Рішення

від 05.06.2009 по справі 21/133-20/86-12/384-39/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/133-20/86-12/384-39/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  21/133-20/86-12/384-39/182

05.06.09

За позовом  Закритого акціонерного товариства "Видавничий будинок "Максимум"

до               1)  Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Капітал Менеджмент"

                  2) Міністерства аграрної політики України

                  3) Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

3-тя особа, яка не заявляє                                                                                                                                                              самостійних вимог на                                                                                                                

предмет спору на стороні                                                                                                           відповідачів  Дочірнє підприємство "Національний Інтернет Провайдер Н.І.П."

про  зобов‘язання вчинити дії, стягнення компенсації за  порушення авторського права

Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:  Посохов В.С.

Від відповідача 1: Галкін О.С.

Від відповідача 2: Кошіль Н.М.

Від відповідача 3: Гирявець М.В.

Від третьої особи: не з‘явилися

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство “Видавничий будинок “Максимум” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням його подальшого уточнення) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Капітал Менеджмент” (відповідач –1) вилучити статтю з сайту http://www.marketing.vc та розмістити на головній сторінці зазначеного сайту спростування відповідного змісту, стягнення з названого товариства 23200,00 грн. компенсації за порушення авторського права, про зобов'язання Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України (відповідач –2) розмістити на головній сторінці сайту www.ukrbeer.kiev.ua спростування відповідного змісту, стягнення з названого департаменту 23200,00 грн. компенсації за порушення авторського права,  а також про солідарне стягнення з зазначених відповідачів 12000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та отримання юридичних (адвокатських) послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2004р.залучено  до  участі  у  справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Дочірнє підприємство “Національний Інтернет Провайдер Н.І.П.”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2006 р. (суддя Шевченко Е.О.) позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі стосовно Державного департаменту продовольства припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 р. (колегія суддів у складі: суддя Губенко Н.М. –головуючий, судді –Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення по справі № 21/133 скасоване, справу  направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справа № 21/133 була прийнята до розгляду суддею Палієм В.В., справі присвоєно номер 21/133-20/86.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2007р. (суддя Палій В.В.) в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Капітал Менеджмент” (відповідач –1) відмовлено, провадження у справі щодо Державного департаменту продовольства припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: суддя Капацин Н.В. –головуючий, судді - Смирнова Л.Г., Кулачок О.А.) від 11.07.2007 р. рішення суду залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007 р. (колегія суддів у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді - Бенедисюк І.М., Львов Б.Ю.)  рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2007р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2007 р. по справі № 21/133-20/86 скасовані в частині розгляду позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Капітал Менеджмент”, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В частині припинення провадження зі справи щодо позовних вимог до Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України вказані  судові  рішення залишені без змін.    

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва суду від 25.10.2007р. справу № 21/133-20/86 було передано на розгляд судді Прокопенко Л.В., яка ухвалою від 08.11.2007р. прийняла справу до свого провадження, справі присвоєно номер 21/133-20/86-12/384.

Ухвалою Верховного Суду України від 13.12.2007 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 23.10.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2008р. залучено в якості відповідачів Міністерство аграрної політики України та Управління державного казначейства Шевченківського району в місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2008р. (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. –головуючий, судді - Вербицька О.В., Капацин Н.В.)  в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Капітал Менеджмент” (відповідач –1) відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2009р. (колегія суддів у складі: суддя Селіваненко В. –головуючий, судді - Бенедисюк І., Львов Б.)  рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2008р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. по справі № 21/133-20/86-12/384 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва справа № 21/133-20/86-12/384 передана на новий розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою суду від 03.04.2009 р. справу 21/133-20/86-12/384 прийнято до провадження для розгляду по суті та присвоєно їй № 21/133-20/86-12/384-39/182. Справу призначено до розгляду на 24.04.2009 р. о 11:20 год.

В  судовому засіданні, призначеному на  24.04.2009 року,  позивач,  керуючись ст. 22 ГПК України,   подав  заяву  про  уточнення  та зміну позовних вимог, відповідно до  якої просив задовольнити  позовні  вимоги та  стягнути  з  Товариства з  обмеженою  відповідальністю «Альянс  Капітал  Менеджмент» за порушення   авторських  прав  36250,00 грн.  компенсації; стягнути  з  Державного бюджету України  за  порушення  авторських  прав  36250,00 гривень  компенсації; стягнути  з  Товариства з  обмеженою  відповідальністю «Альянс  Капітал  Менеджмент»3000,00  грн. витрат на  оплату  за проведення  судової  експертизи об‘єктів  інтелектуальної власності  № 85   від 05.04.2005 року   та  3000,00 грн.   витрат  на отримання   юридичних (адвокатських  послуг); стягнути  з  Державного бюджету України  3000,00  грн. витрат на  оплату  за проведення  судової  експертизи об‘єктів  інтелектуальної власності  № 85   від 05.04.2005 року   та  3000,00 грн.   витрат  на отримання   юридичних (адвокатських  послуг).

Позовні  вимоги  позивач  обґрунтовує  тим, що Міністерство   аграрної політики України здійснює  державну   політику  в  сфері  продовольства і  Державний   департамент  продовольства знаходився   у  складі  Міністерства  аграрної політики  України. За  таких  обставин,  позивач  вважає,  що   сума  компенсації за порушення  авторського   права  позивача, завдана  незаконними діями Державного департаменту   продовольства  Міністерства  аграрної  політики, який  входив до    системи  органів    виконавчої влади, відшкодовується  за  рахунок  Держави. Позивач  також  вказує, що стягнення   коштів з рахунків,  на  яких   обліковуються   кошти  Державного бюджету,  здійснюється    Державним  казначейством України, а  тому  Головне управління   Державного  казначейства  України   у  м.  Києві  було залучено   до участі  у  справі,    у  якості відповідача,  як    територіальний  орган  Державного казначейства  України.

Позивач  також підтримує позовні  вимоги до  відповідача  1 та просить  їх  задовольнити.

В  судовому  засіданні, призначеному  на  24.04.2009 року,  Міністерство  аграрної політики України   подало відзив на позовну заяву,  в  якому  проти задоволення позовних  вимог  заперечувало  з огляду  на  те,  що  Міністерство аграрної  політики України  не   є правонаступником    ліквідованого  Державного департаменту    продовольства,  що виключає   можливість   участі  у  справі  на підставі  ст. 25  ГПК України.

В судовому  засіданні,  призначеному    на 24.04.2009  року,  Головне управління  державного  казначейства України  в  м. Києві   подало  заперечення  проти   позову,  в  якому  зазначило про  те,  що  Головне управління,  виконуючи  свої  повноваження,  не здійснювало   будь-яких протиправних дій   відносно  відповідача.

Ухвалою суду від 24.04.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.05.2009 р. о 14:40 год.

В судовому засіданні, призначеному на 25.05.2009 р., представник позивача надав суду письмові пояснення по справі  та  підтримав  позовні  вимоги.

В судовому засіданні, призначеному на 25.05.2009 р., відповідач 1 подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Відповідач 1 проти задоволення  позовних вимог  заперечував  з огляду  на  те, що ним переопубліковано статтю під назвою “Нефильтрованное пиво - новая ассортиментная ниша на украинском рынке.htm”із Інтернет –сайту Державного департаменту    продовольства Міністерства аграрної політики України www.ukrbeer.kiev.ua, яка була розміщена 21.01.2004 р. під назвою “Пиво Украины. Новая асортиментная ниша.htm”. У розміщеному відповідачем 1 тексті   здійснено посилання на джерело, з якого була взята дана інформація, а саме, у розміщеному тексті відповідач 1 послався на Укрпиво. Відповідач 1 також посилається  на те, що розміщення матеріалів на сайті в мережі Інтернет не є використанням твору, у зв'язку з чим не потребує дозволу особи, яка має авторське право.

Також відповідач-1 зазначає, що зазначена стаття 23.01.04 р. була опублікована на російському сайті www.propivo.ru під іншим заголовком - “Нефильтрованое пиво –новая ассортиментрая ниша на украинском рынке”. 20.01.04 р. статтю було виявлено на сайті компанії БИЗНЕС-ГАРМОНИЯ www.biz-garmony.com.ua

Представники відповідачів  проти  задоволення  позовних вимог  заперечували.

Ухвалою  суду  від 25.05.2009  року, розгляд  справи було   відкладено на 05.06.2009  року на підставі ст.  77 ГПК України. Крім  того,  суд  ухвалив,  що  у зв‘язку з припиненням провадження у справі, щодо Державного департаменту    продовольства,  Міністерство аграрної політики України є відповідачем 2 у  справі, а Головне управління Державного казначейства України у м. Києві є відповідачем 3 у  справі № 21/133-20/86-12/384-39/182.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної  інстанції  не може містити вказівок про достовірність  чи  недостовірність  того  чи  іншого  доказу,  про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято  за результатами нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. справу  № 21/133-20/86-12/384 вдруге  передано  на  новий  розгляд  до Господарського суду міста Києва із зобов'язанням усунути зазначені в цій постанові недоліки,  встановити   обставини, зазначені  в  цій  постанові,  дати  всім  доводам  сторін   належну  правову  оцінку   і  вирішити спір відповідно  до  вимог   закону. В Постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. у справі  № 21/133-20/86-12/384   зазначено,  що  приймаючи  оскаржуване  рішення,  місцевий  господарський  суд , по-перше, на  порушення норм статей  104, 111 та 176 ЦК України  безпідставно  залучив до участі    у справі  як  відповідачів Міністерство аграрної  політики України  та  управління Держказначейства,  по-друге, ухвалив це  рішення без  врахування   вимог  п. 4  ч. 1 та  ч. 6  ст. 84 ГПК України.

В Постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. зазначено  також  про невиконання  Господарським  судом  м.  Києва  вказівок  зазначених Вищим  господарським   судом  України   в постанові    від 23.10.2007 року.

В Постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2007 року зазначалося,  що    під  час нового  розгляду    суду  першої  інстанції   потрібно врахувати,  що пунктом  «г» частини  першої   статті  52 Закону України «Про  авторське  право  і  суміжні права» передбачено, що  при порушеннях будь-якою  особою   авторського  права  і  (або)   суміжних  прав,   суб‘єкти   авторського  права і (або)  суміжних прав   мають право  подавати   позови   про  відшкодування   збитків (матеріальної  шкоди), включаючи  упущену  вигоду, або стягнення доходу отриманого   порушником  внаслідок   порушення ним    авторського  права   і  (або)  суміжних прав,  або  виплату  компенсації. Відтак    під  час  визначення  суми такої  компенсації  господарський  суд  має  дослідити   об‘єктивні  критерії,  що  можуть  свідчити   про  орієнтовний  розмір   шкоди, завданої  неправомірним   використанням  об‘єкта    авторського права,  обсяг порушень, тощо.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. суду  дано вказівку дослідити об‘єктивні  критерії, які можуть свідчити про орієнтовний  розмір шкоди, завданої   неправомірним   використанням   об‘єкта  авторського  права,  обсяг  цього  порушення, і  з  урахуванням   встановленого  визначити   розмір  відповідної компенсації.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007 року рішення  Господарського  суду м.  Києва від 31.05.2007  року   та  постанову Київського апеляційного господарського   суду    від 11.07.2007  року у справі № 21/133-20/86 в  частині  припинення   провадження у  справі,   щодо  позовних вимог   до  Державного   департаменту   продовольства  Міністерства  аграрної політики   України залишено  без  змін.

Новий розгляд справи проводився Господарським судом міста Києва  з врахуванням вищенаведених обставин.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Статтею 1  Закону  України  «Про авторське право і суміжні права» визначено,  що  автором є  фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) (ч. 1, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). При  цьому, авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей (ч. 2  ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до   ст. 7 Закону  України  «Про авторське право і суміжні права», суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно  з   ч. 1. ст. 8  Закону  України  «Про  авторське право  і  суміжні  права», об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема,  літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).

Згідно Договору про передачу авторських прав № 2-А/04 від 06.02.04р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Видавничий будинок "Максимум" (позивач) та Наумовою Ярославою Юріївною, позивачу як правонабувачу надані всі (у повному обсязі) майнові авторські права на твори, зокрема право на: обнародування творів; відтворення творів; переробку та інші подібні зміни творів; розповсюдження творів або їх примірників шляхом продажу, відчуження іншим способом; експорту та імпорту примірників творів; видання юридичним і фізичним особам-користувачам творів дозволів (ліцензій) на використання творів; інші майнові авторські права відповідно до статті 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права”.

Згідно повідомлення від 06.01.2004 р.  та Акту передачі прав від 06.01.2004р., а також, відповідно до Договору про передачу авторських прав № 2-А/04, Наумова Я.Ю., передала усі майнові права на публікацію у виданнях позивачу наступний твір: “Мутная сенсация”.

Зазначений Договір про передачу авторських прав № 2-А/04 зареєстровано у Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України згідно рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір № 401 від 27.05.2005 р.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей (ч. 2  ст. 11 Закону України «Про  авторське  право і суміжні права»), однак, суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про  авторське  право і суміжні права»).

Статтею 15  Закону України «Про  авторське  право і суміжні права»(ч. 1)   встановлено,  що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Наведене  свідчить  про  те,  що   позивач  у встановленому  законом  порядку набув майнові  права  на  твір “Мутная сенсация”.

Відповідно до  ч. 2  ст. 15 Закону України «Про  авторське  право і суміжні права», виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема,  відтворення творів, будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів (ч. 3  ст. 15 Закону України «Про  авторське  право і суміжні права»).

Відповідно до умов договору № 2-А/04  від 06.02.2004  року, правонабувач  (позивач) стає єдиним та виключним власником майнових авторських прав на кожний твір з моменту підписання Акту передачі прав на твір між ним та автором.

16.01.04 р.  в журналі “Компаньон” № 1 розміщено статтю “Мутная сенсация”.

21.01.2004  року   у  мережі Інтернет на  сайті Державного   департаменту   продовольства  Міністерства  аграрної політики України було  розміщено  статтю  “Нефильтрованное пиво - новая ассортиментная ниша на украинском рынке.htm”.

22.01.2004  року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Капітал Менеджмент" (відповідач  1)  розмістило  в  мережі  Інтернет  на  своєму сайті    статтю  “Пиво Украины. Новая ассортиментная ниша.htm”.

З усіх наданих сторонами джерел розповсюдження твору (в тому числі, посилання на сайти в мережі Інтернет) публікація твору у журналі “Компаньон” є найбільш ранньою (16.01.2004 р.), тоді як інші факти розповсюдження твору (а також варіанти його нетворчої переробки) мали місце з 21.01.2008 р.

Статтею  10 Закону України «Про  авторське  право і  суміжні  права» визначено,  що не є об'єктом авторського права, зокрема,  повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації.

Стаття 21 Закону України «Про  авторське  право і  суміжні  права»регулює  порядок вільного використання твору із зазначенням імені автора. Так, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22 - 25 цього Закону.

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Законом  України  «Про  авторське  право  і  суміжні  права» також  встановлено   право на вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом (ст. 22 цього  Закону), вільне відтворення примірників твору для навчання (ст. 23 цього  Закону), вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм  (ст. 24 цього  Закону), вільне відтворення творів у особистих цілях (ст. 24 цього  Закону).

В  матеріалах  справи  наявний    висновок   експертизи   об‘єктів інтелектуальної  власності   Науково-дослідного  інституту  інтелектуальної власності Академії  правових наук   України  від  05.04.2005 року  № 8, яким, зокрема,   встановлено, що  статті, які містяться  в  файлах –«Пиво Україны. Новая  ассортиментная ниша. htm», «Нефильтрованное  пиво –новая  ассортиментная ниша  на украинском  рынке. htm», є нетворчими   переробками статті  «Мутная  сенсация», яку  розміщено   в журналі «Компаньйон» від 16 січня  2004  року,  № 1. Стаття  «Мутная  сенсация», яку  розміщено   в журналі «Компаньйон» від 16 січня  2004  року,  № 1, а  також  стятті, які  містяться   в  файлах «Пиво Україны. Новая  ассортиментная ниша. htm», «Нефильтрованное  пиво –новая  ассортиментная ниша  на украинском  рынке. htm», не є   повідомленнями  про  новини  дня   або  поточні    події, що   мають характер звичайної   прес-інформації   відповідно  до  п. «а»ч. 1  ст. 10  Закону  України «Про  авторське право і  суміжні права.

В  матеріалах  справи  наявний       висновок  повторної   судової  експертизи   об‘єктів   інтелектуальної   власності   Київського науково-дослідного     інституту  судових  експертиз  від 19.07.2006 року № 9134,  в  якому зазначено,  що   тексти  твору «Пиво Україны. Новая  ассортиментная ниша. htm»та  твору  «Мутная  сенсация», яку розміщено  в  журналі «Компаньйон» від 16 січня  2004  року,  № 1,  майже  повністю збігаються. Розбіжності  між   цими  текстами   полягають   у  використанні   різних  назв, різних  за  складністю перших  речень  другого абзацу та  виділенні   підзаголовків  і  таблиці в  тексті  1 (твір  «Мутная  сенсация»),  та є  незначними.

Тексти    твору «Нефильтрованное  пиво –новая  ассортиментная ниша  на украинском  рынке. htm» та  твору  «Мутная  сенсация», яку розміщено  в  журналі «Компаньйон»  від 16 січня  2004  року,  №1,  майже  повністю збігаються. Розбіжності  між   цими  текстами   полягають   у  використанні   різних  назв, різних  за  складністю перших  речень  другого абзацу,  восьмого  речення  п‘ятого абзацу, відсутності    відомостей  про  автора статті у  тексті   3 (твір «Нефильтрованное  пиво –новая  ассортиментная ниша  на украинском  рынке. htm») та  виділенні   підзаголовків   і таблиці   в тексті  1 (твір  «Мутная  сенсация»), та  є  незначними.

Стаття «Мутная  сенсація», яку розміщено  в  журналі «Компаньйон» від 16 січня  2004  року,  №1, є літературним  публіцистичним   твором,  що відноситься    до  об‘єктів   авторського  права. Цей твір    повністю  дослівно  відтворений    у  публікаціях,  що розміщені    у  файлах «Пиво Украины. Новая  ассортиментная ниша. htm»та «Нефильтрованное  пиво –новая  ассортиментная ниша  на украинском  рынке. htm».

Висновки  судових експертиз   суд  приймає в  якості  належних доказів, відповідно    до положень  ст.  ст. 42, 43  ГПК  України.  

Зібрані  у  справі  докази  свідчать,  що  в  журналі «Компаньйон» від 16 січня  2004  року,  №1, в  якому   розміщено твір  «Мутная  сенсация»,  зазначено, що   передруківка  матеріалів, опублікованих  в журналі «Компаньйон», допускається  лише  за згодою  редакції.

За  таких обставин, суд  приходить  до  висновку,  що твір  «Мутная  сенсация»є  об‘єктом  авторського права,  права  на який  належить позивачу  і саме  позивачу  належить  право дозволяти чи забороняти використання вказаного твору  іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону  України  «Про  авторське  право  і  суміжні права», автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону (с. 1  ст. 32 Закону  України  «Про  авторське  право  і  суміжні права»).

У матеріалах справи  відсутні докази,  які  б свідчили  про  те, що  позивач   передав  у  будь-який  спосіб  іншим особам  право   на  використання твору  «Мутная  сенсация».

В  ході  розгляду  справи   відповідач  1  не надав  суду  доказів,  які  б  свідчили, що твір  «Мутная  сенсация»  була  запозичена відповідачем  1 саме  з сайту www.ukrbeer.kiev.ua Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України.

З  урахуванням  висновків судових експертиз, суд  також  прийшов  до  висновку,  що  відповідач  1  та  Державний департамент продовольства Міністерства аграрної політики України   не  набули  права  на  вільне  використання  твору «Мутная  сенсация»(в  тому  обсязі  в  якому  цей  твір  був  використаний) відповідно до  ст. ст. 21 - 25 Закону України «Про авторське  право  і  суміжні права.  

При новому   розгляді  справи  судом враховано,  що  Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007 року рішення  Господарського  суду м.  Києва від 31.05.2007  року   та  постанову Київського апеляційного господарського   суду    від 11.07.2007  року у справі № 21/133-20/86 в  частині  припинення   провадження у  справі   щодо  позовних вимог   до  Державного   департаменту   продовольства  Міністерства  аграрної політики   України залишено  без  змін.

Згідно ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, опублікуванням твору є випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору розумні потреби публіки, шляхом, в тому числі, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місяця у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами.

Розміщення твору у мережі Інтернет є наданням до нього доступу через електронні системи інформації, що цілком узгоджується з вказаним визначенням,  а  тому  суд  відхиляє  твердження  відповідача  1   з приводу того, що розміщення твору у мережі Інтернет не може вважатися його використанням.

Відповідно  до  ст. 50 Закону України «Про  авторське  право  і  суміжні  права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, зокрема, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

За таких  обставин,  суд  приходить до висновку, що  розмістивши  22.01.2004  року в  мережі  Інтернет  на  своєму сайті статтю  “Пиво Украины. Новая ассортиментная ниша.htm”,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Капітал Менеджмент" (відповідач  1)   порушило  авторські  права, які належать   позивачу.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (ст. 51 Закону  України  «Про  авторське  право  і  суміжні  права»).

Статтею 52. Закону  України  «Про  авторське  право  і  суміжні  права» визначені  способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав, яким, зокрема,  є  право  подавати позови про виплату компенсацій.

Відповідно  до п. «г» ч. 2  ст. 52 Закону  України  «Про  авторське  право  і  суміжні  права», суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює,  що суд  може   захистити  цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.    

Позивач звернувся  з  позовними  вимогами про стягнення  з   відповідача 1   за порушення   авторських  прав  36250,00 грн.  компенсації.

На  виконання  вказівки зазначеної  в Постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2008р. суд  досліджує об‘єктивні  критерії, які можуть свідчити про орієнтовний  розмір шкоди, завданої   неправомірним   використанням   об‘єкта  авторського  права,  обсяг  цього  порушення для визначення   розміру  відповідної компенсації.

Ухвалою  суду  від 03.04.2009  року  позивача  зобов‘язано    надати  суду письмові  обґрунтування,  щодо  визначення   розміру  заявленої   до  стягнення  компенсації  за порушення  авторського права.

Позивач  розраховує   суму компенсації   у  розмірі 72500,00  грн.,    по 36250,00  грн. з  відповідача  1 та  Державного бюджету України  з урахуванням   рекламної цінності  статті.

Позивач  вказує, що сума   вартості  тиражу   журналу  у  січні 2004  року   складає 33410,00 грн.,  дохід   від  розміщення   реклами  в  номері  журналу   від 16.01.2004  складає 35115,90  грн.  У  зв‘язку з  тим,  що  спірна  стаття  є  не  єдиною    у  в номері  журналу, позивач  розрахував вартість  компенсації  з  урахуванням  оцінки  інформативності    статті    та змістовності    статті  відносно   інших  статей,  доходу  з урахуванням рекламної  цінності  статті  та визначив  її  в    розмірі 11890,00 грн.,  що  дорівнювало  58  мінімальним  заробітним  платам. З  урахуванням  зміни  розміру  мінімальної  заробітної  плати, позивач  розрахував    суму  компенсації  виходячи  з   58  мінімальних  заробітних плат (36250,00  грн.) з  кожного  відповідача  окремо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Суд  критично  оцінює   розрахунок  компенсації за  порушення  авторського  права,  наданий  позивачем,  виходячи з  наступного.

Як  свідчать  зібрані  у  справі  докази,   16.01.04 р.  в журналі “Компаньон” № 1 розміщено статтю “Мутная сенсация”; 21.01.2004  року   у  мережі Інтернет на  сайті Державного   департаменту   продовольства  Міністерства  аграрної політики України було  розміщено  статтю  “Нефильтрованное пиво - новая ассортиментная ниша на украинском рынке.htm”; 22.01.2004  року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Капітал Менеджмент" (відповідач  1)  розмістило  в  мережі  Інтернет  на  своєму сайті    статтю  “Пиво Украины. Новая ассортиментная ниша.htm”.

Отже,  розміщення  21.01.2004  року   у  мережі Інтернет на  сайті Державного   департаменту   продовольства  Міністерства  аграрної політики України статті  “Нефильтрованное пиво - новая ассортиментная ниша на украинском рынке.htm” та 22.01.2004  року  на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Капітал Менеджмент" статті  “Пиво Украины. Новая ассортиментная ниша.htm”  не  могло  вплинути  на  тираж   журналу   “Компаньон” № 1 від 16.01.04 р.,  на  вартість  цього  тиражу та на дохід  від  розміщення   реклами  у  № 1 журналу “Компаньон”  від 16.01.04 р.,  оскільки  порушення  відбулося  пізніше  випуску № 1  журналу  “Компаньон”.

Судом  також  прийнято  до  уваги,  що на  момент звернення  з позовною  заявою (26.02.2004  року)   позивач  вважав, що  за порушення  авторського  права   компенсація  повинна  складати  10000,00 грн. (по  5000,00  грн.  з  кожного  відповідача).

В  той же  час,  судом  враховано, що відповідно  до п. «г»ч. 2  ст. 52 Закону  України  «Про  авторське  право  і  суміжні  права», суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Отже,  суд  приходить  до  висновку, що  розмір  компенсації  за  порушення  авторського  права  не  може  бути   меншим  10 мінімальних заробітних плат.

Судом  встановлено,  що  відповідач  1  порушив   авторське  право  яке  належить   позивачу,  при  цьому,  відповідач  1,  в  ході  розгляду  справи,    факт  порушення авторського  права  не визнав. За  таких обставин,  суд  приходить  до  висновку, що позовні вимоги  про  стягнення з  відповідача  1  компенсації  за порушення авторського  права  обґрунтовані,  однак  підлягають  задоволенню  частково,  в  розмірі  10  мінімальних  заробітних  плат,  що   складає 6250,00  грн.

Позивач   також  просить  стягнути  з  Товариства з  обмеженою  відповідальністю «Альянс  Капітал  Менеджмент»3000,00  грн. витрат на  оплату  за проведення  судової  експертизи об‘єктів  інтелектуальної власності  № 85   від 05.04.2005 року   та  3000,00 грн.   витрат  на отримання   юридичних (адвокатських  послуг).

Відповідно  до  ст. 49 ГПК України,  суми які  підлягають  сплаті за проведення  судової  експертизи,  послуги  адвоката, інші  витрати пов‘язані  з розглядом справи, при   частковому  задоволені позову покладаються на  обидві сторони  пропорційно розміру задоволених позовних  вимог.  

Позивач  не  надав  суду  доказів    понесення    витрат  на  оплату судової  експертизи об‘єктів  інтелектуальної власності  № 85   від 05.04.2005 року  в  сумі  3000,00 грн.   За  таких  обставин,  зазначені  витрати  не  можуть  бути покладені  на   відповідача  1.

Позивач також просить стягнути 3000,00 гривень витрат за послуги адвоката. Відповідно до ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.    Оплата праці адвоката  здійснюється  на  підставі  угоди  між громадянином  чи  юридичною  особою  і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”).

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено договір № 298/043 про надання правової допомоги  та комплексне  юридичне обслуговування   від 01.05.2004  року.  Відповідно  до Додатку № 1  до  Договору  № 298/04  від 01.05.2004  року  про  надання  юридичних (адвокатських) послуг,  сторони    визначили, що вартість  послуг складає  6000,00  грн.

На підставі договору № 298/04  від 01.05.2004  року, позивач здійснив оплату за надання  юридичних  (адвокатських)  послуг в розмірі 6000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2922 від 10.10.2006 р. Позивач  просить покласти на відповідача  1   адвокатські  витрати  в  розмірі  3000,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування витрат за послуги адвоката обгрунтовані та підлягають задоволенню частково, оскільки, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат та при   частковому  задоволені позову покладаються на  обидві сторони  пропорційно розміру задоволених позовних  вимог.  Отже  з  відповідача  1 на  користь  позивача підлягає стягненню 517,24  грн.  витрат  на  оплату  послуг адвоката.

Відповідно  до   ст. 49 ГПК України,  державне  мито  від сплати  якого  позивач  у  встановленому порядку   звільнений, стягується з відповідача   в  доход  бюджету  пропорційно  розміру задоволених  позовних  вимог. За  таких  обставин,  з  відповідача  1   підлягає стягненню  в  доход  Державного  бюджету України   62,50  грн.  держмита  та 20,30 грн.  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення  судового  процесу.

Як  зазначалося,  Рішенням  Господарського суду   м. Києва  від 31.05.2007  року припинено провадження по справі в частині позовних вимог до Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України.

Рішення  в  цій  частині   обґрунтоване  тим, що з 26.02.2007р. до Єдиного державного реєстру внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Державного департаменту продовольства в результаті її ліквідації.

Ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Китаї та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам –правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженими ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Витяг з Єдиного державного реєстру, постанова КМУ від 22.05.2006р. №707 “Про ліквідацію Державного департаменту продовольства”, постанова КМУ від 04.10.2006 р. №1380 “Про утворення Державного департаменту харчової промисловості та продовольчого ринку”, не містять доказів правонаступництва ліквідованого Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України.

Отже, провадження  у  справі  щодо Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України  припинено  саме  в  результаті  ліквідації останнього, при цьому  судом  встановлено відсутність  правонаступників Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2007 року рішення  Господарського  суду м.  Києва від 31.05.2007  року   та  постанову Київського апеляційного господарського   суду    від 11.07.2007  року у справі № 21/133-20/86 в  частині  припинення   провадження у  справі   щодо  позовних вимог   до  Державного   департаменту   продовольства  Міністерства  аграрної політики   України залишено  без  змін.

За  таких  обставин, відсутні підстави  для стягнення компенсації за  порушення    авторських  прав Державним   департаментом   продовольства  Міністерства  аграрної політики   України з Міністерства аграрної політики України та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, оскільки,  відповідно до постанови ВГСУ від 23.10.2007 р., судові рішення по справі, якими припинено провадження у відношенні до Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, залишено без змін, тобто відносно Державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України спір вирішено.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не  надав  суду доказів, які б  свідчили  про   порушення Міністерством аграрної політики України та Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві авторських  прав позивача.

За  таких  обставин, позовні  вимоги  про стягнення  з  Державного бюджету України  36250,00 гривень  компенсації за  порушення  авторських  прав є необґрунтованими  та  не підлягають  задоволенню.

Відповідно до  ст.  49 ГПК України,  суми які  підлягають  сплаті за проведення  судової  експертизи,  послуги  адвоката, інші  витрати пов‘язані  з розглядом справи, при  відмові в позові  покладаються а   позивача.

За  таких обставин, витрати на  оплату  за проведення  судової  експертизи об‘єктів  інтелектуальної власності  № 85   від 05.04.2005 року в  сумі  3000,00 грн.   та  3000,00 грн.   витрат  на отримання   юридичних (адвокатських  послуг), які   позивач  просив  стягнути  з  Державного бюджету України,  покладаються на  позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс  Капітал Менеджмент»(04205, м. Київ, вул. Ялтинська, 5 Б; код ЄДРПОУ 32705065; р/р 26007001302445 в АКБ «Райффайзенбанк Україна», МФО 300528), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного  товариства «Видавничий  будинок «Максимум»(09025, Київська  обл. Сквирський    р-н, с. Безпечна, хутір  Ордаша, буд. 19;  код ЄДРПОУ 23708247; рахунок 260033318 у  ВАТ «Український   професійний  банк», МФО 300205) 6250,00 грн. (шість  тисяч двісті  п‘ятдесят грн. 00 коп.) компенсації  за порушення   авторських  прав, 517,24 грн. (п‘ятсот   сімнадцять  грн. 24 коп.) витрат на  оплату послуг  адвоката.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс  Капітал Менеджмент»(04205, м. Київ, вул. Ялтинська, 5 Б; код ЄДРПОУ 32705065; р/р 26007001302445 в АКБ «Райффайзенбанк Україна», МФО 300528), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження) в доход Державного  бюджету  України 62,50 грн. (шістдесят дві  грн. п‘ятдесят коп.) держмита  та 20,30  грн. (двадцять  грн. 30 коп.)   витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

Видати  наказ.

В задоволенні решти позовних  вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                          Гумега  О.  В.

Дата  підписання  рішення

10.06.2009  року