Постанова

від 11.06.2009 по справі 05/234-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

05/234-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 червня 2009 р.                                                                                    № 05/234-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.

розглянув касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Ольга"

на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2009р.

та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.02.2009р.

у справі№05/234-08

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Ольга"

доВідкритого акціонерного товариства "Автрамат"

простягнення 1385,36грн.,

за участю представників:

-          позивача: не з'явилися;

-          відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008р. Відкрите акціонерне товариство "Ольга" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Автрамат" про стягнення з відповідача заборгованості на суму 198грн., індекс інфляції у сумі 6,33грн., 3% річних у сумі 3,03грн. та збитки спричинені позивачу на суму 1178грн.

Під час розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, в останній редакції яких позивач просив стягнути з відповідача заборгованість на суму 198грн. за період з 30.04.2008р. по 29.05.2008р., індекс інфляції у сумі 6,33грн. за період з 01.05.2008р. по 30.09.2008р., 3% річних у сумі 3,03грн. за період з 30.04.2008р. по 31.10.2008р., та збитки у вигляді упущеної вигоди, спричинені позивачу на суму 1178грн. за період з 30.05.2008р. по 01.11.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2009р. у справі №05/234-08 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю. Вирішено повернути Відкритому акціонерному товариству "Ольга" з Державного бюджету України зайво сплачене платіжними дорученнями №1991 від 30.10.2008р. державне мито в сумі 36,54грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2009р. у справі №05/234-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Шевель О. В., суддів Афанасьєва В.В., Бухан А.І.) рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2009р. у справі № 05/234-08 залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ольга" –без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2009р. та рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2009р. у справі № 05/234-08, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає перегляду в касаційному провадженні оскаржених судових актів.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 25.10.2007р. між сторонами був укладений договір про надання послуг, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги по розміщенню автомобіля Daewoo Lanos, білий, №10385 ХВ на автостоянці №1, що належить ВАТ "Ольга", розташованій за адресою: м. Харків, вул. Державинська, 3 (місце не обладнане навісом № 174), а відповідач оплачує послуги по розміщенню транспортного засобу на автостоянці в безготівковій формі в порядку попередньої оплати на підставі виставленого позивачем рахунку не пізніше, ніж за 2 банківських дні до постановки транспортного засобу на автостоянку, згідно прейскуранта автостоянки ВАТ "Ольга", затвердженого головою правління ВАТ "Ольга".

При цьому, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на час укладання спірного договору діяв прейскурант, за яким з 20.03.2007р. встановлено вартість послуг по користуванню відкритим парковочним місцем терміном більш ніж 27 діб в сумі 5грн.

За умовами п.5.1.3 договору про надання послуг місце на автостоянці резервується за відповідачем на оплачений строк незалежно від знаходження на ньому транспортного засобу.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу місце на автостоянці, яким відповідач користувався до 31.03.2008р. та оплачував наперед виставлені позивачем рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями відповідача, копіями рахунків-фактур позивача, актами здачі-приймання виконаних послуг, а з 12.04.2008р. позивач встановив в прейскуранті нові ціни за користування автостоянкою з розрахунку 6грн. за добу і виставив рахунок відповідачу на суму 18грн. - в якості доплати за квітень та 180грн., як попередню оплату за травень 2008р., які відповідач не оплатив.

При цьому, попередніми судовими інстанціями зазначено, що позивач більше не виставляв вже відповідачу рахунки, оскільки як стверджує позивач, відповідач більше не ставив свій автомобіль на його автостоянці, та як свідчить підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, відповідач повністю оплатив послуги позивача по 30 квітня 2008 р. із розрахунку 5,00 грн. за добу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 30.04.2008р. по 29.05.2008р. в сумі 198грн., індексу інфляції в сумі 6,33грн., 3% річних в сумі 3,03грн., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції послався на не доведення позивачем користування відповідачем автостоянкою позивача у зазначений період; ненадання позивачем актів здачі-приймання виконаних послуг за вказаний період; а також на зміну позивачем в односторонньому порядку вартості послуг з 5грн. за добу на 6грн., що не передбачено спірним договором.

Водночас пославшись на умови п.3.2, 5.1.3 спірного договору, за якими відповідач оплачує послуги позивача по постановці автомобіля на автостоянку, а не за резервування місця на автостоянці на оплачений строк незалежно від находження на ньому транспортного засобу, суд першої інстанції зазнавши, що позивач в період з 30.05.2008р. по 01.11.2008р. міг передати це місце іншій особі, а також ненадання позивачем суду доказів порушення відповідачем умов спірного договору, доказів наявності прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем умов спірного договору та завданими збитками, обґрунтованого розрахунку завданих збитків (упущеної вигоди), дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 1178грн., з чим погодився суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційне провадження у даній справі.

Водночас апеляційним господарським судом  зазначено, що укладений між сторонами  договір  однозначно встановив  відповідні  права та обов'язки по наданню позивачем відповідачу  послуг по розміщенню автомобіля на автостоянці лише при умові попередньої оплати  відповідачем їх вартості та резервування місця паркування на стоянці за останнім  на оплачений строк і незалежно від знаходження на ньому автомобіля, а після припинення  оплати вартості стоянки відповідачем у позивача не було підстав для продовження  резервування  відповідного місця, із зазначенням з пояснень представника відповідача у судовому засіданні про відсутність у  відповідача наміру розірвання  договору, оскільки після видужання водія  у відповідача було бажання продовжувати договір на встановлених у ньому умовах. На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ця позиція відповідача узгоджується з положеннями  п.3 ст.538 ЦК України.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.84 ГПК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976р. №11 (із змінами та доповненнями) "Про судові рішення" мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Натомість місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, в порушення норм процесуального права ст.ст. 32-34, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків, що ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи та не застосував належні норми матеріального права, й прийняв оскаржене судове рішення, яке не відповідає вимогам ст.84 Господарського процесуального кодексу України, що всупереч ст.ст.101, 105 Господарського процесуального кодексу України не було виправлено і судом апеляційної інстанції.

Так зокрема, місцевий господарський суд вказавши про виконання позивачем своїх обов'язків та надання відповідачу місця на автостоянці, яким останній користувався до 31.03.2008р. та оплачував наперед виставлені позивачем рахунки, зазначив, що ці обставини підтверджені платіжними дорученнями, рахунками-фактурами та актами здачі-приймання виконаних послуг, без вказання реквізитів цих первинних документів всупереч вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас зазначивши, що позивач більше не виставляв вже відповідачу рахунки, оскільки як стверджує позивач, відповідач більше не ставив свій автомобіль на його автостоянці, та як свідчить підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, відповідач повністю оплатив послуги позивача по 30.04.2008р. із розрахунку 5грн. за добу, суд першої інстанції всупереч приписів ст.43 ГПК України не зазначив належних та допустимих доказів, на підставі яких він встановив ці обставини.

Зазначене не було з'ясовано та виправлено й судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження у даній справі.

Крім того, місцевим господарським судом не було надано належної оцінки та не з'ясовано відповідності заявлених позовних вимог та наведених обставин положенням статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, які не були вказані судом в мотивувальній частині рішення, проте були зазначені в переліку норм, якими суд керувався.

Водночас як і судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки позовним вимогам заявленим на підставі ст.525, 526, 530, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.216, 217, 218, 220, 224, 226, ч.1 ст.229 Господарського кодексу України.

Поряд з цим судами нез'ясована обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди із застосуванням належних норм матеріального права до цих правовідносин.

Зазначене не було враховано та виправлено апеляційним господарським  судом в порушення ст.ст.101, 38, 43 ГПК України.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин лише норму, запроваджену частиною 3 статті 538 ЦК України, в обґрунтування узгодження з цієї нормою позиції відповідача щодо відсутності у нього наміру на розірвання договору внаслідок одужання його водія та наявності у відповідача бажання продовжувати договір на встановлених у ньому умовах, оскільки зазначена норма частини 3 статті 538 ЦК України передбачає, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Поряд з цим, в постанові суду апеляційної інстанції вказано, що "колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області про те, що правових підстав для стягнення понесених позивачем збитків через їх недоведеність". Тоді як наведене судом апеляційної інстанції твердження не містить висновку щодо заявлених до стягнення збитків, у задоволенні яких судом першої інстанції відмолено без наведення відповідної норми матеріального права, якою він керувався, приймаючи рішення по цій позовній вимозі.

Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п.1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, прийняті у справі оскаржені судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ольга" задовольнити частково.

Рішення  господарського суду Харківської області від 08.01.2009р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2009р. у справі №05/234-08 скасувати.

Справу №05/234-08 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук