, позивач за зустрічним позовом посилався на зловмисну домовленість при укладенні іпотечного договору між банком та Найденко С.А., який діяв за довіреністю від Споживчого товариства "Легіон-2008", оскільки існував інший примірник кредитного договору № 14/КЛ-1210 від 07.12.10, умовами якого передбачено забезпечення вимог банку іпотекою спірною земельною ділянкою Споживчого товариства "Легіон-2008" та нежитловим приміщенням, що розташоване під № 110 по вул. Героїв Сталінграду, 108 в м. Дніпропетровськ та належить на праві власності Найденко С.А.

При цьому, позивач вважає, що першочергове задоволення вимог банку має здійснюватись саме за рахунок нежитлового приміщення Найденко С.А., а не за рахунок земельної ділянки Споживчого товариства "Легіон-2008".

Частиною 1 статті 232 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Судами встановлено, що Споживче товариство "Легіон-2008" не звертався до правоохоронних органів з метою встановлення та перевірки зазначених ним обставин зловмисної домовленості при укладенні спірного іпотечного договору.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що Найденко С.А., як представник Споживчого товариства "Легіон-2008", вступив при укладенні оспорюваного іпотечного договору з Грищенко С.О., як представником ПАТ "Комерційний банк "Стандарт", в зловмисну домовленість, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав до визнання вказаного договору недійсним на підставі ст. 232 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Судами встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії іпотечного договору від 06.07.10, укладеного між ВАТ "Комерційний банк "Стандарт" та ФОП Найденко С.А., в забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитним договором № 11/КЛ-0710 від 06.07.10, оціночна вартість предмета іпотеки: нежитлового приміщення, розташованого під № 110 по вул. Героїв Сталінграду, 108 в м. Дніпропетровськ становить 1 875 000 грн.

Таким чином, суди дійшли правильних висновків про те, що вимоги ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" в сумі 1 992 748,86 грн., не можуть бути задоволені в повному обсязі за рахунок нежитлового приміщення, що належить на праві власності Найденко С.А.

Крім того, судами правильно зазначено про те, що між сторонами не було укладено будь-яких додаткових угод до кредитного чи іпотечного договорів, які б передбачали для задоволення вимог ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" за договором про відкриття кредитної лінії № 14/КЛ-1210 від 07.12.10 першочергове звернення стягнення саме на нежитлове приміщення, що належить Найденко С.А.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши спірний іпотечний договір на предмет його відповідності вимогам діючого законодавства, правильно встановили та виходили з того, що сторонами при його укладенні дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, а тому відсутні будь-які правові підстави до визнання вказаного договору недійсним та виключення з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження вказаної вище земельної ділянки, що належить Споживчому товариству "Легіон-2008".

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано задоволено первісний позов та відмовлено в зустрічному позові.

Посилання касаційної скарги на наявність правових підстав до визнання іпотечного договору № 01-І-14/КЛ-1210 від 07.12.10 недійсним, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Споживчого товариства "Легіон-2008" залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року у справі № 901/1232/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко