Постанова

від 13.03.2009 по справі 05/234-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/234-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2009 р.                                                           Справа № 05/234-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Афанасьєв В.В. ,  Бухан А.І.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників:

позивача          -Соловйової Д.В.

відповідача - Павловського Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ "Ольга" (вх. № 200Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08 січня 2009 року у справі № 05/234-08

за позовом ВАТ "Ольга", м. Харків

до ВАТ "Автрамат",  м. Харків  

про стягнення 1385,36 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 січня 2009 р. у справі № 05/234-08 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю. Повернуто ВАТ "Ольга" з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 1991 від 30.10.2008 року державне мито в сумі 36,54  грн.

Позивач - ВАТ "Ольга" з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2009 року по справі № 05/234-08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ "Ольга" в повному обсязі.

Відповідач - ВАТ "Автрамат" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторони, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 25.10.2007 року сторонами був укладений договір про надання послуг (надалі –спірний договір), за яким позивач зобов'язався надати послуги по розміщенню автомобіля Daewoo Lanos, білий, № 10385 ХВ на автостоянці № 1, що належить ВАТ „Ольга”, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Державинська, 3 (місце не обладнане навісом № 174).

Згідно п. 2.1 спірного договору відповідач оплачує послуги по розміщенню транспортного засобу на автостоянці згідно прейскуранта автостоянці ВАТ „Ольга”, затвердженого головою правління ВАТ „Ольга”. На час укладання спірного договору діяв прейскурант, яким з 20.03.07 р. було встановлено вартість послуг по користуванню відкритим парковочним місцем терміном більш ніж 27 діб в сумі 5,00 грн. Відповідно до п. 3.2 спірного договору плату за послуги по розміщенню транспортного засобу на автостоянці в безготівковій формі відповідач сплачує в порядку попередньої оплати на підставі виставленого позивачем рахунку не пізніше, ніж за 2 банківських дні до постановки транспортного засобу на автостоянку. Згідно п. 5.1.3 місце на автостоянці резервується за відповідачем на оплачений строк незалежно від знаходження на ньому транспортного засобу. Позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу місце на автостоянці, яким відповідач користувався до 31.03.08 р. та оплачував наперед виставлені позивачем рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями відповідача, копіями рахунків-фактур позивача, а також актами здачі-приймання виконаних послуг. З 12.04.08 р. позивач встановив в прейскуранті нові ціни за користування автостоянкою з розрахунку 6,00 грн. за добу і виставив рахунок відповідачу на суму 18,00 грн. - в якості доплати за квітень та 180,00 грн., як попередню оплату за травень 2008 р., які відповідач не оплатив. Після цього позивач більше не виставляв вже відповідачу рахунки, оскільки як стверджує позивач, відповідач більше не ставив свій автомобіль на його автостоянці.

Як зазначив позивач, внаслідок того, що відповідач не користувався своїм місцем на автостоянці, позивач поніс збитки (упущену вигоду), оскільки не міг передати зарезервоване за відповідачем місце іншим особам в зв'язку з тим, що позивачем було видано розпорядження від 01.01.07 р., згідно якого місця паркування для автомобілів, які надаються користувачам згідно укладених з ними договорів про надання послуг, зберігаються за даними користувачами до закінчення строку дії вищевказаних договорів, незалежно від того, користуються вони місцем паркування або ні. При цьому відповідач стверджує,  що з 22.04.08 р. він перестав користуватися стоянкою позивача, оскільки водій, який керував цим автомобілем зламав ногу і тривалий час знаходився на лікарняному, в зв'язку з чим відповідач був вимушений передати автомобіль іншому водію, що підтверджується копіями листків непрацездатності, копіями подорожніх листів, копіями диспетчерських журналів за квітень та травень 2008 р.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, відповідач не збирався розривати з позивачем спірний договір, оскільки сподівався на швидке одужання першого водія і відповідно подальше користування автостоянкою позивача, яка знаходиться поблизу місця проживання першого водія.  Разом з тим, для зручності користування автомобілем іншим водієм, за місцем його проживання, відповідачем був укладений з Комунальним ремонтно-будівельним підприємством Комінтернівського району м. Харкова договір № 5/05-08/78000106 від 05.05.08 р. на користування місцем для стоянки вищевказаного автомобіля відповідача, яким він і користувався, що підтверджується копіями актів здачі-прийому за травень та червень 2008 р. Як свідчить підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, відповідач повністю оплатив послуги позивача по 30 квітня 2008 р. із розрахунку 5,00 грн. за добу.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 30.04.08 р. по 29.05.08 р. в сумі 198,00 грн., індексу інфляції в сумі 6,33 грн., 3% річних в сумі 3,03 грн. суд визнав необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню, оскільки: по-перше, позивачем не доведено користування відповідачем автостоянкою позивача у цей період; по-друге, позивачем не надано актів здачі-приймання виконаних послуг за вказаний період; по-третє, позивачем в односторонньому порядку змінено вартість послуг з 5,00 грн. за добу на 6,00 грн., що не передбачено спірним договором. Посилання позивача на копію витягу з електронної бази реєстрації та обліку автомобілів на автостоянці як на доказ користування відповідачем автостоянкою позивача, суд вважає безпідставними, оскільки копія витягу з електронної бази реєстрації та обліку автомобілів на автостоянці не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ користування відповідачем автостоянкою позивача, так як пластикова картка знаходилась та знаходиться у позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 1178,00 грн. господарський суд Харківської області визнав такими, що  також не підлягають задоволенню, оскільки відповідач згідно п.3.2 спірного договору оплачує послуги позивача по постановці автомобіля на автостоянку, а не за резервування місця на автостоянці. До того ж пунктом 5.1.3 спірного договору передбачено, що місце на автостоянці резервується на оплачений строк незалежно від находження на ньому транспортного засобу. Отже позивач в період з 30.05.08 р. по 01.11.08 р. міг передати це місце іншій особі. Посилання позивача на своє розпорядження від 01.01.07 р., в якому зазначається, що місця парковки для автомобілів, які надаються користувачам згідно укладених з ними договорів про надання послуг, зберігаються за даними користувачами до закінчення строку дії вищевказаних договорів, незалежно від того, користуються вони місцем парковки або ні, суд вважає безпідставним, оскільки: по-перше, розпорядження не вносило і не могло вносити змін до спірного договору; по-друге, розпорядження є локальним нормативним актом позивача і не може розповсюджуватися на відносини між сторонами спірного договору; по-третє, воно не було навіть доведено до відома відповідача. Отже відповідач діяв у відповідності до умов спірного договору, тобто користувався місцем на автостоянці у оплачений період, а у неоплачений не користувався. Таким чином, позивач не надав суду доказів порушення відповідачем умов спірного договору, доказів наявності прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем умов спірного договору та завданими збитками, обґрунтованого розрахунку завданих збитків (упущеної вигоди). За таких обставин, суд відмовив в позові повністю.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Наведені позивачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи і ґрунтуються на власному довільному тлумаченні позивачем  обставин справи та норм чинного  цивільного і господарського законодавства.

Як свідчать матеріали справи , укладений між сторонами  договір  однозначно встановив  відповідні  права та обов'язки по наданню позивачем відповідачу  послуг по розміщенню автомобіля на автостоянці. При цьому визначальними умовами виконання цього договору являлося те, що позивач надає ці послуги лише при умові попередньої  оплати  відповідачем їх вартості, місце паркування на стоянці резервується за останнім  на оплачений строк і незалежно від знаходження на ньому автомобіля. Після припинення  оплати вартості стоянки відповідачем у позивача не було підстав для продовження  резервування  відповідного місця. При цьому представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що наміру на розірвання  договору у  відповідача не було, оскільки після видужання водія  у відповідача було бажання продовжувати договір на встановлених у ньому умовах.  Така позиція відповідача узгоджується з положеннями  пункту 3 статті 538 Цивільного кодексу  України.  За таких обставин колегія суддів  погоджується з висновком господарського суду Харківської області про те, що правових підстав для стягнення нібито понесених позивачем збитків через їх недоведеність  

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської області від 08 січня 2009 року у справі № 05/234-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.  

                                 Судді                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                                                                                               Бухан А.І.