Рішення

від 16.06.2014 по справі 911/861/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа № 911/861/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/861/13-г

за позовом приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ", ідентифікаційний код: 00292729, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7,

до приватного підприємства "СІТАЛ ГЛАСС", ідентифікаційний код: 37076316, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7,

про застосування наслідків недійсності правочину,

за участю представників сторін:

від позивача: Єфремов В.Ю., який діє на підставі довіреності від 10.06.2014 року №1;

від відповідача: Матюшина О.В., яка діє на підставі довіреності від 23.12.2013 року б/н, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне акціонерне товариство "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства "СІТАЛ ГЛАСС" (далі за текстом: Відповідач) про застосування наслідків недійсності правочину до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 сторонами якого є Позивач та Відповідач з моменту його вчинення з 01.03.2011 року; виселення Відповідача в примусовому порядку з території приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 площею 278,4 кв. м.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 є нікчемним у зв'язку з тим, що: сторонами при укладенні даного договору не дотримано обов'язкової нотаріальної форми та не проведено державну реєстрацію договору; об'єкт оренди за договором оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 не передано згідно акту прийому-передачі; договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 з боку Позивача підписано невідомою особою; орендна плата за договором оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 Відповідачем не здійснювалась.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2013 року (суддя Черногуз А.Ф.) порушено провадження у справі №911/861/13-г.

01.04.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Седлецького О.В. надійшло клопотання від 29.03.2013 року №37 (вх. №8573 від 01.04.2013 року), у якому арбітражний керуючий Седлецький О.В. просив повернути позовну заяву без розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2013 року в позові приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ до приватного підприємства "СІТАЛ ГЛАСС" про застосування наслідків недійсності правочину відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року у справі №911/861/13-г апеляційну скаргу акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" на рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/861/13-г залишено без задоволення; припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у даній справі; рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/861/13-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 року у справі №911/861/13-г касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 року у справі №911/861/13-г та рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/861/13-г скасовано; справу №911/861/13-г передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

За результатами проведення автоматизованого розподілу, справу №911/861/13-г передано до провадження судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2014 року прийнято справу №911/861/13-г до провадження суддею Скутельником П.Ф.; розгляд справи призначено на 26 травня 2014 року.

26.05.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли пояснення від 26.05.2014 року б/н (вх. №9826/14 від 26.05.2014 року), у яких Відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що сторони договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 погодили усі істотні умови договору та за період з 01.03.2011 року по 14.12.2012 року у Відповідача відсутня заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222.

26.05.2014 року в судове засідання з'явився представник Відповідача, який надав пояснення. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.04.2014 року не виконав. Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2014 року розгляд справи відкладено на 16 червня 2014 року.

16.06.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшли письмові пояснення б/н, б/д (вх. №11450/14 від 16.06.2014 року) з доданими документами, у яких Позивач вказує, що договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222, в розумінні ст.ст. 640, 793, 794 Цивільного кодексу України, є неукладеним.

16.06.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 26.05.2014 року, надав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який надав пояснення у справі, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого Седлецького О.В. від 29.03.2013 року №37, судом встановлено наступне.

У клопотанні від 29.03.2013 року №37 арбітражний керуючий Седлецький О.В. просить повернути позовну заяву без розгляду .

Обґрунтовуючи вказане клопотання, арбітражний керуючий Седлецький О.В. вказує, що він від імені Позивача до господарського суду Київської області з позовною заявою не звертався, довіреності на право звернення з відповідним позовом нікому не надав, права підпису на бухгалтерських та інших документах нікому не делегував.

Частинами 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Цивільним кодексом України у ст. 246 визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Судом встановлено, що позовну заяву від 12.03.2013 року №1юр/103 підписано представником Позивача, який діяв на підставі довіреності від 19.12.2012 року №1/13/12. Вказана довіреність видана арбітражним керуючим Дорошенком Я.В., який станом на момент видачі довіреності був керуючим санацією Позивача та діяв на підставі ухвали господарського суду Київської області від 28.05.2012 року у справі №Б8/180-10.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків; смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування довіреності від 19.12.2012 року №1/13/12, на підставі якої діяв ОСОБА_6 на момент підписання позовної заяви від 12.03.2013 року №1юр/103.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору .

Таким чином ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи те, що клопотання арбітражного керуючого Седлецького О.В. від 29.03.2013 року №37 надійшло до господарського суду Київської області після порушення провадження у даній справі, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів скасування довіреності від 19.12.2012 року №1/13/12, на підставі якої діяв ОСОБА_6 на момент підписання позовної заяви від 12.03.2013 року №1юр/103, суд дійшов висновку про те, що клопотання арбітражного керуючого Седлецького О.В. від 29.03.2013 року №37 є безпідставним, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 16.06.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

01.03.2011 року приватним акціонерним товариством "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" в особі голови правління ОСОБА_7 (орендодавець) та приватним підприємством "СІТАЛ ГЛАСС" в особі директора Матюшин В.А. (орендар) підписано договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого, орендодавець на умовах договору передає, а орендар приймає в оренду виробничу площадку - 278,40 кв. м, яка розташована за адресою смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7. Об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.4., 2.5. Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю договірну орендну плату, розмір якої узгоджується протоколом узгодження договірної ціни і становить - 8,04 грн./м кв. з ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати фактичного використання об'єкта оренди, згідно з актом приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно з 5-го числа, але не пізніше 10-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що строк дії договору встановлений з 01.03.2011 року по 01.03.2014 року. В тому разі, якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону про дійсний намір припинити його дію, то договір вважається пролонгованим на одинадцять місяців і на тих же умовах.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України в редакції від 15.01.2011 року, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 796 Цивільного кодексу України визначено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що між сторонами відсутній акт приймання-передачі об'єкту оренди, який повинен був бути складений сторонами згідно п. 5.1. договору. Об'єкт оренди згідно письмового акту прийому-передачі не було прийнято.

Проте, вказані твердження Позивача не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявна копія акту приймання-передачі від 01.03.2011 року до Договору, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди: виробнича площадка - 278,40 кв. м, що знаходиться за адресою: смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7. Достовірність вказаного акту приймання-передачі від 01.03.2011 року до Договору Позивач не заперечує.

Разом з тим Позивач вказує, що підтвердженням того, що Договір є недійсним є те, що згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.02.2013 року №59/60/13-32, підписи від імені ОСОБА_7 у Договорі у рядку «Орендодавець» в лівому нижньому куті, у графі «Орендодавець: голова правління» у рядку ОСОБА_7» виконані імовірно не ОСОБА_7, а іншою особою.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія висновку експертного дослідження №59/60/13-32 від 07.02.2013 року, згідно якого експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_7 у Договорі у рядку «Орендодавець» в лівому нижньому куті, у графі «Орендодавець: голова правління» у рядку ОСОБА_7» виконані імовірно не ОСОБА_7, а іншою особою.

Відповідно до абз. 5 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року № 4, не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Таким чином, враховуючи те, що висновок експертного дослідження №59/60/13-32 від 07.02.2013 року був наданий Позивачу на підставі заяви його представника, а не здійснений на підставі ухвали суду, суд не бере до уваги висновок експертного дослідження №59/60/13-32 від 07.02.2013 року при вирішені даного спору.

Також Позивач стверджує, що назва договору - договір оренди нерухомого майна, а фактично у п. 1.1. договору йдеться про надання в оренду не існуючої у позивача «виробничої площадки», тобто орендодавцем передано у користування об'єкт оренди, який відсутній у свідоцтві на право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 від 13.12.2012 року.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва на право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 від 13.12.2012 року, зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.12.2012 року за №17366501.

Доводи Позивача щодо того, що орендодавцем передано у користування об'єкт оренди, який відсутній у свідоцтві на право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 від 13.12.2012 року спростовуються тим, що вказане свідоцтво датовано 13.12.2012 року , тоді як договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 підписано 01.03.2011 року .

Як встановлено судом, Відповідач у поясненнях від 26.05.2014 року вказує, що твердження Позивача, що Договір є нікчемним з моменту його укладення в силу закону є хибним, як такі що не відповідають нормам матеріального права, а саме вимогам ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільним кодексом України у ст. 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним . Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним . У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації .

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню .

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України в редакції від 15.01.2011 року, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації .

Як встановлено судом, пунктом 11.1. Договору визначено, що строк дії договору встановлений з 01.03.2011 року по 01.03.2014 року . Тобто, строк дії договору складає три роки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Детально дослідивши копії примірників договорів, наданих Позивачем та Відповідачем, судом встановлено, що сторонами договору при укладенні договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 не дотримано вимог ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації .

Правила ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Аналогічної правової позиції дотримуються Вищий господарський суд України у постанові від 17.03.2009 року у справі № 15/261(1/445-21/71) та Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 року у справі № 3-28гс11.

Частиною 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи те, що договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 підлягав державній реєстрації, проте Позивачем та Відповідачем при укладенні Договору не дотримано вимог ст. 794 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації договору, враховуючи положення ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що договір оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 є неукладеним та не породжує для сторін договору права та обов'язки.

Отже, вимога Позивача про застосування наслідків недійсності правочину до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 сторонами якого є Позивач та Відповідач з моменту його вчинення з 01.03.2011 року є безпідставною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Детально дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що Відповідачем не надано належних доказів щодо правових підстав користування об'єктом нерухомості загальною площею 278,4 кв. м, що знаходиться за адресою Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7, який розташований на земельній ділянці загальною площею 5,1977 га, яка належить Позивачу на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ №439178 від 18.12.2012 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що Відповідач безпідставно та протиправно займає вказаний об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим вимога Позивача про виселення Відповідача в примусовому порядку з території приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 площею 278,4 кв. м. є обґрунтованою та доведеною за допомогою належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем та Відповідачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.).

Згідно п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка мала бути сплачена за подання позовної заяви від 12.03.2013 року №1юр/103, в якій заявлено дві немайнові вимоги, складає 2 294,00 грн.

Абзацом 3 п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7 визначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, а саме: відмовою у задоволенні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2011 року №222 сторонами якого є Позивач та Відповідач з моменту його вчинення з 01.03.2011 року, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) покладаються на Позивача; задоволенням вимоги про виселення Відповідача в примусовому порядку з території приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 площею 278,4 кв. м., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" до приватного підприємства "СІТАЛ ГЛАСС" про застосування наслідків недійсності правочину, - задовольнити частково.

2. Виселити приватне підприємство "СІТАЛ ГЛАСС" (ідентифікаційний код: 37076316, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7) в примусовому порядку з території приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" (ідентифікаційний код: 00292729, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7) за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7 площею 278,4 кв. м.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Господарські витрати приватного акціонерного товариства "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" (ідентифікаційний код: 00292729, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7) у вигляді судового збору в сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.) покласти на приватне акціонерне товариство "БІЛИЦЬКИЙ ЗАВОД "ТЕПЛОЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ" (ідентифікаційний код: 00292729, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7).

5. Стягнути з приватного підприємства "СІТАЛ ГЛАСС", ідентифікаційний код: 37076316, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.).

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2014 року