Рішення

від 13.06.2014 по справі 904/2047/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.14р. Справа № 904/2047/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтинентсервіс", м.Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Електроград", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 23 770,83 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Гусак О.Л., довіреність від 15.04.2014 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконтинентсервіс" звернулося до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.04.2014 року та від 28.05.2014 року, просить стягнути на свою користь з Приватного акціонерного товариства "Електроград" основний борг у розмірі 19 301,50 грн., пеню у розмірі 2 471,70 грн., 3% річних у розмірі 1 079,90 грн., втрати від інфляції у розмірі 917,73 грн., загалом на суму 23 770,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 13с від 20.02.2013 року щодо повної оплати поставленого позивачем відповідачу товару за видатковою накладною № 2011 від 05.06.2013 року на підставі виставленого позивачем на оплату рахунку № 1238 від 15.03.2013 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та втрати від інфляції на загальну суму 23 770,83 грн.

Представник відповідача у судове засідання 12.06.2014 року не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позов стверджує, що позовні вимоги є необґрунтованими, так як позивач не виклав чітко юридичних підстав позову про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 23 770,83 грн., відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на здійснення поставки товару контролера забору даних KS-02-06 у кількості 7 штук, який отримала особа по довіреності № ЭЛ 001340 від 27.05.2013 року, яка дійсна до 05.06.2013 року та мала право отримувати товар у кількості лише 5 штук.

Також у запереченнях на позов відповідач зазначає, що позивач змінив підстави попередньо заявлених позовних вимог подачею до суду заяви від 23.04.2014 року про долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме видаткових накладних та довіреностей.

Розгляд справи був відкладений з 23.04.2014 року на 14.05.2014 року та з 28.05.2014 року на 11.06.2014 року.

Під час розгляду справи оголошувалася перерва з 16.04.2014 року до 23.04.2014 року та з 11.06.2014 року до 12.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2014 року розгляд справи перенесений на 28.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2014 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 12.06.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконтинентсервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроград" (покупець) був укладений договір № 13с (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар відповідно до Специфікації або рахунку, а покупець прийняти і оплатити його на умовах даного Договору.

Строк дії Договору передбачений п. 10.1. Договору, згідно якого Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 20.02.2014 року.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість і вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються Специфікацією або рахунком, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних постачальником і сплачених покупцем Специфікацій (рахунків) протягом строку дії Договору. Ціна товару погоджується сторонами у Специфікації (рахунку) в національній валюті України - гривні та може бути зміненою виключно за згодою сторін (п.п. 3.1.-3.2. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору покупець повинен сплатити за товар на умовах 50% передплати. Наступні 50% покупець сплачує протягом 60 днів з дати поставки товару.

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівкові формі (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка здійснюється на склад покупця за адресою: вул. Мондриківська, 93, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (через перевізника "Нова Пошта") або власним транспортом, транспортні витрати сплачує постачальник. У специфікації можуть бути передбачені інші умови поставки.

Датою поставки вважається дата одержання товару покупцем. У разі порушення постачальником строку поставки покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товару.

Позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем існували взаємовідносини щодо виконання умов наведеного Договору щодо поставки товару, тобто на підставі спірного договору позивач неодноразово здійснював на адресу відповідача поставки товару.

Наразі позивач звернувся до господарського суду, так як на виконання умов договору поставки № 13с від 20.02.2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 49 434,00 грн., в підтвердження чого надав до суду копію видаткової накладної № 2011 від 05.06.2013 року та копію рахунку № 1238 від 15.03.2013 року, згідно якого відбувалася поставка за наведеною накладною.

Позивач стверджує, що видаткова накладна № 2011 від 05.06.2013 року оплачена відповідачем лише частково на суму 1 132,50 грн. згідно платіжного доручення № 1789 від 04.02.2014 року, в обґрунтування чого надав до суду бухгалтерську довідку у якій розраховано визначення суми часткової оплати у розмірі 1 132,50 грн.

Також позивач подав до суду Акт звірки взаєморозрахунків у якому обґрунтував порядок зарахування грошових коштів, внаслідок взаємовідносин позивача та відповідача, зокрема позивач зазначив, які саме грошові кошти були зараховані по спірному рахунку № 1238 від 15.03.2013 року.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що позивачем змінений предмет позову та не обґрунтована сума заявлених позовних вимог у розмірі 23 770,83 грн. відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на здійснення поставки товару контролера забору даних KS-02-06 у кількості 7 штук, який отримала особа по довіреності №ЭЛ 001340 від 27.05.2013 року, яка дійсна до 05.06.2013 року та мала право отримувати товар у кількості лише 5 штук.

За викладеного, господарський суд зазначає, що жодної заяви від позивача щодо зміни предмета позову до суду не надходило, надані позивачем до суду копії видаткових накладних та довіреностей слугують підтвердженням взаємовідносин позивача та відповідача, які відбувались на підставі спірного договору, тому зміна предмета позову відсутня.

Посилання відповідача на неправомірне отримання товару є такими, що суперечать своїй суті, адже, якщо довіреність є нечинною, то відповідно відповідач не мав права отримувати товар від позивача, проте відповідач товар отримав та жодних заперечень з приводу поставки товару, його кількості та якості не виявив, тому товар є таким, що отриманий відповідачем від позивача.

Також, господарський суд зазначає, що відповідач подав до суду Акт звірки взаєморозрахунків, який, хоч і не підписаний з боку обох сторін, проте відповідає Акту звірки взаєморозрахунків, який подав до суду позивач.

Так як позивачем у наданому Акті звірки взаєморозрахунків визначений порядок зарахування грошових коштів та кінцевим сальдо є 19 301,50 грн., яке відповідає кінцевому сальдо Акту звірки взаєморозрахунків відповідача, відповідно заперечення відповідача є безпідставними.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.4. Договору покупець повинен сплатити за товар на умовах 50% передплати. Наступні 50% покупець сплачує протягом 60 днів з дати поставки товару.

Доказів оплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 19 301,50 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 19301,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків розрахунків покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,1% від суми заборгованості за весь період прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ та не більше 5% від суми заборгованості.

Позивач надав до суду розрахунок пені у відповідності до п. 3.4 Договору, який передбачає строк оплати товару умовах 50% передплати та наступної оплати товару - протягом 60 днів з дати поставки товару.

Так позивач нарахував пеню за період з 05.06.2013 року по 03.08.2013 року на суму 24717,00 грн. (50% передплати суми спірної накладної) у розмірі 572,54 грн. та пеню за період з 04.08.2013 року по 04.02.2014 року на суму 49 434,00 грн. (100% суми спірної накладної, з яких 50% неоплаченої передплати та наступні 50% відповідно неоплачені 50% від суми спірної видаткової накладної) у розмірі 3 250,45 грн., загалом на суму 3 269,42 грн.

Проте, посилаючись на п. 7.2. Договору позивач зазначає, що відповідно до даного пункту Договору пеня не може становити більше 5% від суми заборгованості, тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені у розмірі 2 471,70 грн. (49 434,00 х 5%).

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд зазначає, що у розрахунку пені за період з 05.06.2013 року по 03.08.2013 року на суму 24 717,00 грн. (50% передплати суми спірної накладної) у розмірі 572,54 грн. позивачем допущено арифметичну помилку, пов'язану із кількістю днів у взятому періоді нарахування пені, так позивачем зазначена кількість днів - 60, проте у взятому позивачем періоді загальна кількість днів - 59, так як початком періоду нарахування пені є 06.06.2013 року (05.06.2013 року - дата спірної видаткової накладної, відповідно прострочення виконання зобов'язання починається з 06.06.2014 року, оскільки сторони взаємними діями змінили умови оплати в частині необхідності 50% передоплати, і позивач поставив, а відповідач прийняв товар без передоплати, а тому 50% зазначені як передоплата відповідач повинен сплатити відповідно до ст.692 ЦК України в момент поставки товару), тому сума пені відповідно становить - 562,06 грн.

Також господарський суд зазначає, що у розрахунку пені за період з 04.08.2013 року по 04.02.2014 року на суму 49 434,00 грн. (100% суми спірної накладної, з яких 50% неоплаченої передплати та наступні 50% відповідно неоплачені 50% від суми спірної видаткової накладної) у розмірі 3 250,45 грн. позивачем також допущена помилка пов'язана із кількістю днів у взятому періоді нарахування пені, а саме позивачем невірно зазначений початок періоду нарахування пені.

Так позивач при нарахуванні пені у вищезазначеному періоді початком нарахування зазначає 04.08.2013 року, проте, враховуючи умови п. 3.4. Договору, наступні 50% покупець сплачує протягом 60 днів з дати поставки товару, тобто відрахувавши 60 днів з дати поставки товару (05.06.2013 року - дата спірної видаткової накладної) маємо останній день строку оплати - 04.08.2013 року.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 05.08.2013 року. Тому початком прострочення виконання зобов'язання є дата 06.08.2013 року.

До того ж позивачем також невірно зазначений кінець періоду нарахування пені на всю суму заборгованості - 04.02.2013 року, так як відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, тому, враховуючи той факт, що 04.02.2014 року відповідачем була частково погашена заборгованість за накладною № 2011 від 05.06.2014 року, пеня на дану дату на всю суму заборгованості нараховуватись не може.

Отже, пеня за період з 06.08.2013 року по 03.02.2014 року на суму 49 434,00 грн. становить 3 213,89 грн.

На 04.02.2014 року позивач має право нарахувати пеню лише на залишок заборгованості у сумі 48 301,50 грн., що становить 18,53 грн.

При цьому за період з 04.08.2013 року по 05.08.2013 року позивач має право нарахувати лише пеню на суму 24717,00 грн. у розмірі 18,96 грн.

Отже, загалом, пеня складає 3 813,44 грн.

Разом з тим, відповідно до умов договору поставки № 13с від 20.02.2013 року, а саме п. 7.2. Договору, за яким розмір пені не може бути більше 5% від суми заборгованості, та враховуючи зазначення позивача щодо наведеного, правомірним є вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 2 471,70 грн., яка підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% за користування його грошовими коштами за період з 05.06.2013 року по 03.08.2013 року на суму 24 717,00 грн. (50% передплати суми спірної накладної) у розмірі 121,89 грн., 3% річних за період з 04.08.2013 року по 04.02.2014 року на суму 49 434,00 грн. (100% суми спірної накладної, з яких 50% неоплаченої передплати та наступні 50% відповідно неоплачені 50% від суми спірної видаткової накладної) у розмірі 747,60 грн. та 3% річних за період з 04.02.2014 року по 28.03.2014 року на суму 48 301,50 грн. (49 434,00 грн. - 1 132,50 грн. (часткова оплата) у розмірі 210,41 грн., загалом на суму 1 079,90 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд зазначає, що у розрахунку 3% річних, зокрема у періоді з 05.06.2013 року по 03.08.2013 року на суму 24 717,00 грн. (50% передплати суми спірної накладної) у розмірі 121,89 грн. позивачем допущено арифметичну помилку, пов'язану із кількістю днів у взятому періоді нарахування пені, так позивачем зазначена кількість днів - 60, проте у взятому позивачем періоді загальна кількість днів - 59, так як початком періоду нарахування 3% річних є 06.06.2013 року (05.06.2013 року - дата спірної видаткової накладної, відповідно прострочення виконання зобов'язання починається з 06.06.2014 року, про що зазначалося вище), тому сума 3% річних за період з 06.06.2013 року по 03.08.2013 року відповідно становить - 119,86 грн.

Також, позивачем допущена арифметична помилка у кількості днів нарахування 3% річних за період з 04.08.2013 року по 04.02.2014 року на суму 49 434,00 грн. (100% суми спірної накладної, з яких 50% неоплаченої передплати та наступні 50% відповідно неоплачені 50% від суми спірної видаткової накладної), так як невірно взятий початок періоду нарахування 3% річних.

Враховуючи умови п. 3.4. Договору, наступні 50% покупець сплачує протягом 60 днів з дати поставки товару, тобто відрахувавши 60 днів з дати поставки товару (05.06.2013 року - дата спірної видаткової накладної) маємо останній день строку оплати - 04.08.2013 року.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 05.08.2013 року. Тому початком прострочення виконання зобов'язання є дата 06.08.2013 року, відповідно 3% річних за період з 06.08.2013 року по 03.02.2014 року становить 739,48 грн.

При цьому суд зазначає, що за період з 04.08.2013 року по 05.08.2013 року 3% річних підлягають нарахуванню на заборгованість у розмірі 24717,00 грн. і становлять 4,06 грн.

Сума 3% річних у розмірі 210,41 грн. за період з 04.02.2014 року по 28.03.2014 року нарахована правильно.

Отже, вимога позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково у розмірі 1 073,81 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь втрати від інфляції, яка розрахована від суми боргу у розмірі 49 434,00 грн. за період з вересня 2013 року по січень 2014 року, та суми боргу у розмірі 48 301,50 грн. (внаслідок часткової оплати) за лютий 2014 року, у загальній сумі 917,73 грн.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат та встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 917,73 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 23 764,74 грн. (основний борг у розмірі 19 301,50 грн., пеня у розмірі 2471,70 грн., 3% річних у розмірі 1 073,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 917,73 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1826,53 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, ст. 82-85, 115-116, 193, 265 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електроград" (50025 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 93, ідентифікаційний код 30734728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтинентсервіс" (49000, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-1, буд. 15, корп. 3, кв. 81, ідентифікаційний код 33324977) заборгованість у розмірі 19 301,50 грн., пеню у розмірі 2 471,70 грн., 3% річних у розмірі 1 073,81, індекс інфляції у розмірі 917,73 грн. та судовий збір у розмірі 1826,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 17.06.2014 року.

Суддя О.М. Крижний