Ухвала

від 28.10.2014 по справі 815/2607/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2607/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2014 року №0000222230, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130960 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 65480 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30 січня 2014 року №0000222230.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 08.07.2014р. Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на те, що підставою для донарахування позивачу сум ПДВ є безтоварність угод ТОВ «ГТ Проект-Україна» з контрагентами ТОВ «Вторметекспорт» і ПП «Макіта». Апелянт посилається на акт від 09.12.2013р. №2260/26-59-22-01/30127924 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р.», яким встановлено, що ТОВ «Вторметекспорт» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за перевіряємий період, у зв'язку з чим, задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшенню до 0. Щодо контрагента позивача ПП «Макіта», то апелянт посилається на відомості системи «Податковий блок», де існують розбіжності між ТОВ «ГТ Проект-Україна» та ПП «Макіта» в розмірі 64000 грн.

Податковий орган вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. та постановлення нової, про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГТ Проект-Україна».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення ним п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки у товариства є у наявності всі необхідні первинні документи щодо здійснення договірних відносин з контрагентами ТОВ «Вторметекспорт» та ПП «Макіта». Основними підставами для застосування відповідальності до ТОВ «ГТ Проект-Україна» стало отримання від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» та відомостей з Інформаційної системи «Податковий блок», які не являються беззаперечними доказами про порушення позивачем норм податкового законодавства та не є достатньою підставою для здійснення висновків про відсутність реальності господарських відносин між ТОВ «ГТ Проект-Україна» та контрагентами ТОВ «Вторметекспорт» і ПП «Макіта».

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 25.12.2013р. №1596, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 26.12.2013р. по 01.01.2014р. в приміщенні ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ГТ Проект-Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ТОВ «ТЕХНОСТАРТ ЛТД» за період травень, червень 2011 року; ПП «Макіта» за період липень 2011 року, ТОВ «Хімінвест-2012» за період грудень 2011 року; ТОВ «Чорноморгідробуд» за період грудень 2011 року; ТОВ «Вторметекспорт» за період серпень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №102/15-53-22-3/25033733 від 16.01.2014р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 130960 грн. по періодах червень 2011 року - на суму ПДВ 64000 грн. (по взаємовідносинах з ПП «Макіта»), серпень 2013 року - на суму ПДВ 66960 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт»), внаслідок чого занижено сплату ПДВ у серпні 2013 року на загальну суму 130960 грн.

Зокрема, в акті перевірки №102/15-53-22-3/25033733 від 16.01.2014р. зазначено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ГТ Проект-Україна» мало договірні відносини з контрагентами ТОВ «Вторметекспорт» і ПП «Макіта», виконання яких мало вплив на формування позивачем податкового кредиту відповідних періодів. В ході перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 09.12.2013р. №2260/26-59-22-01/30127924 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р.», згідно якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що згідно з інформаційним ресурсом Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок», який використовується ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, станом на момент проведення зустрічної звірки стан підприємства 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Звіркою ТОВ «Вторметекспорт» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки, у зв'язку з чим, задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшенню до 0.

Поряд з цим, в акті також зазначено, що у перевіряємому періоді позивачем було укладено договори на виконання робіт з розробки робочого проекту та на виконання проектної документації з суб'єктом господарювання ПП «Макіта». Суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на виконання зазначених договорів, включено ТОВ «ГТ Проект-Україна» до податкових зобов'язань відповідного періоду та відображено в реєстрі податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за липень 2011 року. Однак, в системі «Податковий блок» підсистемі «Аналітична система» розділ «Автоматизована система» підрозділ «Перегляд результатів співставлення» існують розбіжності між ТОВ «ГТ Проект-Україна» та ПП «Макіта» в розмірі 64000 грн.

На підставі акту перевірки №102/15-53-22-3/25033733 від 16.01.2014р., ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року №0000222230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 196440 грн. (в т.ч. за основним платежем - 130960 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65480 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «ГТ Проект-Україна» про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт виконання ним угод з ТОВ «Вторметекспорт» і ПП «Макіта», наявність господарського змісту договорів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, а також наявність результатів спірних угод; покладені в основу акту перевірки висновки про безтоварність господарських операцій з контрагентами спростовані відповідними первинними документами, у зв'язку з чим є правомірним віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по вищевказаним господарським операціям. Колегія суддів погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до валових та віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2013р. між ТОВ «ГТ Проект-Україна» (Замовник) та ТОВ «Вторметекспорт» (Виконавець) укладено договір №30/06 на надання послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати послугу замовнику: понтон в/п до 800т (баржа несамохідна), а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити виконавцю обумовлену договором плату. Вартість послуг вимірюється у гривнях за одну відпрацьовану годину; Замовник має право використовувати плавзасіб у своїй виробничій діяльності, що передбачена статутом у межах технічних можливостей плавзасобів з дотриманням безпеки мореплавання та вимог щодо охорони труда; при цьому, Замовник зобов'язаний не передавати плавзасіб у суборенду іншим особам, а по закінченню строку надання послуг забезпечити технічно справний стан плавзасобу.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: податковою накладною від 31.08.2013р. №93 та актом виконаних робіт №8 від 31.08.2013р. Здійснення оплати поставлених послуг у розмірі 401760 грн. (в тому числі ПДВ - 66960 грн.) підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2013р. №832.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов зазначеного вище господарського договору відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Судом першої інстанції встановлено, що не заперечується відповідачем, що понтон використовувався позивачем для проведення будівельних робіт в умовах відкритого моря; використання плавзасобів передбачено проектом виробництва робіт, що є невід'ємною частиною організації будівельного виробництва, наявність якого передбачено ДБН А.3.1.5-2009 «Організація будівельного виробництва».

Придбані позивачем у ТОВ «Вторметекспорт» послуги понтону використовувались у відповідних будівельних роботах, про що свідчать довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, акти прийомки виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року, підсумкові відомості ресурсів за серпень 2013 року, складені ТОВ «Підприємство «Маст-Буд» (Генпідрядник) та ТОВ «ГТ Проект-Україна» (Субпідрядник) на виконання договору від 16.08.2011р. №61/ф11 по об'єкту будівництва «Будівництво 1-ої черги (гідротехнічні споруди) контейнерного терміналу на Карантинному молі ДП «ОМТП» за рахунок штучного утворення території». Тобто, позивачем підтверджено використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності товариства.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки про відсутність у ТОВ «ГТ Проект-Україна» товарно-транспортних накладних, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки використання понтону не передбачає надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

Більше того, як правильно зазначив Одеський окружний адміністративний суд, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, на які посилається апелянт, встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, тоді як понтон взагалі не відноситься до категорії автомобільного транспорту, у зв'язку з чим визначений у п.11 цих Правил порядок оформлення документів на перевезення, в тому числі щодо необхідності складання товарно-транспортних накладних, не розповсюджується на правові відносини, які виникли між позивачем та контрагентом ТОВ «Вторметекспорт».

Заперечуючи проти позову, та в обґрунтування вимог апеляційної скарги, ДПІ посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції не надано відповідної правової оцінки відомостям, які містяться в акті від 09.12.2013р. №2260/26-59-22-01/30127924 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р.». На думку колегії суддів, вказаний акт не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як він свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт», не містить відомостей щодо дослідження податковим органом первинних документів контрагента позивача.

Відповідно до вимог чинного законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою.

Таким чином, посилання ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 09.12.2013р. №2260/26-59-22-01/30127924 як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» є безпідставним.

Слід зазначити, що направлення повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не може розглядатись судом як належний та допустимий доказ у справі, оскільки направлення податковим органом повідомлення державному реєстратору про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не свідчить про обов'язкове внесення до Єдиного державного реєстру відповідних змін.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність формування ТОВ «ГТ Проект-Україна» податкового кредиту з податку на додану вартість, за результатами здійснення договірних відносин з ТОВ «Вторметекспорт».

Щодо ж до посилань відповідача на завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Макіта» на суму 64000 грн., який обґрунтовується наявністю розбіжностей в системі «Податковий блок» колегія суддів приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2011р. між позивачем (Замовник) та ПП «Макіта» (Підрядник) було укладено договір №05/НГЗ-СП, за умовами якого Замовник доручає виконати та зобов'язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати «Розширення та часткову реконструкцію перевантажувальних комплексів на причалах №№ 6, 7 та 31 Дніпро-Бужзського морського порту. Основні проектні та технологічні рішення».

24.06.2011р. сторонами за вказаним договором складено акт здачі-прийняття, відповідно до якого ПП «Макіта» виконало проектну документацію на загальну суму 384000 грн. (в тому числі ПДВ 64000 грн.). Контрагентом позивача ПП «Макіта» складено та надано позивачеві податкову накладну від 24.06.2011р. №254.

Оплата за виконані роботи відбулась 30.06.2011р., що підтверджується реєстром кредитових платіжних документів від 30.06.2013р., отриманих для списання коштів з рахунку клієнта 26003010112329 ТОВ «ГТ Проект-Україна», а також платіжним дорученням від 30.06.2011р. №541.

Сума ПДВ згідно податкової накладної від 24.06.2011р. №254 була включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідній податковій декларації за червень 2011 року. Ні в акті перевірки, а ні в апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси не наведено жодних доводів про невиконання позивачем задекларованих ним показників з податкових зобов'язань за відповідний період. Наявність права позивача формувати податковий кредит з податку на додану вартість у червні 2011 року підтверджується належним чином складеними первинними документами, заперечень до яких у податкового органу не було.

Щодо наявності розбіжностей у показниках податкової звітності позивача та ПП «Макіта», то чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків. Сам по собі факт розбіжностей не може виступати доказом порушення платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

На думку суду, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідного показника у податковій звітності з податку на додану вартість у червні 2011 року, а можливі порушення, допущені його контрагентом під час декларування відповідних показників не можуть виступати підставою для притягнення до відповідальності ТОВ «ГТ Проект-Україна».

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки товару (надання послуг), використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за облікову політику та дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника - третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ТОВ «Вторметекспорт» і ПП «Макіта» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Існування таких обставин податковим органом не доведено.

В даному випадку, ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту. Відмовляючи особі у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ст.72 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

Зважаючи на все вище зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прийняті Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2014 року №0000222230, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 130960 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 65480 грн. є протиправним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв