Ухвала

від 29.05.2014 по справі 2а-1670/5120/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/75889/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВладОл" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011

у справі № 2а-1670/5120/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВладОл"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВладОл" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0002391502/1544 від 29.04.2011; № 0002581502/1615 від 12.05.2011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002391502/1544 від 29.04.2011; № 0002581502/1615 від 12.05.2011 про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 17680,95 грн., прийнято нове рішення, яким в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити, в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП „Нафта-Капітал" за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 та складено акт № 15-322/32946173 від 14.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002391502/1544 від 29.04.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 21555, 25 грн.: основний платіж 21554, 25 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 грн.

В порядку адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002581502/1615 від 12.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, ст. 187, п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 21554, 25 грн.

Стосовно податкової накладної № 40 від 06.01.2011, виписаної ПП „Нафта-Капітал", позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 3873, 30 грн. до складу податкового кредиту за відповідний період (січень 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне виконання даної операції по договору підтверджується видатковою накладною №06/01-1 від 06.01.2011, товарно-транспортною накладною № 06/01-1 від 06.01.2011, журналом видачі довіреностей на ТОВ „ВладОл".

Окрім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем в матеріали справи надані докази транспортування товару, що придбавався позивачем за вказаним договором, а саме копії довіреностей на ім'я директора ТОВ „ВдалОл" від 23.01.2007 та від 26.03.2010, що підтверджують право користування автомобілями МАЗ 5549 1985 року випуску та МАЗ 504В 1979 року випуску; докази зберігання придбаного майна на асфальтованій площадці, орендованій у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди майна № 01/01-1 від 01.01.2010 та додаткової угоди до вказаного договору від 01.01.2011 за адресою АДРЕСА_1.

Контрагент позивача на момент вчинення господарської операції та видачі податкових накладних був зареєстрований платником податку на додану вартість, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв'язку з приписами Податкового кодексу України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій.

Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ПП „Нафта-капітал" товарів шляхом їх продажу іншим особам підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, виписками за особовим рахунком за 12.01.2011, за 10.01.2011 та за 18.01.2011.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стовно того, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 3873, 30 грн.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту у розмірі 17680, 95 грн. на підставі податкової накладної № 41 від 28.01.2011.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року включено податок на додану вартість по податковій накладній № 41 від 28.01.2011 ПП „Нафта-Капітал" на загальну суму 106 085,70 грн. в тому числі податок на додану вартість 17680, 95 грн.

Рішенням відповідача № 9 від 20.01.2011 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Нафта-Капітал" та направлене платнику ПП „Нафта-Капітал".

У зв'язку з тим, що за адресою місцезнаходження платника податку на додану вартість адресат не знаходиться, про що зроблено відповідну відмітку на конверті 28.01.2011 та складено довідку про неможливість вручення № 214/29-017 від 09.02.2011.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент складання податкової накладної № 41 від 28.01.2011 контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому позивач не мав право нараховувати податок на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВладОл" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-1670/5120/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВладОл" відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-1670/5120/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко