Ухвала

від 29.05.2014 по справі 2а-3485/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/9991/57188/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011

у справі № 2а-3485/11/1270

за позовом Приватного підприємства „Металобаза"

до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Металобаза" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000172301/0 від 21.03.2011.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним податкове повідомлення - рішення № 0000172301/0 від 21.03.2011, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача та зроблено висновок про підтвердження відображеного приватним підприємством „Металобаза" у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року бюджетного відшкодування в сумі 63500 грн. та заниження у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року заявленого бюджетного відшкодування в сумі 63601 грн. та складено акт від 17 лютого 2011 року № 39/23/31337539 від 17.02.2011.

За результатами перевірки не встановлено взаємовідносин приватного підприємства „Металобаза" з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, також не встановлено укладення суб'єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

З 18.03.2011 по 21.03.2011 державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства „Металобаза" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року та складено акт № 124/23/31337539 від 21.03.2011.

За результатами проведеної невиїзної документальної перевірки державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, абзацу "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України„Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 61500 грн., оскільки згідно аналізу бази даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по декларації за листопад 2010 року (період формування від'ємного значення), у ланцюгу основного контрагента приватного підприємства „Металобаза", який сформував податковий кредит відповідного податкового періоду, по 2 ланці ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей встановлено підприємства контрагентів 2 ланцюга, які мають ознаки ризикового податкового кредиту, а також тим, що по товариству з обмеженою відповідальністю „Укрзалізничпром", який є основним постачальником продукції для приватного підприємства „Металобаза" та формує його податковий кредит в обсязі до 98 відсотків, рахуються розбіжності в декларуванні податкового кредиту, що призвело до його безпідставного завищення.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000172301/0 від 21.03.2011, яким зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 63500 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У розгляді цієї справи відповідачем не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2а-3485/11/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2а-3485/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко