Постанова

від 23.06.2014 по справі 815/2607/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2607/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача - Пущенської О.А.. (за довіреністю)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» (далі - ТОВ «ГТ Проект-Україна» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000222230 від 30.01.2014 року, згідно з яким нарахований податок на додану вартість у сумі 130960 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 65480 гривень.

У своєму позові позивач зазначив, що ним отримано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 30.01.2014 року № 0000222230, відповідно до якого позивачеві нарахований податок на додану вартість у сумі 65480 грн.. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 16.01.2014 року № 102/2230-15-53/25033733 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Техностарт Лтд» за період травень, червень 2011 року; ПП «Макіта» за період липень 2011 року; ТОВ «Констрактбуд» за період вересень 2011 року, ТОВ «Хімінвест-2012» за період грудень 2011 року, ТОВ «Вторметекспорт» за період серпень 2013 року. Основними підставами для притягнення позивача до відповідальності стало отримання відповідачем акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, згідно з яким стан підприємства « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, у позивача немає підстав для формування податкового кредиту з ПДВ. Також відповідачем зроблено висновок про відсутність реального характеру господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт», а також вказано в акті, що господарські операції з оренди основних засобів з наведеним контрагентом не підтверджується товарно-транспортними накладними. Стосовно контрагента ПП «Макіта» зазначається про завищення позивачем податкового кредиту лише на підставі даних Інформаційної системи «Податковий блок» на суму 64000 грн., хоча відповідачем проводилась документальна перевірки, а наявні первинні документи не взяті до уваги. Зазначене, на думку позивача, свідчить про надуманість та безпідставність висновків перевірки. Також позивач у позові виклав обставини його взаємовідносин із ТОВ «Вторметекспорт», зазначивши що вони підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зауваживши, що відносини з оренди основних засобів всупереч твердженням відповідача не потребують складання товарно-транспортних накладних та не можуть підтверджуватися розрахунками за перевезення вантажів. Крім того, на думку позивача, оскільки він виступає покупцем послуг, то навіть якщо припустити, що контрагенти позивача мають негативні ознаки, це є порушенням контрагента, тоді як позивач не може нести відповідальність за такі дії. Позивач зауважив про існування у відповідача права визнати відповідний правочин недійсним у судовому порядку, яким він не скористався. Окремо позивач наголосив на тому, що факт відсутності його контрагента за місцезнаходженням не підтверджений у визначений законодавством спосіб, тоді як у ЄОРПОУ відсутні відомості про відсутність зазначеного підприємства за місцезнаходженням. Щодо відносин із ПП «Макіта» позивач пояснив, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту по вказаних операціях ґрунтується виключно на даних Інформатизаційної системи «Податковий блок», однак такі дані не можуть виступати підставою для змін у структурі податкових зобов'язань та достатнім доказом у судовому спорі, оскільки зазначені програми не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки. Виявлення таким програмним забезпеченням помилок, на думку позивача. Може лише виступати підставою для проведення перевірки, що підтверджується практикою Вищого адміністративного суд України.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 95-98), в яких зазначив, що під час проведення перевірки використано акт про неможливість проведення зустрічно звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, яким встановлено, що станом на момент проведення звірки стан підприємства 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, що зазначеним підприємством порушено пп. 16.1.1. п. 16.1. ст. 16, п. 45.2

ст. 45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшенню до 0. Відповідач вказує, що до перевірки не надано актів виконаних робіт, чим порушено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а також на неможливість підтвердження фактичного перевезення вантажу та осіб, якими виконувались роботи з використання понтону через відсутність на підприємстві табелю обліку використання робочого часу. Стосовно взаємовідносин позивача із ПП «Макіта» відповідач визначив, що позивачем дійсно укладались договори з зазначеним підприємством на виконання робіт з розробки робочого проекту та на виконання проектної документації, які були використані для ДП «Держгідрографія та для Дніпро-Бугського морського порту відповідно. Однак, як зазначає відповідач, в системі «Податковий Блок» підсистемі «Аналітична Система» розділ «Автоматизована Система» підрозділ «Перегляд результатів співставлення» існують розбіжності між ТОВ «ГТ Проект-Уркаїна» та ПП «Макіта» у розмірі 64000 грн.. З цього приводу відповідач пояснив, що позивачем відповідні суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за червень2011 року, однак, в базі даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси відсутня інформація щодо наданих ПП «Макіта» декларацій за червень 2011 року. До ДПІ у Приморському районі м. Одеси надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2011 року від 31.01.2012 року на суму 64000 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

На підставі наказів ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.12.2013 року № 1596

(а.с. 110), від 08.01.2014 року № 5 (а.с.111), повідомлення про перевірку від 25.12.2013 року

№ 392, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 112), відповідно до вимог пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ГТ Проект-Україна», код ЄДРПОУ 25033733, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТОВ «ТЕХНОСТАРТ ЛТД», код ЄДРПОУ 37635307, за період травень, червень 2011 року;

ПП «Макіта», код ЄДРПОУ 37351999, за період липень 2011 року, ТОВ «Хімінвест-2012», код ЄДРПОУ 37310596, за період грудень 2011 року; ТОВ «Чорноморгідробуд», код ЄДРПОУ 1385539, за період грудень 2011 року; ТОВ «Вторметекспорт», код ЄДРПОУ 30127624, за період серпень 2013 року.

За результатами проведення вищезгаданої перевірки було складено акт перевірки від 16.01.2014 року № 102/2230/5-53/25033733, яким встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 130960,00 грн. по періодах: червень 2011 року - на суму ПДВ 64000,00 грн. (по взаємовідносинах з ПП «Макіта», код ЄДРПОУ 37351999), серпень 2013 року - на суму ПДВ 66960,00 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт», код ЄДРПОУ 30127924), внаслідок чого занижено сплату ПДВ у серпні 2013 року на загальну суму 130960,00 грн. (а.с. 10-26).

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року № 0000222230, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ГТ Проект-Україна» за платежем податок на додану вартість у сумі 196440,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 130960 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 65480 грн. (а.с. 9).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства пов'язуються ДПІ у Приморському районі м. Одеси із фактами відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом

ТОВ «Вторметекспорт». Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінки суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Досліджуючи обставини справи, суд встановив таке.

30.06.2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Вторметекспорт» (виконавець) укладено договір № 30/06 на надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язується надати послугу замовнику:понтон в/п до 800 т (баржа несамохідна), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити виконавцю обумовлену договором плату (а.с. 38-40). Виходячи з положень договору, вартість послуг виміряється у гривнях за одну відпрацьовану годину. Замовник за умовами цього договору має право використовувати плавзасіб у своїй виробничій діяльності, що передбачена статутом у межах технічних можливостей плавзасобів з дотриманням безпеки мореплавання та вимог щодо охорони труда. При цьому замовник зобов'язаний не передавати плавзасіб у суборенду іншим особам, а по закінченню строку надання послуг забезпечити технічно справний стан плавзасобу.

31.08.2013 року сторонами за вказаним договором складено акт виконаних робіт № 8, підписанням якого стороні засвідчили, що на виконання умов договору за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року виконавець належним чином виконав свої зобов'язання перед замовником та надав послуги понтону в/п 800 т (баржа несамохідна), передбачені договором, у кількості 744 годин на суму 401760,00 грн., в тому числі ПДВ - 66960,00 грн. (а.с. 42).

Згідно з реєстром кредитових платіжних документів від 02.09.2013 року, отриманих для списання коштів з рахунку клієнта 26003010112329 ТОВ «ГТ Проект-Україна», (а.с.43), а також платіжним дорученням від 02.09.2013 року № 832 (а.с.119) позивачем здійснено оплату поставлених послуг у розмірі 401760,00 грн., в тому числі ПДВ - 66960,00 грн..

Контрагентом позивача ТОВ «Вторметекспорт», який є платником податку на додану вартість згідно з відповідним свідоцтвом серії НБ № 262100 від 30.11.2012 року № 20086044 (а.с.162), в установленому законодавством порядку складено та надано позивачеві податкову накладну від 31.08.2013 року № 93 (а.с.41).

Як вбачається з пояснень інженера-гідротехніка ТОВ «ГТ Проект-Україна» Боковікова А.Ю. (а.с. 157), зазначений понтон використовувався позивачем для проведення будівельних робіт в умовах відкритого моря. Використання плавзасобів передбачено проектом виробництва робіт, що є невід'ємною частиною організації будівельного виробництва, наявність якого передбачено ДБН А.3.1.5-2009 «Організація будівельного виробництва». Понтон виконує роль будівельного майданчику під час будівництва об'єкта на плаву, він є частиною технологічного процесу, за допомогою якого здійснюється доставку будівельних матеріалів, розміщення будівельного обладнання, будівельних конструкцій тощо. Такий плавзасіб має постійну зайнятість, оскільки на ньому розміщується необхідне для проведення будівельних робіт обладнання. Понтон не має ходових механізмів, приміщень для знаходження екіпажу та екіпажу, а навантаження та розвантаження здійснювалось силами будівельників з використанням спеціальної техніки. Участь понтона у будівельних роботах вимірювалась у годинах відповідно до умов договору з розрахунку цілодобової зайнятості протягом всього періоду будівництва щомісячно. Відпрацьований час понтону підтверджувався підписанням актів виконаних робіт.

Зазначене підтверджується, зокрема, будгенпланом проекту «Будівництво 1-ої черги (гідротехнічні споруди) контейнерного терміналу на Карантинному молі ДП «ОМТП» за рахунок штучного утворення території» (а.с. 158), в якому передбачено, що потреба у будівельних та складських площах під час виробництва робіт на воді задовольняється за рахунок плавзасобів; склади та санітарно-побутові приміщення контейнерного типу розміщуються на баржі в/п 600-800 т..

Крім того, відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року (а.с. 167-168), актів прийомки виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року

(а.с. 169-176, 183-190), підсумкових відомостей ресурсів за серпень 2013 року (а.с. 177-182, 190 -195), складених ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» (генпідрядник) та ТОВ «ГТ Проект-Україна» (субпідрядник) на виконання договору від 16.08.2011 року № 61/ф11 по об'єкту будівництва «Будівництво 1-ої черги (гідротехнічні споруди) контейнерного терміналу на Карантинному молі ДП «ОМТП» за рахунок штучного утворення території», придбані позивачем у ТОВ «Вторметекспорт» послуги понтону використовувались у відповідних будівельних роботах, що, зокрема підтверджує використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності позивача.

З урахуванням наведеного суд критично оцінює посилання відповідача про відсутність у ТОВ «ГТ Проект-Україна» товарно-транспортних накладних як на свідчення відсутності реального характеру зазначеної господарської операції, оскільки використання понтону не передбачає надання транспортних послуг з перевезення вантажів. Більш того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, тоді як понтон взагалі не відноситься до категорії автомобільного транспорту, у зв'язку з чим визначений у п. 11 цих правил порядок оформлення документів на перевезення, в тому числі щодо необхідності складання товарно-транспортні накладні, не розповсюджується на правові відносини, які виникли між позивачем та його контрагентом ТОВ «Вторметекспорт».

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Вторметекспорт» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умов, встановлених податковим законодавством для формування витрат, що враховуються при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість. Поряд з цим, жодних доводів про наявність певних недоліків у первинних документах, складених позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» в межах здійснення вищевказаних господарських операцій, відповідачем не наведено.

Натомість суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність реального характеру зазначених господарських операцій з огляду на відсутність ТОВ «Вторметекспорт» за своїм місцезнаходженням. З акта перевірки вбачається, що згідно з актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.12.2013 року № 2260/26-59-22-01/30127924

«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно з інформаційним ресурсом Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок», який використовується ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, станом на момент проведення зустрічної звірки стан підприємства 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Втім, направлення повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не може розглядатись судом як належний та допустимий доказ у справі, особливо зважаючи на той факт, що відповідачем не надано до суду доказів, які безпосередньо засвідчують цей факт. Так, відповідно до ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частиною 14 цієї норми законодавства визначено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, направлення податковим органом повідомлення державному реєстратору про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не свідчить про обов'язкове внесення до Єдиного державного реєстру відповідних змін, тоді як статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження контрагента позивача ТОВ «Вторметекспорт» є підтвердженим (а.с. 27-29), що, виходячи з наведеного вище, спростовує твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій з зазначеним підприємством в силу його відсутності за своїм місцезнаходженням.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій лише є можливим приводом для звернення контролюючим органом до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним, однак, відповідачем не підтверджено недійсність такого правочину відповідним судовим рішенням, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

З акта перевірки також вбачається, що відповідачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Макіта» на суму 64000 грн. Такий висновок ним обґрунтовується наявністю розбіжностей в системі «Податковий блок». При цьому відповідач зазначає, що в даній системі існує помилка відображення даних декларацій, оскільки період взаємовідносин, що відображені у Системі «Податковий блок»: липень 2011 року, але в даній Системі відображені декларації за червень та липень 2011 року.

Поряд з цим, судом встановлено, що 03.06.2011 року між позивачем (замовник) та ПП «Макіта» (підрядник» було укладено договір № 05/НГЗ-СП, відповідно до якого замовник доручає виконати та зобов'язується оплатити, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати «Розширення та часткову реконструкцію перевантажувальних комплексів на причалах №№ 6, 7 та 31 Дніпро-Бужзського морського порту. Основні проектні та технологічні рішення» (а.с. 44-46).

24.06.2011 року сторонами за вказаним договором складено акт здачі-прийняття, відповідно до якого ПП «Макіта» виконано проектну документацію на загальну суму 384000,00 грн., в тому числі ПДВ 64000,00 грн. (а.с. 49). Оплата за виконані роботи відбулась 30.06.2011 року, що підтверджується реєстром кредитових платіжних документів від 30.06.2013 року, отриманих для списання коштів з рахунку клієнта 26003010112329 ТОВ «ГТ Проект-Україна», (а.с.50), а також платіжним дорученням від 30.06.2011 року № 541 (а.с.116).

Контрагентом позивача ПП «Макіта», яке є платником податку на додану вартість згідно з відповідним свідоцтвом серії НБ № 318100 від 03.06.2011 року № 100339477 (а.с.163), в установленому законодавством порядку складено та надано позивачеві податкову накладну від 24.06.2011 року № 254 (а.с.48).

Реальне здійснення відповідної господарської операції підтверджується, зокрема, наданим до судом робочим проектом гідротехнічної частини маяку у бухті Камиш-Бурунська, розробленим ПП «Макіта» (а.с. 120-156).

Зазначена сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідній податковій декларації за червень 2011 року, що не заперечується відповідачем у справі. При цьому відповідачем не наведено жодних доводів про невиконання позивачем задекларованих ним показників з податкових зобов'язань за відповідний період.

Таким чином, наявність права позивача формувати податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2011 року підтверджується належним чином складеними первинними документами.

В свою чергу, на підтвердження посилань про наявність розбіжностей у показниках податкової звітності позивача та ПП «Макіта» відповідач всупереч вимогам ст. 71 КАС України не надав до суду жодного належного та допустимого доказу у справі.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, тоді як наявність розбіжностей у показниках податкової звітності може свідчити як про порушення вимог податкового законодавства позивачем, так і його контрагентом. Сам по собі факт розбіжностей не може виступати доказом порушення платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності. Натомість наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідного показника у податковій звітності з податку на додану вартість у червні 2011 року та про можливі порушення, допущені його контрагентом під час декларування відповідних показників, що не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт», а також безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Макіта», суд вважає, обґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси, викладених в акті перевірки від 16.01.2014 року № 102/2230/5-53/25033733, стосовно заниження ТОВ «ГТ Проект-Україна»» податку на додану вартість у сумі 130960,00 гривень.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

від 30.01.2014 року № 0000222230, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 196440,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 130960 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 65480 гривень.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23.06.2014 року.

Суддя С.М. Корой

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

від 30.01.2014 року № 0000222230, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 196440,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 130960 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 65480 гривень.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23.06.2014 року.

Суддя С.М. Корой

23 червня 2014 року.