Постанова

від 19.06.2014 по справі 926/969/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 926/969/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіБакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційних скаргТовариства з обмеженою відповідальністю "Автошляхбуд", Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі№ 926/969/13 господарського судуЧернівецької області за позовомВижницької міської ради до 1. Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошляхбуд" про визнання договору № 15 про переведення боргу недійсним

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мацьоцький О.І. дов. №10 від 17.06.2014 року - відповідачів:ДП "Чернівецький облавтодор": не з'явився, ТОВ "Автошляхбуд": не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Вижницька міська рада звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" (далі за текстом - ДП "Чернівецький облавтодор") та товариства з обмеженою відповідальністю "Автошляхбуд" (далі за текстом - ТОВ "Автошляхбуд") про визнання договору № 15 про переведення боргу недійсним.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.12.2013 року у справі № 926/969/13 позовні вимоги Вижницької міської ради задоволено: визнано недійсним укладений між Вижницькою міською радою, ДП "Чернівецький облавтодор" та ТОВ "Атошляхбуд" договір № 15 про переведення боргу від 25.08.2010 року.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Чернівецький облавтодор" та ТОВ "Атошляхбуд" звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 03.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі № 926/969/13 апеляційні скарги ДП "Чернівецький облавтодор" та ТОВ "Атошляхбуд" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 03.12.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Чернівецький облавтодор" та ТОВ "Атошляхбуд" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 03.12.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі № 926/969/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 17, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 92, 203, 228, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 8, 24, 75, 78 Господарського кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.06.2014 року № 03-05/818 для розгляду касаційних скарг у справі № 926/969/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П., завантаженістю суддів Дроботової Т.Б. та Волковицької Н.О., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

16.06.2014 року на адресу Вищого господарського суду України надійшла заява від ТОВ "Автошляхбуд" про розгляд справи без його участі, яке задоволено колегією судідв.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2010 року ТОВ "Автошляхбуд" (первісний боржник), Вижницькою міською радою (новий боржник) та ДП "Чернівецький облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір № 15 про переведення боргу, відповідно до п. 1 якою, цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у грошових зобов'язаннях, що виникають із договору поставки № 30 від 17.08.2009 року, укладеного між первісним боржником та кредитором на суму 386 117, 84 грн., договором транспортного-обслуговування № 47 від 18.08.2009 року, укладеним між первісним боржником та філією "Вижницький райавтодор" кредитора на суму 8 023 грн., та зобов'язанням яке виникло із поставки пічного палива філією "Сторожинецький автодор" кредитора первісному боржнику на підставі накладної філії "Сторожинецький автодор" кредитора № 108 від 31.08.2009 року та довіреності первісного боржника № 51 від 28.08.2009 року на суму 9 564 грн. (надалі іменуються "Основні договори").

Відповідно до п. 2 вказаного вище Договору первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе в повному об'ємі зобов'язання за основними договорами, та розмір яких становить 403 704, 84 грн. (чотириста три тисячі сімсот чотири гривні вісімдесят чотири копійки), а новий боржник погоджується виконати зазначені зобов'язання на користь кредитора.

Пунктом 13 Договору сторони узгодили, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та укладеним на його виконання правочинами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 19 Конституції України, з якими кореспондуються положення ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) передбачена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, зокрема, п. п. 27, 43 ч. 1 цієї статті закріплено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: про прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету та питання про затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено повноваження сільського, селищного, міського голови, а п. п. 13, 16 ч. 4 зазначеної статті визначено, що сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх за призначенням, визначеним радою та укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Згідно п. 7 Договору № 15 первісний боржник зобов'язується здійснити розрахунок із новим боржником у сумі 403 704, 84 грн. (чотириста три тисячі сімсот чотири гривні вісімдесят чотири копійки) в т. ч. ПДВ, шляхом погашення заборгованості останнього за основними договорами.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що умовами укладеного 25.08.2010 року між сторонами договору № 15 про переведення боргу визначено передачу коштів у сумі 403 704, 84 грн. з місцевого бюджету Вижницької міської ради ДП "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "ДАК" Автомобільні дороги України".

Враховуючи наведені положення Законодавства, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суди прийшли до вірного висновку про те, що обраний на той час голова Вижницької міської ради міг укласти вказаний Договір про переведення боргу лише після обговорення можливості його переведення на пленарному засіданні міської ради з огляд у на те, що передача коштів з відповідного місцевого бюджету, затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, тощо належить до виключної компетенції Вижницької міської ради, голова ради був зобов'язаний винести на обговорення пленарного засідання сесії ради питання про можливість переведення боргу та за наявності для цього підстав винести рішення про можливість укладення такого договору.

Однак, як досліджено судами, договір № 15 від 25.08.2010 року був підписаний діючим на той час головою міської ради ОСОБА_5 самостійно, без проведення визначеними нормами законодавства дій, а тому таке підписання договору вчинене з перевищенням його посадових повноважень.

Відповідно до п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) бюджет, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, а бюджетне зобов'язання, це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно п. п. 2.2., 2.8., 5.1. Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України № 136 від 09.08.2004 року (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного договору) розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 7 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання. Після перевірки підтвердних документів один примірник Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і Заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, другі примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Державного казначейства України. Документи, що підтверджують факт узяття зобов'язання та/або фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік". Зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Державного казначейства України в бухгалтерському обліку виконання бюджетів.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно виданої Вижницькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області довідкою № 24-21-22/154 від 05.10.2012 року на виконання завдання Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 04.10.2012 року № 24-06-13-18/7567 з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків з ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у Вижницькій міській раді за II-IV квартал 2010 року, 2011 рік та завершений період 2012 року було проведено зустрічну звірку, відповідно до результатів якої, за даними бухгалтерського обліку Вижницької міської ради станом на 01.10.2012 року кредиторська заборгованість перед ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" не рахується. Угоди з ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги" для проведення робіт по ремонту міських доріг або на постачання матеріальних цінностей, акти приймання виконаних будівельних робіт ф. № КВ-2в по ремонту міських доріг або накладні на одержання матеріальних цінностей від ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на суму 403 704, 84 грн. до зустрічної звірки не надано.

Крім того, судами досліджено, що бюджетні зобов'язання по договору № 15 про переведення боргу від 25 серпня 2010 року в управлінні не реєструвались, реєстри бюджетних зобов'язань протягом 2010 року до управління не подавались, що підтверджується листом управління Державної казначейської служби України у Вижницькому районі № 01-13/2324 від 03.12.2013 року.

Довідка Вижницької міської ради № 88 від 03.12.2013 року містить відомості про те, що договір № 15 про переведення боргу відділу бухгалтерського обліку та звітності не надавався, не реєструвався та згідно номенклатури справ в архіві не зберігається.

Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що дій, визначених законодавством для належного оформлення фінансових операцій по договору № 15 від 25.08.2010 року сторонами вчинено не було, наслідком чого, в органах ДФІ та Вижницькій міській раді відсутні будь-які відомості про те, що остання взяла на себе вказані у Договорі зобов'язання, також вищевказана бездіяльність ставить під сумнів факт укладення такого договору взагалі.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій стосовно відсутності у призначеного на той час голови Вижницької міської ради ОСОБА_5 належних повноважень на укладення договору № 15 від 25.08.2010 року про переведення боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. Слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи дані обставини справи, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що голова Вижницької міської ради уклав договір про переведення боргу № 15 від 25.08.2010 року, однак ним не було дотримано процедури, яка б надала можливість його підписання, відтак, такий укладений з порушенням норм чинного на той час законодавства та вважається таким, що порушує публічний порядок і суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки, Вижницька міська рада є виконавчим органом державної влади на місці, а кошти такої належать до бюджетних і можуть використовуватися лише за призначенням, визначеним виключно радою, а не її головою самостійно.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржників щодо безпідставності визнання судами причин пропуску строку позовної давності поважними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 257 ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що оскаржуваний Договір згідно номенклатури справ в архіві відділу бухгалтерського обліку та звітності не зберігається, відомості про переведення боргу перед Відповідачем 1 на Позивача, згідно довідки управління Державної казначейської служби України у Вижницькому районі відсутні, відтак, новопризначений голова Вижницької міської ради не міг знати про існування договору № 15 від 25.08.2010 року раніше ніж, коли ДП "Чернівецький облавтодор" звернулося до Вижницької міської ради з претензією № 1184 від 29.11.2012 року про погашення заборгованості.

Також, судами досліджено, що будь-які інші докази того, що Відповідачі зверталися із подібними претензіями до Позивача раніше, незважаючи на те, що договір про переведення боргу №15 від 25.08.2010 року передбачав негайне після його підписання виконання в повному об'ємі зобов'язання визначеного у договорі та протягом 7 (семи) днів із дня виконання такого перед кредитором письмово повідомити первісного боржника про таке виконання із зазначенням дати, суми і форми виконання та з додаванням завірених новим боржником копій документів, що підтверджують проведене виконання (п. 5 оспорюваного Договору), відсутні.

Згідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.

Так, суди обґрунтовано відхили доводи скаржників стосовно законності оскаржуваного договору, яка встановлена рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.09.2013 року у справі № 926/524/13 з огляду на те, що у вказаній справі було прийнято рішення згідно якого з Вижницької міської ради стягнуто на користь ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість за Договором в сумі 403 704, 84 грн., пеню в сумі 31 201, 36 грн. та судовий збір в розмірі 8 698, 13 грн., однак, за результатами його перегляду в апеляційному порядку було скасовано Львівським апеляційним господарським судом 23.12.2013 року, а у задоволенні позовних вимог ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 434 905, 20 грн. відмовлено.

Судами обґрунтовано відхилено доводи відповідачів стосовно договорів підряду між ТОВ "Автошляхбуд" та КП "Вижницьке міське будинкоуправління" договорів підряду № 41/2 від 10.10.2008 року, № 41 від 10.10.2008 року, № 41/1 від 10.10.2008 року на проведення капітального ремонту вулиць в м. Вижниця, на забезпечення виконання яких відповідачі уклали ряд договорів на суму 403 704, 84 грн. (сума боргу), яку можливо перевести на Вижницьку міську раду, оскільки фінансування з капітального ремонту вулиць в м. Вижниця здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету та субвенцій з обласного бюджету.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 15.02.2012 року у справі № 5027/1385/2011, від 15.02.2012 року у справі № 5027/1383/2011 та від 05.03.2012 року у справі № 5027/1384/2011 за договорами підряду № 41, 41/1, 41/2 від 10.10.2008 року стягнено з КП "Вижницьке міське будинкоуправління" на користь ТОВ "Автошляхбуд" заборгованості на суми: 10 697, 20 грн., 417 698, 40 грн., 413 341, 20 грн. відповідно.

Отже, суди вірно вказали, що в разі коли рішеннями місцевого суду, що набрали законної сили з КП "Вижницьке міське будинкоуправління" стягнуто суму заборгованості на користь ТОВ "Автошляхбуд", то таке не вправі вимагати повторного їх стягнення з Вижницької міської ради.

Безпідставними є посилання відповідача 1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 18.08.2010 року у справі № 15/133, якою затверджено мирову угоду між ДП "Чернівецький облавтодор" та ТОВ "Автошляхбуд" на умовах переведення боргу між Вижницькою міською радою, ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автошляхбуд", як на підставу законності договору № 15 від 25.08.2010 року з огляду на наступне.

Вказана мирова угода укладалася між ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автошляхбуд", однак Вижницька міська рада стороною у справі № 15/133 не виступала, до участі у справі в якості третьої особи не залучалась, дані про присутність представника міської ради при затвердженні сторонами мирової угоди у справі - відсутні, а відповідно до договору № 15 від 25.08.2010 року Вижницька міська рада виступає "новим боржником", який бере на себе зобов'язання по сплаті ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ "ДАК" "Автомобільні дороги України" заборгованості в сумі 403 704, 84 грн.

Таким чином, суди вірно вказали, що затвердження такої мирової угоди між ДП "Чернівецький облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" та ТОВ "Автошляхбуд" не встановлює законності укладення оспорюваного договору, а говорить лише про можливість сторін укласти такий, однак, при цьому не сторони зобов'язані дотримуватись вимог законодавства щодо переведення цього боргу на Вижницьку міську раду, чого сторонами дотримано не було.

Всі інші доводи скаржників не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Автошляхбуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі № 926/969/13 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі № 926/969/13 залишити без задоволення.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року у справі № 926/969/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко