Постанова

від 17.06.2014 по справі 904/5440/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 904/5440/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Міщенка П.К. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року у справі господарського суду № 904/5440/13 Дніпропетровської області за заявою ліквідатора ТОВ "МЕГАФАРМ" до ТОВ "МЕГАФАРМ" про визнання банкрутом ліквідаторЛьвова Н.Я. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2013 року прийнято до розгляду заяву ліквідатора ТОВ "МЕГАФАРМ" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 96 - 98).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 06.02.2014 року, призначено ліквідатором банкрута його ліквідатора (голову ліквідаційної комісії) - Львову Н.Я., яку зобов'язано у десятиденний строк з дня прийняття цієї постанови здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом, докази публікації надати суду, провести ліквідаційну процедуру згідно вимог статей 37 - 48 Закону про банкрутство та подати на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури за десять днів до закінчення її строку (том 1, а.с. 106 - 110).

05.11.2013 року, на виконання вимог постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатором боржника Львовою Н.Я. подано до господарського суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 04.11.2013 року, який ухвалою суду від 30.12.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2014 року (том 2, а.с. 30 - 65, 77) ; ухвалою суду від 04.02.2014 року розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відкладено на 20.02.2014 року, зобов'язано ліквідатора доопрацювати ліквідаційний баланс в частині наявності активів банкрута та подати первинні документи в підтвердження проведених бухгалтерських операцій щодо списання майна банкрута (том 2, а.с. 85 - 86) ; на виконання вимог зазначеної ухвали суду 05.02.2014 року ліквідатором боржника надано оригінали інвентаризаційного опису від 12.08.2013 року, реєстру вимог кредиторів від 04.01.2014 року та ліквідаційного балансу банкрута від 04.01.2014 року (том 2, а.с. 87 - 91).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року (суддя Камша Н.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора банкрута, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "МЕГАФАРМ", провадження у даній справі припинено (том 2, а.с. 102 - 104). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу з непогашеною кредиторською заборгованістю, у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.02.2014 року, провадження у справі припинити, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення та передчасністю висновків суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припинення боржника, як юридичної особи, з припиненням провадження у даній справі про банкрутство.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лисенко О.М., судді: Джихур О.В., Вечірко І.О.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року у даній справі (том 2, а.с. 143 - 146). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що державна податкова інспекція не є суб'єктом права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду про завершення ліквідаційної процедури боржника у зв'язку з недоведенням скаржником набуття статусу кредитора або іншого учасника провадження у даній справі про банкрутство.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 27.03.2014 року, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, аргументуючи порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , статті 60 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 1, 41, 95 Закону про банкрутство, пункту 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, статей 4, 4 1 , 43, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник зазначив про те, що апеляційним судом не прийнято до уваги тих обставин, що ліквідатором боржника, в порушення приписів статті 111 ЦК України, не надано на перевірку в податкову інспекцію проміжного ліквідаційного балансу підприємства-боржника, а також документів фінансово-господарської діяльності, що позбавило контролюючий орган можливості провести позапланову перевірку банкрута та, у разі виявлення податкової заборгованості, заявити додаткові грошові вимоги у дану справу про банкрутство. Також контролюючий орган зазначив про наявність у боржника розбіжностей у формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що фактично виражається у заниженні та несплаті коштів до бюджету та вказує на ознаки фіктивної господарської діяльності боржника; ліквідатором боржника в порушення норм податкового законодавства України не повідомлено податкову інспекцію про ліквідацію підприємства-боржника до моменту порушення провадження у даній справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону про банкрутство входять сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 Податкового кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону про банкрутство має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Частиною 3 статті 95 Закону визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, навіть несвоєчасне проведення податкової перевірки та прийняття за її наслідком рішення податкового органу про визначення податкових зобов'язань із поданням грошових вимог у справу про банкрутство, дозволить контролюючому органу набути статусу учасника провадження у справі про банкрутство та оскаржити ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута з припиненням юридичної особи-боржника та припиненням провадження у справі про банкрутство, як судовий акт яким завершується ліквідаційна процедура підприємства-боржника.

Право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури банкрута мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з прийнятою у даній справі ухвалою суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, з припиненням юридичної особи-боржника та припиненням провадження у справі про банкрутство від 20.02.2014 року, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу суду, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги обставин ненадання ліквідатором боржника податковій інспекції первинних документів фінансово-господарської діяльності банкрута, що позбавило контролюючий орган можливості провести позапланову перевірку банкрута та, у разі виявлення податкової заборгованості, заявити додаткові грошові вимоги у дану справу про банкрутство. Також скаржник зазначив про ненадання податковій інспекції на перевірку проміжного ліквідаційного балансу підприємства-боржника (том 2, а.с. 112 - 124).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року контролюючому органу відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.03.2014 року (том 2, а.с. 111).

У судовому засіданні від 27.03.2014 року апеляційний суд встановив, що матеріалами даної справи підтверджується, що ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська не зверталася з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство, при цьому, була повідомлена про припинення підприємницької діяльності боржника до моменту порушення щодо нього справи про банкрутство шляхом надіслання ліквідатором боржника на адресу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська заяви із свідоцтвом про реєстрацію платника податку від 16.05.2013року, на якій міститься штамп ДПІ у Бабушкінському районі про отримання 16.05.2013року, а також заяви за формою №8-ОПП від 07.05.2013 року з супровідним листом та квитанцією поштового відправлення (том 1, а.с. 50-54) , що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку платника податків-боржника та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство. Також матеріалами справи підтверджується проведення перевірки боржника 11.06.2013року, оформленої Актом №1719/153/33114188, однак рішення про нарахування податкового зобов'язання згідно акта перевірки скаржником не приймалося та відсутнє в матеріалах справи (том 1, а.с. 57-59).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана податковою інспекцією ухвала суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника не стосується її прав та обов'язків, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно приписів статей 91, 106 ГПК України.

З метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство, Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року роз'яснив господарським судам про те, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК України на підставі статей 91 та 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою податкової інспекції на ухвалу суду першої інстанції від 20.02.2014 року та погоджується з висновками апеляційного суду про те, що станом на час прийняття судом першої інстанції ухвали від 20.02.2014 року та на момент звернення з апеляційною скаргою, податкова інспекція не набула статусу учасника провадження даній справі, тому не вправі оскаржувати прийняту у цій справі ухвалу про завершення ліквідаційної процедури банкрута.

Доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки у зв'язку із ненаданням ліквідатором первинних документів фінансово-господарської діяльності банкрута, як на підставу для обґрунтування порушення прав контролюючого органу в ході здійснення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на наявність спеціальних повноважень у контролюючих органів (податкової міліції) щодо розшуку недобросовісних платників податків, вилучення документів, накладення арештів та інше, які дозволяють їм належне виконання посадових обов'язків на предмет проведення податкових перевірок.

Також колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи податкової інспекції про невиконання ліквідатором боржника вимог податкового законодавства України щодо повідомлення контролюючого органу про припинення боржника, як платника податків, як такі, що спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами надіслання ліквідатором на адресу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська заяви за формою 8-ОПП до моменту порушення справи про банкрутство (том 1, а.с. 50 - 52) , а також направлення судом першої інстанції на адресу контролюючого органу копії ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 30.07.2013 року та копії постанови про визнання боржника банкрутом 06.08.2013 року (том 1, а.с. 96 - 98, 106 - 110) .

Доводи скаржника про необхідність перевірки та підтвердження проміжного ліквідаційного балансу в порядку, визначеному статтею 60 ГК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими, оскільки зазначеною нормою права визначається порядок перевірки повноти ліквідаційного балансу, а в даному випадку досудова процедура ліквідації боржника завершилась складенням проміжного ліквідаційного балансу, складення та перевірка якого відбувається згідно статті 111 ЦК України, яка не вимагає обов'язкової перевірки та схвалення податковою інспекцією повноти проміжного ліквідаційного балансу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду та спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції згідно приписів статті 111 7 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року у справі №904/5440/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

П.К. Міщенко